Blood and honour – кров і честь

Український варіант

Відділення Кров і Честь постало в Україні неофіційно у році 1998, а 2001 року отримало офіційний статус. Ми є складовою частиною міжнародної організації, заснованої у Британії Яном Стюартом. Мета діяльності досить прозора – порятунок, а місцями вже й відродження Білої Раси, адже ні для кого не є секретом, що ми вимираємо із катастрофічною швидкістю. Для досягнення цієї мети ми використовуємо усі можливі засоби від пропаганди у різних формах, до політичних акцій, і з жахом можемо зауважити, що усе більше Білих людей потребують агітації ЗА СВОЄ ІСНУВАННЯ! Йдеться тут здебільшого не про дебілізовану молодь, зварйовану на наркотиках, негритянських розвагах та порнофільмах – то є сміття посеред молоді, – йдеться о тих, хто у назві "skinhead" вбачає тільки красиві бути й гігієнічну зачіску. Найбільша небезпека саме в них, бо ворог внутрішній є багато небезпечніший за ворога зовнішнього. Наші дії спрямовані проти подібного явища. Ми не визнаємо аполітичності й космополітизму, бо свого часу skinhead-рух виник як політичний і залишається таким. Тим, хто не розуміє цього, просто нема місця у ньому! Рухові не потрібні люди, які бояться та ігнорують політичні акції, не мають Національної свідомості й заради келиха пива готові здати усе й уся "братнім Білим народам", а нашу організацію вважають за рокерський клуб. Політична акція – це можливість неприховано висловлювати свої погляди на життя й відстоювати їх будь-якою ціною. Національна свідомість – це елементарне розуміння свого місця на Землі. Людина, негуюча власну Національність, обертається на свійську тварину, котру ніхто не сприймає серйозно. Пропаганда у будь-якому її прояві втрачає сенс, якщо відривається від свого витоку: ані друковані видання, ані WP музика, ані різноманітні зовнішні ознаки (значки, впинки, нашивки і таке інше) не є потрібними нікому, якщо незрозуміла мета їхньої появи. Саме тому Кров і Честь не є пиварнею, друкарнею, або рок-клубом – а є органічним поєднанням політичної Національної Ідеї із засобами її досягнення. Нам потрібна Україна. Без зайвих епітетів та пафосу – просто Україна. Для недосвідчених пояснимо, що слово "Україна" зумовляє державу, де панує Українська влада, де править Український закон, де Українці не є гостями та нацменшиною, а провідною Нацією, що обирає ту владу й створює той закон. Україна – це не та торгівельна база для реалізації “бросового товару” великих держав, яку пропонують нам визнати зараз. Україна – це самодостатній організм, здатний не просто існувати, але процвітати. І маємо усе, аби було так: незліченні природні скарби (корисні копалини, чорнозем, повноводні ріки й моря), загартований менталітет, що в усі віки опирався різноманітним чужоземцям та їхнім модам і звичаям та виживав і зберігав свою ментальність під будь-якими тортурами й мордерствами велику й вперту працьовитість Українського Народу, яка допоможе подолати усі перешкоди... Сучасний політичний клімакс та жебрацтво є наслідками правління антиукраїнського уряду, котрий робить усе можливе, аби збанкрутувати Україну й потім віддати її на відкуп за свої гріхи міжнародному жидівському капіталові. Протистояти подібній політиці можуть лише люди Національно свідомі, бо друзів Україна не має. Усі наші сусіди, хіба що крім Словаччини, є нашими ворогами у геополітичному та політичному плані: постійні територіальні претензії до розкраяної та розпорошеної Русі Київської існують не тільки на політичному, але й на побутовому рівні, й тільки почуття Національної гідності порятує Україну від остаточного розбазарювання поміж інших народів. Але не варто нас розуміти, як тих, що сіють міжнаціональні конфлікти – кожним своїм кроком ми доводимо, що маємо бажання відстоювати нашу Расу пліч-о-пліч з іншими Білими народами. Але саме пліч-о-пліч, а не у якості молодших братів чи Нації другого ґатунку – і то є мудрість бійця бути достойним своєї боротьби. Бо навіщо та боротьба, якщо допустити, що один Білий Нарід є більш вартісним, ніж інший? Заради спільної мети кожна Біла людина мусить затямити собі, що різниця у ході історії або будь-які події історичні давно вже згинули перед обличчям великої трагедії зникання Білої Раси. Тільки гордими серед гордих, тільки свідомими, серед свідомих ми зможемо звитяжити й повернути цивілізацію у нормальне русло. Олександра Радченко