Розділ XIV. Відділ покритонасінні, або квіткові —angiosperмае, маgnoliophyta

Інформаційні дані. Квіткові рослини — це найчисленніший відділ рослинного світу, що налічує понад 240 тис. видів, які ростуть в усіх кліматичних зонах і найрізнома­нітніших екологічних умовах. Вони створюють основу рослинної сировини біосфери і є найважливішою для людини групою рослин. З’явившись у крейдяному періоді мезозою, квіткові рослини швидко поширились і зайняли панівне становище на планеті.

Істотною ознакою покритонасінних є кві­тка, яка розвивається з бруньки як укороче­ний пагін, що виконує репродуктивну функ­цію. Типова квітка складається з квітко­ніжки, квітколожа, оц­вітини, гінецея і андроцея (рис. 104)

Рис. 104. Схема будови квітки: І — квітконіжка; 2 — квітколоже; 3 — чашолистки; 4 — пелюстки; 5 — тичинка; 6 — стовпчик; 7 — приймочка; 8 — зав'язь; 6,7,8 — маточка

Квітконіжка — це частина квітки, що з’єднує її з пагоном. Квітки, які не мають квітконіжки, називають сидячими. Квітколоже — розширена частина квітконіжки, до якої, як правило, прикріплюються інші частини квітки, форма квітколожа дуже різноманітна. Випукле, а інколи і витягнуте квітколоже, спіральне розміщення на ньому частин квітки, їх невизначена кількість є примітивними ознаками квітки. Плоске або увігнуте квітколоже, визначена кількість елементів квітки характерні для більш високоорганізованих покрито- насінних.

Оцвітина — частина квітки, що виконує захисну функцію і служить для приваблення комах-запилювачів. Проста оцвітина складається лише із чашечки, як у воронячого ока, або віночка (здебільшого забарвленого), як у тюльпана. Подвійна оцвітина складається з чашечки і віночка (наприклад, у вишні). Чашечка складається із зе­лених листочків, вільних або зрослих, а віночок також мо­же складатися з вільних або зрослих пелюсток. Пелюстки віночка дуже різноманітні за формою і забарвленням. Вільнопелюстковий віночок має метеликоподібну форму, як у бобових (рис. 105,в), його пелюстки називають прапо­рець, весельця і човник. Зрослопелюстковий віночок буває трубчастим, язичковим, несправжньоязичковим, лій­коподібним, колесоподібним, двогубим. У деяких рослин оцвітина має вигляд лусочок або ж відсутня, тоді квітка називається голою.

Рис. 105. Типи віночків: а – актиноморфний; б – зигоморфний; в – метеликоподібний; г – двогубий; д – трубчастий; е – лійкоподібний; є – колесоподібний; ж - дзвоникоподібний

Віночок і квітка, через яку можна умовно провести кілька площин симетрії, називаються правильними, а квітка, через яку можна провести одну площину симетрії, називається зигоморфною, або неправильною (див. рис. 105).

Найважливішими елементами квітки є гінецей і андро­цей. Гінецей — це сукупність плодолистків, які утворюють одну або кілька маточок. Якщо маточка утворена одним плодолистком або кількома, не зрослими між собою, плодолистками, то гінецей називають апокарпним. Маточка, яка складається із зрослих плодолистків, утворює ценокарпний гінецей. Він може бути одно- або багатогніздим. Ма­точка складається із зав’язі, стовпчика і приймочки. У середині зав’язі знаходяться насінні зачатки, в яких з єдиної мегаспори розвивається жіночий гаметофіт (восьмиядерний зародковий мішок).

Андроцей — це сукупність тичинок. Тичинка склада­ється із тичинкової нитки, пиляка і в’язальця (див. рис. 104). У пиляках утворюються мікроспори, які пророста­ть у дуже редуковані чоловічі гаметофіти (двоклітинний пилок).

Надзвичайно важливою відмітною рисою квіткових рослин є подвійне запліднення, в результаті якого утворю­ється не тільки зародок, а й вторинний ендосперм. Якщо у голонасінних ендосперм виникає до запліднення і є жіночим гаметофітом, то в покритонасінних він триплоїдний і є носієм не тільки материнської, але й батьківської спадко­вості. Ця обставина дозволяє розглядати подвійне заплід­нення як новітнє пристосування, що посилює життєвість потомства і його морфологічну та екологічну пластичність. У покритонасінних, як і у переважної більшості вищих рослин, чергуються в циклі розвитку два покоління: спо­рофіт і гаметофіт при домінуванні спорофіта. Спостеріга­ється ще більша, ніж у голонасінних, редукція гаметофі­тів і більш прискорений їх розвиток унаслідок мінімаль­ної кількості мітотичних поділів. Гаметофіти квіткових рослин втратили антеридії і архегонії.