березня 1918 р. між Німеччиною та Радянською Росією підписано Брестський мир

 

3. З червня 1918 р. по березень 1921 р. в Росіїрозгортається громадянська війна — збройна боротьба за державну владу між різними соціальними групами всередині країни.

В ході війни склалися два ворожі та­бори: «білі» та «червоні».

Причини громадянської війни:

1. Боротьба за владу між різними політичними силами, соціальними групами.

2. Прагнення колишніх правлячих кіл (чиновники, поміщики, ве­ликі підприємці) зберегти свою власність, владу, привілеї, відновити монархію, єдину «Велику Росію».

3. Незадоволення мас економічною політикою більшовиків - «воєнним комунізмом»; продовольчою диктатурою; конфіскацією власності, «червоним» терором.

 

Особливість війни — її тісний зв’язок з іноземною інтервенцією.

Етапи громадянської війни:

Жовтень 1917-травень 1918 рр.	Встановлення диктатури більшовиків. Виступи П.Краснова під Петро-градом, А.Каледіна на Дону, А.Дутова на Уралі.
червень – листопад 1918р.	Повстання Чехословацького корпусу на сході країни (60 тис. чол., травень). Початок інтервенції країн Антанти, Японії та США. Селянські повстання (понад 200). Війна стає загальнонаціональною. «Червоний терор».
Листопад 1918- весна 1919 р.	Комбінований наступ білих армій О.Колчака, А.Денікіна, П.Краснова, Е.Міллера. Масова іноземна інтервенція (300 тис. чол.). Кільце фронтів.
1919-весна 1920 р.	Новий наступ білогвардійців і розгром армій О.Колчака, А.Денікіна, М.Юденіча. Евакуація основних сил іноземних інтервентів.
1920-1921 рр.	Війна з Польщею. Підписання Ризького миру (1921 р.). Розгром Врангеля в Криму. Утвердження більшовиків в Середній Азії, Закавказзі, на Далекому Сході. Остаточна перемога більшовиків (1922).

З середини 1918 р. більшовики запроваджують політику «воєнного комунізму».

Воєнний комунізм — внутрішня політика радянської влади часів Громадянської війни (середина 1918-березень 1921р.), запроваджена з метою зосередження всіх трудових і матеріальних ресурсів в руках держави. Це система надзвичайних заходів управління еконо-мікою. Головний метод здійснення «воєнного комунізму» — «червоний» терор.

Зміст політики «воєнного комунізму»

Промисловість: Націоналізація промисловості (80%); мілітаризація економіки.

Сільське господарство: Продовольча розкладка; заборона оренди землі, найманої праці.

Створення радгоспів, запровадження колективних господарств (комуни, артілі,ТСОЗи).

Торгівля і обмін: заборона торгівлі, знищення ринку, прямий продуктообмін, карткова

система; скасування оплати за паливо, житло, транспорт тощо.

Фінанси: Скасування грошей.

Сфера управління: Максимальна централізація управління економікою і країною (главки).

Трудові відносини: Трудова повинність, мілітаризація праці (трудармії), примусова праця

«буржуазних елементів» за принципом: «Хто не працює, той не їсть!».

Причини введення політики «воєнного комунізму»:

1. Величезні труднощі, породжені громадянською війною.

2. Потреба в мобілізації всіх ресурсів країни.

3. Необхідність придушення опору мас, невдоволених режимом більшовиків.

Наслідки політики «воєнного комунізму»:

· Глибока економічна і політична криза.

· Зменшення сільськогосподарського виробництва, повернення до натурального госпо­дарства.

· Виникла величезна інфляція.

· Людські жертви 12-15 млн. чол.

· Голод 1921-1922 рр. в Поволжі, Південній Росії та Україні, жертви - 1,5 млн. осіб.

· Наростання соціальних протиріч.