Об'єкти і провідні види професійної діяльності соціального педагога

Будучи посередником у системі взаємодії особистості із соціумом, інститут соціальних педагогів впливає на формування виховуючих, гуманістичних, моральних і фізично здорових відносин у соціумі, сфері сім'ї, сімейно-сусідському оточенні, між дітьми і дорослими.

Об'єкти професійної діяльності соціального педагога - освітні заклади (загальноосвітні школи, гімназії та ліцеї, птколи- інтернати для дітей сиріт і дітей, які залишилися без опіки дорослих, будинки для дітей-інвалідів, а також групи продовженого дня загальноосвітньої школи), позашкільні установи, соціальні служби для молоді, центри працевлаштування, будинки для людей похилого віку, комісії у справах неповнолітніх, спеціалізовані служби різного відомчого підпорядкування.

Залежно від характеру роботи соціального педагога визначають такі провідні види його діяльності:

· правоохоронна (пропедевтика правопорушень, соціальна підтримка різних категорій населення, соціально- реабілітаційна діяльність);

· психологічна (консультативно-посередницька охорона здоров'я і пропаганда здорового образу життя, медико- реабілітаційна допомога);

· культурно-дозвільна (організація діяльності дітей, молоді, сімейно-сусідських спільної, культурно-освітня робота за місцем проживання, організація фізкультурно-оздоровчого та культурного відпочинку, соціальна анімація).

Р.Овчарова у своїй книзі «Справочная книга социального педагога» визначає 4 основні напрями професійної діяльності соціального педагога (табл. 1).

Таблиця 1

Напрями діяльності соціального педагога

 

№	Напрям діяльності соціального педагога	Види роботи соціального педагога
	Вивчення соціально- педагогічних цінностей особистості, соціально- педагогічних впливів мікросередовища на людину, яка росте і розвивається	Спостереження, бесіда, опитування експертів, інтерв'ю, анкегування, невербальний діагноз, вивчення документів, контент-аналіз
	Організація виховних і освітніх взаємодій з проблемною особистістю, яка потребує допомоги	Ставлення співучасті, підтримка дітей із сімей ризику, підтримка у вирішенні проблем, співпраця з сім'єю, школою, спільнотою, посередництво в особистісній самореалізації, спонукання особистості до самоорганізації і самостійності
	Соціально-психологічна допомога і підтримка особистості в кризових ситуаціях	З'ясування змісту проблеми, відредагування проблеми, вибір програми і плану дій, обговорення шляхів вирішення проблеми, допомога в організації виходу з проблеми, координування зусиль найближчого оточення особистості, створення групи підтримки
	Корекція взаємин, способів соціальної дії, посередництво в творчому розвитку особистості і групи	Моделювання ситуацій для нового досвіду, моделювання сфер успішної діяльності, організація діалогу і співпраці, організація мікросередовиїца із зміненими взаєминами, допомога у розблокуванні позитивних емоцій, створення й оцінка ситуацій успіху, зміна уявлень особистості про своє «Я», підтримка ініціатив, створення умов для творчості

За своїм професійним призначенням соціальний педагог зосереджує зусилля на виявленні й подоланні негативних явищ, а не на боротьбі з їх наслідками (цим страждала протягом багатьох років профілакгично-виховна робота), забезпечуючи, таким чином, у роботі з конкретною сім'єю та особистістю своєчасно превентивну профілактику різного роду відхилень - моральних, фізичних, психічних, соціальних.

Для ефективної професійної діяльності соціальний педагог налагоджує взаємодію з різноманітними державними установами і закладами, що забезпечують соціальний захист населення.

1.3. Суб'єкти професійної взаємодії соціального педагога

Діяльність соціального педагога - це зона довіри між людьми, шлях до взаєморозуміння, спілкування, взаємодопомоги та взаємовідповідальності.

Суб'єктами взаємодії соціального педагога є заклади, що забезпечують соціальний захист, і люди, з якими співпрацює соціальний педагог:

· заступник голови адміністрації з соціальних питань;

· співробітники відділів освіти; співробітники відділу соціального захисту;

· співробітники центру зайнятості;

· інспектори у справах неповнолітніх;

· співробітники закладів додаткової освіти;

· співробітники відділу культури і спорту;

· спеціалісти ПМПК;

· спеціалісти соціальних служб для молоді;

· спеціалісти міського територіалиного ценіру медико- соціальної реабілітації інвалідів з порушенням опорно- рухового апарату;

· спеціалісти обласного (міського/районного) центру практичної психології і соціальної роботи.

