Здібності

Успішність оволодіння тією чи іншою професією, ефективність трудової діяльності великою мірою залежать від здібностей.

Здібності — це індивідуально-психологічні особливості людини, які забезпечують успішне оволодіння знаннями, навичками, вмін­нями та ефективну 'їх реалізацію в трудовій діяльності. Виявляю­чись в оволодінні знаннями, навичками і вміннями, здібності, проте, до них не зводяться. Вони виступають лише як можливість розвитку цих необхідних компонентів діяльності і характеризуються динамі­кою оволодіння останніми — швидкістю, легкістю, глибиною, міц­ністю.

Здібності виявляються тільки в діяльності, притому в тій діяль­ності, яка не може здійснюватися без наявності цих здібностей. Проте будь-яка конкретна діяльність характеризується поліфункціо-нальністю психічних процесів — пізнавальних і психомоторних. Тому здібності співвідносяться з відповідними психічними функція­ми — особливостями пам'яті, мислення, сприймання, емоційними властивостями, рисами характеру, тобто виступають як синтез влас­тивостей особистості, який відповідає вимогам діяльності і забезпе­чує високі досягнення в ній. Якщо певна сукупність якостей особис­тості відповідає вимогам трудової діяльності, якою вона оволодіває протягом визначеного часу, то можна вважати, що людина має здіб­ності до цієї діяльності. При відсутності здібностей процес засвоєн­ня знань і вмінь затягується, потребує значних зусиль і напруження при порівняно скромних результатах.

Таким чином, здібності — це властивості функціональних си­стем, які реалізують пізнавальні і психомоторні процеси, відзна­чаються індивідуальною мірою розвитку і виявляються в успіш­ності та своєрідності виконання діяльності.

Відмінності в здібностях різних людей можуть бути якісними і кількісними. Якісні характеристики здібностей — це такі індивіду­ально-психологічні властивості особистості, які є обов'язковою умовою успішності конкретної трудової діяльності. Саме від них за­лежить вибір сфери діяльності. Кількісна оцінка здібностей виявля­ється в ступені їх розвитку.

Разом з тим в основі однакових досягнень працівників можуть бути поєднання дуже різних здібностей, коли окремі з них виступають компенсаторами недостатньо розвинутих здібностей. Властивість компенсації одних здібностей за допомогою розвитку інших розширює можливості вибору професії і самовдосконалення в ній працівника.

Слід також мати на увазі, що одна психологічна якість особистості, навіть коли вона досягає дуже високого рівня розвитку, не може за­безпечити високу продуктивність діяльності і бути еквівалентом здібностей. Здібності являють собою сукупність психічних якостей, яка має певну структуру. Структура ця визначається вимогами кон­кретної діяльності і є різною для різних видів роботи. У структурі конкретних здібностей виокремлюються провідні і допоміжні, які забезпечують успішність діяльності та її індивідуалізацію.

Проте окремі здібності можуть відповідати вимогам не одного, а багатьох видів діяльності, їх називають загальними здібностями. За­гальні здібності — це така система індивідуальних властивостей особистості, яка забезпечує відносну легкість і продуктивність оволо­діння знаннями та виконання різних видів діяльності. Вони виявля­ються переважно як розумові здібності. Якщо в структурі здібностей людини ці загальні якості дуже розвинені, то говорять про різнобічні здібності, або обдарованість. У переважної більшості людей здібності виявляються в досить широкому діапазоні, що створює можливості для вибору і переміни професії в ринкових умовах.

Здібності, які сприяють досягненню високих результатів у певній сфері діяльності, називаються спеціальними. Прикладом їх можуть бути математичні, літературні, музикальні, підприємницькі, організа­торські та інші здібності. Основне завдання особистості в цьому ви­падку полягає в розвитку цих здібностей, у формуванні вольових якостей для їх реалізації. Спеціальні здібності органічно пов'язані з загальними здібностями. Чим вищий рівень розвитку загальних здібностей, тим кращі внутрішні можливості для розвитку спеціальних здібностей.

