Адміністративно-законодавчі ризики

Адміністративно-законодавчі ризики являються тією частиною ризиків, які діють на господарські суб'єкти, та виникають внаслідок адміністративних і законодавчих змін.

Джерелами даної групи ризиків можуть бути:

1) введення відстрочки або мораторію на різні види платежів включаючи і зовнішні платежі;

2) несприятливі зміни в податковому законодавстві;

3) обмеження в конвертації національної валюти (обмін її на іноземну);

4) проблеми, пов'язані з обмеженням прав власності на продукцію, що виготовляється;

5) можливість виникнення конфліктів фірми з законодавством.

Введення відстрочки або мораторію на різні види платежів, включаючи і зовнішні платежі, є причиною виникнення цілої групи ризиків практично для всіх суб'єктів господарювання. Слід зазначити, що це стосується не тільки тих підприємств, що займаються зовнішньоекономічною діяльністю, а і всіх тих, хто працює тільки на внутрішньому ринку. Встановлення даного роду обмежень може відбуватися в різноманітній формі (наприклад, забороні бартерних операцій, тимчасового мораторію на переклад грошей у країну партнера і т.п.) і урахування можливості виникнення таких ситуацій є необхідним для організації ефективної діяльності фірми.

Як свідчить практика, зміни в податковому законодавстві особливо характерні для країн, що розвиваються і нестабільних економік, що є наслідком макроекономічної нестабільності, і, зокрема, проблем дефіцитності державного бюджету.

У найбільш загальному виді група ризиків, яка пов'язана з даним джерелом, може бути реалізована в двох основних формах:

1) збільшення вже існуючих ставок податку;

2) розширення бази оподаткування, що виражається у встановленні податкових відрахувань на раніше не оподатковувану базу.

Ризики, що мають джерелом свого походження обмеження, які вводяться державою на конвертацію національної валюти в іноземну, можуть бути реалізовані виходячи з цілого ряду причин, суть яких у найбільше загальному виді може бути зведена до встановлення обмежень з метою підтримки паритету внутрішньої грошової одиниці. Дана група ризиків є особливо актуальною в тому випадку, якщо підприємство здійснює зовнішньоекономічну діяльність або значну частину його партнерів перебуває за межами держави.

Аналіз літератури, присвяченої проблемам реалізації адміністративно-законодавчих ризиків, показав, що в умовах розвинутої ринкової економіки найбільша кількість причин виникнення даних ризиків є наслідком існування ймовірності виникнення конфліктів інтересів фірми, пов'язаних із забезпеченням її прав власності на інноваційні продукти, з інтересами інших господарських суб'єктів.

Для підвищення ефективності процесу управління ризикам доцільним є виділення групи ризиків, яка виникає внаслідок невирішеності проблем із забезпеченням прав власності:

• ризики недостатнього обсягу патентування усіх видів рішень застосовуваних при створенні інноваційних (нових) продуктів;

• ризики опротестування патентів, отриманих фірмою;

• ризики незабезпечення патентної чистоти;

• ризики, пов'язані з паралельним патентуванням і нелегальною імітацією;

• ризик виробничого шпигунства.

Ризики, які пов'язані з недостатнім обсягом патентування усіх видів рішень, застосовуваних при створенні інноваційних продуктів мають цілий ряд джерел походження, з котрих найбільше істотними є:

· зроблені помилки при виборі місця реєстрації, у якому фірмі буде забезпечений максимальний патентний захист. Це може відбутися, по-перше, тому, що фірма може неправильно оцінити пріоритетність різних територіальних ринків (ємності, динаміки попиту і т.д.). По-друге, внаслідок недостатку інформації або помилок в аналізі планів, потенціалі і можливостей конкурентів на цих ринках;

· ймовірність недостатньо повного патентного захисту, вузьке коло рішень щодо патентування (технічних, дизайнерських, маркетингових), які не охоплюють всі особливості конструкції, технології, виробництва та збуту продукції;

· неодержання або пізніше одержання патенту. Це означає наявність можливості того, що фірмі може бути відмовлене в одержанні патентного захисту, або може відбутися затягування термінів її оформлення. Таким чином, може відбутися затягування термінів реалізації проекту;

· можливість одержання патенту на недостатньо тривалий термін, протягом якого фірма не зможе досягти запланованих нею результатів. Можливість виникнення даної ситуації збільшується при бажанні фірми заощадити на патентних виплатах.

Ризики опротестування патентів, отриманих фірмою, полягають в небезпеці для фірми понести утрати внаслідок оголошення (наприклад, у судовому порядку) недійсними ті патентні права, на основі яких фірма здійснює свій інноваційний проект і при цьому планує одержати прибуток в умовах патентної монополії. Причинами цього може бути не якісна експертиза патентної заявки в тому відомстві, що займається оформленням патентів, можливі претензії від інших фірм до власників патентів.

Ризики незабезпечення патентної чистоти також зводяться до опротестування патентів або ліцензій фірми, і пов'язані з можливістю попасти під санкції від позовів інших власників патентів, що виявлять у продуктах і розробках фірми порушення наявних у них патентів.

Сутність ризиків, які пов'язані з паралельним патентуванням і нелегальною імітацією, полягають:

· по-перше, в існуванні практики повторної розробки запатентованих фірмою виробів. Тобто, конкуренти на підставі інформації про інновації, яка публікується в патентних бюлетенях, часописах намагаються створити подібні технічні і дизайнові рішення, на які можна було б подати заявки з відмінними від оригінальних патентів формулами предмету патентування. Це може підірвати патентну монополію фірми.

· по-друге, ризик, який виникає внаслідок неконтрольованої нелегальної імітації інноваційних рішень, який полягає в ймовірності використання інновацій фірмами-конкурентами, незважаючи на існуючій патентний захист. Це може бути наслідком недостатністю фінансових засобів у фірми-власника патенту для організації контролю за нелегальним використанням своїх патентів, а також забезпечити систематичне судове переслідування порушників. Даний ризик особливо характерний при використанні нововведень у технологічних процесах і при виробництві продуктів масового споживання.

Одним із специфічних видів ризиків, які виникають внаслідок невирішеності проблем, пов'язаних із забезпеченням прав власності, є ризик здійснення виробничого шпигунства. Реалізація даного виду ризику може відбуватися по таких основних напрямках, як безпосередньо промислове шпигунство; за допомогою переходу на роботу до конкурентів тих людей, що є носіями секретного ноу-хау; через наукові публікації вчених, що виконували для фірми розробки. Можливість виникнення даного ризику особливо зростає в тих випадках, коли фірма цілеспрямовано не патентує свої інновації. Доцільність цього в деяких випадках виправдується побоюваннями фірми про можливість реєстрації конкурентами рівнобіжних патентів (що не дуже складно здійснити, знаючи суть нововведення і напрямок дослідження).

Ризики, пов'язані з виникненням конфліктів фірми з законодавством, звичайно стосуються її інноваційної діяльності і є наслідком того, що:

• інновація, розроблена фірмою, передбачає таку організацію виробництва, при якій забруднення навколишнього середовища буде знаходитися на межі припустимих норм або перевищувати їх (те ж ставиться і до ергономічним властивостей продукту);

• створений продукт може бути в майбутньому заборонений до використання в тому випадку, якщо він не пройде державну атестацію (наприклад, нові ефективні пестициди і т.п.);

• нова технологія або новий продукт можуть бути кваліфіковані як такі, що явно суперечать деяким законам.

Виходячи з аналізу розглянутих причин виникнення ризиків, пов'язаних із введенням адміністративно-законодавчих обмежень діяльності фірми, специфіка їхнього прояву багато в чому залежить від специфіки країни функціонування господарського суб'єкта і місця розташування його контрагентів. За допомогою спеціальних методів оцінки, які застосовуються при аналізі ступеня ризиків (наприклад, пофакторних методів оцінки), можна визначити міру впливу кожного з джерел виникнення даної групи ризиків на загальний (агрегатний) розмір, а науково обґрунтований підхід до вибору конкретного напрямку діяльності з сукупності альтернативних варіантів з метою мінімізації ризиків може зробити істотно вплинути на підвищення ефективності прийнятих суб'єктами господарської діяльності рішень.