Завдання: вивчити злоякісні та доброякісні неепітеліальні пухлини; дослідити морфологічні особливості пухлинних клітин; визначити критерії злоякісності; замалювати та описати гістологічні препарати неепітеліальних пухлин.
Питання теми: доброякісні неепітеліальні пухлини, саркоми.
Матеріальне забезпечення: мікроскопи, музейні та гістологічні препарати, плакати, фотокартки, малюнки з мікроскопічною картиною різних гістологічних типів неепітеліальних пухлин.
Неепітеліальні пухлини – пухлини із сполучної тканини та її похідних (судин, м’язової тканини, тканин опорно-рухового апарату, серозних оболонок, органів кровотворної системи).
Фіброма – пухлина з волокнистої сполучної тканини та характеризується хаотичним направленням волокон. Якщо вона побудована з щільної сполучної тканини, то говорять про тверду фіброму, якщо з пухкої сполучної тканини - то про м`яку фіброму. Мікроскопічно при досліджені твердої фіброми виявляють сполучнотканинні волокна, які щільно прилягають один до одного та невелику кількість фібробластів. При досліджені м`якої фіброми знаходять тонкі переплетені між собою волокна, що утворюють сітку та значну кількість веретеноподібних клітин по типу фібробластів. Макроскопічно фіброми ростуть сіро-білими вузлами щільної консистенції у випадку твердої та в’ялої консистенції у випадку м`якої фіброми.
Міксома – пухлина, яка розвивається з ембріональних залишків мезенхіми. За своєю гістологічною будовою схожа на фіброму, тому іноді використовують термін фіброзна мезотеліома. Деякі автори вважають, що це не окрема пухлина, а фіброма, в якій розвивається слизова дистрофія. Локалізується міксома переважно в підшкірній клітковині, між м’язами за ходом фасцій, нервів, на слизових оболонках. Має в’ялу консистенцію, сірувато-білий колір. Мікроскопічно характерним є наявність зірчастих та веретеноподібних клітин, які продукують мукополісахариди, що фарбуються в блідий колір.
Ліпома – пухлина із жирової тканини. Ліпома від нормальної жирової тканини відрізняється неправильним співвідношенням строми та паренхіми, а також різною величиною та формою жирових клітин. Локалізується в слизових і серозних оболонках, підшкірній клітковині, навколо органів в жировій клітковині. Має вигляд вузла.
Лейоміома – доброякісна пухлина, яка розвивається з гладкої м’язової тканини. Локалізується практично всюди, де є гладкі м’язові волокна. Частіше має вигляд вузла, овальної або кулястої форми, щільної консистенції сірувато-білого кольору. Мікроскопічно складається із веретеноподібних клітин, що складаються в пучки та мають різні напрямки. Від фіброми диференціюють фарбуванням за ван Гізон, при якому м’язові волокна фарбуються в жовтий колір, а сполучна тканина – червоний.
Рабдоміома – пухлина, що розвивається з поперечно-посмугованої м’язової тканини. Локалізуються в скелетних м’язах. Має вигляд вузла, на розрізі коричневого кольору. Мікроскопічно знаходять міобласти різної форми та розміру та м’язові волокна різної товщини та напрямку.
Гемангіома – пухлина, що побудована як кровоносна судина. У її формуванні беруть участь всі елементи стінки судини, але розміщуються вони атипово. Локалізуються в шкірі та підшкірній клітковині. Консистенція м’яка, яскраво-червоний колір. Розрізняють капілярну та кавернозну гемангіоми. Капілярна гемангіома складається із переплетених у різних напрямках капілярів та строми. Мікроскопічно має вигляд скупчення ендотеліальних трубочок різного розміру та напрямку. Кавернозна гемангіома являє собою великі порожнини різної форми, що вистелені ендотелієм та наповнені кров’ю.
Хондрома – пухлина, що складається з хрящової тканини. Локалізуватись може всюди, незалежно від знаходження хрящової тканини. Має вигляд вузлів сіро-білого кольору та щільної консистенції. Мікроскопічно знаходять хрящову тканину з нетиповими хондробластами, які мають декілька ядер та різні за формою. Описані зірчасті, веретеноподібні та клітини неправильної форми.
