Короткі теоретичні відомості

У зведенні будівель громадського призначення, що вимагають підвищеного архітектурного опорядження, а також в будівлях іншого призначення, якщо з будь- яких причин на будівництві неможливо виконати збірними зовнішні або внутрішні архітектурні деталі, тоді у порядку виключення при відповідному техніко- економічному обґрунтуванні в проекті і при дозволі інстанцій, що затверджують, допускається виконання цих деталей в штукатурці.

Виконання окремих архітектурних деталей в штукатурці виконують різними прийомами.

Витягування профілів. Карнизи, пояски та інші гурти всередині будівлі і на фасадах виконують в штукатурці за допомогою шаблонів.

Шаблони виготовляють за кресленнями проекту в натуральну величину із дощок з обковуванням (оббиванням) покрівельною сталлю, яка вирізана за заданим проектом профілем і висунутою проти дошки на 3-4 мм. Кінець дошки шаблона виконують скривленим на фаску.

 При витягуванні гуртів із декоративних кольорових штукатурних розчинів з крупним заповнювачем, шаблони виконують з подвійним обковуванням.

При перетинанні прямих гуртів у вхідних кутах для уникнення ручного зароблення кутів профілі виконують кутовим шаблоном із шаблонною дошкою, що поставлена під кутом 45° по відношенню до направлення тяжів. Це дає можливість довести гурти до самого кута. Кутовий шаблон пересувають у двох напрямках, тому в шаблонній дошці фаску виконують із двох боків, затискаючи окуття між дошками.

При витягуванні профілів штукатурні розчини наносять декількома прийомами, виконуючи набризк, ґрунт і накривку.

 Незалежно від виду гурту товщина загального намету в ньому не повинна перевищувати 50 мм. Для зменшення штукатурного шару гурти виконують по дошках або дротяній сітці, що натягнута на каркас.

Розчини для витягування профілів використовують такі самі, з яких виконують штукатурку фасадів або стін і стелі усередині будівлі, тільки для швидкості тужавлення звичайних вапняних розчинів в них для набризку і ґрунту додають гіпс в межах 25-50% від кількості за вагою вапняного тіста, а для накривки використовують рідке вапняно-гіпсове тісто без наповнювача.

При виконанні штукатурних гуртів з цементних або цементно-вапняних змішаних розчинів накривальний шар слід виконувати з таких самих розчинів, але із використанням дрібнозернистого піску. Накривальний шар із чисто цементного або цементно-вапняного тіста виконувати не можна через неминуче виникнення великої кількості усадочних тріщин.

При витягуванні профілів із звичайних штукатурних розчинів, наносячи ґрунт, шаблон пересувають уперед окуттям - поверхня профілю при цьому отримується точною, але шорсткою.

Наносячи накривку, шаблон пересувають уперед фаскою і отримують точну та гладеньку поверхню профілю.

При витягуванні профілів з декоративних розчинів другим окуттям витягують профіль у ґрунті, потім, знімаючи друге окуття, першим окуттям виконують у накривальному шарі з декоративного розчину чистий профіль.

 Різні гурти виконують такими способами. 

Прямолінійні гурти виконують, пересуваючи шаблон по прямих направляючих рейках (правилах), що закріплені нерухомо маякотримачами на стіні і стелі на відстані, що відповідає розмірам шаблону.

Криволінійні гурти (круглі, напівциркульні) витягують за допомогою шаблонів, що приєднані до рейок, які називаються воробами і обертаються на штирях, що закріплені в центрі кривих.

Профілі з ліпними деталями можуть бути застосовані в прямолінійних та будь- яких криволінійних гуртах. У цих випадках витягують гладенькі лінії профілю, серед яких за заданим проектом малюнком-шаблоном виконують заглиблені місця, куди потім вставляють ліпні деталі, приморожуючи їх на гіпсовому розчині, а при великих розмірах ліпних деталей, додатково закріплюючи їх дротяними скрутками.

Оштукатурювання колон. Оштукатурювання круглих (циліндричних) колон з ентазисом та канелюрами в залежності від форми виконують різними прийомами.

Багатоцентрові криві витягують, застосовуючи складені вороби, що називаються ножицями.

Гладенькі циліндричні колони оштукатурюють по кільцевих маяках, що встановлені по висоті через 1-1,5 м і суворо вивіряються по виску. Маяки виконують по круглих лекалах-шаблонах з того самого розчину, що й ґрунт штукатурки.

Окремі частини колон між кільцевими маяками оштукатурюють, вирівнюючи намет правилами, пересуваючи їх по маяках.

Гладенькі круглі колони з ентазисом оштукатурюють так само по кільцевих маяках, що встановлюються по вертикальному шаблону-лекалу ентазису, який виконаний на всю висоту колони.

Окремі частини колон між кільцевими маяками оштукатурюють, вирівнюючи намет по маяках за допомогою відповідних відрізків лекала ентазису.

Канельовані колони з ентазисом оштукатурюють, використовуючи шаблон, який рухається по вертикальних направляючих рейках. Роботу виконують частинами, а не по всьому колу. Шаблон для таких колон виготовляють з двома полозками, які з'єднуються з шаблонною дошкою шарнірно (на петлях).

Направляючі рейки виготовляють такими, що звужуються догори і мають по висоті профіль ентазису.

