Мовностилістичні засоби актуалізації гендерних понять

Першими своєрідними "репліками" (за Ф. С. Бацевичем [4]), які орієнтують читача у потоці журналістської інформації та в загальних рисах описують існуючу в суспільстві гендерну ситуацію, є заголовки. Саме з них починається ознайомлення з новим номером газети чи журналу, вони, першочергово, налаштовують на ту чи іншу тематику, характер сприйняття повідомлення. У заголовку закладається основна ідея, зазначається предмет розмови, нерідко дається оцінка явищу. Йому властива здатність "компресовано втілювати і декодувати зміст цілого твору" [5, 4].

Аналіз журналістських заголовків виявляє низку популярних на сторінках преси тем, які виразно демонструють і чітко вказують на існування в суспільстві певних гендерних стереотипних упереджень щодо інтересів, уподобань і, загалом, щодо ролі та місця чоловіка і жінки в соціумі.

Однією з популярних тем, до якої сьогодні звертаються журналісти, є тема заміжжя. Формується думка, що весілля – це єдине, чого прагнуть молоді жінки. Закріплюється логічний зв'язок між поняттями "дівчина" і "заміжжя". Стереотипна інформація передається за допомогою заголовків бажального характеру з постійною акцентуацією на фразі "хочу заміж": "Хочу заміж за видавця!" (Високий замок. – 2004. – 2 жовт.), "Тільки для тих, хто хоче заміж" (Твій. – 2004. – 16 берез.), "Хочеш заміж? Ставай трієчницею!" (Дзеркало тижня. – 2004. – 6–12 листоп.), "Якщо дуже кортить заміж" (Дзеркало тижня. – 2000. – 25 лист. – 1 груд.).

На відміну від жінок, ставлення чоловіків до ідеї одруження та, взагалі, до будь-яких обов'язків перед дівчиною, не відрізняється особливим ентузіазмом. Зокрема, такі настрої ілюструються промовистими заголовками: "Жених чи страждалець?" (Дзеркало тижня. – 2000. – 8–14 лип.), "Кожен чоловік освідчиться жінці в коханні, коли його як слід допитати" (Дзеркало тижня. – 2003. – 8–14 берез.), "Знайомляться з красунями, одружуються ж..." (Молодь України. – 2004. – 28 верес.).

Незважаючи на сучасні тенденції суспільного розвитку та появу нових життєвих цінностей, пов'язаних із професійною та особистісною самореалізацією молодого покоління, журналістські заголовки продовжують репрезентувати читачам лінію традиційних стереотипних уявлень про призначення жінки у суспільстві, у межах замкнутого кола: "кохання – діти – господарство", фіксуючи їх у таких заголовних комплексах: "Ідеал жінки: і гейша, і рікша?" (День. – 2004. – 12 берез.), "Мама – вдома, мама – на роботі?" (Дзеркало тижня. – 2004. – 6–12 берез.), "І чоловіка народжує жінка" (День. – 2002. – 20 груд.), "Шукаю дружину – маму!" (Дзеркало тижня. – 2002. – 25–31 трав.).

Інколи в заголовках стверджується невидимість і безправність жінки, її характеризують зневажливими означеннями типу "ніде – ніхто – ніколи": "Від ролі "нікого" – до партнерської сім'ї" (День. – 2002. – 26 лист.), "Найбезправніші серед безправних" (Дзеркало тижня. – 2003. – 30 серп. – 5 верес.).

Поділ важливих сфер суспільної діяльності, які здебільшого традиційно закріплені за мужньою частиною соціуму, й досі відбувається за статевою ознакою: "жіноче – чоловіче", що підтверджують заголовки: "Слово "влада" – чоловічого роду" (Україна молода. – 2004. – 18 серп.), "Комплекс таланту – пріорітет чоловіків" (Дзеркало тижня. – 2003. – 20–26 верес.), "Не жіноча це справа?" (Дзеркало тижня. – 2001. – 8–16 берез.), "Нежіноча професія" (Молодь України. – 2004. – 8 жовт.). Коментуючи такі суспільні тенденції, дослідники зауважують, що "сьогодні на тлі активізації громадянської, політичної, кар'єрної позиції української жінки, викликають здивування зневажливі та ігноруючи ремарки, типу "не жіночого розуму справа", "не жіноча це справа" [6, 62].

Хоча все частіше серед інформаційного потоку трапляються якісно нові статті, в яких розповідається про професійну реалізацію жіночої половини в суто "чоловічих" сферах. У заголовках таких журналістських матеріалів жінку характеризують як лідера, інколи з "маскулинним" маркером "бос": "Леді-boss" (Дзеркало тижня. – 2001. – 20–26 січ.), "Де ви, пані Бос?" (Хрещатик. – 2004. – 15 черв.), "Жінки в бізнесі: Треба захищатися" [захищатися від чиновників-чоловіків] (Дзеркало тижня. – 2001. – 1–7 верес.), "Не можу пристосуватися до ділових жінок" (День. – 2003. – 7 берез.), "Президенте, ви – жінка?!" (Дзеркало тижня. – 2001. – 10–16 лют.).

Часто у заголовних комплексах звичайні лексеми "чоловік", "жінка" замінюються новими, більш влучними мовними образами. У доборі найвиразніших символів-лексем журналістам допомагає яскрава образно-синонімічна палітра української мови. Авторські знахідки завжди нові, оригінальні та непередбачувані.

Зокрема, серед інших виділяються лексеми біблійної та міфічної образності, які замінюють або влучно доповнюють традиційні гендерні номінативи "чоловік – жінка": "Не кусай яблуко, Адамчик!" (Дзеркало тижня. – 2002. – 29 груд. – 11 січ.), "Витвір сьомого дня" – жінка (День. – 2003. – 7 берез.), "Амазонки" беруть характером" (Дзеркало тижня. – 2002. – 9–15 листоп.), "Шахова Галатея виходить заміж" (Високий замок. – 2004. – 15 верес.), "Жінка... просто богиня..." (Україна молода. – 2004. – 1 листоп.), "Усі жінки – богині?" (Студентська газета. – 2004. – № 8).

Також у пресових матеріалах основні гендерні концепти органічно доповнюються метафоричними образами, запозиченими журналістами у героїв казкових історій і перенесеними в сучасне мовне середовище. Сьогодні ці лексеми стають називними для певних рис або моделей поведінки людини, своєрідними образами-стереотипами: "Княгиня моди" а-ля Пеппі Довгапанчоха" (Високий замок. – 2003. – 9 груд.), "Лада Лузіна:...Фея скандалу" (Високий замок. – 2004. – 2 жовт.), "Чи варто неформалці ставати принцесою?" (Високий замок. – 2004. – 9 верес.), "Вже не попелюшка. Але ше не принцеса" (Дзеркало тижня. – 2004. – 18–24 груд.), "Українським попелюшкам – заморські принци" (Студентська газета. – 2004. – № 11).

Яскрава жанрово-стильова палітра заголовних комплексів, представлених на шпальтах пресових видань, свідчить про унікальність і важливість першого елементу архітектоніки журналістського твору. Заголовок газетно-журнальної статті – це активне поле для творчого пошуку та реалізації професійної майстерності журналіста. Автор, намагаючись виділити свій матеріал, вдається до оригінальних стилістичних прийомів, шукає самобутні "фрази-гачки", які мають зацікавити читача.

Якщо у заголовках журналіст повинен стисло та влучно добирати характеристики, то в тексті він має можливість повніше розкрити суспільний зміст жіночих та чоловічих характерів.

