Діагноз було встановлено комплексно, на підставі аналізу епізоотичних даних, клінічних ознак та результатів лабораторних досліджень. Для дослідження в Обласну лабораторію ветеринарної медицини міста Дніпра було надіслано у запаяних піпетках проби крові від трьох хворих тварин. В РІФ виявили збудника бешихи. За допомогою РА було визначено, що захворювання спричинила бактерія Erysipelothrix rhusiopathiae серотипу А.
Для дослідження в лабораторію також направляють серце, печінку,селезінку, нирку й трубчасту кістку в свіжому вигляді. [4]
Бактерії нерухомі, спор і капсул не утворюють, добре забарвлюються усіма аніліновими фарбами. Мазки-відбитки з органів фарбувють за Грамом і під мікроскопом виявили грампозитивні палички, розміщені поодиноко, попарно або скупчено, іноді у вигляді римської «V».
Для бактеріологічного дослідження проводять посіви з нирок, селезінки, печінки, кісткового мозку на МПА, МПБ і бульйон Хотінгера. Посіви інкубують при 37 °С, рН=7,2 - 7,6, впродовж 48 год. в аеробних умовах. Проводять ідентифікацію виділеної культури за морфологічними, культуральними та біохімічними властивостями. Чисту культуру пересівають на напіврідкий 0,2%-й агар (для визначення рухливості макрометодом), м'ясопептонну желатину, пептонну воду з смужкою реактивної паперу (для вивчення можливості збудника виділяти сірководень), на середовища Гісса з вуглеводами, на індикаторні середовища, у дві пробірки з м'ясопептонним бульйоном для проб на утворення каталази.
Ріст в МПБ, що супроводжується слабким помутнінням з наступним утворенням осаду, який при струшуванні піднімається у вигляді хмаринок, так званих «муарових хвиль». На агарі через 24 - 48 год. з'являються маленькі росинчасті колонії бактерій S-форми, які характерні для септичного перебігу.
Біохімічні властивості. Бактерія бешихи свиней виділяє сірководень, не утворює індол і каталазу; більшість штамів розкладають з утворенням кислоти без газу лактозу, глюкозу, галактозу, рідко – ксилозу, арабінозу, мальтозу і рамнозу, не ферментують сахарозу, манніт і саліцин. [9]
Діагноз на бешиху вважають встановленим при отриманні одного з таких показників: - виявлення збудника бешихи в патологічному матеріалі або в змішаній культурі методом флюорисцюючих антитіл (без виділення чистої культури); - виділення із патологічного матеріалу культури із властивостями, характерними для збудника бешихи; - загибель заражених лабораторних тварин та виділення із їх органів культури з властивостями, характерними для збудника бешихи, якщо навіть у висівах із вихідного матеріалу культури збудника не виділено.Для виключення чуми та інших вірусних інфекцій, подібних за клінічними ознаками, видимими патзмінами, рекомендується з метою діагностики ін'єктувати хворим тваринам протибешихову сироватку в лікувальній дозі одночасно з антибіотиками з наступним чотирьохразовим протягом дня вимірюванням температури тіла. У свиней, хворих на бешиху знижується температура тіла та покращується загальний стан. При чумі та інших вірусних хворобах згаданий курс лікування не ефективний. [4]
Термін лабораторного дослідження, з метою постановки діагнозу на бешиху свиней, становить 7 днів.
Диференціальна діагностика. Бешиху свиней слід диференціювати від чуми, пастерельозу, сальмонельозу, сибірки та лістеріозу.
На чуму хворіють свині всіх вікових груп і в будь-який період року. Характерні довший і не такий гострий перебіг хвороби. При розтині трупа спостерігають явища геморагічного діатезу, інфаркти селезінки, «мармуровість» лімфовузлів, ураження товстого відділу кишок («чумні бутони»).
Пастерельоз супроводжується крупозною пневмонією, фібринозним плевритом, перикардитом, геморагічним діатезом органів грудної порожнини. При гострому перебігу сальмонельозу виявляють геморагічний діатез, гіперплазію селезінки, некрози печінки.
