Рефлекторна функція

З фізіологічного погляду праця є умовно-рефлекторним проце­сом. Жодна трудова дія не може початися без відповідної причини, тобто подразника, який сприймається органами чуттів. У трудовій діяльності подразниками можуть бути будь-які явища, пов'язані з тим чи іншим етапом виробничого процесу. Ними є також словесні сигнали у вигляді розпоряджень, інструкцій, роз'яснень тощо. На працівника діють різні побічні подразники, що виникають у вироб­ничому і соціальному середовищі. Подразники, які мають місце у трудовій сфері і виробничих відносинах, мають особливо відчутний вплив на людину. Вони здатні значно змінювати фізіологічні проце­си, викликати сильні емоції, а іноді навіть стреси.

З фізіологічного боку, праця — рефлекторний процес, в якому визначальна роль належить умовним рефлексам. У здійсненні тру­дового процесу беруть участь і безумовні рефлекси, зокрема дослід­ницький, орієнтувальний, наслідування і т. ін.

Трудові рухи, прийоми, операції, що їх виконує працівник, є зов­нішнім проявом складних процесів, що відбуваються у вищих відді­лах нервової системи. Саме в цих відділах централізується регуляція всіх проявів діяльності організму. Завдяки такій централізації забез­печується цілеспрямована, вибіркова регуляція відповідних реакцій на подразники.

Центральна нервова регуляція у процесі праці полягає в тому, щоб забезпечувалася точна диференційованість сигнального стиму­лу і точна диференційованість відповідної реакції у вигляді конкрет­ного руху, прийому, операції. Інакше кажучи, щоб забезпечувалася якомога повніша відповідність між завданням і виконанням.

Трудовий процес як умовно-рефлекторний характеризується та­кими особливостями:

• умовним подразником під час виконання завдання є усвідомлен­ня мети, тобто створення уявлення про майбутній результат праці;

• вирішальне значення у трудовій діяльності мають словесні си­гнали, які є умовними подразниками і умовним підкріпленням;

• досягнення поставленої мети і усвідомлення корисності ре­зультатів праці є умовним підкріпленням.

Будь-який трудовий процес або операція складається з комплексу прийомів і дій, впорядкованих за часом і послідовністю виконання.

Кожну дію можна розглядати як рефлекс, а всю операцію — як систему рефлексів. Для трудової діяльності людини типовим є багаторазове повторення в певній послідовності цих умовних рефлексів. Одні з них пов'язані з діями, другі з припиненням дії. Перші названі позитивними, другі — негативними рефлексами. Систему позитив­них і негативних рефлексів І. П. Павлов назвав динамічним стерео­типом. У трудовій діяльності динамічний стереотип виявляється як система рухових умовних рефлексів, тому називається руховим, або робочим, динамічним стереотипом. Ця складна система рефлексів формується у процесі виробничого навчання і забезпечує виконання певного виробничого завдання.

В процесі формування умовного рефлексу, який лежить в основі конкретної трудової дії, вирізняють дві стадії:

1) початкова стадія, для якої характерна іррадіація збудження, внаслідок чого у виконанні тієї чи іншої дії беруть участь різні цент­ри кори головного мозку. У працівника помічається багато зайвих рухів і зусиль, трапляються помилки в роботі;

2) стадія засвоєння і закріплення правильних прийомів роботи на основі концентрації збудження в небагатьох клітинах кори головно­го мозку. Іррадіація збудження обмежується, робота характеризує­ться чіткими й економними рухами, відсутністю помилок.

В процесі навчання людина, перш ніж приступити до виконання тієї чи іншої операції, обдумує її, діє відповідно до поступаючих в кору головного мозку сигналів від зовнішніх і внутрішніх подразни­ків. Нервове збудження, що виникає під впливом кожної трудової дії, не припиняється негайно, а залишається протягом певного часу у вигляді поступово згасаючих слідів збудження. Проте людина в цей час повторює ті самі трудові дії або виконує інші. Отже, умовні рефлекси підкріплюються, а сліди збудження нагромаджуються.

Система слідів збудження, на основі якої відбувається програму­вання робочих дій, називається інтегральним образом робочих дій. В процесі роботи елементи трудових дій уточнюються шляхом по­рівняння їх з інтегральним образом робочих дій. Це порівняння здійснюється за принципом зворотного зв'язку, внаслідок чого тру­дові дії коригуються згідно з програмою.

