Експрес-метод дослідження лохій та шийково-піхвового слизу для виявлення тварин, хворих на гіпотонію матки заДюденком В. С. базується на виявленні у лохіях і естральному слизу підвищеного вмісту індикану і полягає у слідуючому: пробу слизу об'ємом 5 мл вносять у пробірку, додають 5 мл 20%-ного розчину трихлороцтової кислоти, змішують, витримують 3-4 хв і фільтрують через фільтрувальний папір. Переносять до центрофужної пробірки 4 мл фільтрату, додають 2 мл 5%-ного розчину тимолу, змішують, після чого доливають 6 мл реактиву, який складається з 0,5 г півторахлорного заліза, розчиненого у 100 мл соляної кислоти, питома вага якої 1,19 і залишають на 1 год. Додають у пробірку 1 мл суміші хл ороформ-етил ового спирту (1:15), змішують і центрифугують 5хв. при 1-2 тис. об/хв. Оцінка реакції: хлороформ прозорий (-) — нормальна скоротливість матки; світло-рожевий (+) — незначні порушення скоротливої функції матки; рожеве забарвлення (++) — гіпотонія матки; рожево-фіолетове забарвлення (+++) — гіпотонія або атонія матки; фіолетове забарвлення (++++) — атонія матки.
Хронічна субінволюція матки — це уповільнення процесів зворотнього розвитку (інволюції) матки після пологів до стану, притаманного їй до настання вагітності. Захворювання може розвиватися як продовження гострої або підгострої післяпологової субінволюції матки, які є найрозповсюдженішим ускладненням післяпологового періоду у корів (40-60 %). Хворіють тварини інших видів. Хронічна субінволюція матки реєструється біля 15 % від числа неплідних корів, особливо у господарствах, де тварини не користуються активним моціоном і не випасаються.
Розпізнають субінволюцію матки після збору анамнезу, проведення клінічного і гінекологічного досліджень, включаючи ректальне (табл. 2.2). Підтвердити діагноз можна провівши лабораторне дослідження.
Діагностика чатових дисфуньцт, хронічнії* запальних процесів І їх усмадненняу ьорів
(при ректспьноїп доспдженні)
| Морфо-функцюнальні показники статевих органів | Атонія матки | Хронічна субінволюція матки | Кістозна гіперплазія ендометрію |
| Ветичина яєчників | Зменшені | Зменшені | Нормальні школи збільшені |
| Симетричність яєчників | Асиметрія | Асиметрія | Асиметрія |
| Форма яєчників | Овальні або крутії | Припчюснуто овальні | Округлі |
| Характер поверхні яєчників | Гчаденька без фо-пкутів | Гіаденька або з контуруючим жовтим тілом | Гчаденька |
| Консистенція яєчників | Щільнувата | Щільна | Щільна, при фолікулярній кісті -туго фткжтуюча |
| Місцева температура | Не виражена | Не виражена | Не виражена |
| Ботючість | Немає | Немає | Інкоти виражена |
| Наявність спайок | Немає | Немає | Немає |
| Наявність персистуючого жовтого тіла | Може бути | Часто зустрічається | Рідко |
| Величина матки | Дещо збільшена | Роги матки збільшені в 1 5-2 рази | Дещо збільшена |
| Локалізація матки | Роги розпрямлені І частково опушені в черев порожнину | Роги матки заходять в черевну порожнину | У тазовій порожнині |
| Стан поверхні матки | Майже немає складок | Рої й матки сплюсненні | Горбкувата |
| Конси-стеншя матки | Дрябіа | Ущільнена | Щільна з потовщеними стінками |
| Моторика матки | Слабка або відсутня | Ставка або відсутня | Стабка |
| Чутливість матки | Різко зменшена | Зменше на | Підвищена |
| Виділення з статевих органів | Немає | Тічковий слиз з домішками тохій | Інкоти гнійний або кров янистий ексудат |
| Характер статевої ЦИКЛІЧНОСТІ | Аритмічні стат цикли Анафролизія | Анафродизія ановучяторний цикл або рання асинхронна овуїяшя | Тривала статева охота Аритмічний статевий цикл |
| Клінічна характеристика | Багато непродуктивних осіменінь | Багато непродуктивних осіменшь | Багато непродуктивних осіменінь |
| Ендокриночопчна характеристика | Гшоестрогенемія гшерпрогестеронемія | Гшерпрогестеронемія | Збільшення естрогенів |
Табчиця 2 2