Сибірка супроводжується ангіною, запальним набряком у підщелеповому просторі, лістеріоз - ураженням центральної нервової системи. В усіх випадках остаточний діагноз установлюють на основі результатів бактеріологічних досліджень. [5]
Окрім того, за даними літературних джерел, з метою діагностики бешихи свиней можуть проводитися й інші дослідження. У разі підозри на хронічний перебіг хвороби обов'язково направляють серце з перев'язаними біля основи судинами. При хронічному перебігу хвороби мазки готують також з уражених клапанів серця. У старих бульйонних культурах, а також у мазках з ендокарда та синовіальної рідини суглобів за хронічного перебігу хвороби виявляється у вигляді довгих переплетених ниток. За хронічного перебігу хвороби і в старих бульйонних культурах на агарі з'являються маленькі росинчасті колонії з нерівними краями R-форми. [7]
Крім того, є перехідна форма — або SR-колонії — з нерівними краями і хвилястою поверхнею. У гладких колоніях мікроби представляються у вигляді тонких коротких паличок, в шорстких — вони більш довгі, вигнуті, нерівномірної товщини. Для тварин мікроби з гладких колоній більш вірулентні, ніж з шорстких. Бактерії S-форми виділяються при септичній формі, O та R — форм — при хронічному перебігу хвороби. [6]
В останні роки для інтенсифікації процесу культивування бактерій в якості основи поживних середовищ успішно застосовується дешева нехарчова сировина і продукти мікробіологічного синтезу. Для цих цілей використовують ферментативно-дріжджовий гідролізат (ФКДГ), ферментолізат біомаси мікроорганізмів (ФБМ), ферментативний гідролізат казеїну, живильне середовище з гідролізатів м’ясо-кісткового борошна, гідролізату сироватки крові, а також двокомпонентне живильне середовище з гідролізатів білків крові тварин, що містить джерела азоту, вуглецю, мінеральні солі і стимулятор росту певного складу і складається з біологічно активних речовин з торфу і вітамінів. Для підвищення виходу цільового продукту в біологічній промисловості використовується стимулятор росту бактерій з нативної сироватки крові тварин. [1]
Часто для підтвердження діагнозу проводять біопробу. З лабораторних тварин чутливими до бактерії бешихи є білі миші та голуби, які гинуть на 3 - 4-ту добу після зараження. Біопробу ставлять на двох білих мишах, яким підшкірно вводять 10 %-ву суспензію з органів або 2-добову агарову культуру виділеного збудника бешихи в дозі 0,1-0,2 мл. Спостереження за інфікованими тваринами проводять упродовж 6 діб. Білі миші гинуть від сепсису через 2 - 4 доби. З органів загиблих мишей роблять посіви на живильні середовища для реізоляції палички бешихи. [5]
Використання алергічного методу діагностики бешихи свиней з використанням еризипелина (В. Ф. Петров, 1963), реакції імунодифузії та імуноферментного аналізу не вийшло за рамки експериментальних досліджень і у ветеринарній практиці ці методи не застосовуються.
Деякі дослідники рекомендують використовувати РНГА і РГГА. Проте не всі перелічені серологічні реакції дають чітку залежність між титром протибешихових антитіл і імунним захистом. На думку Н. В. Петрова, Р. М. Хаїтова (1988), чіткої корекції між титром аглютинінів і стійкістю до зараження свиней не знайдено, а ось більш чутливими і достовірно відображають імунний статус організму, на їх думку, є проба зростання і реакція аглютинації. [9]
В практичних умовах іноді виникають випадки прояву бешихи свиней у різні терміни після імунізації. У цих випадках необхідно диференціювати пов’язано це з захворюванням свиней бешихою чи це є результатом ускладнень після вакцинації. При цьому слід враховувати:
— клінічний або імунний статус щепленого поголів’я;
— обсяги, характер, строки прояву і перебігу хвороби;
— вік, патологоанатомічну картину;
— вид препарату, дотримання правил його зберігання, застосування і результати лабораторних досліджень.
