МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Факультет ветеринарної медицини
Кафедра епізоотології та інфекційних хвороб тварин
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни “Управління епізоотичним процесом”
на тему: “Оздоровчі заходи в господарстві ДГ «Дніпро», неблагополучному щодо бешихи свиней”
Студентки 1 курсу МГВМ-3б-17 групи
спеціальності 8.11010101 “Ветеринарна медицина (за видами) ”
________ _______________
(підпис) (ініціали та прізвище)
Керівник к.вет.н., доцент
(посада, вчене звання, науковий ступінь)
__________ ____________ І.М. Шендрик
(підпис) (ініціали та прізвище)
Національна шкала ________________________
Кількість балів: _____ Оцінка ECTS ________
Члени комісії: ___________ доктор вет. н. О.А. Ткаченко
(підпис) (ініціали та прізвище)
___________ В. Алексєєва Н.
(підпис) (ініціали та прізвище)
___________ к. вет. н. доцент О.М. Кулішенко
(підпис) (ініціали та прізвище)
Дніпропетровськ 2017
Міністерство освіти і науки України
Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет
Відгук
Керівника на курсову роботу
студентки Самойлюк Ганни Вячеславівни
тема роботи: “Оздоровчі заходи в господарстві ДГ «Дніпро», проблематичному щодо бешихи свиней”
Факультет ветеринарної медицини група МГ ВМ-3б-17 курс перший
Дисципліна “Управління епізоотичним процесом”
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Керівник к.вет.н., доцент _______ І. М. Шендрик
підпис
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН
| № з/п | Назва етапів курсової роботи | Строк виконання етапів | Примітка |
Керівник доцент ____________ І. М. Шендрик __
посада підпис ініціали та прізвище
«22» січня 2017р.
Студент _______________ _________________
підпис ініціали та прізвище
«22» січня 2017р.
ЗМІСТ
| № | Назва розділу | |
|
| ВСТУП………………………………………………………….5 | |
| ОСНОВНА ЧАСТИНА | 1 | Характеристика господарства…………………………………7 |
| 2 | Епізоотичний стан господарства, району……………………13 | |
| 3 | Визначення хвороби, характеристика збудника, епізоотологічні дані, патогенез……………………………….17 | |
| 4 | Клінічні ознаки та перебіг хвороби……………..……………23 | |
| 5 | Патологоанатомічні зміни……………………………………..26 | |
| 6 | Обґрунтування діагнозу захворювання………………………29 | |
| 7 | Лікування тварин………………..……………………………..34 | |
| 8 | Профілактичні протиепізоотичні та оздоровчі заходи (план заходів, пояснювальна записка до плану, заходи, проведені відповідно плану)……………………………………………...36 | |
| 9 | Визначення економічної ефективності при проведенні лікувальних, профілактичних протиепізоотичних заходів та економічних збитків при проведенні оздоровчих заходів… ………………………………………………………………..…48 | |
|
| ВИСНОВКИ……………………………………………………..49 | |
|
| СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ…….51 | |
|
| ДОДАТКИ…………………………………………………………52. | |
|
| ||
ВСТУП
Бешиха свиней – надзвичайно поширена хвороба і трапляється майже всюди, де розводять свиней. За даними Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України, в нашій країні щорічно реєструється від 5 до 28 неблагополучних пунктів щодо бешихи. Проте їх насправді значно більше. За кількістю неблагополучних пунктів і рівнем летальності бешиха займає сьоме місце серед 14 найбільш поширених інфекційних хвороб свиней. Навіть при належному проведенні всіх ветеринарно-санітарних заходів, застосуванні систематичних профілактичних щеплень свиней у всіх провідних свинарських господарствах та використанні ефективних антибіотиків для лікування хворих тварин, бешиху у свиней виявляють у всіх областях і районах України. [10]
Економічні збитки за бешихи свиней складаються з падежу та вимушеного забою тварин, недоотримання приплоду, продукції і зниження її якості, а також витрат, пов’язаних з проведенням заходів з профілактики та ліквідації захворювання. Крім того, перехворіли свині тривалий час залишаються бактеріоносіями і служать джерелом збудника інфекції для здорових тварин.