| Хронічний ендочетріт | Пюметра | Прихований ендометріт | Атрофія матки |
| Норма Іьні інкоти зменшені | Нормальні | Нормальні | Зменшені |
| Асиметрія | Асиметрія | Асиметрія | Симетричні |
| Овальні | Овальні | Овальні кругщ | Приплюснуті, з гострими краями |
| Гчаденька, може конторувати жовте тіло або атретичний фотікут | Пальпується жовте тіло | Горбкувата, фочікули І жовті тіла | Гчаденька |
| Пружно еластична | Пружно еластична | Щільна | Щільна або хрящоподібна |
| Рідко | Не виражена | Не виражена | Не виражена |
| ІНКОЛИ | Немає | Немає | Немає |
| Можуть бути | Бувають | Немає | Немає |
| Часто буває | Часто буває | Може бути персист ж τ або чютешова кіста | Немає |
| Незначно збільшена | Як 3 -місячна тшьнісгь І більше | Нормальна | Різко зменшена |
| Роги розпрямлені І частково опущені в черев порожнину | Опущена в черевну порожнину | У тазовій порожнині | У тазовій порожнині |
| Неоднорідна, шкоти горбкувата | Гіаденька складок немає | Гчаденька або зібрана у складки | Гладенька |
| Дрябіа або щільна І навіть кам'яниста | Туга, набрякла, фтюетує | Пружна | Дряблувата з потоншеними стінками |
| ГІПОТОНІЯ | Відсутня | Добра | Атонія |
| Зменшена | Чутлива | Нормальна | Різко знижена |
| Катарально-гнійний ексудат | Періодично виділення гнійного ексудату | Інколи під час тічки -пластівці катарально-гнійного ексудату | Інколи катаральний ексудат |
| Аритмічні, ановутяторні, анестральні анафродизщ | Анафродизія | Ритмічні шкоти аритмічні | Аритмічні І ановуляторні потім анафродизія |
| Триваїа неплідність | Тривала нептшшсть | Багато непродуктивних осімеюнь | Неплідність |
| Гшоестрогенемш | Гіперпрогестеронемія | Гшоестрогенемія | Гшоестрогенемія гшопрогестеронемія |
Перехворювання хронічною субінволюцією матки корів не викликає зміни загального стану. У корови частіше реєструють анафродизію. Якщо ж вона приходить у стан статевої охоти, то частіше патологічних виділень немає, або виділяється непрозорий тічковий слиз, який має світло-коричневе забарвлення (домішки лохій). Такі ж виділення можна спостерігати після масажу матки. Багаторазове осіменіння таких корів не веде до запліднення з причини ановуляторних статевих циклів або дуже ранньої, до 5 годин після закінчення статевої охоти овуляції (асинхронної).
Роги матки збільшені у 1,5-2 рази, мають нерівномірно потовщені стінки, більш щільну консистенцію, розпрямлені і частково або й повністю звисають у черевну порожнину. Інколи роги матки «сплюснені» у зв'язку з наявністю збільшеної порожнини і залишків карункулів, мають дуже слабку, або й зовсім відсутню реакцію на масаж. Патологія матки супроводжується наявністю у яєчниках жовтих тіл різної величини, форми і функціональної активності, які все ж гальмують інволюцію, створюють умови для гіпотонії матки. Реєструють також асоціацію хронічної субінволюції матки з лютеїновою кістою або гіпофункцією яєчників.
Проба Катеринова проводиться для оцінки ступеня інволюції матки. У пробірку набирають 3-5 мл дистильованої води і вносять невелику кульку цервікального слизу. Кип'ятять 1-2 хв. Оцінка реакції: рідина прозора — інволюція матки завершена; брудно-каламутна рідина з пластівцями — субінволюція матки.
Постлібідна метрорагія — виділення крові із статевих органів корів у кінці або після статевої охоти, реєструється у корів від 1 до 60 % протягом всього року, особливо при незбалансованості раціону за білком, вітамінами, мікро- і макроелементами при недостатності кальцію і фосфору і порушенні їх співвідношення. Причиною метрорагій можуть бути також розлади нейрогуморальної регуляції організму самки, які призводять до затримки овуляції. Метрорагії
в однієї й тієї самої корови можуть проявлятися протягом кількох статевих циклів. Запліднення у таких тварин настає не раніше 5-6 міс. після отелення. Дивіться «Затримка овуляції» у розділі «Діагностика дисфункцій яєчників».
