Розділ 5. Сім’я як об’єкт діяльності соціального педагога …..144

ЗМІСТ

Слово до майбутнього соціального педагога …………………………………………………………….5

Розділ 1. Новий час – нова професія. Професійна

Діяльність соціального педагога ………………………………………………………………………...10

1.1Характеристика професійної діяльності соціального педагога ………………………………………10

1.2 Об’єкти і провідні види професійної діяльності соціального педагога ………………………………..13

1.3 Суб’єкти професійної взаємодії соціального педагога ………………………………………………15

1.4 Базові характеристики соціального педагога ………………………………………………………..16

1.5 Функції соціального педагога ………………………………………………………………………….18

1.6 Посадові обов’язки соціального педагога …………………………………………………………....21

1.7 Знання, уміння, навички соціального педагога ………………………………………………………24

1.8 Соціальні ролі у практичній діяльності соціального педагога …………………………………………32

Розділ 2. Основи соціальної педагогіки як науки і як сфери практичної діяльності …………..38

2.1 Загальне уявлення про соціальну педагогіку …………………………………………………………38

2.2 Визначення поняття соціальна педагогіка ……………………………………………………………44

2.3 Провідні категорії соціальної педагогіки ……………………………………………………………..45

2.4 Основні напрями наукових досліджень у соціальній педагогіці ……………………………….……50

2.5 Зв'язок соціальної педагогіки з соціальною роботою ……………………………………………….51

Розділ 3. Робота соціального педагога в дошкільних закладах освіти ………………………………..56

3.1 Захист прав дитини як соціально-педагогічна проблема …………………………………………..56

3.2 Дошкільна установа – відкрита соціально-педагогічна система ……………………………………64

3.3 Взаємодія дитячого навчального закладу і сім’ї …………………………………………………….71

3.4 Робота з сім’ями дітей-інвалідів …………………………………………………………………….….94

3.5 Робота соціального педагога дитячого садку з багатодітними сім’ями ………………………….…..98

Розділ 4. Превентивна педагогіка і виховання як галузь соціальної педагогіки ………………….103

Розділ 5. Сім’я як об’єкт діяльності соціального педагога ………………………………………..144

5.1 Типи і види сімей ……………………………………………………………………………………...144

5.2 Форми роботи соціального педагога з сім’єю ……………………………………………………....153

5.3 Робота соціального педагога з сім'єю …………………………………………………………….…156

5.4 Зміст роботи соціального педагога з дітьми з неблагополучних сімей ……………………….…157

5.5 Види роботи соціального педагога щодо соціальної допомоги дитині ………………………………159

Розділ 6. Моніторинг виховної діяльності соціального педагога …………………………………..…167

6.1 Виховання як діяльність ……………………………………………………………………………….167

6.2 Змістовна сутність моніторингу ……………………………………………………………………..171

6.3 Сутність моніторингу виховної діяльності ………………………………………………………….176

6.4 Функції моніторингу ………………………………………………………………………………..…180

6.5 Основні етапи виховання ………………………………………………………………………..……189

6.6 Основні принципи і закономірності виховання ……………………………………………………..191

6.7 Сучасні методи і прийоми виховання …………………………………………………………………193

6.8 Інформаційне забезпечення моніторингу виховної діяльності ………………………………………196

6.9 Педагогічна діагностика у моніторингу виховної діяльності …………………………………………201

6.10 Моніторинг якості освіти та виховання: спільне і особливе ……………………………………….206

6.11 Моніторинг готовності соціального педагога до виховної діяльності …………………………….215

Розділ 7. Педагогічна профілактика адиктивної поведінки дітей –

особлива сфера діяльності соціального педагога ……………………………………………………225

7.1 Поняття «адиктивна поведінка» ……………………………………………………………………..225

7.2 Алкоголізм і наркоманія - найсерйозніша соціально-педагогічна проблема………………………226

7.3 Причини й наслідки дитячого алкоголізму ………………………………………………………….228

7.4 Визначення наркоманії …………………………………………………………………………………233

7.5 Типи і завдання педагогічної профілактики адиктивної поведінки………………………………….235

7.6 Моделі педагогічної профілактики адиктивної поведінки………………………………………….240

Тезаурус основних термінів і понять соціальної педагогіки …………………………………………246

СЛОВО ДО МАЙБУТНЬОГО СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА

Головна мета нашого навчального посібника - звернути увагу на універсальність педагогічної професії, особливо професії соціального педагога. З моменту виникнення соціуму (лат. Socium - загальне), людської спільноти певного типу, того, що ми називаємо суспільством, та педагогічної професії за людьми, які передавали трудові уміння й навички, а це були найбільш шановані й мудрі старійшини роду, закріпилась перш за все єдина функція - виховна. Так виховання стало сферою діяльності і соціального відтворювання (рос. воспроизводства) поколінь.