У науковій літературі поняття "жінка" інтерпретується як "людина, яка з моменту народження, іншими вважається особою жіночої статі, з огляду на наявність у неї відповідних зовнішніх статевих органів; та, яка так себе визначає" [7, 197–217]. Пояснення соціостатевого поняття "чоловік", по суті, не відрізняється від визначення концепту "жінка", хіба що йдеться про людину іншої статі: "чоловік – це людина, яка з моменту свого народження сприймається іншими як особа чоловічої статі, з огляду на наявність у нього відповідних зовнішніх статевих органів; та, яка так себе визначає" [7, 197–217].

На сторінках друкованих видань у представленні концепту "жінка" помітним стає переосмислення соціальної детермінанти цього поняття та відхід від традиційної, виключно біологічної, ідентифікації статі людини. У тижневику "Дзеркало тижня" утверджується думка про те що жінка: "не анатомічний факт, а суто людське явище" (2004. – 6–12 берез.), "наше навколишнє середовище" (2003. – 8–14 берез.), "нова соціальна сила" (2003. – 15–21 листоп.).

Розуміння концепту "жінка" у журналістських матеріалах, як правило, неодмінно вимагає чіткого усвідомлення поняття "чоловік". Вони нероздільні й завжди взаємно вимагають та підсвідомо доповнюють одне одного, їх зміст розкривається через принцип єднання протилежностей, які перебувають у постійній соціальній взаємодії: "Важко міркувати на тему "нового чоловіка", не згадуючи "нову жінку". Адже нові риси з'являються внаслідок взаємин між цими двома" (День. – 2002. – 26 листоп.).

Чоловік, зокрема, описується як окремий біологічний вид, основною ознакою якого є вміння заробляти гроші. Якщо він нездатний на це – він не "чоловік". Така думка стає популярною на сторінках преси і простежується у висловлюваннях такого характеру: "чоловік – це біологічний вид, який завжди прагне компенсувати свою нездатність народжувати самому. Спочатку він міг створювати знаряддя праці. Потім він міг вигадувати теорему Піфагора або являти світові витвори мистецтва. Сьогодні все це він може просто купувати. Йому достатньо мати гроші" (Дзеркало тижня. – 2001. – 3–9 листоп.); "Чоловік – це самець плюс гроші" (Дзеркало тижня. – 2005. – 29 січ. – 4 лют.), "Я люблю цікавих чоловіків. Але хоч би яким красунчиком він був, якщо чоловік не заробляє достатньо – до побачення!" (Дзеркало тижня. – 2002. – 20–26 квіт.).

Лексична картина представлення основних гендерних категорій у журналістських матеріалах збагачується, зокрема, за рахунок проникнення в активний мовний ужиток іншомовних слів, американізмів та варваризмів. Більшість дослідників української мови зазначають тенденцію до американізації сучасного мовного дискурсу і засилля його словами іншомовного походження.

Варто зауважити: такі процеси найбільш помітні у матеріалах на молодіжну тематику, що пояснюється журналістським прагненням до створення зрозумілого і найбільш прийнятного для молоді сучасного мовного "продукту" з використанням новітньої термінології, стилізованих неологізмів та слів, які описують прогресивні суспільні процеси.

Закономірність заміни звичних лексем іншомовними словами здебільшого властива номінативам, що характеризують представниць жіночої статі. Серед них найбільш вживаними є американізми, які поступово закріплюються у мові ЗМІ на рівні з питомо українськими: "бізнес-вумен" (Хрещатик. – 2003. – 7 берез.), "герл" (Дзеркало тижня. – 2004. – 3–9 квіт.), "герлфренд" (Високий замок. – 2003. – 14 жовт.), "бізнес-леді" (Хрещатик. – 2003. – 7 берез.), "леді-бос" (Дзеркало тижня. – 2001. – 16–22 лют.), "феміна" (Хрещатик. – 2003. – 7 берез.).