Кістозна гіперплазія маткових залоз — потовщення стінки матки і перетворення маткових залоз під дією надмірної концентрації естрогенів, яка зберігається тривалий час, у кісти величиною від зернини проса до горошини. Це буває при фолікулярній кісті, хронічному ендометриті, піометрі, поїданні великої кількості корму, багатого фітоестрогенами. При проникненні мікроорганізмів з піхви процес ускладняється гнійним ендометритом. Захворювання зустрічається у корів, сук і кішок.
Симптоми цієї патології малохарактерні і тому діагноз поставити важко. Звичайно враховують розлади статевої циклічності (тривала охота); при ректальному дослідженні знаходять горбкувату щільну матку.
У собак враховують дані анамнезу: хворіють тварини 7-8 років, які жодного разу не мали родів, або у яких останнім часом реєстрували порушення тічки у вигляді порушень її ритму, слабої вираженості або затягування. Хвороба проявляється у тварин, яким призначали прогестагени для пригнічення тічки або естрогени для запобігання нідації, переривання вагітності, гальмування лактації. Захворювання проявляється через 1,5-2 міс. після останньої тічки загальною слабкістю, кволістю, частим прийняттям води, погіршенням апетиту. При огляді звертають увагу на тьмяність волосяного покриву, симетричні алопеції у поперековій ділянці, пігментацію шкіри зовнішніх статевих органів і молочної залози. Вульва збільшена, її тканини ущільнені, спостерігається виділення мутно-коричневого кольору. Прощупуючи матку через черевну стінку, знаходять її стінки горбкуватими, щільними, болісними. У кішок хвороба проходить безсимптомно або супроводжується кров'янистими виділеннями із статевих органів.
2.5. Діагностика запальних процесів статевих органів самки незаразного походження
Запалення переддвер'я піхви (вестибуліт) та піхви (вагініт або кольпіт) виникають при попаданні мікрофлори та пошкодженні слизової оболонки під час осіменіння, ускладненні травм і ран, а також при запаленні матки. Запальний процес може розвиватися після хімічного опіку слизових оболонок при неправильному призначенні деяких лікарських речовин для промивання піхви.
Може бути серозне, катаральне, гнійне, фібринозне та іншої форми запалення. Загальний стан тварини задовільний. Можна спостерігати частий потяг до сечовиділення і дефекації, після чого тварина тривалий час стоїть, згорбивши спину, озирається назад, а інколи, опираючись на якийсь твердий предмет робить рухи крупом (чухається).
Діагностичне дослідження при вестибуло-вагініті краще проводити після виконання низької сакральної анестезії.
При серозному і катаральному запаленнях спостерігаються гіперемія і набряк слизової оболонки переддвер'я піхви і піхви, на бокових і нижній стінках спостерігаються крововиливи різної форми. Потім з'являється ексудат у нижній частині статевих губ і на хвості. При гнійному і фібринозному запаленні процес ускладнюється і загальний стан тварини погіршується. Із статевої щілини виділяється багато гнійного ексудату, підвищується температура тіла, тварина перебуває у пригніченому стані, а після дефекації і сечовиділення стогне. Іноді запалення ускладнюється бартолінитом та кістою бартолінових залоз, що виступають у просвіт піхви, а також гартнеритом.
Гартнерит.
Це запалення стінки піхви у ділянці розміщення гартнерових ходів у корів і кобил. Захворювання часто спостерігається при трихомонозі. Спочатку проявляється набряканням і смугастою гіперемією нижніх і бокових стінок піхви, а потім — формуванням шнуроподібних потовщень, які можуть доходити до шийки матки. Тварина непокоїться. Хронічний ендометрит може ускладнюватися такими процесами, як піометра (скупчення гнійного ексудату у порожнині матки), гідрометра або міксометра (скупчення водянистого трансудату або слизу), прихований хронічний ендометрит.