Коли у соціального педагога з'являстъся необхідність інструментального забезпечення програм професійної діяльності, він аналізує фонд відомих методів і вибирас найбільш адекватні з них.

 

1.4. Базові характеристики соціального педагога

Спираючись на аналіз сучасної літератури і практичний досвід, можна виділити такі найзагальніші (базові) характеристики соціальних педагогів, незалежно від профілю та спеціалізації:

· здатність забезпечувати допустиме і доцільне посередництво між особистістю, сім'єю з одного боку, і суспільством, різними державними і громадськими структурами - з іншого; виконувати своєрідну роль «третьої людини», зв'язуючої ланки між особистістю і мікросередовиїцем;

· уміння позитивно впливати на спілкування, стосунки між людьми, на ситуацію в мікро соціумі; стимулювати, спонукати клієнта до тієї чи іншої діяльності;

· уміння працювати в умовах неформального спілкування, залишаючись «поза спиною», в позиції неформального лідера, помічника, радника, який сприяє вияву ініціативи, активної, суб'єктивної позиції клієнта;

· сприяння клієнту у розв'язанні його проблем;

· уміння будувати взаємини на основі діалогу.

Звідси сукупність якостей (громадянських, моральних, інтелектуальних), яким повинен відповідати соціальний педагог: особлива екстравертність, розверненість до клієнта, комунікативність, емпатійність, доброзичливість, делікатність, відкритість, конкретність, автентичність.

Соціальний педагог не чекає, коли до нього звернуться за допомогою, а в етично допустимій формі сам вступає в контакт. Він ніби ставить «соціальний діагноз», вивчає психологічні та вікові особливості, здібності людей, вникає в їх мікросоціум, світ інтересів, коло спілкувань, умови життя, моральну атмосферу, виявляє позитивні і негативні впливи, проблеми (медичні, психологічні, правові, економічні), до розв'язання яких потім приєднуються соціальні працівники, які спеціалізуються з певних проблем, органічно взаємопов'язаних із діяльністю соціального педагога, що працює за місцем проживання клієнта.

На відміну від звичайного педагога, який працює в навчальному закладі, у соціального педагога першорядну роль відіграє не навчальна, не освітня, а виховна функція, функція соціальної допомоги і захисту.

Специфіка діяльності соціального педагога передбачає органічне поєднання особистіших якостей, широкої поінформованості, всебічної підготовленості, ерудиції, глибоких спеціальних знань у своїй галузі. Соціальний педагог має бути погрібним, цікавим для оточуючих, щоб люди прагнули до спілкування, контактів з ним, бажали цих контактів. Турбота соціального педагога і соціального працівника буде ефективною, якщо передбачатиме активізацію соціально-культурних і соціально-педагогічних функцій суспільства, сім'ї, кожної конкретної особистості.

Риси соціального педагога, визначені стандартом:

· Високий професіоналізм, компетентність із широкого кола проблем, високий рівень загальної освіти і культури (зокрема культури духовної), володіння суміжними спеціальностями та знаннями з педагогіки, психології, юриспруденції тощо;

· Доброта, любов до людей, душевність, доброзичливість, чуйність, готовність прийти на допомогу, бажання прийняти чужий біль на себе, милосердя, людяність, уміння співпереживати, емпатія;

· Комунікабельність, товариськість, уміння правильно зрозуміти людину і поставити себе на її місце, гнучкість та делікатність, тактовність у спілкуванні, уміння слухати, здатність підтримати іншого і стимулювати його на розвиток власних сил, викликати довірче ставлення до себе; організаційні здібності.

Окрім вимог до особистісних рис соціального педагога та його професійних знань, умінь і навичок, існують також кваліфікаційні вимоги до фахівців цього профілю.