Широке введення в практику ефективних вакцин та планове проведення профілактичних щеплень різко знизили захворюваність і загибель свиней від бешихи. Проте ця хвороба все ще зустрічається в різних регіонах України, що потребує значних витрат для проведення профілактичних заходів. [10]
Історична довідка. До другої половини ХІХ ст. це захворювання не диференціювалося від сибірки, тифу та інших хвороб свиней. У 1869 р. Карстен і Гармс визначили бешиху свиней як самостійне захворювання і описали її в спеціальній праці «Rоtlaut des Schweines». У 1882 р. Пастер і Тюйє знайшли в трупі свині особливу бактерію, яка виявилась збудником бешихи свиней. З виділеної культури Луї Пастер (1883) шляхом пасажів через кролів приготував прищепний матеріал, який упродовж тривалого часу використовували для захисту свиней від бешихи. Першу сироватку проти бешихи свиней виготовили Лоренц і Лекланш (1895 - 1899).
Окрім свиней на бешиху хворіє і людина. Захворювання на бешиху (еризипелоїд) у людини має професійний характер – хворіють робітники м'ясо- та рибокомбінатів, боєнь, спеціалісти ветеринарної медицини, м'ясники, домогосподарки, а також люди, які обслуговують хворих на бешиху свиней. Інфікування виникає після незначних ушкоджень (уколів) шкіри. Інкубаційний період триває 1 - 2 доби. Спочатку на місці поранень шкіри, частіше на пальцях рук, з'являється обмежена пляма червоного кольору, відмічається збільшення регіонарних лімфовузлів та незначна гарячка. Згодом пляма збільшується в розмірі, в центрі блідне, а по периферії стає синюшно-червоного кольору. Через 2 - 3 тижні пляма безслідно зникає. Інколи перебіг захворювання може бути хронічним з ураженням суглобів (набряк, потовщення, болі в ділянці фалангових суглобів, деформівні зміни).
Дуже рідко еризипелоїд проходить у септицемічній формі (пропасниця, головні болі, безсоння, утворення по всьому тілу еритематозних плям, явища ендокардиту). Хвороба закінчується одужанням, яке можна прискорити лікуванням антибіотиками (пеніцилін та ін.).
З метою профілактики хвороби під час контакту з хворими тваринами слід дотримуватись правил особистої гігієни, вживати заходів для запобігання травмуванню. В разі пошкодження шкіри треба негайно обробити рану дезінфекційними речовинами і звернутись до лікаря. [5]
У Дніпропетровській області дане захворювання зустрічається досить часто, тому дана тема є досить актуальною. Об’єкт дослідження – свині в господарстві ДГ «Дніпро», які захворіли бешихою. Предмет дослідження – ефективність оздоровчих заходів у господарстві, неблагополучному щодо бешихи свиней. Мета проведення дослідження: проаналізувати протиепізоотичні заходи за даного захворювання та визначити найбільш дієві.
Завдання даної курсової роботи наступні:
1. Вивчити епізоотичний стану в господарстві ДГ «Дніпро»
2. Визначити терапевтичну ефективність лікування із застосуванням різних схем, методів; ефективності проведеної вакцинації; аналізу виконання плану профілактичних протиепізоотичних заходів, плану оздоровчих заходів у разі виникнення в господарстві бешихи свиней.
3. Організувати в господарстві необхідні оздоровчі заходи за бешихи свиней.
4. Визначити економічну ефективність проведеного лікування, проведених профілактичних протиепізоотичних заходів та економічних збитків при проведенні оздоровчих заходів.