Піометра розвивається за умов, коли катаральний ендометрит супроводжується завертанням рога матки, набряком шийки матки, її заростанням чи спайками піхви. Не знаходячи виходу, катаральний ексудат накопичується у порожнині матки, перетворюючи її у своєрідний мішок, заповнений гноєм, кількість якого досягає у великих тварин 3-15 л. При ректальному дослідженні матка відчувається тугою, набряклою, флюктує (табл. 2.2).
Найчастіше захворювання зустрічається у собак і кішок, особливо у тих, які ні разу не були вагітними і в яких спостерігалися розлади статевої циклічності (слабка вираженість або порушення ритму тічки). Загострення піометри настає після чергової тічки: звичайно на 3-8-й день розвивається полідипсія і поліурія, збільшується у об'ємі живіт, пальпується збільшена матка. Статеві губи набряклі, тварина постійно звертає на них увагу, зализуючи капельки ексудату.
Рясні гнійні виділення свідчать про захворювання відкритою піометрою. При закритій формі захворювання виділення з статевих органів і набряк вульви відсутні.
Захворювання швидко прогресує, викликаючи зміни у загальному стані тварини.
Накопичення гною у порожнині матки може бути настільки великим, що стінки матки не витримують тиску, розплавляються і розриваються, що призводить до дифузного перитоніту.
Прихований (субклінічний) ендометрит це одна з форм хронічного катарального ендометриту, що не має чітко виражених клінічних ознак. У корів виникає внаслідок перехворювання післяродовими ендометритом, гіпотонією, атонією і субінволюцією матки, після затримки посліду та інших ускладнень родів, а також при їх несвоєчасному і неефективному лікуванні. Сприяє розвитку прихованого ендометриту неповноцінна годівля тварин у зимово-весняний період. За даними Г.І. Підопригори, 61 % корів, які приходили в охоту 1-9 разів після пологів, при штучному осіменінні не запліднювалися, бо хворіли на прихований ендометрит.
При прихованому ендометриті у період тічки в основному слиз за фізичними показниками не змінюється: він прозорий, не має запаху і тільки при уважному огляді можна помітити різні домішки, частіше у вигляді мутнуватої опалесцюючої димки і рідше у вигляді пластівців світло-сірого кольору, прожилок катарального ексудату або гною. Захворювання супроводжується чисельними непродуктивними осіменіннями. Статеві цикли проявляються регулярно через З тижні, в окремих тварин — аритмічно.
У кобили у період статевої охоти при субклінічному ендометриті відзначають накопичення у піхві великої кількості мутного слизу підвищеної в'язкості. Цей слиз має слабокислу реакцію (рН 6,5-6,9), при якій спермії втрачають рухливість. Шийка матки дуже велика, слабо еректує, розміщена нецентрально. При промиванні матки фізіологічним розчином (200-300 мл) назад витікає трішки каламутна рідина. Статевий цикл аритмічний - то короткий, то подовжений. У більшості випадків запліднення кобил не настає або відбувається ранній непомічений аборт (після 1-2 міс. жеребності).
Головною причиною у патогенезі неплідності, обумовленої прихованим хронічним ендометритом, являється сірковмісна амінокислота цистеїн, що токсично впливає на скоротливий апарат сперміїв. Поряд з цим на сперміїв згубно впливають аміак, сірководень і перекис водню, що утворюються внаслідок перетворень цистеїну у матці.
При ректальному дослідженні корів, хворих на прихований ендометрит, матка добре скорочується, яєчники щільної консистенції, мають горбкувату поверхню, на якій можна виділити фолікули, які дозрівають і жовті тіла, які інволюють. Ось чому діагностика прихованого ендометриту шляхом ректального дослідження та за фізичними властивостями естрального слизу утруднена.
Для уточнення діагнозу проводять біопсію матки або лабораторне дослідження естрального слизу.
Шляхом біопсії отримують матеріал, який піддають гістологічному дослідженню. У хворих тварин виявляють десквамацію покривного епітелію, деструкцію маткових залоз, гіаліноз судинних стінок, вогнищеву лімфоцитарну реакцію, наявність фібробластів у компактному шарі ендометрію.
