Заняття № 16 Епітеліальні пухлини

Завдання: вивчити злоякісні та доброякісні епітеліальні пухлини; дослідити морфологічні особливості пухлинних клітин;  замалювати та описати гістологічні препарати епітеліальних пухлин.

Питання теми: доброякісні епітеліальні пухлини, карциноми.

Матеріальне забезпечення: мікроскопи, музейні та гістологічні препарати, плакати, фотокартки, малюнки з мікроскопічною картиною різних гістологічних типів епітеліальних пухлин.

Епітеліальні пухлини - група пухлин, що складаються з епітеліальної тканини. Епітеліальна тканина вистилає слизові і серозні оболонки внутрішніх органів та утворює паренхіму більшості залозистих органів. Тому епітеліальні пухлини є найпоширенішими.

Папілома – доброякісна пухлина, яка розвивається з плоского або перехідного епітелію. Розрізняють тверду та м’яку папіломи.

Тверда папілома локалізується на шкірі, вкрита плоским багатошаровим епітелієм.

М’яка папілома розвивається на слизових оболонках, вкрита перехідним епітелієм. Доведений вірусний фактор розвитку папіломи, при якому говорять про вірусне захворювання – папіломатоз, яке характеризується утворенням чисельних папілом. Папіломи мають вигляд сосочкових виростів на широкій основі або на тонкій ніжці. Поверхня папілом нерівна, нагадує цвітну капусту. Колір та консистенція папілом різноманітні.

Аденома – пухлина, яка за своєю будовою схожа на залозу. Локалізується в залозистих органах. За гістологічною класифікацією пухлин тварин ВООЗ розрізняють: просту, базальну та складну аденоми.

Проста аденома складається з одного типу клітин.

Базальна аденома характеризується розповсюдженням епітеліальних клітин на тонкій базальній мембрані.

Складна аденома складається з веретеноподібних або зірчастих клітин, які схожі на міоепітеліальні, тому складну аденому в деяких класифікаціях визначають, як міоепітеліому. Клітини складної аденоми продукують муцинподібний секрет. Відповідно розміщенню залозистих структур описують альвеолярну, тубулярну, трабекулярну, папілярну та солідну будову аденом, що вказують при верифікації пухлини. Наприклад, проста тубулярна аденома, складна солідна аденома тощо.

Найчастіше зустрічаються змішані доброякісні пухлини, які гістологічно мають структури, що характерні одразу для декілька типів аденом.

Карцинома – велика група злоякісних пухлин з епітеліальної тканини. За гістологічною класифікацією пухлин тварин ВООЗ розрізняють неінфільтративну, просту, складну карциноми та спеціальні типи карцином. Неінфільтративну карциному або рак in situ діагностують у випадку росту пухлини в межах епітеліального пласту без порушення базальної мембрани. Розростання епітелію може відбуватись подібно решітки (криброзний тип росту), одним пластом з великою ділянкою некрозу посередині (вугреподібний тип росту), у вигляді сосочкових виростів (папілярний тип росту) та дифузно. Через певний час неінфільтративний рак переходить в інші інвазовані форми.

Складні карциноми складаються з двох видів клітин: епітеліальних та міоепітеліальних. Епітеліальні клітини світлі круглі, міоепітеліальні – веретеноподібні, зірчасті, сітчасті. Складна карцинома морфологічно схожа на складну аденому. Диференціюють їх за характеристиками злоякісності: тканинний та клітинний атипізм, кількість гіперхроматозу та патологічного мітозу.

Прості карциноми складаються з клітин одного типу. Це найпоширеніші карциноми, які характеризуються значною тенденцією до інфільтрації. Залежно від стадії малігнізації прості карциноми бувають: тубулярні, папілярні, солідні, криброзні та анапластичні. Для тубулярної карциноми характерно утворення трубочок, для папілярної – сосочкових виростів, солідної – дифузне розташування клітин, для криброзної – утворення решітчастої структури, анапластичної – дифузне розташування великих клітин з нетиповими ядрами, яких може бути декілька. До карцином спеціальних типів відносять веретеноклітинну, плоскоклітинну, слизову та ліпідну карциноми. Веретеноклітинна карцинома характеризується наявністю веретеноподібних епітеліальних клітин, що розташовані групами, які обгорнуті ретикулярними волокнами. Це відрізняє її від фібросарком, де кожна окрема клітина обгорнута волокнами.

Для плоскоклітинної карциноми, яка складається із солідних ділянок є характерним наявність скірр та ділянок ороговіння.

Слизова карцинома є рідкою пухлиною та її особливістю є наявність слизового матеріалу.

Для ліпідної карциноми характерним є клітини, цитоплазма яких багата на нейтральні жири.

Найчастіше в практиці зустрічаються змішані пухлини, а саме карциносаркоми. Для таких пухлин характерно наявність декілька типів карцином та сарком в одному зразку. Цікавим є карциноми та саркоми, що знаходять у доброякісних пухлинах.

Гістопрепарати:

Папілома шкіри.  Фарбування гематоксиліном та еозином.

Спостерігають потовщений яскраво-рожевий роговий шар епідермісу. Під роговим шаром відмічають товстий шар шипуватих епітеліальних клітин, які у вигляді розгалужень занурюються між сполучнотканинними сосочками. Межа між шарами добре визначена. Помітний тканинний атипізм.

Позначення: 1 – роговий шар епідермісу; 2 – пухлинні клітини; 3 – сполучнотканинна основа.

 

Папілярна аденокістома. Фарбування гематоксиліном та еозином.

Знаходять сполучнотканинні вирости, що вкриті циліндричним епітелієм, у вигляді сосочків та острівців (різний кут зрізу).

Позначення: 1 – сполучнотканинна строма пухлини; 2 – сосочкові розростання, що вкриті циліндричним епітелієм.

Солідний рак легень. Фарбування гематоксиліном та еозином.

Спостерігають солідні розростання дрібних пухлинних клітин в альвеолах та міжчасточкових прошарках.

Позначення: 1 – скупчення пухлинних клітин; 2 – сполучнотканинна строма; 3 – міжчасточкова перегородка; 4 – проникнення клітин пухлини в оточуючі альвеоли.

Плоскоклітинна карцинома молочної залози. Фарбування гематоксиліном та еозином.

Відмічають солідні ділянки пухлинних клітин, що утворюють скірри (ланцюг пухлинних клітин). Знаходять ділянки ороговіння та рогові перлини (рогова речовина). Велика кількість атипових клітин та гіперхроматозу.

Позначення: 1 – скірр (ланцюг епітеліальних клітин); 2 – зроговіння епітеліальних клітин; 3 – рогова перлина; 4 – сполучнотканинна строма.