На основі подразнень, які сигналізують про правильне виконання трудових дій, закріплюються нервові зв'язки, підвищується збудли­вість і функціональна рухливість в одних нервових центрах і погли­блюється процес гальмування в інших.

Після багаторазового повторення трудових прийомів і засвоєння їх працівник починає виконувати всі елементи операції не окремо, а як єдиний процес. Перехід від одного елемента операції до іншого відбу­вається без переключення уваги і мислення на виконання кожного еле­мента. Уся система умовних рефлексів, з якої складається операція, приводиться в дію лише на перший подразник цієї системи. Це означає, що у працівника сформувався робочий динамічний стереотип.

Робочий динамічний стереотип — це стійка і злагоджена систе­ма умовних рефлексів, яка утворюється внаслідок багаторазового повторення умовних подразників в установленій послідовності і че­рез певні проміжки часу. З формуванням робочого динамічного сте­реотипу у працівника виникає своєрідний автоматизм дій, в основі якого лежить установлення тимчасових зв'язків між нервовими клі­тинами. Автоматизм дій полегшує виконання роботи і звільняє нер­вові клітини для творчої діяльності, сприяє підвищенню працездат­ності і продуктивності праці.

Отже, робочий динамічний стереотип — це сформований і за­кріплений внаслідок тренування автоматизований спосіб досягнення певної мети і розв'язання поставленого завдання. Стійкість функціо­нування робочого динамічного стереотипу характеризується ступе­нем відхилень трудової діяльності від програми, а надійність — ви­конанням її за наявності несприятливих факторів.

Робочий динамічний стереотип є одиницею поведінки людини як особистості. В життєдіяльності людини динамічні стереотипи ма­ють різні конкретні прояви. У трудових рухах — це руховий дина­мічний стереотип; у виробничій, трудовій діяльності — це послідов­ність операцій протягом робочої зміни та послідовність елементів у кожній операції; у повсякденній діяльності — це добовий стереотип функцій.

Робочі динамічні стереотипи окремих професій різняться за своїми структурами, тобто співвідношенням рефлексів і взаємодією функцій організму. Це пов'язано з тим, що рефлекторним шляхом змінюються вегетативні функції, які забезпечують діяльність всього організму та реалізацію динамічного стереотипу.

Робочий динамічний стереотип реалізується на основі саморегу­ляції. С. О. Косилов вирізняє три цикли саморегуляції [11]. На верх­ньому рівні регуляції робочого динамічного стереотипу міститься цикл кортикальної саморегуляції, або ініціативний цикл. У ньому беруть участь нервові центри, пов'язані з програмуючою діяльністю центральної нервової системи. Функція цих центрів полягає у від­творенні слідів збудження та формуванні інтегрального образу ро­бочих дій. За наявності відхилень у робочих діях працівника порів­няно з інтегральним образом включається цикл плавності, завдан­ням якого є коригування траєкторії і сили трудових рухів на основі нервових імпульсів, які надходять до нервових центрів рухового аналізатора. Одночасно з включенням циклів саморегуляції рухової діяльності виникають цикли вегетативних функцій (дихання, крово­обігу, терморегуляції тощо).

Стереотип виявляється у шаблонності, одноманітності виконання рухів і дій. Проте, зберігаючи стереотипність, кора головного мозку характеризується динамізмом, здатністю змінювати стереотипи залежно від змін у характері і складі подразників, часі їх дії. Здатність до розвитку, вдосконалення і перебудови динамічних стереотипів лежить в основі освоєння нових видів діяльності, формування тру­дових навичок і умінь, творчого ставлення до праці.

У формуванні динамічного робочого стереотипу певну роль віді­грають індивідуальні якості людини — темперамент, характер, здіб­ності, спрямованість інтересів. Але загалом його формування, за­кріплення й підтримки залежать від об'єктивних умов, які ство­рюються у процесі навчання й трудової діяльності. Це такі умови:

• чітке уявлення у працівника про мету та корисність своєї роботи;

• матеріальна і моральна заінтересованість працівника в результа­тах праці, яка набуває значення умовно-рефлекторного підкріп­лення;

• чіткий ритм виробничого процесу. У ритмічній роботі актив­ним подразником умовних рефлексів є час;

• науково обгрунтований режим праці та відпочинку, який сприяє високій працездатності і лабільності нервової системи;

• раціональна організація робочого місця і сприятливі умови праці, що виключають побічні рефлекторні акти, не пов'язані безпосередньо з трудовим процесом;

• фізіологічне і психологічно обгрунтовані методи та прийоми виробничого навчання.