Експрес-метод діагностики за В.С.Дюденком базується на виявленні у тічковому слизу при запальних процесах токсичних речовин ароматичного ряду (індолу, скатолу та інших). Для його проведення у пробірку вносять 2 мл лохій або тічкового слизу, додають 2 мл дистильованої води і 2 мл 20 %-ного розчину трихлороцтової кислоти, змішують скляною паличкою і фільтрують через паперовий фільтр. Переносять в іншу пробірку 2 мл фільтрату, додають 0,5 мл азотної кислоти, обережно кип'ятять протягом 1 хв, після чого додають 1,5 мл 1 %-ного розчину їдкого натру. Якщо розчин прозорий, то тварина здорова; якщо він стає жовто-зеленим, то це вказує на захворювання тварини катаральним ендометритом з легким перебігом; якщо розчин має янтарний колір, то це вже важка форма гнійно-катарального ендометриту, а якщо суміш забарвлюється у жовто-гарячий колір, то тварина хворіє гнійно-катаральним ендометритом.
Експрес-метод діагностики субклінічного ендометриту за Г.М. Калиновським грунтується на виявленні в естральному слизу сірковмісних амінокислот. У пробірку вносять 4 мл 0,5%-ного розчину оцтово-кислого свинцю і 10 капель 20%-ного розчину натру їдкого (до утворення білого осаду) а потім додають 0,5-1 мл тічкового слизу, взятого безпосередньо перед осіменінням корови. Пробірку легенько струшують, поступово нагрівають протягом 2-3 хв., не доводячи до кипіння. Потемніння рідини у пробірці і набуття нею коричневого або чорного забарвлення свідчать про наявність у ній сірковмісних амінокислот, поглинутих муцинами слизу матки. У ході реакції ці амінокислоти віддають сірку, яка приєднується до свинцю, утворюючи сірчастий свинець і таким чином суміш темніє. При відсутності запального процесу у матці, суміш не забарвлюється.
Діагностичний тест на субклінічний ендометрит у корів за В.Г. Гавришем базується на виявленні гістаміну у сечі за допомогою ляпісної проби. До 2 мл досліджуваної сечі, внесеної у пробірку, добавляють 1 мл 5 %-ного водного розчину ляпісу (азотнокислого срібла) і обережно кип'ятити протягом 2 хв на газовій або спиртовій горілці. На дні пробірки появляється осад (чорний - позитивна реакція, коричневий і більш світлий — негативна). Описаний експрес-метод діагностики вигідно відрізняється від інших тим, що його проведення не зв'язане з настанням стадії збудження статевого циклу у тварин.
Цитологічне дослідження мазка слизу за Б.Г. Папковим вигідне тим, що дозволяє проводити ранню діагностику прихованого ендометриту, не дожидаючи настання тічки і дає можливість раніше розпочати лікування а відтак і скоротити кількість днів неплідності. Для діагностики прихованого ендометриту беруть слиз з поверхні слизової оболонки вентрального склепіння піхви. Роблять мазок і після фарбують його за Романовським-Гімзою розглядають під мікроскопом і виводять тканинний індекс (відношення соматичних клітин до клітин білої крові) і токсичний фактор (відношення гнійних тілець до нейтрофілів). При ендометриті тканинний індекс становить 0,5-1,7, а токсичний — 0,25-0,55 і більше. Автор рекомендує провіряти на прихований ендометрит корів: новотільних — на 15-й день після пологів; тих, які були хворі на клінічний ендометрит — на 3-5-й день після проведення курсу лікування; осіменених — на 20-23-й день після осіменіння; неплідних — на стадії врівноважування статевого циклу.
Біологічний тест проводять, добавляючи до капельки естраль-ного слизу капельку сперми і накривши покривним скельцем розглядають препарат під мікроскопом. У випадку захворювання спостерігається масова аглютинація сперміїв.
Інколи, щоб уточнити діагноз, проводять бактеріологічне і мікологічне дослідження, підтитровку антибіотиків, для чого потрібно відібрати проби цервікального слизу.
При цьому за описаною Ю.М. Серебряковим із співавторами методикою використовують одноразові стерильні полістиролові піпетки і поліетиленові ампули, призначені для штучного осіменіння корів. Над полум'ям спиртівки набирають в обидві ампули стерильний фізрозчин і, приєднавши одну ампулу до піпетки, насмоктують у піпетку фізрозчин. Після цього приєднують до протилежного кінця піпетки другу ампулу. У такому вигляді пристрій підготовлений до роботи. У піхву корови вводять дзеркало, від'єднують від пристрою ампулу і просовують його у шийку матки. Впорскують фізрозчин, насмоктують містиво цервікального каналу, і> вивівши пристрій із статевих органів, протирають його кінчик спиртовим тампоном і приєднують ампулу. Матеріал доставляють У лабораторію.