Виникнення педагогічної професії саме тому має об'єктивні підвалини. Суспільство не змогло б існувати і розвиватися, якби молоде покоління, що приходить на зміну старшим, змушено було починати все спочатку, без творчого освоювання й використання того досвіду, що воно заполучило в наслідування.

Стосовно процесу відтворювання поколінь поняття педагог генетично походить від стародавньої грецької пайдеї (- діти) V-IV ст. до н.е.

У «Словнику античності» пайдея визначається як «...гармонійно тілесне і духовне формування людини, яка реалізує усі її здібності й можливості».

Німецький дослідник В. Йегер у фундаментальній праці «Пайдея. Виховання античного грека (епоха великих вихователів та виховних систем)» трактує її як властиве стародавнім грекам прагнення до освіти і культури.

На думку німецького філософа М. Хайдеггера, пайдея - це «посібник до зміни всієї людини у її сутності».

У Стародавній Греції педагогами, педономами, петотрибами, дидактами були найбільш талановиті вільнонаймані громадяни.

В сучасних словниках педагог визначається як особа, фахом якої є навчання й виховання - шкільний учитель, вихователь дошкільного закладу, дитячого будинку, школи-інтернату, виховної колонії; працівник дитячого позашкільного закладу; викладач і вихователь спеціального середнього навчального закладу, вузу; працівник, який досліджує проблеми педагогіки як науки.

Соціальний педагог - це фахівець відповідної кваліфікації, зайнятий у сфері освітньо-виховної роботи, об'єктом діяльності якого є діти та молодь, що потребуюсь допомоги в процесі їх соціалізації.

Саме соціальність не тільки відрізняє людину від тварини, але і робить її Людиною; з цієї точки зору соціальність являє собою найбільш загальну ознаку загальнолюдського.

На думку видатного французького вченого, філософа і богослова П'єра Тейяра де Шардена, соціалізація разом з персоналізацією є двома сходинками, які минає людство у цьому русі і завдяки яким утворюється «духовний синтез» або «диференційна єдність» (union difference). І якщо персоналізація - це етап виникнення і вдосконалення особистості, завдяки чому люди увінчують себе в організованому цілому, то соціалізація - це сфера, в якій окремі свідомості і самостійності об'єднуються, підкреслюючи глибину та иепередбачуваність свого «Его»

Педагогіка, особливо соціальна, виходить з того, що сутнісним наслідком та умовою поступальної соціалізації особистості є насамперед формування особистісних соціально-психологічних механізмів усвідомлення, співвіднесення та гармонізації власних інтересів у системі інтересів соціальних груп і суспільства загалом. На рівні духовності індивіда ці механізми репрезентовані такими феноменами, як рефлексія (самоусвідомлення), моральність (міжособистісне усвідомлення), ідейність (соціально-групове усвідомлення), духовність (соціально-історичне усвідомлення).

На рівні практичного буття індивіда дія цих механізмів виявляється як самовідчуття (індивідуальний рівень), поведінка (міжособистісний рівень), діяльність (соціально-груповий рівень), діяння (соціально-історичний рівень).

Незважаючи на те, що соціальність - явище соціально-історично обумовлене, що йому властиві гострі протиріччя, ніщо не може ні перервати, ні зупинити вічні процеси соціального відтворення поколінь і формування Людини. Саме тому й існує педагогіка і педагогічна діяльність, соціально орієнтована і звернена до кожного з нас. Для педагогіки найвища вихідна цінність - це благо людини, для соціального педагога - надання своєчасної допомоги та підтримки, об’єднання зусиль різних соціальних служб, відомств та it іміністраггивних органів, виховних інститутів та інституцій з метою і пюрення в соціальному середовищі умов для всебічного розвитку щтей, підлітків, молоді як особистостей, їх благополуччя в мікросоціумі. Може саме тому праця соціального педагога й вважається без усяких перебільшень професією на всі часи.

