Панське дворище

Сонце піднялось височенько. Своїм огненним світлом воно обливало і широке поле, і хлопчика. Хлопчикова одежа - убогі штанці, латана сорочка, з передраним козирком картуз – втрачали під сонячним світлом свою злиденність. І латки, і дірки виглядали так красиво, так мило, немов були намальовані вправним художником.

Хлопчик виліз на пагорб, навколо якого паслося з десяток овечат і двоє телят. До них малому пастушкові було байдуже. Івась виліз, щоб подивитись, де заховалися Грицько й Василь, з котрими він ще до схід сонця вигнав ту худібчину пастись. Щоб чимось згаяти час, хлоп’ята надумали гратись у піжмурки.

Івась шукав по бур’янах, свистав, гукав. Аж ухоркавсь шукаючи, а досі нікого не знайшов. Забачивши в траві червоненьку комашину, хлопець присів до неї. Зразу Івась забув про жмурки.

-Ти граєшся, а не шукаєш! – почувся ззаду голос. То був Грицько. Обидва пішли шукати Василя. Він сховався десь у рові або в бур’яні. Хлопці пішли вздовж рову.

Той рів був не так глибокий, як широкий. Яма поросла чорнобилем, шипшиною, хмелем. Від того, що сонце ніколи не заглядало у це місце, тут завжди було вогко й холодно.

Той рів навколо дворища наказав викопати покійний князь. Сотні кріпаків місяців зо два рили сиру землю.У виритий рів спустили з озера воду. Тоді кругом дворища наче річка текла, так облягав його водяний рів. Тільки коло глухої залізної брами був перекинутий залізний місток, та й той часто-густо приймався. Як фортеця, стояло те дворище у степу. Стіна грізно дивилася бійницями. З широких тих бійниць стирчали жерла гармат, з котрих колись у великі свята стріляли.

Дворище займало десятин з десять землі. І ніхто не знав, як живуть там. Нікого князь до себе не приймав.

Як умер князь, з ним вмерло й дворище. Люди, що там жили, розбрелися. Широкий рів осипався, вода висохла. Тепер там, де човни плавали, лопушина розпустила листя. Стіна тріснула, бійниці позападали, а гармати сховалися між руїнами. Браму іржа проїла, вона лежала долі,і ніхто її не піднімав. В роззявлені завжди ворота було видно, як колись чистий двір заріс бур’яном, а сам палац опустився. Усе виглядало страшною руїною. Одна тільки каплиця, під котрою поховали пана, весело визирала своєю круглою головою. На невеличкій баньці її блищав золотий хрестик. Та ще садок розрісся, мов ліс.

По той бік рову сидів Василь і щосили дудів у зелену дудку. Дудка ревла-хрипіла. Василь дав дудку Івасеві. Той страх зрадів, коли дудка і в нього заграла. Він віддав дудку Грицькові. Той заходився вирізувати в ній дірочки. Після цього голос дудки не так деренчав, і грати стало зручніше. (За Панасом Мирним; 410 сл.)

· Пояснити значення слів дворище (тут: запустіла ділянка, на якійсь колись була садиба), каплиця (невелика культова споруда без вівтаря для релігійних відправ і молитов), бійниця (отвір для стрільби в стіні оборонної споруди).

· Дібрати синоніми до слів брама, баня (купол), руїни, ухоркатись.

· *Скласти план вибіркового переказу: сучасного вигляду дворища (орієнтовний: І. Дворище займало десятин з десять землі. ІІ. Широкий рів осипався, вода висохла. ІІІ. Стіна тріснула, бійниці позападали.ІV.Роз’їдена іржею брама. V. Завжди роззявлені ворота. VІ. Двір заріс, палац опустився. VІІ. Каплиця із золотим хрестом на баньці. VІІІ. Садок розрісся, мов ліс.)

· Усно переказати складений за планом опис місцевості.