Можна проводити також функціональну пробу на прихований ендометрит з простагландином Ф-2 альфа на 28-65-й день після отелення. Після одноразового, у дозі 500 мкг, призначення естрофану у 16 % корів і 12 % телиць реєструються виділення із статевих органів маткового секрету з домішками пластівців катарального або катарального ексудату. Повторне введення простагландину через 11-12 днів як тваринам, що проявили тічку після першої ін'єкції, так і тваринам, що не прореагували на перше введення, індукує тічку у 92-96 % оброблених корів і телиць. Дворазове введення простагландину Ф-2 альфа дозволяє виявити прихований ендометрит у 20 % корів і у 18 % телиць. У всіх корів і телиць, хворих на прихований ендометрит, після повторного введення препарату відзначається посвітління слизу, що свідчить про те, що функціональна проба з простагландином одночасно є і терапевтичним засобом.
Запалення яйцепроводів (сальпінгіт).
При відсутності запалення яйцепроводи при ректальному дослідженні не знаходяться. При сальпінгіті у зв'язці яєчника відчувається яйцепровод у вигляді намистоподібного утворення.
Сальпінгіт частіше розвивається у результаті переходу запального процесу з матки або яєчників на яйцепроводи. Хронічний сальпінгіт можна діагностувати шляхом ректального дослідження, при якому яйцепроводи пальпуються у вигляді вузлуватих щільних шнурів товщиною з палець. При гідро- і піо сальпінгіті між яєчником та верхівкою рога матки промацують круглий або овальний флюктуючий міхур. Доторкування до яйцепроводу за наявності у ньому гнійного ексудату викликає больову реакцію тварини. Якщо хронічний сальпінгіт супроводжується розростанням сполучної тканини (ендоміоперисальпінгіт), то яйцепроводи промацуються у вигляді щільних горбкуватих тяжів. Реєструються також спайки яйцепроводів з яєчниками, маткою і стінками тазу.
Але шляхом ректального дослідження можна виявити тільки значні зміни у яйцепроводах, при яких лікування буде вже неефективним. Ранні форми патологічних процесів, які розвиваються у маткових трубах і ще піддаються лікуванню, діагностують пертубацією, хромогідротубацією або їх поєднанням.
Ю.А. Скрипіцин запропонував метод пертубації корів і телиць для виявлення проходження маткових труб. Для виконання цієї маніпуляції тварину фіксують у станку, миють зовнішні статеві органи теплою водою з милом а потім розчиному фурациліну. Через піхвове дзеркало захоплюють шийку матки щипцями і підтягують до вульви, після чого дзеркало виймають. Через цервікальний канал проводять катетер, а спеціальним обтуратором, який знаходиться на катетері герметично закривають канал шийки матки, після чого катетер фіксують до щипців, що накладені на шийку матки і опускають матку у тазову порожнину. Використовуючи шари Річардсона, вдувають повітря і постійно слідкують за стрілкою манометра. Якщо яйцепроводи прохідні, то після того, як тиск у системі досягає помітки 60-80 мм рт. ст., він починає повільно знижуватися. При звуженні або однобічній прохідності яйцепроводів тиск досягає 100-120 мм рт. ст. У телиць при нормальній прохідності яйцепроводів тиск падає при 80-100 мм рт. ст. а за умов звуження й однобічної прохідності — при 110-130 мм рт.ст.
Стан кожного яйцепровода (прохідність і перистальтику) можна визначити, використовуючи для пертубації двохканальний катетер Ю.К. Чернюса.
Для хромогідротубації за В.І. Шніцером використовують 0,2 %-ний розчин метиленової синьки на 1 %-ному розчині новокаїну. Розчин готують так: до 60 мл 1 %-ного розчину метиленової синьки добавляють 240 мл 1 %-ного розчину новокаїну, кип'ятять на водяній бані, остуджують і використовують при температурі 40-42 °С, попередньо розчинивши по 3 млн. ОД пеніциліну і стрептоміцину. Розчин вводять у порожнину матки за допомогою апарата для пертубації, до якого приєднують судину від апарата Боброва.
