Вступне слово

Перемога Об'єднаних Націй - Сполучених Штатів Америки, Радянського Союзу, Великої Британії, Франції, Китаю - та їхніх союзників над державами-агресорами у Другій світовій війні зумовила докорінну зміну сил у світі. Німеччина, Італія, Японія, що раніше належали до великих держав, внаслідок воєнної поразки виявилися в економічному відношенні суттєво ослабленими, причому Німеччина та Японія на певний час залишилися поза межами міжнародного співтовариства. В результаті війни великих матеріальних втрат зазнали й держави-переможниці - Велика Британія і Франція, що значно послабило їх міжнародні позиції.

На авансцену світової політики вийшли дві наддержави - США і СРСР.

Важливою подією у повоєнних міжнародних відносинах стало створення Організації Об'єднаних Націй (ООН).

Головними цілями ООН Статут визначав підтримання міжнародного миру, попередження й усунення загрози агресії, розв'язання міждержавних суперечок мирним шляхом, повага до права кожної нації на самовизначення тощо.

Важливу роль у покаранні військових злочинців відіграли Нюрнберзький (20 листопада 1945 р. - 1 жовтня 1946 р.) та Токійський (травня 1946 р. - 12 листопада 1948 р.) Міжнародні військові трибунали.

По закінченні війни країни-переможниці підписали мирні договори з колишніми союзниками Німеччини, їх тексти було розроблено на Паризькій мирній конференції у 1946 р.

На завершальному етапі війни Червона армія, відкинувши німецькі та союзні їм війська з території СРСР, захопила країни Центральної та Східної Європи, в яких було встановлено тоталітарні комуністичні режими

Участь Радянського Союзу у війні проти Японії дала йому змогу поширити свій вплив на ряд держав і територій на Сході.

Таким чином, після Другої світової війни в орбіту комуністичного панування на чолі з Радянським Союзом увійшли кільканадцять держав, територія яких становила 12 млн км2, а населення - понад 700 І. Виник комуністичний табір (26 % території й 35 % населення світу що в офіційній пропаганді став іменуватися «світовою соціалістичною системою», який протиставив себе західному світу.

За таких обставин Сполучені Штати Америки взяли на себе роль лідера вільного світу, що остерігався поглинення Радянським Союзом.

Відповідно до програми відбудови і розвитку Європи («план Маршалла») 17 європейських країн впродовж 1948—1952 рр. отримували американську економічну допомогу. У 1949 р. США, Канада і десять західноєвропейських держав (зокрема Велика Британія, Франція, Італія) уклали Північноатлантичний договір про спільну оборону (НАТО), який мав стати бар'єром для радянської експансії у Західну Європу.

СРСР у 1955 р. відповів створенням Організації Варшавського Договору (СРСР, Болгарія, Угорщина, Східна Німеччина, Румунія, Чехословаччина, Польща, Албанія (остання згодом залишила його).

Отже, утворилися два воєнно-політичних блоки держав, очолювані, відповідно, Сполученими Штатами Америки і Радянським Союзом,

Так утвердилася біполярна (двополюсна) структура міжнародних відносин - протистояння двох наддержав, двох воєнно-політичних блоків. Конфлікт між ними набув широкомасштабного виміру, вилився у так звану «холодну війну», яка тривала чотири десятиліття - до кінця 80-х років.

Це основні тези нашої сьогоднішньої теми. А для розуміння і закріплення цих положень, ми будемо опрацьовувати їх за допомогою різних прийомів.

(тези бажано виписати на дошку)

- перемога держав антигітлерівської коаліції;