Новітні суспільні тенденції, спрямовані на утвердження і визнання соціально значущої ролі жінки в соціумі, що приходять до нас із Заходу, відтворюються на сторінках преси за допомогою слів-варваризмів, уі яких закладено суть нових понять та явищ. Вони вводяться в текст журналістського повідомлення у своїй первинній неперекладній формі, підсилюючи тим самим ефектність їх сприйняття і формуючи нову образність, наприклад: "самостійна жінка, така self-made woman" (День. – 2001. – 7 берез.), "учені вважають, якщо girl power зростатиме і надалі, то чоловіки все більше нагадуватимуть нас, жінок" (Дзеркало тижня. – 2001. – 31 берез. – 6 квіт.), "бізнес-woman, які досягли успіху" (Дзеркало тижня. – 2001. – 20–26 січ.).

Характерною ознакою журналістських текстів, спрямованих на молодого читача, можна також вважати появу нових специфічних лексем іншомовного походження – "інтернет-термінів". Вони потрапляють в українську з середовища інтернету, яке сьогодні набуває чітких ознак окремої культуросфери з властивою тільки їй мовною специфікою.

Таким чином, у мовному узусі закріплюються лексеми, пов'язані з віртуальним світом міжособистісних стосунків чоловіка та жінки, які замінюють звичні номінативи на позначення цих двох гендерних категорій:

ЖІНКА ЧОЛОВІК

геймерша (Дзеркало тижня. – 2004. – 22–28 трав.), „полонянки віртуалу” (Дзеркало тижня. – 2001. – 3–9 лют.), „інтернетні красуні” (Дзеркало тижня. – 2003. – 13–19 верес.), „жінки з мережі Інтернет” (Дзеркало тижня. – 2001. – 3–9 лют.), „одна з дівчат-юзерів, котрі постійно шукають гострих відчуттів у Мережі” (Дзеркало тижня. – 2001. – 3–9 лют.) геймер (Дзеркало тижня.– 2004. – 22–28 трав.), „комп’ютерні Казанови належать до розбещених та пропащих мешканців віртуального світу. На екрані вони розумні, сильні, гарні, а в житті дурні, з ними нема про що поговорити” (Дзеркало тижня. – 2001. – 3–9 лют.)

Сучасний журналістський дискурс відзначається також збагаченням семантичної мовної палітри концептів "чоловік – жінка", "дівчина – хлопець" за рахунок уведення в текст стереотипних кліше соціостатевого спрямування, що закріплюються на підсвідомому рівні споживачів інформації та розкривають характер існуючих у суспільстві уявлень про призначення "чоловіка" та "жінки". А саме:

ЖІНКА ЧОЛОВІК

„друга половина” (Молодь України. – 2004. – 28 верес.), „прекрасна половина” (Дзеркало тижня. – 2001. – 8–16 берез.), „стара діва” (Молодь України. – 2004. – 28 верес.), „залізна леді” (Хрещатик. – 2003. – 7 берез.), „леді бальзаківського віку” (Дзеркало тижня. – 2004. – 20–26 лист.), „слабка стать” (Дзеркало тижня. – 2002. – 5–11 жовт.) „камяна стіна” (День. – 2002. – 20 груд.), „сильне плече” (Високий замок. – 2004. – 3 лют.), „сильна стать” (Дзеркало тижня. – 2002. – 12–18 жовт.), „сильна спина” (Високий замок. – 2004. – 3 лют.)

Серед широкої палітри гендерно-означених номінативів, які залежно від різних суспільно-статусних, зовнішньоатрибутивних та психологічних характеристик називають жінку та чоловіка, виділяються групи гендерно-означених лексем, які описують родинно-сімейні стосунки. До них належать номінативи:

ЖІНКА ЧОЛОВІК

мати, мамуля, матір, юна мама, бабця, дочка, донька, сестра, внука, внучка, онучка, наречена, обранка, „супутниця життя”, „подруга життя”, „друга краща половина”, майбутня дружина, партнерка, невістка, свекруха батько, син, чоловік, онук, партнер, дідусь, наречений, обранець, суджений, „кам’яна стіна”, „друга половина”, друг, здобувач, однолюб, майбутній чоловік, зять, помічник у господарстві, свекор

Кожне з наведених найменувань, що характеризує роль і визначає місце жінки у родинній ієрархії обов'язково має відповідну парну назву в означенні чоловіка ("дружина – чоловік", "наречена – наречений", "обраниця – обранець"). Така лінгвістична закономірність підтверджує характер бінарності гендерних лексем.

