За сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне та додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання поглиненням менш суворого покарання більш суворим чи повним або частковим складанням призначених покарань (ст. 70).
Першим етапом є призначення покарання за кожен окремий злочин, що становлять сукупність, керуючись загальними правилами призначення покарання та враховуючи обставини, що пом’якшують або обтяжують покарання.
Остаточне покарання обирається судом:
1) поглинання менш суворого покарання більш суворим;
2) повного або часткового складання призначених покарань у межах, зазначених у законі.
При поглинанні, суд бере до уваги не санкції статей КК, за якими кваліфіковано злочини, а конкретні покарання, призначені в межах цих санкцій за кожен із вчинених злочинів. До того ж менш суворе покарання поглинається більш суворим. Так, якщо суд призначив особі за ч. 1 ст. 185 КК покарання у виді виправних робіт на два роки, а за ч. 3 ст. 296 КК – позбавлення волі на строк чотири роки, то більш суворе (чотири роки позбавлення волі) поглинає менш суворе (два роки виправних робіт.).
При складанні покарань остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається в межах, установлених санкцією статті Особливої частини КК, що передбачає більш суворе покарання. Складання покарань, призначених за окремі злочини, може бути повним або частковим, але в будь-якому разі остаточне покарання має бути більш суворим, ніж будь-яке із призначених окремо. При повному складанні остаточне покарання за сукупністю дорівнює сумі покарань, які складаються. За часткового – до більш суворого покарання, призначеного за один зі злочинів, приєднується частина покарання, призначеного за інший злочин. Наприклад, за ч. 1 ст. 185 КК – 1 рік позбавлення волі, а за ч. 1 ст. 186 – 2 роки, то за принципом повного складання можна призначити 3 роки, бо санкція ч. 1 ст. 186 – 4 роки. Якщо за 1 ст. 185 КК – 2 рік позбавлення волі, а за ч. 1 ст. 186 – 3 роки, то за принципом часткового складання можна призначити 4 роки, бо санкція ч. 1 ст. 186 – 4 роки.
Якщо один зі злочинів є умисним тяжким або особливо тяжким, суд може призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів у межах максимального строку, встановленого для цього виду покарання в Загальній частині КК. Тож, якщо, наприклад, особа засуджена судом за вбивство за ч. 1 ст. 115 КК до восьми років позбавлення волі та за крадіжку, вчинену групою осіб (ч. 2 ст. 185), – до п’яти років позбавлення волі, суд може остаточне покарання визначити повним складанням і призначити винному тринадцять років позбавлення волі. У такому разі суд виходить за межі максимуму санкцій, встановлених у зазначених статтях закону за вбивство та крадіжку, оскільки вбивство в цьому випадку є особливо умисним тяжким злочином і загальна сума покарань не перевищує п’ятнадцяти років – максимуму цього виду покарання.
Якщо хоча б за один із вчинених злочинів призначено довічне позбавлення волі, то остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається поглинанням будь-яких менш суворих покарань довічним позбавленням волі.
