Монгольська навала на південно-західні землі Русі

Монголи – тюркські кочові племена Центральної Азії, які були об’єднані в єдину державу Чингізханом у 1206 р. Незабаром монголи підкорили сусідні племена татар. Звідси поширюється збірна назва монголо-татари.

На почату ХІІІ ст. монголи починають свої легендарні завоювання. Підкоривши Китай, народи Сибіру, Середньої Азії та Закавказзя, монголи розбивають половців і наближаються до кордонів руських князівств. Половецькі хани звертаються по допомогу до русичів.

31 травня 1223 р. в битві на р. Калка об’єднані русько-половецькі війська зазнали поразки від монгольського загону, який очолювали полководці Джебе і Субедей. У битві на р. Калка брав учать молодий руський князь Данило Романович (Галицький). Це була перша зустріч русичів з монголами. Проте після перемоги монгольські війська не рушили на руські землі, а повернули на Схід.

Через 14 років монголи повертаються. У 1237 р. онук Чингізхана хан Батий (Бату – хан) розорює князівства Північно-Східної Русі (територія сучасної Росії).

У 1238 р. війська Батия вторгаються в Північно-Західну Русь (Україну).

6 грудня 1240 р. після тритижневої облоги монгольські війська взяли й розграбували Київ. Обороною Києва керував воєвода Димитрій. З 50 тисяч мешканців Києва в живих залишилось не більше 1 тисячі.

У 1241-1242 рр. монголи рушили спочатку на Волинь і Галичину, а далі на Польщу, Угорщину, Чехію, Словаччину, Сербію, Боснію та Хорватію.

У 1242 р. Батий повертається на бери Волги, де засновує свою державу – Золота Орда зі столицею в м. Сарай. Руські князівства не ввійшли до складу Золотої Орди. Над руськими землями було встановлене золотоординське ярмо.

Золотоординське ярмо (іго) – залежність руських земель від монголів. Русичі повинні були платити монголам данину, брати участь у військових походах монголів, а руські князі змушені були їздити в Золоту Орду за ярликом.

Ярлик – грамота на князювання, яку видавав монгольський хан руським князям.
Хан – титул правителя монгольських та тюркських кочових племен.
Баскак – намісник монгольського хана, який збирав податки з підлеглого населення. Ясак – данина, яку сплачувало населення руських князівств хану Золотої Орди. Орда – монгольське військо, а також місце, де розміщувалася ставка хана.
Улус – уділ, область, адміністративно-територіальна одиниця монгольської імперії

Причини поразок руських князівств від монголів:

· роздробленість Русі та постійні чвари між князями;

· значний військовий досвід монголів.

ПРАВЛІННЯ КНЯЗЯ
ВОЛОДИМИРА ВЕЛИКОГО
(980 – 1015)

Володимир – син Святослава. За часів правління Володимира починається період розквіту і піднесення Київської Русі.

У 981-84 рр. Володимир придушив повстання в’ятичів та приєднав Червенські міста (західна Україна). У 993 р. приєднав до Київської Русі поселення білих хорватів, тим самим завершив об’єднання всіх східнослов’янських племен у межах однієї держави. Вдало воював з печенігами, будував систему захисних земляних валів («змієві вали).

У 988 р. захопив м. Херсонес (Корсунь)

Реформи Володимира Великого:

1. Адміністративна: поділив державу між 8 синами, з метою посилення князівської влади на місцях.

2. Військова: ліквідував племінні військові об’єднання; за військову службу роздає землю в користування (злиття військової системи із системою феодального землеволодіння).

3. Запровадив зведення законів усного звичаєвого права – «Устав земляний».

4. Розпочав політику «шлюбної» дипломатії. Син Володимира Святополк одружився з дочкою польського короля, Ярослав – з дочкою шведського короля. У самого Володимира було 5 офіційних дружин.

Шлюбна дипломатія – встановлення дипломатичних відносин шляхом укладання шлюбів між представниками правлячих родів тих чи інших країн.

5. Розпочав карбування перших золотих (златники) та срібних (срібники) монет. Запроваджує гривню.

Гривня – срібний злиток, що виконував функцію грошей на Русі.

6. За часів правління Володимира поширюється князівський знак – Тризуб.