Зокрема, семантична природа зазначених номінативів вказує на намагання журналістів підтримувати споконвічно властиву українському суспільству, найважливішу та основоположну роль родини, де за традиційним сценарієм "донька" вважається "віддушиною та помічницею", "мати" – "подругою" та "справжнім щастям для доньки" Дзеркало тижня. – 2004. – 14–20 лют.); де у сімейних стосунках сталими залишаються стереотипні уявлення: "якщо дівчинка навчена бути лише дружиною і матір'ю, то її головна турбота – вийти заміж" (Дзеркало тижня. – 2002. – 8–15 берез.), при цьому вона обов'язково має "бути вірною дружиною" (Дзеркало тижня. – 2002. – 5–11 жовт.) і пам'ятати, що чоловіки "у супутницях життя цінують уміння створювати душевний комфорт" (Дзеркало тижня. – 2003. – 13–19 груд.).

Також виділяється тематична група, яка доповнює основні концепти, враховуючи вікову стратифікацію гендерно означених лексем. Це найуживаніші номінативи на позначення категорії молоді, які в журналістських текстах, як правило, замінюють або суттєво доповнюють поняття "дівчина", "хлопець", збагачуючи їх новими відтінками значень. У журналістських матеріалах вони утворюють синонімічні ряди, які семантично вказують на безпосередній зв'язок цих лексем із соціальною категорією молодь:

ДІВЧИНА ХЛОПЕЦЬ

юначка (МУ. – 2004. – 2 груд), юнка (ДТ. – 2001. – 1–7 груд), дівиця (ДТ. – 2000. – 9-15 верес.), дівчина (ВЗ. – 2003. – 10 лист.), панянка (ДТ. – 2001. – 15–21 груд.), незаміжня панянка (ДТ. – 2002. – 8–14 лют.), молодуха (ДТ. – 2003. – 16–22 серп.), молода жінка (ДТ. – 2002. – 30 лист.–6 груд.), молода дівчина (ВЗ. – 2003. – 27 жовт.), молода подруга життя (ДТ. – 2004. – 20–26 лист.), молода особа (ДТ. – 2000. – 24 серп.–1 верес.), молода істота жіночої статі (ДТ. – 2000. – 9–15 верес.), молоденька красуня (ДТ. – 2004. – 30 квіт. – 15 трав.), жінка-дитина (МУ. – 2004. – 10 січ.) юнак (МУ. – 2003. – 5 лист.), юний акселерат (ДТ. – 2000. – 30 верес.–6 жовт.), хлопець (ДТ. – 2001. – 17–23 берез.), хлопчисько (ДТ. – 2002. – 2-8 лют.), парубок (День. – 2000. – 27 верес.), пацан (ДТ. – 2004. – 6–12 лист.), молодик (ДТ. – 2004. – 3–9 квіт.), молодий знайомий (ДТ. – 2003. – 9–15 серп.), молодий хлопець („ВЗ”, 2003. – 5 лист.)

Таким чином, можна зробити висновок, що у сучасному мовленні спостерігається тенденція до уніфікованого використання жіночих та чоловічих гендерно означених лексем. Значний вплив на інтралінгвальні процеси справляє навколомовне середовище, підпорядковане загальним тенденціям розвитку суспільства, спрямованим на глобалізацію та інтернаціоналізацію світових процесів. Під їх впливом зникають існуючі колись культурні межі, мова наповнюється новими лексемами. За рахунок збагачення мовностилістичної палітри української мови сучасними характеристиками, розширюється змістова концептосфера понять "жінка" та "чоловік".