Протягом гурту шаблон в місцях, що звужуються, перекошують на петлях і тим самим пропорційно звужують і ширину конелюра.

 Стики між частинами кола, що витягнуті по шаблону, та борозди, що залишились після направляльних, оштукатурюють окремо після знімання направляючих тим самим шаблоном, котрий рухають без полозків по вже витягнених канелюрах як по направляючих.

Колонади оштукатурюють, встановлюючи маяки спочатку на крайніх колонах, а потім, рівняючись по них, на всі проміжні колони.

Бази та круглі частини капітелів рекомендується встановлювати із попередньо відформованих гіпсових або цементних деталей; якщо ж з будь-яких причин будівництво вимушене виконувати їх на місці в штукатурці, то їх витягують за допомогою шаблонів з лекальними полозками по кільцевих направляльних або по вже поштукатуреній поверхні стовбура колони.

Оштукатурювання склепінь. При виконанні реставраційних робіт приходиться оштукатурювати склепіння. 

1) по маяках - у цьому випадку набризк і ґрунт наносять між маяками, розрівнюючи розчин правилами, пересуваючи їх по маяках. Маяки встановлюють кільцеподібно на відстані 1-1,25 м один від одного по шаблонах-лекалах, що збиті із дощок товщиною 25 мм та у відповідності із своїм обрисом чистої поверхні штукатурки склепіння.Після того як затужавіє ґрунт, наносять накривку, яку затирають дерев'яними тертками, що підбиті повстю;

2)   за допомогою вороби можна оштукатурювати напівциркульні склепіння діаметром до 2 м, укріплюючи по осі склепіння воробу з рейкою правилом по довжині склепіння.

3)   за допомогою шаблона-лекала оштукатурюють невеликі коробові склепіння різної форми, пересуваючи шаблон-лекало по направляльним рейкам, що укріплені під п'ятами склепінь.

Хрестоподібні склепіння в частинах, де перетинаються коробові склепіння, оштукатурюють одним із наведених вище способів, а стрілки перетинів витягують шаблоном, користуючись поверхнями вже оштукатурених частин коробових склепінь як направляючими.

Сферичні склепіння оштукатурюють за допомогою шаблонів-лекал, що укріплені на воробі горизонтально або вертикально.

Виконання штукатурних робіт в зимовий час. До штукатурних робіт в приміщеннях можна приступати при температурі повітря не нижче +10°С і при відносній вологості не вище 70%. Як правило, температурний режим в приміщенні підтримують діючими системами постійного опалювання, тому віконні отвори склять або тимчасово закладають.

При недіючому опаленні обігрів приміщень і сушку штукатурки здійснюють різними повітронагрівними (електрокалорифери, тепловентиляційні системи) приладами.

У місцях з потовщеним накидом або із сповільненим режимом природного просушування (у кутках) рекомендується встановлювати нагрівальні прилади переважно інфрачервоного випромінювання. Щоб уникнути деформацій не можна підвищувати температуру на поверхні штукатурки і в місцях установки ліпних деталей вище +30°С і влаштовувати протяги. Не можна також перегрівати приміщення щоб уникнути появи в них великої кількості конденсату. Для попередження його появи в приміщеннях повинен бути забезпечений не менше чим двократний обмін повітря в годину.

Штукатурний розчин у момент його нанесення повинен мати температуру не нижче +8°С, тому розчинопроводи, що знаходяться на відкритому повітрі, утепляють. Замерзлий і підігрітий розчин використовувати не можна, оскільки він втрачає свої властивості.

До штукатурення цегляних стін, зведених методом заморожування, можна приступати тільки після відтавання мурування не менше чим на половину її товщини.

Роботи на фасадах на відкритому повітрі допускаються - при його температурі не нижче +5°С.

При середньодобовій температурі повітря нижче +5 °С штукатурки на відкритому повітрі виконують розчинами з хімічними добавками, що знижують температуру замерзання розчину, або з додаванням меленого негашеного вапна. І те і інше прискорює час схоплювання і твердіння розчину. Негашене вапно одночасно покращує схоплювання внаслідок гідратації вапна, що підвищує міцність накиду. Найбільш поширеними хімічними добавками є поташ

(вуглекислий калій) і нітрит натрію (азотнокислий натрій), які не викликають корозії металів і не залишають висолів на поверхні. При штукатуренні поверхонь, до архітектурного опорядження яких не пред'являють особливих вимог, при температурі до -25°С застосовують розчини з хлоридними добавками (хлористий кальцій і хлористий натрій) або хлорне вапно.

Розчини при мінусовій температурі повітря наносять підігрітими до температури не нижче +10°С.

Штукатурену поверхню очищають від інею і пилу; вологість її не повинна перевищувати 8%. Накид завтовшки до 25 мм наносять в один шар, відразу розрівнюючи, а після загуснення розчину приступають до затирання.

При багатошаровому накиді всі шари штукатурки, що виконується на морозі, наносять в перебіг однієї зміни.

Технологічні прийоми штукатурення в зимовий час аналогічні вживаним в звичайних умовах. Накид і накривку наносять як вручну, так і механізованим способом.

Затирання виконують, змочуючи поверхню водним розчином тих же протиморозних добавок, що і в штукатурному розчині; робочі шви обробляють цементним молоком і тими ж добавками, підігрітими до температури +25...30°С.