7. Релігійна реформа: у 980 р. Володимир здійснює спробу модернізувати язичництво, запровадивши шестибожжя на чолі із богом Перуном, але невдало.

У 988 р. Володимир особисто хрестився в м. Херсонес (Корсунь) і того ж 988 року ОХРЕСТИВ Русь.

Значення прийняттяхристиянства для Київської Русі:

- християнство дало поштовх розвиткові культури та освіти;
- зміцнилася князівська влада;
- покращилося міжнародне становище Київської Русі.

У 988 р. Володимир першим серед руських князів запроваджує шкільне навчання в Київській Русі.

Протягом 989 – 996 рр. триває будівництво Десятинної церкви Богородиці в Києві – першої кам’яної церкви на Русі. Помирає Володимир у 1015 р.

МІЖУСОБНІ ВІЙНИ СИНІВ ВОЛОДИМИРА
(1015 – 1019)

Протягом 1015-1019 рр. на Русі тривають міжусобні війни за владу між синами Володимира. Святополк, якого прозвали Окаянний, в цій боротьбі вбив молодших братів Бориса і Гліба. У 1016 р. Ярослав за захопив Київ, прогнавши Святополка. У 1018 р. Святополк разом із польським королем Болеславом Хоробрим розбиває Ярослава і оволодіває Києвом. Поляки захопили Червенські міста.

У 1019 р. Ярослав у битві на річці Альта остаточно перемагає Святополка й стає київським князем.

ПРАВЛІННЯ КНЯЗЯ
ЯРОСЛАВА МУДРОГО
(1019 – 1054)

У 1024 р. Ярослав зазнає поразки у Лиственській битві від свого брата Мстислава. Проте брати домовились правити разом. Ярослав править у Києві, Мстислав – у Чернігові. Формується дуумвірат.

Дуумвірат – правління двох.

У 1036 р. Мстислав помирає і Ярослав стає одноосібним правителем Русі.

Правління Ярослава Мудрого – час найбільшого піднесення й розквіту Київської Русі.

У 1030-1031 рр. Ярослав відвоював Червенські землі у Польщі.

Будував у 1032 р. оборонні міста на півдні країни: Юр’єв, Богуслав, Корсунь…

У 1036 р. Ярослав остаточно розгромив печенігів, і на честь перемоги у 1037 р. побудував собор святої Софії у Києві.

У 1036 р. було складено перше писане зведення законів «Руська правда».

У 1043 р. Ярослав здійснив невдалий похід на Візантію. Це був останній похід руських князів на Візантійську імперію.

У міжнародній політиці Ярослав продовжував політику «шлюбної» дипломатії, за що його прозвали «Тесть усієї Європи». Його дочка Анна вийшла заміж за французького короля Генріха І Капетита, незабаром ставши королевою Франції. Анастасія уклала шлюб з угорським королем Андрієм І. Чоловіком Єлизавети став норвезький король Гарольд Сміливий.Всеволод одружився на дочці візантійського імператора Костянтина. Ізяслав одружився на сестрі польського короля Казимира. Святослав узяв у дружини онуку німецького короля Генріха ІІ.Володимир, Ігор та В’ячеслав також уклали шлюби з німецькими принцесами. Князя Ярослава прозвали Мудрим за його любов до освіти та книжної справи. Він будував школи, храми, монастирі, розбудовував Київ. За його правління були побудовані Золоті Ворота в Києві та перша бібліотека при соборі святої Софії.

У 1037 р. була заснована Київська митрополія, а у 1051 р. главою руської церкви вперше стає русич Іларіон (автор твору «Слово про закон і благодать»).

Митрополія у християнстві – церковна область, що перебуває під владою митрополита і складається з кількох єпархій (церковних районів).

Єпархія (єпископство) – церковно-адміністративна одиниця на чолі з єпископом чи архієпископом.

Перед смертю Ярослав склав заповіт, за яким поділив державу між синами:

старший син Ізяслав одержав Київ, Туров, Новгород і Псков;
Святослав – Чернігів, Муром, Тмутаракань;
Всеволод – Переяслав і Ростов;
Ігор – Володимир-Волинський;
В’ячеслав – Смоленськ.

За заповітом сини повинні були спільно керувати державою, але підпорядковуючисьстаршому братові.

Помер Ярослав у 1054 р., проживши 76 років.