Стосовно трудової діяльності прийнято виділяти:

• теоретичні здібності, пов'язані з абстрактно-логічним мисленням;

• практичні здібності, що виявляються в конкретно-практичних діях;

• комунікативні здібності, які забезпечують ефективність спіл­кування, адекватне сприйняття і оцінку інших людей, соціаль­но-психологічну адаптацію працівника.

Рівень розвитку здібностей людини залежить від конкретних умов п життя і діяльності, методів формування знань і умінь, необхідних у тій чи іншій діяльності, а також від наявності природних задатків.

Задатки — це морфологічні та функціональні особливості будови мозку, органів чуттів і рухів, які виступають природними передумо­вами розвитку здібностей. Природні задатки багатозначні. На основі одних і тих самих задатків можуть розвинутися різні здібності, за­лежно від вимог діяльності. Задатки виявляються у схильності до певного виду діяльності, що є першою ознакою прояву здібностей.

Здібності не статичні, а динамічні утворення, формування і роз­виток яких відбувається в процесі навчання, праці, спілкування. Розвиток їх проходить комплексно, тобто одночасно вдосконалю­ються кілька взаємодоповнюючих здібностей.

Виділяють два рівні здібностей:

— репродуктивний, який забезпечує успішне засвоєння готових знань, оволодіння трудовими навичками як способами виконання трудових операцій і процесів;

— творчий, який забезпечує створення нового, оригінального.

Репродуктивні і творчі здібності взаємопов'язані і виявляються на різних етапах розвитку. Основним критерієм оцінки здібностей людини в тій чи іншій сфері професійної діяльності є відношення результатів праці до зусиль, затрачених на їх досягнення.

Отже, можна говорити про потенційні здібності людини до пев­ної діяльності, які можуть бути виявлені порівнянням її властивос­тей з вимогами діяльності, і актуальні здібності, які вже виявилися в процесі виконання відповідної діяльності. Високий рівень розвит­ку здібностей називають талантом. Талант — це таке поєднання здібностей, яке дає людині можливість успішно, самостійно, оригі­нальне виконувати складну трудову діяльність. Як і здібності, він є лише можливістю формування високої професійної майстерності і досягнення значних успіхів у творчості. Реалізація його залежить від конкретних умов, вольових якостей працівника і натхнення у праці. Натхнення супроводжується величезною зосередженістю уваги, мобілізацією пам'яті, уяви, мислення при розв'язанні склад­них завдань.

Суттєвими факторами розвитку і реалізації здібностей працівни­ка є стійкі професійні інтереси, які стимулюють оволодіння новими знаннями, прийомами і способами діяльності, ефективна мотивація, оцінка та організація роботи як творчого процесу.

Передумовами успішного виконання будь-якої трудової діяльно­сті є не просто сума необхідних властивостей особистості, а певна структура здібностей, їх функціональний склад, своєрідне поєднан­ня сенсомоторних, мнемічних, логічних, емоційно-вольових компо­нентів. У різних видах діяльності ці компоненти розвиваються не­рівномірно. Найбільшого розвитку вимагають професійно важливі якості, під якими розуміють індивідуальні якості суб'єктів діяльно­сті, які впливають на її ефективне освоєння та виконання.

Оцінка здібностей проводиться на основі вивчення кількісних і якісних показників роботи та порівняння їх з існуючими критерія­ми. Проте важливіше завчасно прогнозувати здібності людини до успішного виконання тієї чи іншої роботи, що зробить більш об­грунтованим вибір нею професії та підвищить конкурентоспромож­ність на ринку праці.

Для оцінки успішності діяльності в залежності від здібностей застосовують такий критерій, як перенесення високих результатів на нові завдання, схожі з раніше виконуваними не за послідовніс­тю способів дії, а за вимогами до тих же психічних функцій пра­цівника.

Поєднання здібностей характеризує творчий рівень особистості і зумовлює потенціали її розвитку. Важливою умовою реалізації по­тенціалів особистості є гармонія між людиною і професією.