За даними літературних джерел інкубаційний період становить 2 - 5 діб. Розрізняють блискавичний, гострий, підгострий та хронічний перебіг бешихи свиней, а також білу, септицемічну, шкірну (кропив'янка) та латентну форми хвороби.
Блискавичний перебіг (біла форма) трапляється порівняно рідко і тільки серед підсвинків 7 - 10-місячного віку, розміщених у тісних, жарких,погано провітрюваних приміщеннях, а також у разі сильного перегрівання чи переохолодження під час транспортування в необладнаному автофургоні. У цьому випадку розвиток клінічного симптомокомплексу запізнюється, тварина гине впродовж кількох годин на фоні швидкоплинної септицемії. У зв'язку з відсутністю на шкірі червоних плям така форма хвороби дістала назву «білої бешихи».
Гострий перебіг (септицемічна форма) характеризується загальносептичними явищами та типовими змінами шкіри (бешиста еритема). [5] Гострий перебіг часто виникає на початку епізоотичного спалаху. [1] Захворювання починається раптовим підвищенням температури тіла до 42 - 42,5 °С, відмовою від корму, різко вираженим пригніченням, запором, що змінюється проносом, інколи з кров'ю, хиткою ходою. Іноді спостерігають блювоту, а у поросят-відлучників і діарею. Розвивається загальна слабкість заду, з'являється сльозоточивість, слизові та слизово-гнійні виділення з очей. На шкірі шиї виявляються характерні темно-червоні з синюватим відтінком плями, які зникають при натисканні. [5] Плями в перші дні захворювання рожеві, пізніше стають темно-червоними і з’являються лише в кількох тварин. Інколи може виникати ціаноз, задишка і серцева недостатність, а в деяких випадках шкіра може набувати темно-рожевого забарвлення, що є підставою до несприятливого прогнозу подальшого перебігу захворювання[6]. Дихання стає хрипким, розвивається набряк легень, через 2 - 4 доби тварина гине. [5]
Підгострий перебіг (шкірна форма, кропив'янка) триває 10 - 12 діб. Спостерігається підвищення температури тіла до 41 °С і вище, пригнічення, слабкість, зниження апетиту, спрага. Через 1 - 2 доби на боках, рідше на інших частинах тіла з'являються своєрідні обмежені набряки темно-червоного кольору, різного розміру та форми, щільні на дотик, а також еритематозні плями типу кропив'янки, які мають нерівні краї і можуть бути різної форми та розміру. При кропив'янці бактеріемії не буває, збудник локалізується тільки в уражених ділянках шкіри. З виникненням набряків температура тіла знижується, червоні плями бліднуть і поступово зникають.[5]У важких випадках на місці плям виникає омертвіння шкіри з наступним заміщенням дефектів рубцевою тканиною. Зазвичай загальний стан тварин після лікування поліпшується і настає видужування. В окремих випадках захворювання може переходити в септичну форму і набувати гострого перебігу. [9]
Хронічний перебіг розвивається як продовження гострого та підгострого перебігу і виявляється ураженням ендокарда у вигляді верукозного ендокардиту. Ураження серця спричиняє задишку, анемію, застійні явища, ціаноз. Завершення хвороби залежить від ступеня ураженості серцевих клапанів. Також хронічна форма бешихи характеризується некрозами шкіри на вухах, хвості, спині, можливі ураження суглобів. За великих некрозів шкіра може вкриватися суцільними темно-червоними кірками, які через деякий час нагноюються і відшаровуються. Часто виникають артрити суглобів кінцівок, особливо за плеснових і стегнових. Спостерігається припухлість і болючість суглобів. З часом може відбуватися їх деформація, внаслідок чого у тварин посилюється кульгання. За хронічного перебігу хвороба може розвиватися місяцями і закінчуватись видужуванням або загибеллю тварин. При цьому свині пригнічені, худнуть і відстають в розвитку. За деякими літературними даними у поросних свиноматок внаслідок дії бактеріального токсину виникають аборти. [7]
В господарстві хворі поросята пригнічені, відмовляються від корму, більшу частину часу лежать. У тварин спостерігається підвищення температури до 41,5-42,5 °С, пульс 140-200 ударів за хвилину, що також суттєво перевищує норму, частота дихання – 26-42 дихальних рухи за хвилину, що також перевищує норму. У свиней також спостерігався запор, що через кілька днів змінився діареєю, кульгавість. Слизові оболонки ціанотичні. З очей у багатьох тварин виявлені слизово-гнійні виділення. Підщелепові лімфовузли збільшені. Фекалії деяких тварин містять домішки крові.
