В економіці Київської Русі панувало натуральне господарство, при якому все необхідне виробляєься не для продажу на ринок, а для внутрішнього вжитку.
Основним давньоруської економіки було сільське господарство.
Розвиток сільського господарства:
основою сільськогосподарського виробництва - рільництво із застосуванням плуга та тяглових тварин, (головні культури - пшениця, жито), тваринництво – для забезпечення домашнього господарства та тяглова сила, городництво та садівництво. Крім того були розвинені промисли: мисливство, рибальство, бджолярство(бортництво).
Ремісництво: було 78 ремісницьких спеціальностей. Провідна галузь – чорна металургія,видобуток заліза, залізорудне ремесло, гончарство та скловиробництво. Обробка дерева та каменю, ткацтво, будівництво, тощо
Торгівля: купецтво було окремою верствою населення вже на початку ХІ ст. Вони вносили значний вклад у розвиток відносин між окремими князівствами, а також в міжнародних відносинах, зокрема з Візантією, яка визнала Київську Русь як державу в першу в сфері зовнішній торгівлі.
Внутрішня торгівля являла собою повсюдний обмін ремісничих виробів на сільськогосподарську продукцію.
Щодо зовнішньої торгівлі, то русичі експортували худобу, хліб, сіль, ремісничі вироби, хутра; імпортували вино, тканини, прянощі, дивовижні товари, церковну утварь тощо.
Найбільший торговий шлях, який проходив через руські землі – «із варяг у греки» – від скандинавів через Балтійське море по Дніпру в Чорне Море до греків (візантіців)..
Шлях із «варяг у греки» Також існував «східний торговий шлях» по р.Волга
Форми землевласності були двох типів – умовне (помістя, тобто володіння землею на певний період і за певних умов, частіше за усе - на період життя або володаря землі. Або того, хто її отримував), а також безумовне (вотчина, коли земля залишалась постійно в користуванні певної родини і передавалась від батька до сина, онука і т.д.). Були також церковні володіння, які були представлені як угіддями, так і окремими місцевостями.
Повинності, які несли різні верстви населення:
- данина (т.зв. полюддя, яка полягала у внесенні до князівської,боярської чи монастирської казни в натуральному вигляді – продуктів, товарів, тварини, наприклад кіньми. т.зв. повоз);
- відробітки (праця протягом певного часу на тиждень на князівських. боярських чи монастирських угіддях)