Корову фіксують у станку. Катетер вводять у шийку матки так як при пертубації. Повітря нагнітають у апарат спочатку до поділки 60 мм рт. ст., а після 1-2 хвилинної перерви — до 100 у корів і до 1 ЗО мм рт. ст. у телиць. У матку корів вводять 200-300, а у матку телиць — 100-200 мл розчину. Через 3, 6, 12 і 24 години через катетер беруть проби сечі в одинакові за кольором і розміром пробірки.
Якщо яйцепроводи прохідні, то сеча стане зеленою через 3-6 год після введення розчину метиленової синьки. Зелене забарвлення зникає через 12-15 год. При двосторонній непрохідності колір сечі не змінюється тому, що розчин метиленової синьки не може всмоктуватися бахромкою й очеревиною, а відтак і виділятися з сечею.
Пертубацію і хромогідротубацію проводять тільки у корів І телиць, в яких шляхом клінічного дослідження виключені запальні процеси піхви і матки. Перед проведенням цих процедур тваринам треба ввести 5-7 мл 0,1 %-ного розчину сірчанокислого атропіну для зняття спазматичного стану яйцепроводів.
Найпростішу пертубацію виконують з допомогою шприца-катетера для осіменіння корів. З катетера виймають поршень, приєднують трубку з апаратом Еверса і з допомогою піхвового дзеркала вводять катетер у шийку матки на глибину 10-16 см. Роблять 60-70 вдувань повітря.
А.Ю. Тарасевич для перевірки прохідності труб у корів запропонував вводити епідурально 2 мл пітуїтрину і проводити ректальне дослідження. Якщо в яєчнику немає жовтого тіла і труби прохідні, то пальцями відчувається скорочення яйцепроводів. Якщо яєчники непрохідні, реакція на пітуїтрин буде відсутня.
Запалення яєчників (оофорит)
Оофорит розвивається при захворюванні яйцепроводів, матки, сечового міхура, прямої кишки, після вивертання матки, оперативного відокремлення посліду, травм при грубому ректальному дослідженні, масажі, енуклеації жовтого тіла, роздавлюванні кіст, після нестерильної пункції фолікулярної кісти (табл. 2.3).
Діагностика запальних процесів і ускладнень запалень і дисфункцій яєчників у корів
(при ректальному дослідженні)
| Морфофункціональні показники статевих органів | Оофорити | ||
| Серозний паренхіматозний | Гнійний паренхіматозний | Хронічний інтерстеційний | |
| Величина яєчникш | Запалений яєчник збільшений у 2-4 рази | Яєчник збільшений у 2-4 рази | Збільшений до величини гусячого яйця або зменшений до горошини |
| Симетричність яєчників | Асиметрія (при двосторонньому може не спостерігатися) | Асиметрія | Асиметрія |
| Форма яєчників | Округла | Округла | Вузлуватий, неправильної форми |
| Характер поверхні яєчників | Гладенька | Появляється горбкуватість | Горбкуватий, нерівний |
| Консистенція яєчників | Щільна (тістувата) | Напружена флюктуашя, інколи абсцеси на поверхні яєчника | Щільна |
| Місцева температура | Підвищена | Підвищена | Немає |
| Болючість | Сильна больова реакція | Різко виражена | Є больова реакція |
| Наявність спайок | Немає, але рухливість обмежена | Спайки з яйцепроводами і рогами матки | Спайки з яйцепроводами і зв'язками |
| Величина матки | Може бути збільшена | Збільшена | Не збільшена або незначно збільшена |
| Локалізація матки | Не збільшена або незначно збільшена | Звисає у черевну порожнину | У тазовій порожнині |
| Стан поверхні матки | Гладенька | Гладенька | Неоднорідна, інколи горбкувата |
| Консистенція матки | Дряблувата | Ущільнена | Дрябла або щільна |
| Моторика матки | Гіпотонія | Гіпотонія | Гіпотонія |
| Чутливість матки | Висока | Зменшена | Зменшена |
| Виділення з статевих органів | Інколи катарально-гнійний ексудат | Інколи катарально-гнійний ексудат | Може бути катарально-гашний ексудат |
| Характер статевої циклічності | Аритмічний, подовжений | Анафродизія | Анафродизія |
| Клінічна характеристика | Підвищення t° до 40-41°С, пригнічення | Зменшення апетиту, деяке пригнічення | Анафродизія |
Таблиця 2.3
