Вікові особливості органів дихання

Продовжується розвиток органів дихальної системи, що супроводжується завершенням формування повітроносних шляхів – придаткових пазух носової порожнини та носових ходів. Спостерігається ріст гортані зі статевими особливостями її розвитку. У хлопчиків до 11 – 12 років гортань стає ширшою і довшою ніж у дівчаток, починає формуватись кадик, голосові зв’язки подовжуються, що обумовлює зниження тембру голосу. В основному розвиток гортані завершується у період статевого дозрівання.

Спостерігається ріст легень, який відбувається головним чином за рахунок збільшення кількості та об’єму альвеол, що забезпечує значне збільшення поверхні легень. До 11 – 12 років об’єм легень зростає в 10 разів у порівнянні з таким у новонародженого.

Типи дихання. У дітей раннього віку ребра мають малий вигин і займають майже горизонтальне положення. Верхні ребра і весь плечовий пояс розташовані високо, міжреберні м’язи слабкі. У зв’язку з такими особливостями у новонароджених переважає діафрагмальне дихання з незначною участю міжреберних м’язів. Діафрагмальний тип дихання зберігається до другої половини першого року життя. В міру розвитку міжреберних м’язів і росту дитини грудна клітка опускається вниз і ребра набувають косого положення. Дихання немовлят тепер стає грудочеревним, з перевагою діафрагмального, причому у верхньому відділі грудної клітки рухомість все ще невелика.

У віці від 3 до 7 років у зв’язку з розвитком плечового пояса все більше починає переважати грудний тип дихання, і до семи років він стає виражений.

У 7 – 8 років починаються статеві відмінності в типі дихання: у хлопчиків переважає черевний тип дихання, у дівчаток – грудний. Закінчується статеве диференціювання дихання до 14 – 17 років. Треба зауважити, що тип дихання у юнаків і дівчат може змінюватися залежно від занять спортом, трудовою діяльністю.

Внаслідок своєрідності будови грудної клітки і малої витривалості дихальних м’язів дихальні рухи у дітей менш глибокі і часті.

Глибина і частота дихання. Доросла людина робить у середньому 15 – 17 дихальних рухів на хвилину і за один вдих при спокійному диханні вдихає 500 мл повітря. При м’язовій роботі дихання прискорюється у 2 – 3 рази. При деяких видах спортивних вправ частота дихання доходить до 40 – 45 разів на хвилину.

Дихання новонародженої дитини часте і поверхневе. Частота схильна до значних коливань – 48 – 63 дихальних цикли на хвилину під час сну.

У дітей першого року життя частота дихальних рухів на хвилину під час неспання 50 – 60, а під час сну – 35 – 40. У дітей 1 – 2 років під час неспання частота дихання 35 – 40, у 2 – 4-річних – 25 – 35 і у 4 – 6-річних – 23 – 26 циклів на хвилину. У дітей шкільного віку відбувається дальше порідшання дихання (18 – 20 разів на хвилину).

Велика частота дихальних рухів у дитини забезпечує високу легеневу вентиляцію.

Об’єм дихального повітря у дитини, коли їй 1 місяць, становить 30 мл, 1 рік – 70 мл, 6 років – 156 мл, 10 років – 230 мл, 14 років – 300 мл.

Внаслідок великої частоти дихання у дітей значно вищий, ніж у дорослих, хвилинний об’єм дихання (в перерахунку на 1 кг ваги). Хвилинний об’єм дихання – це кількість повітря, яке людина вдихає за 1 хв; він визначається добутком величини дихального повітря на число дихальних рухів за 1 хв. У новонародженого хвилинний об’єм дихання становить 650 – 700 мл повітря, до кінця першого року життя – 2600 – 2700 мл, до шести років – 3500 мл, у 10-річної дитини – 4300 мл, у 14-річної – 4900 мл, у дорослої людини – 5000 – 6000.

Життєва місткість легень. У спокої доросла людина може вдихнути і видихнути відносно постійний об’єм повітря (приблизно 500 мл). Але при посиленому диханні можна вдихнути ще близько 1500 мл повітря. Точно так же після звичайного видиху людина може ще видихнути 1500 мл повітря. Найбільшу кількість повітря, яку людина може видихнути після глибокого вдиху, називають життєвою місткістю легень.

Життєва місткість легень змінюється з віком, залежить вона також від статі, ступеня розвитку грудної клітки, дихальних м’язів. Звичайно вона більша у чоловіків, ніж у жінок; у спортсменів вона більша, ніж у нетренованих людей. У штангістів, наприклад, вона становить близько 4000 мл, у плавців – 4900, у веслувальників – 5500 мл і більше.

Оскільки вимірювання життєвої місткості легень вимагає активної і свідомої участі самої дитини, то вона може бути визначена лише після 4 – 5 років (табл. 8).

Таблиця 8

Середня величина життєвої місткості легень (у мл)

До 16 – 17 років життєва місткість легень досягає величин, характерних для дорослої людини.

Правильне дихання. При нормальному диханні вдих коротший за видих. Такий ритм полегшує фізичну і розумову діяльність. Це можна пояснити так. Під час вдиху дихальний центр збуджується, при цьому за законом індукції збудливість інших відділів мозку знижується, а при видиху має місце протилежне явище. Тому сила м’язового скорочення знижується під час вдиху і зростає під час видиху. Ось чому працездатність знижується і швидше настає втома, якщо вдих подовжений, а видих скорочений.

Навчити дітей правильно дихати при ходьбі, бігові та інших видах діяльності – одне із завдань вчителя. Одна із умов правильного дихання – це турбота про розвиток грудної клітки. Для цього важливе правильне положення тіла, особливо під час сидіння за партою, дихальна гімнастика та інші фізичні вправи, які розвивають мускулатуру, що приводить у рух грудну клітку. Особливо корисні щодо цього такі види спорту, як плавання, веслування, катання на ковзанах, ходьба на лижах.

Звичайно людина з добре розвинутою грудною кліткою дихає рівномірно і правильно. Треба привчати дітей ходити і стояти, дотримуючись прямої постави, бо це сприяє розширенню грудної клітки, полегшує діяльність легень забезпечує глибше дихання. При зігнутому положенні тулуба в організм надходить менша кількість повітря.