Джерела одержання інформації: ветеринарна документація господарства, а саме дані журналів Ф № 1-вет - реєстрації хворих тварин, Ф № 2-вет – протиепізоотичних заходів, Ф № 3-вет – епізоотичний стан району, а також актів на проведення ветеринарно-санітарних заходів, епізоотологічного обстеження господарства ДГ «Дніпро», літературні джерела, результати клінічного огляду свиней, лабораторних досліджень, патологоанатомічного розтину.
Характеристика господарства
Господарство ДГ «Дніпро» розміщене в Дніпропетровській області. Ферма оточена огорожею, віддалена від житлових будинків на 800м, перебуває з підвітряного боку і нижче за рельєфом по відношенню до населеного пункту. Від залізничних доріг господарство віддалене на 900м, від великих автомобільних шляхів – на 50м, що не відповідає ветеринарно-санітарним вимогам.
Тварин вирощують з метою одержання м’яса. Свині вирощені в самому господарстві або завезені із сусідніх. Тут утримують 1509 голів свиней породи велика біла. Свині переважно середньої вгодованості і продуктивності. Кнури-виробники (9 голів), матки в другій половині вагітності (215 голів) і підсисні з поросятами-сисунами (129 голів) містяться по одній голові у верстаті. Матки холості і на осіменіння (106 голів) до встановлення фактичної поросності містяться в групових верстатах. Матки з встановленою супоросністю (39 голів), ремонтний молодняк (108 голів), поросята після відлучення (107 голів) і свині на відгодівлі (796 голів) – в групових станках. Групові станки роблять шириною (глибиною) не більш 3,5 м для всіх груп свиней. Індивідуальні станки для кнурів-виробників мають ширину 2,5м, а для маток за 10 днів до опоросу, а також з поросятами при ранньому відлученні – 2м.
Господарство побудоване з використанням павільйонної системи забудови, коли в окремо розташованих будівлях розміщують невелике число тварин. У будівлях свині знаходяться у секціях, групових або індивідуальних верстатах. Між верстатами – проходи і проїзди, призначені для проходу обслуговуючого персоналу, доставки і роздавання кормів, видалення гною та евакуації свиней. У свинарниках-хрячниках застосовують двох- і чотирирядне розміщення індивідуальних та групових станків з одним або двома кормонавозними проходами, які також використовують для доставки кормів, видалення гною і виведення свиней з приміщення. Годівниці встановлюють на підлозі з боку кормонавозного проходу.
Свинарники для холостих і супоросних маток обладнані індивідуальними і груповими станками, які розміщені в кілька рядів. У верстатах є годівниці, місце для матки і гнойовий майданчик. Проходи для обслуговуючого персоналу та для роздачі кормів влаштовані з обох боків верстата.
При чотирирядному розташуванні верстатів зроблено три кормових проходи, які використовують для роздачі кормів, годівлі свиноматок і прибирання гною.
Розміщують свиней в групових стайках або секціях з урахуванням наступних вимог:
-кнурів по 5 голів у кожному груповому станку або по одному кнуру в індивідуальному станку;
-маток в індивідуальних станках або об'єднують в групи, до 12 голів у станку;
-відгодівельних свиней, ремонтний молодняк і поросят у групових станках по 25 голів.
Глибину (ширину) верстатів вимірюють перпендикулярно фронту годівлі. Довжину групових верстатів визначають вздовж фронту годівлі та з урахуванням годівлі всіх свиней в одну зміну. Розмір годівниці, зокрема її довжину, приймають з розрахунку 0,45м на одного кнура або одну матку, 0,4м для відгодівельного молодняку і для поросят в період відлучення 0,2м на одну голову. Висота огорожі: для кнурів-виробників —1,4м; для поросят в період відлучення – 0,8м; для решти поголів'я – 1м. Площа верстата становить 0,8 метрів квадратних на одну голову.