Остеома – пухлина, що побудована із зрілої кісткової тканини. Локалізується незалежно від знаходження кісткової тканини. Розрізняють компактну та губчасту остеоми. Компактна остеома утворена суцільною кістковою масою волокнистої або пластинчатої будови, а губчаста складається з хаотично розташованих кісткових балок, між якими знаходять клітинно-волокнисту тканину. Деякі автори вважають ці остеоми різними етапами одного процесу та відносять губчасту остеому до диспластичних змін.
Саркома – злоякісні пухлини неепітеліальної природи. За гістологічною класифікацією пухлин тварин Всесвітньої організації охорони здоров`я (ВООЗ) розрізняють фібросаркому, остеосаркому та інші типи сарком. Фібросаркому та остеосаркому виділяють в окрему групу за частотою їх виникнення. До інших типів сарком відносять менш поширені саркоми, а саме, хондросаркому, рабдоміосаркому, лейоміосаркому, ліпосаркому тощо. За своєю гістологічною будовою злоякісні пухлини схожі на своїх доброякісних аналогів. Тобто, фібросаркома на фіброму, остеосаркома на остеому.
Рівень злоякісності визначають за певними характеристиками. ВООЗ виділяє три основні характеристики злоякісності, кожна з яких оцінюється від 1 до 3 балів. За сумою балів визначають ступінь злоякісності пухлини та будують диференційний діагноз.
1. Перша характеристика оцінює тканинний атипізм пухлини, тобто визначають наявність класичних для нормальної тканини, в якій локалізується пухлина, структур. Наявність протоків, балок, часточок, дольок тощо. Ця характеристика дає уявлення про наявність і ступінь інфільтративного росту пухлини.
2. Друга характеристика визначає кількість гіперхроматозу та мітозів у пухлині. Злоякісні пухлини характеризуються великою кількістю мітозів, особливо патологічних, та збільшенням патології ядра, яку мікроскопічно спостерігають як гіперхроматоз.
3. Третя характеристика визначає клітинний атипізм. Визначають кількість варіантів клітин за формою, розміром та кількістю ядер в них.
Пухлина, яка розвивається із меланіноутворюючих тканин у шкірі, райдужній оболонці ока, мозкових оболонок, наднирниках називається меланома. Зустрічається у всіх видів тварин, але частіше у шкірі коней сірої масті. Макроскопічно може бути різної величини (2-8 см) вузла червоного кольору. Гістологічнопухлина складається із строми і клітин з овальним ядром, в цитоплазмі яких містяться брилки меланіну чорного кольору. Злоякісний аналог цієї пухлини – меланокарцинома – має вигляд вузла кулястої форми, діаметром 5-7 см, пружної консистенції, на розрізі червоного кольору, поверхня розрізу однорідна. Гістологічно складається із клітин, продукуючих пігмент меланін. Пухлинні клітини мають кулясте або вальне ядро. В цитоплазмі клітин міститься меланін у вигляді дрібних зерен або брилок чорного або бурого кольору. Ядра клітин нерідко затушовані меланіном. У частини пухлинних клітин меланін відсутній.
Гістопрепарати:
Кавернозна гемангіома печінки. Фарбування гематоксиліном та еозином.
Знаходять порожнини різної форми, що вистелені ендотелієм та наповнені кров’ю.
Позначення: 1 – порожнини з кров’ю; 2 – прошарки сполучної тканини; 3 – печінкові балки.
Мезотеліома перикарда. Фарбування гематоксиліном та еозином.
Спостерігають тонкі переплетені між собою волокна, що утворюють сітку та значну кількість веретеноподібних та зірчастих клітин, які продукують мукополісахариди, що фарбуються в блідий колір.
Позначення: 1 – веретеноподібні клітини; 2 – зірчасті клітини; 3 – сполучнотканинна строма; 4 – ділянки слизової дистрофії.
Фібросаркома молочної залози. Фарбування гематоксиліном та еозином.
Виявляють сполучнотканинні волокна, які щільно прилягають один до одного та невелику кількість фібробластів різної форми та розміру. Зустрічають клітини з атиповим ядром.
Позначення: 1 – волокна сполучної тканини; 2 – веретеноподібні клітини; 3 - пухлинні клітини з атиповими ядрами;
Хондросаркома молочної залози. Фарбування гематоксиліном та еозином.
Знаходять хрящову тканину з нетиповими хондробластами, які мають декілька ядер та різні за формою. Відмічають зірчасті, веретеноподібні та клітини неправильної форми.
Позначення: 1 – веретеноподібні хрящові клітини; 2 – зірчасті клітини; 3 - ділянка основної речовини без хрящових клітин