Через два дні від початку захворювання у багатьох тварин з’явилися рожеві плями на шкірі різної форми і розміру, які через добу набули темно-червоного кольору Співставляючи дані власних клінічних досліджень і дані літературних джерел, можна зробити висновок, що у хворих поросят в господарстві спостерігався гострий і підгострий перебіг бешихи.
Патолого-анатомічні зміни
Блискавичний перебіг (біла бешиха) хвороби характеризується надзвичайно гострим сепсисом, при якому патологоанатомічні зміни, властиві бешиховій інфекції, не встигають розвинутися – на шкірі відсутній висип, а при розтині трупа знаходять лише застійну гіперемію органів, гострий набряк легень і поодинокі розкидані на серозних покривах крововиливи. Такий прояв інфекції з бідною патологоанатомічною картиною називають білою бешихою.
При гострому перебігові (септична форма) хвороби клініко-анатомічна картина більш типова. На шкірі, головним чином у основи вух, на шиї, підгрудді і животі, є висип у вигляді плям осередкової активної гіперемії, які на трупі представляються синюшними. Плямисті ділянки висипу, зливаючись разом, мають вид дифузних застійно гіперемійованих плям. У цих місцях підшкірна клітковина унаслідок імбібіції має червоний колір. У грудній і черевній порожнинах виявляється невелика кількість ексудату з наявністю фібрину, який у вигляді дуже тонких павутиноподібних ниток прилипає до серозних покривів шлунку, кишечника, плеври і перикарду.
Селезінка збільшена в об'ємі, в основному за рахунок гіперплазії клітин пульпи, вишнево-червоного кольору з синюшним відтінком. Консистенція дряблувата, при надрізі капсули тканина селезінки вибухає, з поверхні розрізу одержують значний зскріб; малюнок фолікулів і трабекул стертий (“септична селезінка”). Лімфатичні вузли гіперемійовані, червонувато-синюшного кольору, просочені серозним ексудатом, а тому збільшені в об'ємі і дуже соковиті на розрізі. Мікроскопічні зміни властиві серозному лімфаденіту.
Слизова оболонка шлунку в залозистій частині набрякла, яскраво-червоного кольору, іноді з краплинними крововиливами, рясно покрита густим, тягучим слизом, що важко змивається. Таку ж картину спостерігають в тонкому відділі кишок, головним чином в передній його частині, але з дещо меншим вмістом слизу. Іноді катаральне запалення супроводжується гіперплазією пейерових бляшок і солітарних фолікулів.
Нирки унаслідок застійного повнокров'я вишнево-червоного кольору, і на цьому фоні забарвлення помітні ще темніші, нерізко обмежені плями, які додають органу крапчастий малюнок. На поверхні розрізу нирок межа між кірковим і мозковим шаром стерта. У кірковому шарі можна бачити переповнені кров'ю мальпігієві клубочки у вигляді дрібних темно-червоних цяток. Під мікроскопом помітно виражене скупчення геморагічного ексудату в порожнині боуменових капсул, а в цілому картина зміни тканини нирок відповідає геморагічному гломерулонефриту.
У товстому відділі кишок, в брижі, сальнику, печінці, серцевому м'язі, в легенях реєструють венозне повнокров'я. Застійна гіперемія в легенях супроводжується гострим набряком, і при цьому в бронхах, у трахеї завжди виявляється пінява червонувата рідина. яка виділяється також з ніздрів. Крововиливи не є характерною особливістю для бешихи, вони поодиноко можуть зустрічатися в лімфатичних вузлах, під епікардом, в нирках, в тонких кишках і на серозних оболонках. У серцевому м'язі, особливо на поверхні розрізу, відзначають сірі гніздечка і смужки, що відповідає ділянкам зернистої дистрофії м'язових волокон.
