Порушення стійкості агроекосистеми (дестабілізація) є вкрай небажаним явищем, яке загрожує втратою продуктивності агроекосистеми. Дестабілізація агроекосистеми найчастіше є наслідком одного чи цілої низки екологічних прорахунків.
Екологічний прорахунок – це непередбачений шкідливий наслідок антропогенної зміни навколишнього середовища, який зводить нанівець заплановану вигоду або породжує багато нових проблем, аж до формування екологічної кризи.
На жаль, сьогодні відомо багато прикладів агроекологічних прорахунків, серед них – розбалансоване застосування засобів хімізації землеробства, сумнозвісні наслідки осушення і зрошення земель та ін. Досвід показує, що причини порушення стійкості агроекосистем починаються на рівні недостатнього еколого-технологічного обґрунтування проектів, техніки, технологій, управлінських рішень, науково-технічних інновацій у агропромисловому комплексі, що ініціює не тільки економічні, а й екологічні прорахунки.
Найчастіше екологічні прорахунки спостерігаються на стадіях створення агроекосистеми та наступного управління нею, що відповідають структурному і функціональному рівням агроекосистеми (див. рис.7.1).
Неодмінною умовою стабільного функціонування агроекосистеми є структурна основа. Структурну основу агроекосистеми складає безносередньо агроландшафт та сівозміна. В свою чергу стабільне функціонування сівозміни можливе лише за умов оптимального співвідношення у агроландшафтах стабільних і нестабільних земельних угідь: ріллі, лісу, луків, пасовищ, водойм та ін.
Рис. 7.1. Фактори дестабілізації агроекосистеми
В Україні над цим питанням працював Інститут охорони грунтів, узагальнені нормативи наведено в табл. 7.1.
Таблиця 7.1.