Слово «учитель», мабуть, з'явилось пізніше, коли людство усвідомило, що знання є цінність сама по собі і що необхідна спеціальна організація діяльності дітей, скерована на набуття знань та умінь. Така діяльність здобула назву навчання, освіта, а людину, яка проводить навчальну й виховну роботу з учнями в загальноосвітніх школах різних типів, формує погляди й переконання людей, допомагає їм знайти свій шлях у житті, стали називати учителем. Учитель - це мислитель, громадський діяч, чия мудрість і життєвий досвід залишають глибокий слід у розвитку окремої особистості та її долі. Саме це розумів О.С. Пушкін, присвячуючи своєму любимому учителю професору моральних наук А.П. Куніцину (Царсько-сільський ліцей) наступні строки: «Он создал нас, он воспитал наш пламень... Заложен им краеугольный камень, им чистая лампада возжена».

«Прекрасна дорога - йди в педагоги» ці чудові слова великого російського революціонера-демократа і педагога М.О.Добролюбова звучать особливо натхненно і значущо у наш час, коли невимірно виросла соціальна роль школи, соціально- виховна функція учителя і соціального педагога.

Видатні вчителі були у всіх народів і у всі часи. Так, великим учителем Китаю називали Конфуція. Людиною важкої й принадної долі є чеський педагог-гуманіст Ян Амос Коменський, який став першим, хто почав розробляти педагогіку як самостійну сферу теоретичного знання. Швейцарський педагог Йоган Генріх Песталоцці затратив усі свої збереження на створення дитячих притулків. Своє життя він посвятив сиротам, намагався зробити дитинство школою радості і творчої праці. На його могилі стоїть пам'ятник з надписом, який закінчується словами: «Все - для інших, нічого - для себе».

Великим педагогом України і Росії був Костянтин Дмитрович Ушинський - основоположник наукової педагогіки й народної школи. Він так охарактеризував суспільно-громадянське значення професії учителя: «Воспитатель, стоящий в уровень с современным ходом воспитания, чувствует себя живым, деятельным членом великого организма, борющегося с невежеством и пороками человечества, посредником между всем, что было благородного и высокого в прошедшей истории людей, и поколением новым, хранителем святых заветов людей, боровшихся за истину и за благо», а его дело «скромное по наружности, - одно из величайших дел истории. На этом деле зиждутся государства и им живут целые поколения».

Ми можемо стверджувати, шо пошуку таких педагогів як Демокріт, Марк Фабій Квінтіліан, Вітторіно да Фельтре, Томас Мор, Томмазо Кампанелла, Франсуа Рабле, Мішель Монтень, Джон Локк, Джон Беллерс, Жан-Жак Руссо, Клод Андріан Гельвецій, Дені Дідро, Луї Мішель Лепелетьє, Йоган Фрідріх Гербарт, Фрідріх Адольф Вільгельм Дістервег, дали дорогу ідеям Джона Дьюї, Георга Кершенштейнера, Вільгельма Августа Лая, Пауля Наторпа, Марії Монтессорі, Фрідріха Вільгельма Августа Фрьобеля, підготовили новаторську педагогіку А.С. Макаренка, Януса Корчака, В.О. Сухомлинського, В.М. Сороки-Рошинського, С.М. Реверса, Н.П. Шульгіна, З.М. Гінзбурга, М.М. Гузика, І.П. Іванова, В.А. Караковського, О.А. Захаренко, А.В. Мудрика, та багатьох інших.

У зв'язку з тим, що відповідно навчальному плану і стандарту підготовки соціальних педагогів передбачено, практично, три наукові дисципліни «Вступ до спеціальністі», «Соціальна педагогіка», «Технології соціально-педагогічної діяльності», ми акцентуємо увагу тільки на професії соціального педагога.

На відміну від учителя-предметника, у соціального педагога, що працює в навчально-виховному закладі, перше місце посідає не навчаюча й освітня функція, а функція педагогічного впливу па відношення людини у будь-якій діяльності, взаємодії, спілкуванні, підтримці та захисту особистості.

Саме тому у цьому навчальному посібнику ми акцентуємо увагу тільки на загальній характеристиці професійної діяльності і компетентності соціального педагога.

 

Розділ 1. НОВИЙ ЧАС - НОВА ПРОФЕСІЯ. ПРОФЕСІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА