Структура злочинності в Україні у 2006-2009 pp.

Таблиця 2

Морально-психологічні ознаки характеризують інтепекіуально- вольову, емоційну сферу особистості суб'єктів, які вчинили злочин (вади, задатки, психічний стан тощо). Однак в офіційній кримінально- правовій статистиці ці ознаки фактично не відображаються за винятком вчинення злочинів у стані сп'яніння. У 2003 році в стані сп'яніння вчинено злочини 37,9 тис. (15%) особами, або кожною восьмою, у 2006 - 30 518, у 2007 - 30 965, у 2008 - 30 578. На (стр. 51) обліку в органах МВС на травень 2004 року перебувало 122 тис наркоманів, у 2006 - 154 447, у 2007 - 173 328. В середньому їх діяльність щорічно збільшується на 5-10%. Серед них 70% у віці до 30 років.

Кримінологічні ознаки - це всі ознаки, які не входять у перші той групи. Це розподілення злочинів за: галузями господарства за окремими регіонами, домінуючою антисоціальною і мотиваційною спрямованістю особистості (насильницькі, корисні злочини), місцем і часом вчинення, взаємовідносинами між потерпілим та винним тощо. Так, наприклад, у 2002 році в сфері економіки виявлено 42 387 злочинів, у 2003 - 43 203, у 2007 - 42 755, у 2008 - 38 607, у 2009 - 36 634.

Повна структура злочинності являє свого роду склад злочинності. Аналіз структури злочинності дає змогу більш цілеспрямовано орієнтувати правоохоронну діяльність на протидію злочинності.

При розрахунках слід мати на увазі, що показники структури злочинності, виражені у відносних величинах, не можна аналізувати без абсолютних показників і коефіцієнтів злочинності. В протилежному випадку характеристика її буде не зовсім наочною.

Під географією злочинності розуміють розподіл злочинності за різними регіонами (територіями країни), вивчаються особливості її кількісного та якісного розподілу, закономірності та причини, що його викликають.

Нерівномірність у розподілі злочинності за регіонами пояснюється: по-перше, конкретними соціальними умовами того чи іншого регіону; по-друге, економічною характеристикою регіону,- по-третє, національним складом, традиціями та структурою населення; по-четверте, рівнем культурного виховання, роботи, організації дозвілля і побуту населення; по-п'яте, діяльністю правоохоронних органів щодо виявлення злочинів.

Територіальні розбіжності наявні не тільки загалом в країні, айв кожній республіці, краю, області, місті і районі, сільській місцевості та місті. Практичним працівникам для проведення конкретних заходів необхідно враховувати причини цих розбіжностей і ретельно їх вивчати. Найбільш високий коефіцієнт злочинної активності на 10 тис. населення у 2007 р. був зареєстрований у Луганській (114,2), Запорізькій (145,2), Дніпропетровській (102,2), Донецькій (стр. 53) (105,21) областях, у м. Севастополі (114) і АР Крим (103,8). Найбільша питома вага тяжких злочинів зареєстрована у Хмельницькій - 60,8%, Київській (58,0%), Сумській (57,7%), Миколаївській (57,5%) областях. Характер злочинності визначається кількістю найбільш тяжких злочинів у структурі злочинності, а також характеристикою особистості тих, хто вчинює злочини. Характер злочинності виявляється через її структуру. Так, наприклад, раніше судимі в структурі особи, що вчинили злочин у 2006 році, становили 15,8%, питома вага тяжких і особливо тяжких злочинів у 2003 році склала 51,5%,у 2006 - 41,6%,у 2007 - 37,4%, у 2008 - 35,4%.

Екологія злочинності - це показник, який характеризує вплив на рівень, структуру, динаміку, ціну злочинності різного роду екологічних факторів (екологічні катастрофи, стихійні лиха, природні особливості регіонів).

Топографія злочинності характеризує особливості криміногенної ситуації на об'єктах, де вчиняються злочини (ринки, вокзали, універмаги тощо). Ці дані мають важливе значення для оперативного аналізу криміногенної ситуації в регіоні.

Злочинність у цілому та її складові частини постійно змінюються. Змінюється не тільки рівень, а й окремі елементи структури злочинності в часі. Наприклад, у 2006 році порівняно з 2005 роком злочинність зменшилася на 13,3%, у 2007 - на 4,7%, у 2008 ~ на 4,2%, у 2009 - збільшилась на 13,1 %. Під динамікою злочинності розуміється відношення рівня і структури злочинності теперішнього або іншого визначеного періоду часу до її рівня і структури за попередні періоди. Порівняння статистичних показників злочинності за певний період часу дає змогу встановити тенденції і закономірності її розвитку.

Для характеристики цих змін у кримінології використовуються такі основні показники динаміки злочинності: абсолютний приріст, темп росту, темп приросту, середні темпи росту та приросту, значення 1 % приросту, сезонні коливання та інші показники.

Абсолютний приріст - це показник, який характеризує на скільки одиниць один рівень більше чи менше якогось попереднього рівня. Темп росту - це відношення поточного рівня до попереднього або базисного, виражено у відсотках. Темп приросту характеризує на скільки відсотків один рівень ряду більше чи менше іншого рівня. (стр. 53)

Абсолютне значення 1 % приросту характеризує скільки одиниці? дослідженого явища знаходиться в 1% його зміни. Цей показник обчислюється шляхом ділення абсолютного приросту на темп приросту за один і той же проміжок часу. Середні темпи характеризують у скільки разів збільшувався або зменшувався рівень за певний середньостатистичний період. Сезонні коливання - це відхилення відповідного показника від його середньостатистичного річного значення.

Динаміку злочинності знаходиться у залежності від ряду соціальних і правових факторів.

Соціальні фактори - це зміна історичних і соціально- економічних умов життєдіяльності суспільства, а саме: стан і характер соціальних явищ і процесів, які детермінують злочинність; демографічна ситуація, яка склалася, особливо статево вікової структури населення; процеси міграції і урбанізації; зміни територіальних кордонів; соціальні катаклізми тощо.

Правові фактори - це зміни кримінального законодавства: криміналізація і декриміналізація діянь; стан і ефективність правоохоронної та правозастосовчої діяльності; рівень розкриття злочинів; коливання і помилки у застосуванні правових норм; повнота реєстрації та інші.

У зв'язку з цим вивчення динаміки злочинності повинно проводитися з урахуванням цих факторів. Для обрахування показників динаміки злочинності застосовуються різні способи: базисний і ланцюговий.

Ланцюговий спосіб полягає в тому, що кожен наступний період порівнюється з кожним попереднім, тобто за 100% береться попередній період. Ланцюговий спосіб застосовується у тих випадках, коли потрібно виявити зміни в злочинності за короткі проміжки часу. Цей спосіб частіше використовується в практиці діяльності правоохоронних органів, при складанні статистичних звітів.

Для виявлення більш глибоких закономірностей і тенденцій у динаміці злочинності застосовують базисний спосіб. Суть його полягає в тому, що всі наступні періоди порівнюються з одним попереднім періодом, прийнятим за базу порівняння.

Завдяки цьому способу коливання злочинності за короткі проміжки часу затушовуються, і більш виразно проявляється (стр. 54) закономірність у розвитку явища за тривалий період часу. Так, якщо у 1991-1995 роках відбувалося неухильне зростання рівня злочинності(за цей період вона зросла на 58,3%), то, починаючи від 1996 року і до 2008 року прослідковується неухильна стабільна тенденція до зменшення рівня злочинності в країні. У 1991 році було зареєстровано 405 516 злочинів, у 1995 - 641 860, у 2008 - 384 424.