Родове слов’янське віче

3–15 липня 2003 р. в урочищі Дубище на Дніпрі під Києвом відбулася перша нарада представників язичницького руху слов’янських країн: 21 чоловік із п’яти держав, зокрема України, Росії, Білорусі, Польщі, Болгарії. Основна мета цієї знаменної зустрічі – обмін інформацією, досвідом, думками, виданнями, які могли б сприяти взаєморозумінню і співпраці слов’ян, розвитку їхніх зв’язків, поліпшенню відносин між нашими народами. Присутні обговорили насущні проблеми язичницького руху і відродження традиційної релігії в слов’янських країнах. Серед них: Розробка методології Родознавства, відродження Рідної Віри і Традиції. Вироблення ключових понять і термінів слов’янського язичницького руху. Створення основ родової етики. Непоширення негативної інформації один про одного усередині рідновірського руху. Залучення людей через різні форми роботи і організації. Проведення свят для широкої громадськості, зв’язок зі слов’янськими патріотичними, екологічними, правозахисними та іншими організаціями. Утвердження здорового способу життя. Налагодження зв’язків рідновірських організацій із політичними партіями з метою впливу на світогляд політичної еліти. Було піднято питання про “відкритість” і “закритість” рідновірських організацій, безпеку язичницьких громад, етику особистих, внутрішньо громадських і міжнаціональних відносин. Учасники висловили своє ставлення до зростання, дрібнення і внутрішніх протиріч між старими і новими рідновірськими громадами. Було запропоновано звернути особливу увагу на дослідження гострих демографічних проблем, пошук їх рішення. З цією метою слід сприяти освіті і вихованню дітей у дусі родового мислення і природолюбія, підтримувати перспективну молодь. Необхідний пошук шляхів і методів роботи в поліетнічному і багатоконфесійному середовищі. Зокрема запропоновано, через правозахисні організації підняти юридичне питання щодо неправомірності панування семітичної релігійної традиції і насильницької християнізації населення в державному масштабі. Відповідно до духу часу рідновірам потрібно опановувати нові форми і методи протистояння ворожим технологіям (зомбуванню, психотехніці, інформаційній війні і т.д). За підсумками висловлених пропозицій і обговорень, проведених у три кола, були ухвалені такі рішення. 1. Скликати періодично діючу Всеслов’янську нараду жерців і провідних діячів Рідної Віри – РОДОВЕ СЛОВ’ЯНСЬКЕ ВІЧЕ. Періодичність скликання – один раз на рік. У період між скликаннями ВІЧА координує роботу вибраний голова РАДИ. Місце і час чергової зустрічі визначає Віче. 2. Опублікувати матеріали ВІЧА в спеціальному виданні типу вісника (формат газети) слов’янськими мовами під назвою “СЛАВА!”. 3. Створити загальний інформаційний простір в Інтернеті, розмістити документи та інші матеріали ВІЧА на сайтах родових громад, з’єднати їх в порталі “РОД”. Координатором РОДОВОГО СЛОВ’ЯНСЬКОГО ВІЧА до наступного скликання, запланованого на червень 2004 р., одностайно обрана Галина Лозко (Волхвиня Зореслава). Учасники ВІЧА: Україна: Галина Лозко (Зореслава), Анатолій Богород, Андріяна Дронюк (Оріяна), Валентина Гамаль (Ярина), Петро Синенков (Миролюб), Олеся Обревко (Ведана), Федір Блескун (Ратибор), Валентина Харлан (Віста), Михайло Бондаренко (Свантібор), Тетяна Гамаль (Цвітана), Правомир Косянчук, Іванна Дронюк (Вогнелюба), Сергій Ісик (Оріслав). Росія: Павло Тулаєв (Буян), Вадим Казаков, Мирослав, Орей. Білорусь: Володимир Сацевіч, Артем Ласскій (Медведко). Польща: Сташко Потребовскій. Болгарія: Іван Мітєв (Шегор Расате). Священна Рада ОРУ

ЛІТНІЙ ТАБІР "УДАР – 2003"

