Ливарні форми поділяють на:
1. постійні – для одержання ряду виливків;
2. разові – служать один раз для одержання одного виливка.
1. Постійні форми використовують для лиття в кокіль та під тиском. Форми для лиття в кокіль роблять з конструкційної якісної сталі (30, 35, 40, 45), вони добре обробляються різанням, використовують без термообробки. Для лиття в кокіль кольорових сплавів можна використовувати чавун. Для лиття під тиском металевих сплавів використовують форми з легованих металевих термостійких сплавів на основі заліза (3Х2В8Ф).
Внутрішня поверхня ретельно полірується; або хромується, а потім полірується. Це необхідно для:
1. підвищення якості виливка;
2. зменшення площі контакту виливка з формою:
2.1. зменшує імовірність ерозії (руйнування) форми;
2.2. полегшує відділення деталі від форми.
Це коштовне оснастка, тому вона використовується в масовому і серійному виробництві.
Форми для лиття під тиском пластмас виготовляються з конструкційних сталей (30, 35, 40, 40, 45) або з конструкційних легованих сталей (ХВГ, 9ХС).
Леговані сталі застосовують при використанні пластмас з наповнювачем що має абразивними властивостями.
Для підвищення твердості вони піддаються термообробці – загартуванню і високій (середній) відпустці.
Основний недолік постійних форм – обмеження по номенклатурі ливарних сплавів.
2. Разові форми.
Для виготовлення разових форм використовують композиції:
наповнювач: 
буває:
- річковий (частки до 1 мм);
- гірський (частки до 0,1 мм).
Так як чистота поверхні виливка в значній мірі обумовлюються розміром зерна наповнювача, пісок додатково подрібнюють у кульових млинах.
Кульовий млин:
Ульки роблять сталевими. Забруднення від яких видаляється за допомогою магнітної сепарації. Композит виходить чистішим.
Кулі подрібнюють пісок, після чого пісок з розмірами часток порядку 0,01 мм використовують для лиття в оболонкові форми, для лиття в землю – 0,1 мм, для лиття по виплавлюваних моделях використовують пилоподібний кварц (маршаліт) частки від 0,01 до 0,001 мм.
Для різного виду помелу використовуються різні зв'язки:
1. для лиття в землю – каолінова глина 
;
2. для лиття в оболонки – термореактивна смола;
3. для лиття по виплавлюваних моделях – колоїдні розчини або системи.
Лекція №10
Колоїдним розчином називають дисперсну систему, що займає проміжне положення між дійсним розчином з одного боку та суспензіями з другого.
Дисперсною системою називають систему, у якій одна речовина роздроблена і розподілена у вигляді більш-менш дрібних часток в іншій речовині. Перша з них називається (подрібнена) дисперсною фазою, а друга – дисперсним середовищем.
Як міру дисперсності використовують наступну величину:
де Д – кількісна міра дисперсності;
r – радіус частки (беруть у мм).
В залежності від розмірів часток розділяють:
1. Емульсії та суспензії - складаються з часток розміром > 0,1 мкм;
2. Колоїдні розчини - складаються з часток розміром від 0,1 мкм до 1 нм (від 100 нм до 1 нм), 
;
3. Дійсні розчини - складаються з часток розміром від 1 нм і до окремих молекул.
Розглянемо колоїдну систему на основі ортокремнієвої кислоти:
(пісок в атомарному вигляді)
є сильним електролітом Þ дисоціює у воді:
ці частки утворюють подвійний електричний шар навколо частки:
у 4 рази більше ніж 
але не усі можуть розташуватися навколо та їхня щільність зменшується з видаленням від частки по експоненті.
Перший шар: n іонів характеризується тим що іони міцно адсорбуються до агрегату і є потенціалоутворюючими іонами.
Другий шар: іони слабко зв'язані, їх менше ніж 4n тобто їх 4(n -Х). Решта 4Х іоні розташовані за межами цих 2-х шарів іонів.
Чим більше Х, тим заряд колоїдної частки вище Þ відносно нескінченності колоїдна частка має деякий потенціал:
(дзета) - потенціал, що пропорційний Х.
Усі частки мають однойменний заряд (між колоїдними частками існують сили відштовхування). У колоїдних системах немає седиментації (розшарування) тобто існує агрегатна стійкість розчину. Причини:
- малі розміри часток (агрегату);
- наявність заряду колоїдних часток.
У тих випадках коли сили електростатичної взаємодії більше сил гравітації седиментації не буде. Колоїдний розчин у такому стані називають золь. Якщо ввести в такий розчин електроліт то агрегатна стійкість зруйнується, тому що електрохімічний потенціал - потенціал нейтралізується і при цих умовах золь переходить у гель.
Гель є доброю зв'язкою для маршаліту. Високодисперсний маршаліт розташовується в порах гелю.
