Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом

За наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Два випадки призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом:

1) призначення покарання, нижче від найнижчої межі (суд призначає засудженому покарання того виду, який зазначений у санкції), але це покарання призначається у розмірі нижче мінімуму санкції статті, що передбачає відповідальність за цей злочин.

2) перехід до іншого, більш м’якого виду покарання, ніж передбачено санкцією статті (суд призначає засудженому покарання, не зазначене у санкції, але більш мяке за своїм характером виходячи зі ст. 51 ККУ. Наприклад, позбавлення волі – виправні роботи - штраф).

Підставою застосування ст. 69 КК є декілька обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинено і особи винного. Це і ст. 66 ККУ, а також інші, наприклад, наявність на утриманні дітей, батьків, неправомірна поведінка потерпілого.

Покарання, призначене судом із застосуванням ст. 69 КК, не може бути нижчим від мінімальної межі відповідного виду покарання, встановленої у Загальній частині КК, тобто меншим, ніж один рік позбавлення чи обмеження волі, шість місяців виправних робіт, один місяць арешту тощо.

Суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов'язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (злочини невеликої тяжкості).

На підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов'язкове.

Призначенню покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої санкцією статті Особливої частини КК, не перешкоджає наявність у цій же санкції альтернативних, більш м’яких покарань.

При цьому суд не має права перейти до більш м’якого виду покарання у випадках, коли санкцією закону, за яким засуджується особа, передбачено лише такі покарання, що з огляду на її вік або стан не можуть бути до неї застосовані. У таких випадках суд, за наявності до того підстав, відповідно до ст. 7 КПК повинен закрити справу та звільнити особу від кримінальної відпо­відальності чи постановити обвинувальний вирок і звільнити засудженого від покарання.