Ключові поняття та терміни. Буття природного проявляється як:

Буття природного проявляється як:

· «перша природа», тобто об’єктивна реальність, яка існує поза і незалежно від суспільства; сукупність природних умов існування людського суспільства;

· «друга природа» – сукупність штучних матеріальних умов існування суспільства, тобто речей і явищ, створених людиною в процесі перетворення «першої природи».

Буття соціального – система суспільних процесів, яка створюється різноманітними відносинами, які виникають між людьми у перебігу їхньої діяльності (на виробництві, у побуті, родині, державі тощо) і пов’язує індивідів та їхні розрізнені дії в єдине ціле.

Буття людини – це система її багатоманітних зв’язків із усім оточуючим. Буття людини перш за все виражається: природною основою, суспільними відносинами, активною трудовою діяльністю, психікою і духовністю.

Буття духовного охоплює процеси свідомості та несвідомого, включаючи інформацію, яка зберігається в природних і штучних мовах. Духовне функціонує у двох основних взаємопов’язаних проявах:

· як свідомість індивіда – потік унікальних переживань, вражень, думок, переконань, ціннісних установок окремої людини;

· як продукт духовного обміну людей, відносно незалежний від індивідів. Він втілений в суспільно значущих відносно стійких духовних утвореннях (наукових ідеях і теоріях, моральних нормах, правилах спілкування та ін.), зафіксованих у наукових працях, літературі, в творах мистецтва тощо.

Філософський зміст категорії «субстанція» виражають два основні аспекти: абсолютна самодостатність, незалежність від чого-небудь і першопричина, першооснова усього існуючого. Поняття «субстанція» співвідноситься із категорією буття, але ототожнювати їх не слід. Субстанція у наведеному сенсі виступає конкретизацією більш абстрактного поняття буття.

Матерія – філософська категорія для позначення об’єктивної реальності, тобто усього того, що не залежить від людини, її свідомості і дано людині в її чуттєвому сприйнятті. Матерія розглядається як незалежна першооснова усього існуючого. І в такому розумінні виступає як субстанція.

Необхідність показати зв’язок матерії із конкретними речами обумовлює розгляд матерії в її проявленості через притаманні їй невід’ємні загальні властивості – атрибути: рух, простір, час.

Рух є способом існування матерії. Матеріальний світ розвивається завдяки рухові, тобто взаємодії речей і процесів.

Взаємодія – причина різноманітності речей об’єктивного світу, джерело їхніх змін. Тому її можна інтерпретувати як субстанцію.

Простір і час – загальні форми існування (буття) матерії.

Простір виражає протяжність, будову матеріальних об’єктів.

Час – тривалість протікання процесів, послідовність зміни їхніх станів.

Реальність – все те, що здатне діяти, спричиняти та змінювати дію. Це – не лише те, що є зараз, але й те, що має тенденцію, готувалось до появи.

Дійсність – категорія буття, пов’язана з дією або актом, позначає те, що діє тут і зараз.

Існування – категорія, що передбачає виявлення певних явища процесів дійсності через сукупність їх зв’язків з іншими явищами та процесами.

Суще – категорія, яка подає буття у його конкретному, наявному виявлені.

Вихідні характеристики буття:

· Монізм – буття є єдиним у своїй основі;

· Дуалізм – визначення двох основ буття: матеріального і духовного (наприклад, науки і релігії); 3. Плюралізм – буття постає як абстракція від реальної множини явищ, речей та процесів;

· Субстанціалізм – визначає те, що явища вміщують глибинну внутрішню суть;

· Статичність – світ є незмінним, сталим, нерухомим;

· Динамічність (Динамізм) – світ постає змінним та рухомим.