Необхідно враховувати також, що протягом 10 діб після введення живих вакцин від тварин виділяють вакцинні штами, які треба диференціювати від польових. Таку диференціацію можна провести лабораторними дослідженнями. Так, штам ВР-2 має слабку ферментативну активність порівняно з польовими ізолятами і матриксом Конєва. Таким чином, на підставі комплексу даних можна встановити, пов’язаний спалах бешихи з поствакцинальними ускладненнями, зумовленими підвищеної реактогенністю вакцини, або захворювання виникло на недостатньо імунному поголів’ї. [10]
5. Лікування тварин
План лікування
1. Сироватка проти бешихи свиней – К в/м, по 50мл на одну тварину. Повторне введення через 12 год. Сироватка проти бешихи свиней містить антитіла проти збудника захворювання і застосовується у якості специфічної терапії.
2. Пеніцилін в кількості 15 тисяч ОД на 1кг живої маси свині розчинити у протибешиховій сироватці або фізіологічному розчині, вводити внутрішньом’язово протягом п’яти діб. Застосовується для знищення збудника і перешкоджання приєднання вторинних інфекції.
3. Кофеїн-бензоат натрію 20%, по 1мл на тварину 1 р\д протягом двох діб. Серцевий засіб, необхідний, оскільки за даного захворювання відбувається ураження серцево-судинної системи.
4. Бороглюконат Ca 20% вводити підшкірно по 50мл на одну тварину, однократно. Має десенсибілізуючу дію.
5. Тетравіт вводити внутрішньом’язово по 3мл на одну тварину, один раз протягом семи діб, тричі, з метою підвищення загальної резистентності організму.
6.Кефен вводити внутрішньом’язово, 1 раз на добу з розрахунку 0,3мл препарату на 10кг маси тіла впродовж двох діб. Має жарознижувальну дію.
7. Насіння льону. Зерно льону в кількості 10г на одну тварину, заливають окропом у співвідношенні 1:10, доводять до кипіння та охолоджують. Слиз відвару використовують тільки свіжоприготовленим, внутрішньо, 1 раз на добу, протягом трьох днів. Застосовується як обволікаючий засіб.
8. забезпечити тварин великою кількістю води, повноцінною годівлею і м’якою підстилкою.
Для лікування бешихи застосовують також інші антибіотики: екмоновоцилін, еритроміцин, окситетрациклін, Пенстреп-400, Комбі-кел, Лімоксин, біцилін-3 і -5, енробіофлокс, енроксил, лінко-спектин, формазин та інші. Антибіотики вводять внутрішньом’язово в дозі 3-5 тис. ОД на 1кг живої маси, розводять в 5-10мл розчинника (новокаїн, протибешихова сироватка, фізіологічний розчин). Пролонговані антибіотики вводять тричі, з інтервалом 24 год., у дозі 5 - 10 тис. ОД на 1кг маси тіла. [6]
Можливе застосування оральних цефалоспоринів (цефадроксил 1,0-2,0г 1-2 рази на день, цефалексин 0,25-0,5г 2-4 рази на день, цефуроксим 0,25-0,5г 2 рази на день, цефіксим 0,4г 1 раз на день або 0,2г 2 рази на день). Після зникнення клінічної симптоматики бешихи і нормалізації температури рекомендують застосування цих антибактерійних препаратів ще не менш 3-х днів. [1] Необхідно враховувати чутливість збудника до вибраного для лікування антибіотика, яку визначають лабораторним методом. Також варто уникати застосування одного препарату повторно, оскільки в збудника може розвиватись резистентність до антибіотиків. Одночасно застосовують симптоматичні препарати: серцеві засоби (кофеїн, кордіамін), в’яжучі (танін, відвар кори дуба, шавлії лікарської), вітамінні препарати (Тривіт, Катозал, Інтровіт, вітамін С). Також ефективним є застосування пробіотиків, імуносстимуляторів (імідазол, цитомедин), тканинної терапії. [6]
5. Профілактичні протиепізоотичні та оздоровчі заходи
З метою профілактики бешихи свиней керівник і лікарі господарства зобов'язані:
- суворо виконувати ветеринарно-санітарні правила та технологічні вимоги щодо розміщення, догляду, годівлі свиней, а також при їх транспортуванні;- Комплектувати свиноферми треба лише з благополучних щодо інфекційних хвороб господарств здоровими тваринами. [6]- репродуктивні ферми та відгодівельні групи комплектувати клінічно здоровими, вакцинованими проти бешихи, тваринами, витримувати їх перед введенням в загальне стадо 30 днів в карантині; [4]- чітко дотримуватися ветеринарно-санітарних правил і технологічних вимог з транспортування, розміщення, догляду, годівлі та ветеринарного обслуговування свиней. [6]
- не допускати згодовування свиням незнезаражених харчових та боєнських відходів;- систематично здійснювати прибирання гною, проводити технологічну дезінфекцію приміщень, планову боротьбу з мишоподібними гризунами та комахами, як можливими переносниками та джерелом збудника інфекції;- не допускати спільного утримання свиней з іншими видами сільськогосподарських тварин та птицею.Основою ефективного забезпечення благополуччя господарства є профілактичне, систематичне щеплення всього свинопоголів'я старше 2-х місячного віку. При проведенні щеплень керуються відповідними настановами по застосуванню вакцин.Планове профілактичне щеплення свинопоголів'я проводять в будь-яку пору року, повторні щеплення виконують в строки, обумовлені імунологічними властивостями використаної вакцини.За 5 днів до вакцинації та протягом 5 днів після неї забороняють проводити перегрупування та транспортування тварин. В цей період, передбачаючи негативний вплив інтенсивних сонячних променів на імуногенез, не рекомендується випускати тварин на вигульні майданчики. При імунізації свиней живими вакцинами не слід давати тваринам антибіотики та сульфаніламіди протягом 2-х днів до щеплення і 10-ти днів після нього. [4]Використання живої вакцини на фоні антибіотикотерапії призведе до втрати вакциною високих показників імуногенності. [1]Живі вакцини завжди будуть індукувати утворення більш активного та стійкого імунного захисту у тварин, тому такий тип вакцин слід застосовувати перед критичними періодами (наприклад, літнім підвищенням температури), коли потрібний максимальний протективний імунітет. Однак існують можливості прояву хвороби, спровокованої вакцинним штамом, так званий «пробій вакцини». Це малоймовірно, оскільки сучасні комерційні вакцини не здатні спровокувати клінічний прояв захворювання навіть при ін’єкції 100-кратної дози. У випадку з бешихою часто трапляється, що вакцинацію проводять свиням, у яких збудник перебуває в інкубаційному періоді. В такому випадку вакцинація, як стресовий чинник, просто прискорює розвиток бактеріального патогена. Такий самий ефект можливо отримати і після вакцинації будь-якою іншою вакциною.
Іноді, після вакцинації живими вакцинами проти бешихи можна спостерігати прояв характерних червоних плям на тілі свині, які схожі на «бешихові» плями при захворюванні. Це алергічні реакції у тварин, які вже інфіковані латентно, і вакцинація викликає реакцію сенсибілізованого організму. В такому разі потрібно перевірити температуру тіла у тварин з клінічними проявами і, у випадку підвищення її не більше ніж до 40,50С та задовільному загальному стані свиней, немає необхідності вживати будь-яких дій – клініка алергії зникне сама по собі протягом 48 годин. [1]
Як свідчать дослідження багатьох авторів, застосування живих вакцин на основі атенуйованих штамів може призвести до виникнення поствакцинального захворювання тварин внаслідок селекціонування більш вірулентних клонів шляхом серійних пасажувань через сприйнятливих тварин. Тому застосування живих вакцин у світі стрімко скорочується. [10]
Звичайно, одним з основних критеріїв, за яким часто обирають живу вакцину є її ціна. Зазвичай, жива вакцина проти бешихи коштує втричі дешевше ніж її інактивований аналог.
Інактивована вакцина. Безсумнівною перевагою інактивованих вакцин проти бешихи є можливість використання їх одночасно з антибіотиками, оскільки на «вбитого» збудника протимікробні препарати не мають впливу.
Також відмічено, що при використанні інактивованої вакцини ризик прояву алергічних реакцій значно менший. Це пояснюється тим, що у живих вакцинах збудник при культивуванні може виділяти продукти життєдіяльності, які і є алергенами. При інактивації вакцини та подальшому її очищенні ці сполуки руйнуються та частково видаляються, тому отриманий матеріал значно рідше буде викликати характерні алергічні реакції (кропивницю). [1]
Сучасні дослідження з удосконалення специфічної профілактики бешихи акцентовані не лише на покращення антигенної «якості» вакцин, але й на підвищення біодоступності, адекватності вакцинного антигенного матеріалу імунній системі тварин та її функціональному потенціалу. Важливими критеріями оцінки імунопрофілактичних препаратів, крім напруженості та тривалості захисту, залишаються біологічна безпека, відсутність залишкової патогенності, максимальне уникнення стресу тварин, відсутність негативного впливу на системний природний та адаптаційний імунітет.