В тваринницьких приміщеннях горизонтальна припливно-витяжна вентиляція, що складається з коробів, набитих соломою і встановлених над віконними прорізами. Влітку повітря з приміщень видаляється через витяжні шахти і вікна. В свинарниках-маточниках температура 18 0С, відносна вологість 70%, швидкість руху повітря 0.5м/с., освітленість 74лк. В свинарниках-відгодівельниках температура 160С, відносна вологість 76%,
швидкість руху повітря 0.3м/с., освітленість 50лк., що відповідає зоотехнічним та санітарно-гігієнічним вимогам. Вміст шкідливих газів в повітрі: вуглекислий газ 2.5л/м кубічний, аміак 0.02мг/л, сірководень 0,01мг/л, що відповідає зоогігієнічним вимогам. Взимку в тваринницьких приміщеннях працює система опалення.
Годівля тварин здійснюється кормосумішами з роздачею їх за допомогою мобільних кормороздавачів. Підгодовують поросят-сисунів у верстатах для маток, де для цієї мети відгороджують частину площі верстата. Раціон свиней повноцінний. Корми зберігають і готують в спеціально відведеному для цього кормоцеху в належних умовах. Якість кормів регулярно досліджують лабораторними методами.
Напування свиней здійснюється з автонапувалок, що встановлюються над гнойовими каналами. Вода відповідає ветеринарно-санітарним вимогам.
Гній видаляють механічно за допомогою бульдозера. Стічні води знезаражуються хлорним вапном. В умовах ізолятора стічні води збирають у водонепроникні резервуари і потім додають у розрахованій кількості дезінфектант. Тільки після знезаражування рідкі відходи спускають у загальну каналізацію. Гній збирають у спеціальні бетоновані ями з щільними кришками і знезаражують деззасобами, які передбачені відповідними настановами та інструкціями.
До виникнення бешихи в господарстві, протягом останнього року загинуло тридцять вісім поросят.
На території господарства наявні наступні ветеринарно-санітарні об’єкти: ветсанпропускник, санітарно-забійний пункт, карантинне приміщення, приміщення для обробки шкіряного покриву тварин, пункти збирання сировини для виробництва м'ясо-кісткового борошна, дезбар'єри, біотермічна яма.
Ізолятор – містить систему боксів, напівбоксів та денників, кімнат для проведення лікувальних процедур, зберігання реманенту, фуражу, обладнаний санпропускником, та окремою каналізацією, стоки з якої знезаражуються перед злиттям у загальну систему.
Ізолятор розташований із підвітряного боку, на відстані за 200м від виробничих приміщень та огороджений глухим високим парканом. Площа ізолятора складає 0,8% від загальної площі на якій утримується все поголів'я тварин господарства. В ізоляторі розташовані індивідуальні бокси для утримання тварин, підозрілих на інфекційну хворобу, та групові станки – для утримання явно хворих однією інфекційною хворобою тварин. Для догляду за цими тваринами закріплюють окремий обслуговуючий персонал, який забезпечують спецодягом, взуттям та іншими засобами особистого захисту. По закінченні робочої зміни засоби особистого захисту залишають у санпропускнику для знезараження. При вході в ізолятор у підлозі облаштоване заглиблення для плоских ванн. У ванни поміщають оброблені дезінфікуючою рідиною мати, які служать для дезінфекції взуття осіб, які входять і виходять із приміщення ізолятора. Ці дезінфікуючі килимки наявні у кожному приміщенні, де утримуються тварини.
У загальному приміщенні розташовано 80-90% місць, а в ізольованих боксах – 10 – 20% місць, які призначені для тварин, хворих на особливо небезпечні хвороби. Утримання в ізоляторах безвигульне. Ізолятор огороджений двохметровим парканом із цоколем. Крім того, зроблений окремий вихід у внутрішній двір ізолятора. Висота приміщення ізолятора 2,4м. Стіни перетинок, стелі рівні, пофарбовані стійкою до дії вологи і дезречовин світло-сірою фарбою.
Віники та лопати зберігають в 1%-му розчині формаліну. У кожному боксі наявний рукомийник, господарське мило і дезречовини.
Обслуговуючий персонал має спецвзуття, халат, фартух, нарукавники, гумові рукавички, а у випадках особливо небезпечних інфекцій – захисні окуляри, марлеві пов'язки і спеціальні захисні маски, та інший спецодяг. В кожному приміщенні є умивальник з водою, милом і рушником.
