ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА
ТЕОРІЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА
Предмет, завдання і зміст організації виробництва
З економічної точки зору виробництво – це процес споживання засобів виробництва і робочої сили. Здійснення його можливе тільки за наявності трьох елементів: засобів праці, предметів праці і безпосередньо самої праці, носієм якого є робоча сила. Однак наявність цих складових ще не означає, що буде здійснений конкретний процес виробництва. Очевидно, що повинні бути створені відповідні умови його проходження, продумані його організація і технологія. Тобто необхідно організувати виробництво.
Під організацією виробництва розуміють координацію і оптимізацію в часі та просторі всіх матеріальних і трудових елементів виробництва з метою найбільш ефективної реалізації поставлених цілей і завдань.
Організація виробництва є самостійною науковою дисципліною, яка має свій предмет вивчення, теорію й особливий понятійний апарат. Наука про організацію промислового виробництва є наукою економічного циклу, тому що вона дозволяє визначати шляхи оптимізації виробничих витрат за рахунок більш раціональної організації виробництва в часі і просторі. Вивчення дії економічних законів дозволяє встановити деякі загальні для всіх підприємств і специфічні, залежні від особливостей різних підприємств, правила, форми і способи організації та планування найбільш економічної їх роботи. Головні положення економічних наук є теоретичним підґрунтям до вирішення завдань, що постають перед підприємствами в умовах конкретного виробництва.
Разом з цим розроблення організаційних рішень базується на знаннях технічних наук. Технічні дисципліни вивчають закономірності розвитку й удосконалення властивостей і конструкцій предметів праці, знарядь і продуктів праці та способів їх виготовлення. Вони безпосередньо не пов’язані з організацією конкретного виробництва, однак ці дисципліни є основою для вирішення інженерних питань організації виробництва. В процесі організації виробництва нерідко застосовують математичні методи, за допомогою яких розраховують оптимальні кількісні і якісні параметри виробництва. Організація виробництва припускає також широке використання положень правової науки і має багатосторонні зв’язки з філософією, соціологією, психологією і педагогікою.
Предметом науки про організацію виробництва є вивчення форм прояву об’єктивних економічних законів на рівні конкретного виробництва, а також способів і методів сполучення в часі й у просторі засобів праці, предметів праці з працею працюючих.
Об’єктами організації виробництва на підприємстві є виробничі системи різних рівнів.
Організація виробництва охоплює всі ланки промислового виробництва:
1 У масштабі національної економіки вона передбачає вибір раціональної галузевої структури, пропорційність розвитку різних галузей і економічних районів країни.
2 У галузях організація виробництва – це вибір і обґрунтування розмірів підприємств, їхньої спеціалізації, кооперування, комбінування і розміщення.
3 У первинних виробничо-господарських ланках (дільниця, цех) і на підприємствах вона включає організацію основного виробництва, допоміжних процесів і обслуговування, поєднуючи їх у єдиний виробничий процес.
4 Організація виробництва на рівні окремого робочого місця пов’язана з науковою організацією праці конкретного працівника.
Метод науки – діалектичний метод пізнання. Це означає, що питання організації виробництва розглядаються в русі, у розвитку, у тісному взаємозв’язку всіх елементів з урахуванням зовнішніх впливів.
Найважливішим засобом діалектичного методу пізнання є системний підхід, який базується на розгляді кожного явища як єдиного цілого з урахуванням усіх його взаємозв’язків, що вимагає чіткого визначення цілей і завдань системи, а також урахування всіх обставин, пов’язаних з їх вирішенням.
