Незважаючи на всі негаразди Україна була й
залишається частиною світового суспільства, яке динамічно розвивається, перебуваючи сьогодні на стадії переходу від індустріального суспільства до інформаційного. Матеріальною основою такої трансформації є досягнення людства у сфері електронно-обчислювальної техніки й систем зв'язку, генної інженерії та біотехнологій. Завдяки прогресу в цих напрямах з'явилися нові види технологій — інформаційні. "Сировиною" для них служить первинна інформація (дані), яка переробляється на інформаційний "продукт" завдяки знанням, що становлять інтелектуальний потенціал людства. У світі нагромаджено величезний обсяг інформації, але більшість людей з різних причин не мають можливості повною мірою скористатися цим соціальним скарбом. За деякими оцінками, кількість знань вдвічі збільшується кожні 5-7 років. Через такі темпи молода людина не встигає ще закінчити навчальний заклад, а їй вже потрібно знову навчатися, тобто процес навчання повинен займати більшу частину життя. Вихід із цієї ситуації, безумовно, полягає у розробці та освоєнні нових методів "інтерактивного" навчання, що ґрунтуються на сучасних інформаційних технологіях, у створенні умов для самонавчання індивіда, забезпечивши йому швидкий доступ до спеціальним чином підготовленої, чіткої, структурованої, відфільтрованої, виваженої інформації. Становлення й соціалізацію особистості в сучасному суспільстві сьогодні неможливо уявити без інформатизації усіх сфер життєдіяльності людини.
Потрібно зазначити, що важливий крок у цьому напрямку зроблено ще в 1998 p., коли було прийнято Закон України "Про національну програму інформатизації" [1] і оприлюднено "Концепцію національної програми інформатизації". Але через нерозуміння чиновниками її ключового значення для життя країни поки що не вдалося реалізувати закладені в ній ідеї трансформації системи управління державою і суспільством загалом, адже саме недосконалість технологій управління суспільством є одним із головних факторів нашого нинішнього жалюгідного економічного становища.
Основою для прийняття управлінських рішень, поза сумнівом, служить інформація. Можна навести кілька визначень цього поняття стосовно різних предметних галузей. У середині XX ст. термін "інформація" став загальнонауковим поняттям, що означає обмін відомостями між людьми, людиною та ЕОМ, між різними ЕОМ, а також обмін сигналами у рослинному і тваринному світі, передачу ознак від клітини до клітини, від організму до організму [2; 26]. Правомірним буде й таке визначення: інформація — це "відчужені" знання (дані, відомості про людей, предмети, факти, події, явища та процеси, незалежно від форми їх подання), які можуть бути записані на матеріальний носій, щоб бути доступними будь-кому" [14]. І нарешті, з позицій теорії управління, інформація — це "частина знань, яка використовується для орієнтації, активної дії, управління... Вона обслуговує всі функції управління — від підготовки та прийняття рішень до підведення підсумків їх виконання, містить відомості про методи та засоби управління, які потрібно використовувати для забезпечення ефективного функціонування системи, досягнення поставлених цілей..." [17]. Інформація, коли вона вірогідна, переконлива, повна, точна та актуальна, є інтеграційним фактором системи, а взаємний обмін нею з навколишнім середовищем — неодмінною умовою існування й розвитку будь-якої системи.
З методологічної точки зору соціальне пізнання в наш час будується переважно на імовірнісному, стохастичному підході. Детермінізм і раціоналізм, що були властиві періоду індустріалізації, витісняються інформаційним принципом соціального пізнання, який разом із принципом системності забезпечує науково-аналітичну та прогностичну функції пізнавальних процесів.
Теорія управління соціальною роботою (СР) сьогодні перебуває на стадії становлення. Вирізняють такі найактуальніші проблеми менеджменту СР:
• відсутність у керівників необхідних знань в управлінні людьми,
вміння розбиратися в ситуації і приймати адекватні рішення;
• інформаційний "голод";
• розробка критеріїв оцінки якості функціонування системи уп
равління СР і методик оцінки діяльності виконавців;
• методологія прогнозування СР;
• моделювання діяльності соціальних служб і забезпечення якіс
ного управління СР.
Сучасний менеджер повсякденно має справу з інформаційними процесами. Він збирає інформацію, оцінює її, визначає головне, планує, реалізує намічений план, у процесі якого приймає адаптивні рішення, і, нарешті, аналізує результати. Отримана нова інформація є вихідною для наступного робочого циклу. Обсяг і зміст відомостей, потрібних менеджеру СР, залежить від таких факторів:
• складності й сутності розв'язуваного завдання;
• глибини розуміння мети;
• ступеня професіональної підготовки, рівня знань про об'єктивні
закономірності управлінського процесу;
• поінформованості про стан системи та її реакцію на управлінські
впливи (структура внутрішніх і зовнішніх зв'язків, їх значущість,
ресурсозабезпеченість, гнучкість тощо);
• можливості об'єктивної оцінки якості результату.
Важливим моментом СР є розуміння менеджером необхідності
використання системного підходу при збиранні інформації та дотримання цього принципу протягом усього циклу управління [15]. Йдеться про запобігання недолікам натуралістичного підходу у прийнятті рішень, коли людина помічає тільки те, що знає. До всіх явищ живої природи та суспільного життя треба підходити комплексно, вивчаючи їх з різних сторін. Цьому сприяє використання якомога ширшого спектра інформаційних джерел — від особистих спостережень до висновків експертів (або просто компетентних людей) різних
спеціальностей та відомостей з баз даних, нагромаджених світовою спільнотою. Об'єктивність і оперативність аналізу і подальших висновків суттєво підвищуються при використанні сучасних статистичних методів обробки інформації, пакетів прикладних програм (ППП) планування та управління проектами, баз даних та експертних систем.
Важливе значення для менеджера має вміння оптимально організувати як власну працю, так і працю підлеглих. Основою тут знову-таки є застосування сучасної обчислювальної та копіювально-розмножувальної техніки в комплексі із сучасними засобами зв'язку. При цьому треба враховувати, що сьогодні світовою тенденцію стало "просування" потужних обчислювальних засобів до користувача (персо-налізація комп'ютерів). Це відбувається не тільки за рахунок досягнень мікроелектроніки, а й завдяки бурхливому розвитку нових, об'єктно-орієнтованих мов програмування, що ґрунтуються на законах математичної логіки та ідеях штучного інтелекту. Новітні технології програмування спрямовані на надання користувачеві можливості самостійно складати програми без залучення фахівців-програмістів. Далі розглядаються основні напрями та засоби використання сучасних інформаційних технологій (IT) у менеджменті СР.