Підгострий перебіг (кропивниця) хвороби характеризується наявністю серозного дерматиту з утворенням пухирів типу кропив'яної лихоманки («кропивниця»).
Зовні висипи вельми типові. У ділянках грудей, спини, стегон, черева спостерігають ділянки ромбоподібної, квадратної або округлої форми, розміром 1–4 см, яскраво-червоного або багрово-червоного кольору, що підвищуються на 3 – 4 мм над неушкодженою шкірою (серозний дерматит). На уражених висипом ділянках можна бачити білі пухирі, що утворилися унаслідок скупчення серозної рідини під епідермісом і облямовані червоним ободом, світло-коричневі або бурі скориночки внаслідок підсихання серозного ексудату, що вилився з пухирів, які лопнули, і, нарешті, некроз епідермісу шкіри. При злитті пухирів уражені ділянки досягають величини долоні, потовщені, а у разі некрозу шкіри відпадають клаптями.
Хронічний перебіг хвороби є наслідком гострого або кропивниці і характеризується наявністю бешихового веррукозного ендокардиту і артриту, рідше – некротичного дерматиту.
Ендокардит виникає у зв'язку з алергічним станом організму. Вражаються переважно двостулкові клапани, рідко – трьохстулкові, аортальні і особливо рідко пульмональні клапани. На ураженому ендокарді клапанів утворюються тромби. Спочатку це невеликі сірого кольору рихлі відкладення фібрину по краях клапанів, вони легко відділяються і залишають після себе укритий виразками ендокард. При розтині трупа частіше зустрічають обширні тромбічні маси у вигляді цвітної капусти, в основному пророслі сполучною тканиною. Тромби на клапанах іноді настільки обширні, що цілком заповнюють порожнину розширеного передсердя і викликають стеноз клапанних отворів. Пов'язані з цим вади серця спричиняють за собою розширення його порожнин і компенсаторну гіпертрофію стінок певних відділів. Потім виникає декомпенсація, яка виявляється в зниженні серцевої діяльності і хронічною застійною гіперемією легень і печінки, водянкою грудної порожнини (гідроторакс) і асцитом. Наявність рихлих і крошковатих мас на поверхні тромбів є джерелом емболії. Шматочки, що відірвалися від тромбу, потрапляють в нирки, селезінку і викликають утворення анемічних інфарктів. Ендокардит як виняток відзначають і при гострому перебігові хвороби у свиней, що піддалися вакцинації до захворювання. [9]
Часте явище при бешисі – артрит. Він виникає ще в гострому періоді хвороби і лише пізніше в результаті перенесеного захворювання виявляється клініко-анатомічно. Нерідко артрит поєднується з верукозним ендокардитом, що вказує на алергічну його природу. Вражаються в основному суглоби – кульшовий, колінний, карпальний і тарсальний. Спостерігають серозне, серозно-фібринозне запалення зі скопиченням ексудату в порожнинах суглобових сумок, при цьому нерідко з'являються виразки гіалінового хряща суглобових поверхонь з розростанням на місці дефекту кісткової тканини, в окремих випадках закінчується оссифікуючим артритом. До запального процесу залучаються і синовіальні оболонки суглобових сумок, останні піддаються фіброзному потовщенню. Все це спричиняє за собою деформацію суглоба і його нерухомість (анкілоз).
Некрози шкіри (некротичний дерматит) типу сухої гангрени є продовженням серозного дерматиту (кропивниці), рідко як ускладнення екзантемного висипу після гострої форми. Змертвіла шкіра має вид щільних чорного кольору сухих невеликих струпів, іноді ураження шкіри може бути таким обширним по всій спині, що остання представляється як би покритою панциром. Відторгнення струпів відбувається шляхом демаркаційного запалення, і на цьому місці залишаються щільні рубці. Іноді відпадають частини вушних раковин і хвоста. [7]
