3. З червня 1918 р. по березень 1921 р. в Росіїрозгортається громадянська війна — збройна боротьба за державну владу між різними соціальними групами всередині країни.
В ході війни склалися два ворожі табори: «білі» та «червоні».
Причини громадянської війни:
1. Боротьба за владу між різними політичними силами, соціальними групами.
2. Прагнення колишніх правлячих кіл (чиновники, поміщики, великі підприємці) зберегти свою власність, владу, привілеї, відновити монархію, єдину «Велику Росію».
3. Незадоволення мас економічною політикою більшовиків - «воєнним комунізмом»; продовольчою диктатурою; конфіскацією власності, «червоним» терором.
Особливість війни — її тісний зв’язок з іноземною інтервенцією.
Етапи громадянської війни:
| Жовтень 1917-травень 1918 рр. | Встановлення диктатури більшовиків. Виступи П.Краснова під Петро-градом, А.Каледіна на Дону, А.Дутова на Уралі. |
| червень – листопад 1918р. | Повстання Чехословацького корпусу на сході країни (60 тис. чол., травень). Початок інтервенції країн Антанти, Японії та США. Селянські повстання (понад 200). Війна стає загальнонаціональною. «Червоний терор». |
| Листопад 1918- весна 1919 р. | Комбінований наступ білих армій О.Колчака, А.Денікіна, П.Краснова, Е.Міллера. Масова іноземна інтервенція (300 тис. чол.). Кільце фронтів. |
| 1919-весна 1920 р. | Новий наступ білогвардійців і розгром армій О.Колчака, А.Денікіна, М.Юденіча. Евакуація основних сил іноземних інтервентів. |
| 1920-1921 рр. | Війна з Польщею. Підписання Ризького миру (1921 р.). Розгром Врангеля в Криму. Утвердження більшовиків в Середній Азії, Закавказзі, на Далекому Сході. Остаточна перемога більшовиків (1922). |
З середини 1918 р. більшовики запроваджують політику «воєнного комунізму».
Воєнний комунізм — внутрішня політика радянської влади часів Громадянської війни (середина 1918-березень 1921р.), запроваджена з метою зосередження всіх трудових і матеріальних ресурсів в руках держави. Це система надзвичайних заходів управління еконо-мікою. Головний метод здійснення «воєнного комунізму» — «червоний» терор.
Зміст політики «воєнного комунізму»
Промисловість: Націоналізація промисловості (80%); мілітаризація економіки.
Сільське господарство: Продовольча розкладка; заборона оренди землі, найманої праці.
Створення радгоспів, запровадження колективних господарств (комуни, артілі,ТСОЗи).
Торгівля і обмін: заборона торгівлі, знищення ринку, прямий продуктообмін, карткова
система; скасування оплати за паливо, житло, транспорт тощо.
Фінанси: Скасування грошей.
Сфера управління: Максимальна централізація управління економікою і країною (главки).
Трудові відносини: Трудова повинність, мілітаризація праці (трудармії), примусова праця
«буржуазних елементів» за принципом: «Хто не працює, той не їсть!».
Причини введення політики «воєнного комунізму»:
1. Величезні труднощі, породжені громадянською війною.
2. Потреба в мобілізації всіх ресурсів країни.
3. Необхідність придушення опору мас, невдоволених режимом більшовиків.
Наслідки політики «воєнного комунізму»:
· Глибока економічна і політична криза.
· Зменшення сільськогосподарського виробництва, повернення до натурального господарства.
· Виникла величезна інфляція.
· Людські жертви 12-15 млн. чол.
· Голод 1921-1922 рр. в Поволжі, Південній Росії та Україні, жертви - 1,5 млн. осіб.
· Наростання соціальних протиріч.
