Напрямки поділу клітин меристеми

В апексах вищих рослин клітини діляться не в певній послідовності, проте їх поділ не є неупорядкованим. Апікальна меристема росте як організоване ціле, у якому поділ та ріст окремих клітин відбувається відповідно із загальними закономірностями росту верхівки та її зовнішньої форми. В одних частинах апексу вони діляться рідко та досягають значних розмірів, в інших — часто і залишаються дрібними. Клітини в апексах діляться в різних площинах або напрямках під час об'ємного росту.

При антиклінальному (радіальному) напрямку поділу клітинии діляться під прямим кутом до поверхні органа. Периклінальний напрям поділу клітин відбувається паралельно до поверхні органа. Він характерний для латеральних меристем. Для органів циліндричної форми (кореня, стебла) замість терміну периклінальний вживають термін тангентальний напрямок поділу клітин.

При диференціації меристеми спостерігається симпластичний та інтрузивний характер росту клітин. Оболонки сусідніх клітин при їх рості не зсуваються одна відносно одної. Такий узгоджений ріст забезпечує цілісність плазматичних зв'язків між ними (плазмодесм), які створюють одну живу систему симпласт. Узгоджений ріст, при якому оболонки сусідніх клітин не зсуваються одна відносно одної, називають симпластичним. Інколи спостерігається інтрузивний (від лат. intrudere — вдавлювати) ріст, при якому клітини занурюються одна відносно одної, а їхні оболонки зсовуються одна по одній. Так можуть виникати прозенхімні клітини, у яких довжина значно перевищує ширину.

Гістогени: протодерма, основна меристема, прокамбій. У конусі наростання на значній відстані від верхівки органа, внаслідок різних напрямків поділу та диференціації клітин, утворюються різні типи первинних меристем: протодерма, основна меристема та прокамбій. Зовнішній периферичний шар клітин конуса наростання стає протодермою. Вона складається з щільно зімкнених між собою клітин. Із протодерми формується первинна покривна тканина — епідерма. Під протодермою залягає основна меристема. її клітини порівняно великі, паренхімного типу, здатні ділитися у різних напрямках. У результаті поділу їх утворюються також паренхімні клітини (рис. 20).

Рис. 20. Меристеми:

А – меристематичні клітини; Б – кінчик кореня; В – верхівка пагона;

1 – верхівкові меристеми; 2 – вставні меристеми; 3, 4 – бічні меристеми; 3 – прокамбій; 4 - камбій

Серед основної меристеми диференціюється прокамбій, або десмоген. Прокамбій диференціюється у двох напрямках — вгору і вниз, а поділ клітин відбувається в кількох напрямках. У результаті цього утворюється тяж, який відрізняється від навколишньої меристеми меншими поперечними і більшими поздовжніми розмірами клітин. Поперечні стінки їх стають похилими, і клітини у прокамбіальному тяжі набувають прозенхімної форми: їхні кінці стають однобічно або двобічно загостреними. Деякі клітини видовжуються ще й з допомогою ковзного росту. Потім клітини прокамбію диференціюються у постійні тканини провідної та механічної систем. У цьому тяжі можуть утворюватися гістологічні елементи обох систем або однієї з них.

Хід роботи: