Епізоотичний стан господарства

В Дніпропетровській області протягом останнього року реєструвалися наступні інфекційні захворювання свиней: бешиха, африканська чума свиней, атрофічний риніт, набрякова хвороба поросят, трансмісивний гастроентерит, хламідіоз, грип свиней, хвороба Ауєскі, сальмонельоз, лептоспіроз, хвороба Тешена, парвовірусна інфекція, цирковірусна інфекція.

Сусідні господарства неблагополучні щодо бешихи, набрякової хвороби поросят, атрофічного риніту, лептоспірозу. З одного із сусідніх господарств три дні тому було завезено сорок поросят шестимісячного віку. Їх одразу помістили в загальне приміщення, де утримуються інші свині. Через день у господарстві, з якого було завезено тварин діагностували бешиху. Протягом трьох діб у завезених поросят з’явилися ознаки вищезгаданого захворювання.

Дане господарство неблагополучне щодо набрякової хвороби свиней, лептоспірозу, аліментарної анемії поросят.

В господарстві ДГ «Дніпро» проводиться профілактична передпускова і технологічна дезінфекція. Перед дезінфекцією здійснюється механічне очищення тваринницьких приміщень – прибирають гній, підстилку, залишки кормів. Після чого проводять миття усіх поверхонь і предметів догляду за тваринами з мийними засобами. Далі приміщення обробляють 2% розчином формальдегіду. З метою дезінсекції до цього розчину додають 2% розчин хлорофосу.

Дератизація проводиться препаратом «Цунамі». Фільтр-пакетики з препаратом (не відкриваючи) розкладають в укриттях на шматках картону, поліетилену з розрахунку по 1 пакетику (10г протруєного зерна) для кожної миші, 2-3 пакетика (20-30г зерна) для кожного щура, поблизу їхніх нір, на шляху пересування гризунів. Розкладають через кожні 2-10м в залежності від виду та чисельності гризунів. При цьому фільтр-пакетики розкладають у гумових рукавичках, щоб запах людини не відлякував гризунів. Отруту кладуть тільки в таких місцях, де її не зможуть з’їсти свині.

Гній знезаражують біотермічним і хімічним способом. Знищення трупів проводять в ямі Беккері або переробляють на м'ясо-кісткове борошно. Трупи перевозять окремим транспортом, який знезаражують після кожного перевезення 2% розчином формаліну. Здорових тварин свиней також перевозять окремим транспортом, який регулярно дезінфікують.

Працівники господарства, які контактують з тваринами періодично проходять медичний огляд.

Щеплення проти класичної чуми свиней проводять вакциною СУІМУН КЧС ЛК-М. Вакцинують дорослих свиней та ремонтний молодняк з трьохмісячного віку вакцинують один раз на рік, свиноматок – один раз на рік за 20 діб до осіменіння.

Двічі на рік, влітку і взимку свиням проводять профілактичну дегельмінтизацію препаратом «Івермек». Поросят вперше дегельмінтизують на 85-й день життя.

За чотири місяці до того, як у свиней було діагностовано бешиху, у поросят в період відлучення діагностували набрякову хворобу. Загинуло вісімнадцять поросят. Захворювання протікало гостро, протягом трьох тижнів.

Діагноз було встановлено комплексно: на основі епізоотичних даних – клінічні ознаки хвороби були виявлені у поросят в період відлучення, раціон тварин був неповноцінним, прибирання станків не завжди проводилося у визначений термін; клінічних ознак: пригнічення, пронос, блювання, здуття живота, у добре вгодованих поросят спостерігалися набряки повік, шиї, грудної клітки, черевної стінки; патолого-анатомічних даних – в органах і тканинах були виявлені драглисті набряки, у порожнинах тіла – накопичення транссудату, ознаки катарального гастроентериту; лабораторної діагностики: з паренхіматозних органів було виділено E. сoli методами мікроскопії мазків-відбитків і посівів на живильні середовища, в РА виявили патогенний штам кишкової палички.

В господарстві встановили карантинні обмеження. Хворих тварин перемістили в ізолятор. Після лікування поросят левоміцетином і полівалентною сироваткою проти колібактеріозу, глауберовою сіллю тварини одужали. Усіх відлучених поросят перевели на часткове голодування з поступовим переходом на повноцінний раціон. У перші дні після голодування поросятам давали відвар насіння льону.