В ізоляторі є аптечка, укомплектована засобами для невідкладної допомоги, дезінфекції ран, саден, полоскання ротової порожнини, обробки слизових оболонок, очей та шкіри.
Система санпропускника забезпечує повну зміну одягу (чиста, забруднена зони), роботу душової кімнати (між зонами), роботу пароформалінової камери (дезінфікується все, що виноситься із забрудненої зони).
Ветсанпропускник – комплексна споруда, яка має санітарне та дезінфекційне відділення, знаходиться на центральному в'їзді на територію ферми і являє собою приміщення для санітарної обробки людей з одночасною дезінфекцією їх одягу й взуття, а також транспортних засобів і тари. До складу ветсанпропускника входить дезбар'єр і два блоки: санітарний і дезінфекційний. Санітарний блок складається з приміщення для переодягання обслуговуючого персоналу в спецодяг і душової кімнати. Роль дезінфекційного блоку виконує стаціонарна пароформалінова камера. Ветеринарно-санітарний пропускник включає в себе такі споруди, будівлі та приміщення:
¾ санітарний блок – прохідну, гардеробну із сушильною шафою, душовими установками та приміщенням для дезінфекції одягу;
¾ дезінфекційний блок – приміщення та необхідне обладнання для дезінфекції транспортних засобів і тари;
¾ головний в'їзний дезбар'єр – спеціально обладнана, із бетонованим заглибленням споруда, для дезінфекції коліс транспорту;
¾ дезбар'єри при входах у виробничі приміщення.
Ветсанпропускник призначений для запобігання занесенню збудника інфекційної хвороби на територію господарства, птахофабрики чи тваринницького комплексу та виносу збудника за межі неблагополучного пункту.
В'їздний дезбар'єр являє собою бетоновану ванну на ширину в'їздних воріт, завглибшки 30см і завдовжки 10м, яка заповнена дезрозчином. Заглиблення дезбар'єру по верхньому рівню дезрозчину – 20см. Пандуси мають ухил не більше 14°. З метою попередження замерзання дезрозчину взимку, в бетоноване дно дезбар'єру вмонтовують спеціальне обладнання для підігріву. Вхідні дезбар'єри у вигляді дерев'яного ящика, заповненого змоченою дезрозчином тирсою. Вхідні дезбар'єри встановлюють на вході-виході ветсанпропускника і кожного тваринницького приміщення.
Забійно-санітарний пункт – призначений для забою чи вимушеного забою тварин та проведення розтинів і утилізації трупів. Він огороджений, має каналізацію та підведену воду і складається з двох відділень: забійного й утилізаційного. Підлога й стіни легко миються і дезінфікуються.
Карантинне приміщення – призначене для профілактичного карантинування протягом 30 днів усіх завезених у господарство тварин. Це система обмежувальних заходів, яка ставить за мету недопущення зовнішнього занесення збудників інфекційних хвороб у господарство. Протягом 30 днів служба ветеринарної медицини проводить весь комплекс необхідних діагностичних досліджень і профілактичних заходів серед карантинованого поголів'я і веде за ними постійний нагляд.
Пункт збирання сировини для виробництва м'ясо-кісткового борошна являє собою приміщення, куди збирають і недовгий час зберігають трупи тварин із подальшим їх відправленням на завод із виробництва м'ясо-кісткового борошна.
Біотермічна яма призначена для знищення трупів. Побудована на високому місці з низьким рівнем ґрунтових вод, на відстані 1км від забудов і водоймищ із волого- і термостійкого матеріалу, завглибшки 10м і діаметром 3м. Зверху біотермічна яма закривається двома кришками і замикається на замок. Територія навколо біотермічної ями огороджена двохметровим парканом і в’їзними воротами. Поряд із біотермічною ямою знаходиться бетонований майданчик для проведення розтинів трупів.
