Характер участі співучасника у вчиненні злочину означає врахувати функціональну роль кожного співучасника, яку той виконує при здійсненні спільної злочинної діяльності. Співучасниками можуть виступати згідно зі ст.. 27 КК України – виконавець (співвиконавець), організатор, підбурювач та пособник. Згідно з ч. 1 ст.29ККУ, дії виконавця (співвиконавців) кваліфікуються за кримінально-правовою нормою Особливої частини КК, яка передбачає відповідальність за дане діяння. Дії організатора, підбурювача та пособника кваліфікуються за тією ж нормою Особ.ч. ККУ, що й дії виконавця з посиланням на відповідну частину статті 27. Отже, незалежно від виду співучасника, суд призначає покарання кожному співучаснику вчинення злочину у межах санкції статті Особливої частини КК, за якою кваліфікуються дії виконавця. Однак із врахуванням того, що кожен із співучасників виконує певну роль у вчиненні злочину, суд призначаючи покарання повинен розмежувати ступінь і характер суспільної небезпеки вчиненого кожним із них, визначити значення їх дій для досягнення злочинного результату, щоб призначене покарання не тільки відповідало меті покарання, але й принципу індивідуалізації покарання.
Найбільш небезпечна фігура серед співучасників – це організатор злочину. Він як правило, є ініціатором вчинення злочину, прикладає максимум зусиль для того, щоб об’єднати співучасників, забезпечити узгодженість, скоординованість їх дій для реалізації злочинного наміру. В більшості випадках він безпосередньо бере участь у вчиненні злочинів. Тому, як свідчить судова практика, дії організатора злочину завжди мають підвищену ступінь суспільної небезпеки, а отже призначене йому покарання має бути більш суворим, ніж іншим співучасникам злочину. Діяльність організатора злочину в більшості випадків згідно ч. 3 ст.27 КК, проявляється в таких формах як організація та керівництво злочину, які за своїм фактичним змістом різняться між собою, а отже також повинні братися до уваги судом при призначенні покарання. Адже організація злочину вимагає застосування набагато більше зусиль, вмінь, здібностей, ніж керівництво вже організованим злочином. Тому у випадку, коли організаторами злочину були декілька осіб, одна з яких здійснювала організаторську функцію, а інша здійснювала керівництво вчиненням цього злочину, суд, призначаючи покарання, повинен взяти до уваги і призначити більш суворе покарання особі, яка здійснювала організаторську функцію. Відповідно до ч.3 ст.27 ККУ організатором злочину також є особа, яка утворила організовану групу чи злочинну організацію або керувала нею, або особа, яка забезпечувала фінансування чи організувала приховування злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації.
Без сумніву, що за ступенем суспільної небезпеки дії організатора вчинення злочину, які проявилися в утворенні організованої групи чи злочинної організації є більш суспільно-небезпечним, ніж дії по керівництву організованою групою чи злочинною організацією та дій по організації приховування злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації. Тому, призначаючи покарання винним особам за вчинення таких дій, суд повинен брати до уваги не тільки роль, яку виконувала кожна особа під час вчинення злочину, але й враховувати ступінь суспільної небезпеки вчинюваних нею дій. Та обставина, що особа одночасно є і організатором вчинення злочину і його виконавцем, часто залишається поза увагою суду при призначенні покарання. Але ця обставина вказує на особливу активність цієї особи у вчиненні злочину, на підвищену ступінь суспільної небезпеки вчиненого та особи винного, а тому в будь-якому випадку повинна братися до уваги суду при призначенні покарання. Важливу функціональну роль у вчиненні злочину виконує виконавець злочину. Завдяки його активній ролі і виконується об’єктивна сторона складу злочину. В судовій практиці часто мають місце випадки, коли об’єктивна сторона складу злочину виконується одразу декількома суб’єктами, які за характером участі у злочині є виконавцями. Таке спільне виконання об’єктивної сторони складу злочину в теорії кримінального права прийнято називати спів- виконавством. Таке виконання може здійснюватися різним чином: 1) об’єктивну сторону складу злочину виконують всі співучасники,2) кожен співучасник виконує лише частину об’єктивної сторони складу злочину; 3) частина співучасників виконує об’єктивну сторону злочину повністю, а частина - лише – частково. В даному випадку за характером виконуваної ролі всі учасники виконують одну і ту ж функцію, тобто виконують об’єктивну сторону складу злочину, є виконавцями злочину. Роль пособника і підбурювача у порівнянні з виконавцем та організатором злочину, в судовій практиці, визначається як менш суспільно-небезпечна. Своїми діями підбурювач викликає рішучість і бажання вчинити злочин у інших співучасників. На відміну від пособника, підбурювач породжує у інших співучасників умисел на вчинення конкретного злочину. Тому ступінь суспільної небезпеки дій, вчинюваних підбурювачем злочину, значно вища ніж дій пособника. Призначаючи покарання вказаним співучасникам злочину, суд повинен взяти дану обставину до уваги і відобразити її в призначеній кожному з них мірі покарання. Однак, якщо у вчиненні злочину беруть участь 2 пособники, один з яких наприклад, лише дає пораду як найкраще вчинити злочин, а інший надає знаряддя вчинення злочину, відключає сигналізацію, обіцяє переховати як надані ним знаряддя вчинення злочину, так і предмети здобуті злочинним шляхом, то без сумніву, що ступінь тяжкості вчинених ними діянь є різним, а отже і призначене судом покарання має бути різним.
Характер співучасті у злочині визначається видом і формою співучасті, тобто безпосередньою участю у виконанні об’єктивної сторони злочину, попередньою згодою на вчинення злочину або її відсутності, різновидністю співучасті за попередньою згодою, якщо вона мала місце. Як найбільш небезпечний вид співучасті необхідно розглядати співучасть з розподілом ролей у порівнянні з спів виконавством. Однак дане правило може мати виняток, що обумовлено характером самого злочину. Тому, призначаючи покарання співучасникам вчинення злочину. Суд повинен врахувати, що співучасть за попередньою змовою. Більш суспільно небезпечна, ніж без попередньої змови. Необхідно врахувати і різновидності співучасті за попередньою змовою, в ієрархії яких перше місце займає злочинна організація, далі організована група, і група за попередньою змовою.