Релігійний центр Об’єднання Рідновірів України (ОРУ) і Українська Духовна Академія Рідновірів (УДАР) щорічно проводять Літню Школу Рідної Віри для Волхвів, Жерців, Голів громад Рідної Віри, керівників рідновірських організацій і періодичних видань. У цьому році Школа почалася 13 липня з пам’ятної зустрічі рідновірів п’яти країн, яку назвали Родовим Слов’янським Вічем: України, Росії, Білорусі, Польщі і Болгарії. На урочистому відкритті табору були підняті рідновірські знамена ОРУ і ССО СРВ, а також національний прапор України. Більшість наших гостей виявила бажання після Віча залишитися і на Школу Рідної Віри. Протягом тижня з 13 до 21 липня на Перуновому півострові, як його назвали рідновіри (поблизу урочища Дубище), стояло наметове містечко, не згасав вогонь родинного багаття. Мета Літньої Школи: навчання молоді основам Рідної Віри, богословська і жрецька практика студентів УДАР, розширення національної структури Рідної Віри, встановлення зв’язків з рідновірами-слов’янами інших країн. В один із днів Волхвиня Зореслава провела похід-екскурсію до священних місць древнього Києва. Гості школи відвідали капище на Старокиївській горі (жертовник Світовида, розкопаний археологом В.Хвойкою і місце “Володимирового пантеону”), а також гору, де князь Володимир поглумився над священним образом Перуна (назване в народі “Чортовим беремищем”). Гості вклонилися образу Збруцького Світовида на Софійському майдані, відвідали експозиції Трипільської культури, античного Причорномор’я, слов’янського і Києворуського періоду в Національному музеї історії України. Вони були приємно вражені тим, що Київ – справжнє європейське місто, чисте і красиве, де відчувається національний дух. Зокрема, радували гарні слов’янські обличчя людей на вулицях столиці, патріотична література на Майдані Незалежності і прекрасний пам’ятник засновникам міста: Кию, Щеку, Хориву і їхній сестрі Либеді. Студенти Літньої Школи разом з гостями плідно попрацювали і добре відпочили на природі. Поєднання розумової праці з сонячними ваннами, купанням у Дніпровій затоці, збором цілющого зілля, творчою роботою, мистецькими заняттями (вечірній спів біля вогнища) і язичницькими розвагами (народна гра і танці) дали прекрасний результат – збагачення душі і зміцнення тіла. З великою цікавістю слухачі сприймали лекції з історії Рідної Віри, боговідання і обрядовості. Тематика лекційних і індивідуальних занять виявилася досить різноманітною. Лекції засновниці академії, голови ОРУ, Верховної Волхвині України Зореслави (Галини Лозко) окреслили календарні особливості Кола Сварожого і методи реконструкції національних свят, язичницькі уявлення про час і простір, культ Матері-Землі, обряди присяги і сповіді рідній землі, а також співвідношення міфології та історії в Рідній Вірі. Філософськи обгрунтованою і змістовною була лекція про словесну магію аспірантки Вогнедани Ралко, що приїхала зі своїм дворічним сином Велеславом. Практичне заняття з української танцювальної культури (народної хореографії) під керівництвом викладача Київського державного університету ім. Тараса Шевченка Анатолія Богорода, виявилося доречним саме на святі Перуна. Практичне заняття з народної ігрової культури провів Вадим Казаков, голова ССО СРВ – найбільшої рідновірської організації Росії, автор відомих книг “Іменослов”, “Слов’янське обрядовое харчування”. Він був у таборі лише перші два дні, а потім разом зі своїми помічниками поквапився додому, готувати Свято Перуна, адже не даремно говориться, що “під час свята жрець повинен бути на капищі”. Надзвичайне враження викликала лекція за тематикою книги Володимира Істархова “Удар Руських Богів”. Про витоки слов’янського світу натхненно розказав історик і письменник Павло Тулаєв, видавець расового журналу “Атеней”. Досить цікавими виявилися лекції нашого гостя з Болгарії, представника Товариства “Дуло” Шегора Расате (Івана Мітєва). Він повідомив про арійське коріння свого народу, календар і пантеон болгарських Богів. Ветеран польського руху “Задруга” Сташко Потребовський розказав про історію відродження Родзімой Вяри в Польщі. Представник слов’янського руху Білорусі Володимир Сацевич неодноразово закликав до утвердження здорового способу життя, а його молодий співвітчизник із Берестейщини Медведко влаштував на святі Перуна богатирські змагання. Досить цікавими були і курсові роботи українських слухачів УДАР: львівської жриці Ярини про культ Богині-матері, а також доповідь молодого рідновіра з Києва Правомира на тему: “Логіка як інструмент пошуку Істини”. Усі слов’янські мови були рівноправними на цьому міжнародному язичницькому соборі. Українська мова була зрозумілою для наших гостей, доступною для читання і розуміння рідновірських видань, включаючи журнал “Сварог”. А болгарська і польська мови виявилася зрозумілими для українців більше, ніж вони сподівалися. Тепер очевидно, що слов’янам зовсім не обов’язково спілкуватися між собою англійською! “Академія під Дубом”, так з любов’ю студенти назвали наш табір, мала свою виїзну Бібліотеку, розміщену в окремому наметі. Бібліотекар Вогнелюба зі Львова, ретельно записувала всіх читачів, бажаючих пізнати книжкову мудрість. А Волхвиня Зореслава і жерці Свантібор, Миролюб та Ратибор спонукали молодь читати, крім друкованих видань, книгу самої Природи. І хоча рідновіри засиджувалися біля вечірнього багаття далеко за північ, ранкова молитва до Сонця-Дажбога стала традиційною для студентів нашої академії. Під час Школи були проведені обряди Очищення (відхрищення), освячення оберегів, які здійснила Волхвиня Зореслава разом з іншими жерцями. Завершилося навчання величним Святом Перуна 20 липня, на який з’їхалися рідновіри з Київщини та інших міст України. До нас також виявив цікавість Новий канал Українського телебачення, що знімав свято. Тележурналістка Ганна Гомонай і оператор Валентин брали “інтерв’ю” (по-язичницькому – ізвіди) у гостей і організаторів. Славлення Бога Воїнства і Перемог було почуте самим Перуном. Він відгукнувся небесними громами і блискавками. Однак хмара обійшла півострів, не зачепивши язичників зливою, щоб не порушити гармонійне спілкування людей і Богів. Святкові обряди, як і прийнято, завершилися урочистою Братчиною, де промовлялися славлення Рідних Богів, здравиці в честь організаторів Віча і Літньої Школи. Висловлювалися надії на відродження і процвітання України, інших слов’янських країн, гості з яких щиро подякували нам за привітний прийом. Вранці 21 липня відбулося урочисте закриття Школи. Верховна Волхвиня України прославила Рідних Богів і подякувала кожному з учасників цього пам’ятного з’їзду: гостям – за приїзд і змістовні повідомлення, організаторам і помічникам – за невтомну працю. Під спів Слави Великої прапори були опущені. Рідновіри попрощалися і обмінялися адресами. Їм так не хотілося залишати гостинний Перунів острів. Щирі дружні відносини рідновірів близьких країн засвідчили, що, незважаючи на всілякі труднощі і перешкоди, внутрішні недоліки і упередженість, ми все ж здатні жити в мирі і злагоді, утверджуючи ідеї Відродження нашої древньої мудрості. Во славу Рідних Богів і Предків! Правомир