1.5. Функції соціального педагога

Надаючи соціально-педагогічну допомогу дітям, підліткам, дорослому населенню, соціальний педагог реалізує такі функції:

· організаторську (оріанізація тієї чи іншої діяльності, вплив на зміст дозвілля, допомога у працевлаштуванні, професійній орієнтації й адаптації, координаторська діяльність підліткових і молодіжних об'єднань, організаторська робота у взаємозв'язку клієнта з медичними, освітніми, культурними, спортивними, правовими закладами, товариствами і благодійними організаціями);

· прогностичну (програмування і прогнозування процесу соціального розвитку мікрорайону і конкретного мікросоціуму, діяльності конкретних і різних інститутів, які беруть участь у соціальному формуванні особистості);

· попереджувально-профілактичну та соціально-терапев- тичну (соціальний педагог і соціальний працівник спільно передбачають і приводять у дію механізм попере,дження і подолання негативних впливів у соціально-правовому, юридичному та психологічному плані, організовують соціотерапевтичну допомогу, забезпечують захист прав у суспільстві, допомагають підліткам і молоді в період соціального і професійного визначення);

· організаційно-комунікативну (залучення добровільних помічників і населення мікрорайону до соціальної праці та відпочинку, ділових та особистісних контактів, зосередження інформації і налагодження взаємодії між різними соціальними інститутами в роботі з клієнтом);

· охоронно-захисну (використання арсеналу правових норм для захисту прав та інтересів клієнтів, сприяння застосуванню заходів державного примусу та реалізації юридичної відповідальності щодо осіб, які допускають прямі або опосередковані протиправні дії);

· аналітико-діагностичну (вивчає, реально оцінюс особливості соціального мікросередовища, ступінь і спрямованість впливу середовища на особистість, соціальний статус дитини, підлітка, клієнта в різних сферах діяльності і спілкування, визначає та аналізує соціальні фактори, їхню спрямованість і вплив на особистість; знаходить переваги особистості дитини, її «проблемне поле», індивідуально-нсихологічні, особистісні особли­вості; ставить «соціальний діагноз», вивчає та реально оцінює особливості діяльності й навчання дитини; встановлює причини відхилення у поведінці дітей, підлітків; причини соціального неблагополуччя сім'ї; сприяє виявленню обдарованих дітей; виявляє дітей з емоційними та інтелектуальними затримками розвитку);

· корекційну (здійснює корекцію всіх виховних впливів на вихованців як з боку сім'ї, так і соціального середовища, зокрема й неформального; підсилює або фокусує позитивні впливи і нейтралізує або переключає негативні впливи; здійснює корекцію самооцінки школярів, за необхідності - корекцію статусу дитини в колективі, групі ровесників, допомагає позбутися шкідливих звичок, шо шкодять здоров'ю);

· координаційно-організаційну (організовує соціально значущу діяльність дітей і підлітків у відкритому мікросередовищі, впливає на організацію відпочинку; долучає до різноманітних видів виховної діяльності з урахуванням психолого-педагогічних вимог; організовує колективну творчу діяльність дітей разом з дорослим населенням; координує діяльність усіх суб'єктів соціального виховання; взаємодіє з органами соціального захисту й допомоги; є учасником спільної діяльності, не відділяючи себе від вихованців і залишаючись при цьому керівником);

· соціально-педагогічної підтримки й допомоги вихованцям (надає кваліфіковану соціально-педагогічну допомогу дитині в саморозвитку, самопізнанні, самооцінці, самоствердженні, самоорганізації, самореабілітації, самореалізації; встановлює довірчі взаємини з дитиною (клієнтом); здійснює вербальний і невербальний вплив на емоції і самосвідомість дитини (дорослого); надає допомоіу у вирішенні міжособисгісних конфліктів, позбавленні депресивного стану; сприяє змінам ставлення людини до життя, соціального оточення, самої себе; організовує дитині (дорослому) ситуацію успіху);

· реабілітаційну (створює систему заходів з соціально- педагогічної реабілітації та підтримки осіб (насамперед неповнолітніх), що повернулися з місць позбавлення волі, спец.закладів, а також осіб, які з різних причин (хвороба, інвалідність, наркотизм, сексуальна агресія, позбавлення волі, переживання стресу тощо) відчувають соціально-економічні, професійні та інші труднощі в системі професійних, сімейних, інших взаємин, які спричиняють різні форми соціальної дезадаптації).

· Соціальний педагог покликаний запобігти проблемі, своєчасно виявити й усунути причини, які сприяють її появі, забезпечити превентивну профілактику різноманітних негативних явищ (морального, фізичного, соціального характеру), відхилень у поведінці людей, їх спілкуванні й таким чином оздоровити мікросередовище, яке їх оточує.