Причини та наслідки революції 1917 року і громадянської війни в Росії

План

1. Лютнева буржуазна революція 1917 р. в Росії.

2. Прихід до влади більшовиків.

3. Громадянська війна. «Воєнний комунізм».

1. Причини Лютневої революції:

1) Відсталість форми правління (самодержавство).

2) Відсутність справедливого робітничого законодавства.

3) Невирішеність аграрного питання (панування поміщицького господарства, бідність та малоземелля селян).

4) Невирішеність національного питання.

5) Наслідки І світової війни (падіння економіки, невдачі на фронті, погіршення добробуту населення, втома від війни, бездіяльність влади).

 

Привід до революції. Конфлікт між робітниками та власниками Путиловського заводу в Петрограді; нестача продовольства.

Події Лютневої революції (23 лютого-3 березня 1917 р.):

23 лютого (8 березня н.ст.) 1917 р. — відбуваються «хлібні бунти».

25-26 лютого - Загальний політичний страйк з вимогами: «Геть війну!», «Геть царизм!» (300 тис. чол.). Збройні сутички з полицією, арешти лідерів соц. партій і робітничих організацій.

27 лютого — Армія масово переходить на бік революції. Захоплені урядові установи.

Створено Петроградську Раду депутатів.

1 березня — Створено Тимчасовий уряд на чолі з князем Г. Львовим.

2 березня — Микола ІІ зрікається від трону. Царська родина заарештована.

 

3 (16) березня — проголошено маніфест про передачу всієї влади Тимчасовому уряду.

Наслідки революції: падіння монархії, розпад Рос. імперії, поява перспектив дем. розвитку.

 

ТУ відклав питання про устрій держави до скликання Установчих зборів у січні 1918 року. Здійснено ряд демократичних реформ (надання громадянських свобод, легалізація політичних партій, амністія політв’язням, реорганізація місцевого управління). ТУ пообіцяв у найкоротший термін провести аграрну реформу. Надано автономію Фінляндії.

ТУ визнали США, Англія, Франція.

У Росії в березні-липні 1917 р. склалося двовладдя: з одного боку, місцеві органи Тимчасового уряду, а з іншого – Ради робітничих, солдатських і селянських депутатів.

Квітень 1917 р. – заява міністра закордонних справ Мілюкова про готовність продовжувати «війну до переможного кінця» викликала масові протести і кризу влади ТУ.

Червень 1917 р. — наступ на фронті закінчився провалом і призвів до втрати Східної Галичини. Нова криза влади.

У липні 1917 року головою Тимчасового уряду став Олександр Керенський. Укладено угоду з Українською Центральною Радою.

25-30 серпня 1917 р. генерал Корнілов спробував встановити військову диктатуру і кинув війська на Петроград. Але заколот Корнілова провалився.

1 вересня 1917 р. — Росію проголошено республікою.

 

Липень-жовтень 1917 р. – революційна криза:

• самочинне захоплення землі селянами;

• вимоги надання автономії Україні, незалежності Фінляндії і Польщі;

• розвал армії, катастрофічний спад виробництва, зростання цін;

• наростання анархії та насильства у країні;

• активізація масових виступів проти війни, безладу, розрухи;

• втрата популярності Тимчасового уряду, посилення впливу партії більшовиків, яка на своєму VI з’їзді у жовтні 1917 р. проголосила курс на збройне захоплення влади.

 

2. Більшовицький переворот 25-26 жовтня 1917 р. привів до падіння і арешту ТУ. 26-30 жовтня 1917 р. провалилася спроба Керенського та Краснова силою повернути владу.

26 жовтня, на ІІ з’їзді Рад, оприлюднено Декрет про мир та Декрет про землю.

Уряд – Раду народних комісарів - очолив В.І.Ульянов (Ленін).

Скасовувалася приватна власність на землю, оголошувалася передача селянам поміщицьких та монастирських земель без викупу.

Встановлювався 8-годинний робочий день, заводи, фабрики націоналізовані.

Ліквідовані старі органи влади, соціальні стани. Церква відокремлена від держави, а школа – від церкви. Створююються репресивні органи- міліція, ВНК, трибунали. Створено Червону армію. Прийнято Декларацію прав народів Росії, проголошено знищення національного гніту, рівноправ’я націй.

5 січня 1918 р. відкрилися Всеросійські Установчі збори. Після відмови визнати декрети радянської влади Збори були силою розігнані. Розгон Установчих зборів означав кінець демократичного розвитку. ІІІ з’їзд Рад (1918р.) проголосив створення Російської Радянської Соціалістичної Республіки — РРФСР.