Було проведено механічне очищення і миття усіх приміщень, станків, предметів догляду за тваринами та дезінфекцію 4% розчином формальдегіду. Карантинні обмеження зняли з господарства через місяць після повного одужання останньої хворої тварини і проведення заключної дезінфекції.

Здоровим поросятам вводили полівалентну сироватку проти колібактеріозу в профілактичних дозах. Було забезпечено повноцінні кормові раціони для свиноматок і поросят. За п’ять діб до і після відлучення поросят стали додавати до кормів пробіотики і препарати заліза. Поросят десятиденного віку привчають до вітамінних кормів, а з тридцятиденного віку – до поїдання концентрованих кормів. Поросят відлучають не раніше двохмісячного віку, виводять із станку свиноматку, щоб поросята не зазнавали різких змін навколишнього середовища.

Рік тому в господарстві був зареєстрований спалах лептоспірозу. Захворіло близько 35% від загальної кількості свиней. Хвороба протікала гостро і тривала близько тижня.

Діагноз було встановлено комплексно на основі епізоотичних даних: в господарстві були виявлені щури, які є лептоспіроносіями, важче хворів молодняк і серед поросят спостерігалася вища летальність; клінічних ознак – у супоросних свиноматок спостерігалися аборти, народження мертвих плодів, у поросят – гарячка, слабка жовтяничність шкіри і слизових, кон'юктивіт; патологоанатомічних змін – нирки збільшені, з осередками некрозу, крапковими крововиливами, набряк сполучнотканинних волокон печінки і некрози; даних лабораторної діагностики: було виявлено лептоспір під час мікроскопії в «темному полі» роздавлених крапель, в РМА встановили, що захворювання спричинила Leptospira pomona.

Зараження свиней найімовірніше відбулося при поїданні щурів, які пожиттєво є носіями збудника. З організму хворих тварин, які є джерелом збудника, лептоспіри виділяються з сечею, рідше з іншими виділеннями організму. Факторами передачі лептоспірозу можуть бути контаміновані виділеннями хворих тварин вода, корми, підстилка, предмети догляду за тваринами, лікарські інструменти. Зараження лептоспірозом можливе аліментарно, через ушкоджену шкіру і слизові, статевим та внутрішньоутробним шляхом.

В господарстві було встановлено карантинні обмеження. Проводився клінічний огляд і термометрія усіх свиней. Хворих і підозрілих тварин ізолювали, провели лікування полівалентною гіперімунною протилептоспірозною сироваткою і стрептоміцином. Загинуло двадцять поросят. Решта тварин одужала. Через дванадцять діб від початку лікування було здійснено контроль його ефективності за допомогою мікроскопії сечі з метою підтвердження відсутності лептоспір в організмі свиней.

Було проведено щеплення здорових тварин полівалентною вакциною проти лептоспірозу ВГНКІ.

В господарстві проводилася поточна і заключна дезінфекція, знезараження стічних вод. Для дезінфекції використовували 2% розчин формальдегіду. Здійснювалось механічне очищення приміщень, станків, проходів, інвентарю, обладнання після видалення з приміщення тварин. Повну дезінфекцію приміщень проводили через кожні десять діб до остаточної ліквідації захворювання. Станки очищували і дезінфікували після кожного виявлення хворих тварин і переміщення їх в ізолятор. Дератизація проводилася засобом «Цунамі».

Через місяць після проведення усіх необхідних заходів з ліквідації захворювання в РМА дослідили п’ятдесят проб крові молодняку і провели мікроскопію ста проб сечі від дорослих тварин. Після одержання негативних результатів карантинні обмеження було знято. Повторне дослідження тварин на лептоспіроз було проведено через шість місяців – лептоспіроносіїв не виявили.

Двоє працівників господарства захворіли лептоспірозом внаслідок того, що доглядали за тваринами в ізоляторі без належного спецодягу. Зараження могло відбутись при потраплянні виділень хворих тварин, зокрема сечі на ушкоджену шкіру рук під час догляду за тваринами та їх лікування. Після цього, щоб запобігти подальшому захворюванню людей на лептоспіроз, усіх працівників тваринництва вакцинували лептоспірозною вакциною і забезпечили необхідним спецодягом і спецвзуттям. З усіма працівниками було проведено ветеринарно-просвітницьку роботу стосовно необхідних заходів особистої безпеки під час догляду за хворими тваринами.