Роль гальмування

1. Координаційна: допомагає здійснити аналіз і синтез в ЦНС і узгодити всі функції між собою.

2. Захисна: пригнічує другорядну інформацію.

Інтегративна функція центрального нейрону

Кожна клітина ЦНС (14 млрд. у головному мозку людини) має численні синаптичні контакти з різними нейронами. Наприклад, на 1 клітині Пуркін’є є 200 тис. синапсів, на мотонейронах – 10-20 тис. У середньому кожний нейрон має 5 000 синаптичних контактів. Завдяки цим контактам нейрони утворюють сітку, функціонування якої лежить в основі наступних властивостей ЦНС.

1. Дивергенція (розходження) - здатність нейрону встановлювати численні синаптичні зв’язки з різними нервовими клітинами.

Роль дивергенції полягає у тому, що одна і та ж нервова клітина може приймати участь у різних нервових процесах і контролювати велику кількість інших нейронів, а також забезпечувати широкий перерозподіл імпульсів, що приводить до іррадіації (поширення) збудження.

2. Конвергенція (сходження) – сходження різних шляхів проведення нервових імпульсів до однієї і тієї ж нервової клітини. Наприклад, кожний мотонейрон отримує імпульси від сукупності первинних аферентних нейронів. Даний принцип має первинне значення для аналізу рефлекторної діяльності нервової системи і вивчався Шерінгтоном.

3. Реверберація – циркуляція збудження по ланцюгу замкнутих нейронів. Має значення у випадках, коли рефлекторний акт закінчується не відразу після припинення дії подразника, а через деякий час, наприклад, при утворенні короткочасної пам’яті.

4. Тонус нервових центрів. Багато нейронів постійно генерують нервові імпульси, тобто знаходяться у постійному тонусі і у постійному тонусі тримають ефекторні, тобто виконавчі, органи (наприклад, скелетні м’язи).

5. Принцип зворотного зв’язку, який дозволяє регулювати величину поступаючих до нейрону сигналів.

6. Трофічна функція, яка забезпечує живлення нервової або ефекторної клітини.

7. Феномен домінанти А.А.Ухтомського – приклад взаємодії різних рефлекторних реакцій. Утворення в ЦНС центру підвищеної збудливості приводить до того, що подразнення різних рецептивних полів починає викликати рефлекторну відповідь, характерну для домінуючої ділянки. Наприклад, при інфекційному ураженні твердих оболонок мозку при менінгіті, яке супроводжується головним болем, цей симптом може виникати або посилюватися при вмиканні світла, звуці голосу, дотику.

Окремі функції в організмі здійснюються не окремими нейронами, а їх сукупністю – нервовими центрами, тобто нейронами, які виконують одну функцію, поєднані між собою синаптичними контактами та мають безліч внутрішніх і зовнішніх зв’язків.

У відповідності до виконуючої функції можна виділити різні центри: чутливі (зоровий, нюховий), центри вегетативних функцій (дихальний, судиноруховий), рухові (окоруховий), центри психічних функцій (центр комфорту). Різні нервові центри мають своє місце розташування. Наприклад, центр терморегуляції знаходиться у гіпоталамусі.

Нервові центри, на відміну від нервових волокон, легко стомлюються, що по-в’язано з виснаженням медіаторів у синапсах. Вони також дуже чутливі до гіпоксії (нестачі кисню). Це пов’язано з анатомо-фізіологічними особливостями мозку. Маса мозку становить всього лише 2% від маси тіла, а потребує мозок кисню – 17-20%. Проте чутливість різних нервових клітин мозку до гіпоксії різна. Клітини кори великих півкуль гинуть через 5-6 хв після припинення кровопостачання, стовбура мозку – через 15 хв, спинного мозку – через 30 хв. Також нейрони мають вибіркову чутливість до алкоголю, морфіну, наркотиків, стрихніну, барбітуратів тощо.

Попри високу чутливість до дії пошкоджуючих факторів, мозок має надзвичайні компенсаторні можливості, які забезпечуються наступними механізмами:

1) при будь-якому пошкодженні та потребі «ремонту» швидко спрацьовує гальмування;

2) нервові центри здатні перебудовувати свої функції, заміщувати зруйновані структури, так як вони мають надлишок нейронів та провідних шляхів;

3) нервові центри є самостійними, але й одночасно підпорядковуються вищим відділам ЦНС;

4) нервові центри використовують у процесах компенсації умовнорефлекторні зв’язки, пов’язані з роботою кори головного мозку.

Проте відновлення функцій мозку триває багато місяців та років і потребує постійної праці.