На сьогодні в Україні зареєстровано 14 вакцинних препаратів для специфічної профілактики бешихи свиней. Вони представлені як моно- так й асоційованими препаратами, що містять живі та інактивовані бактерії E. rhusiopathiae.
Аналізуючи препарати, представлені на ринку імунобіологічних лікарських засобів специфічної профілактики, доходимо висновку, що серед 14 зареєстрованих вакцин 10 препаратів є інактивованими,
серед яких 8 зарубіжного виробництва:
1. Суваксін Парво/Е - вакцина інактивована для профілактики парвовірозу та
бешихи свиней (Форт Додж Ветеринарія С.А., Іспанія);
2. Farrowsure Plus B — вакцина інактивована проти парвовірозу, бешихи, лептоспірозу (Pfizer, США);
3. Parvoerysin — вакцина інактивована проти парвовірозу та бешихи (АТ
“Біовета”, ЧР);
4. Porcilis ERY -вакцина інактивована проти бешихи свиней (Інтервет,
Нідерланди);
5. Porcilis Ery+Parvo — вакцина інактивована проти бешихи і парвовірозу свиней (Інтервет, Нідерланди);
6. Erysin Single Shot – вакцина інактивована проти бешихи свиней (“Біовета”,
ЧР);
7. Parvosuin MR – вакцина інактивована проти парвовірозу та бешихи
(Лабораторія Хіпра, Іспанія);
8. Емульсин вакцина проти бешихи свиней інактивована (ІВМНААН);
9. «Parvoruvax» - вакцина асоційована (МЕРІАЛ, Франція);
10. «Бешиформ» - формол вакцина концентрована інактивована проти бешихи свиней (Дніпропетровська біологічна фабрика);
Серед 4 живих вакцин лише одна вакцина зарубіжного виробництва:
11. «Рувак» – вакцина жива ліофілізована проти бешихи свиней (Інститут Пастера, Румунія);
12. Вакцина проти бешихи свиней із штаму ВР-2 жива суха (Армавірська
біофабрика, РФ);
13. Вакцина проти бешихи свиней із штаму ВР-2 жива суха (Ставропольська біофабрика, РФ);
14. «SUIMUN ERY» - вакцина проти бешихи свиней, жива (Біо-Тест
Лабораторія, Україна).
Вакцини вітчизняного виробництва представлені монопрепаратами, в той час як зарубіжних виробників більшість препаратів - це асоціації інактивованих збудників хвороб, що найчастіше потребують профілактики (парвовірусна інфекція та лептоспіроз). Окрім класичних вакцинних препаратів з’являються повідомлення про розробку та впровадження у виробництво генно-інженерних вакцин. Такі препарати мають низку переваг, серед яких слід виділити нешкідливість, нетоксичність, безпечність (не має поствакцинальних ускладнень у вигляді інфекції, як у випадку застосування живих вакцин), гомогенність імуногенну (наявність у дозі препарату лише тих протективних антигенів, що відповідають за специфічний імунітет), не має ризиків елімінації живих збудників у навколишнє середовище, де збудник зберігається тривалий час та пасажується на популяції гризунів. Проте серед основних недоліків таких препаратів слід виділити вартість останніх, яка може зменшуватися лише у разі великомасштабних виробництв. Враховуючи, що ринок специфічних препаратів профілактики бешихи повністю забезпечений, попит на подібні препарати низький. Цим пояснюється відсутність генно-інженерних вакцин серед зареєстрованих. Різні вакцини проти бешихи свиней містять різну концентрацію мікробних клітин у дозі. Відповідно, дослідженнями ряду авторів встановлено, що, різні вакцини мають різний строк напруженості імунітету. Проте усі виробники гарантують напруженість не менше 6 місяців. Тому періодична перевірка напруженості вакцин різних виробників може допомогти зорієнтувати фахівців у виборі останніх. [10]
План
