Діагностика запальних процесів і ускладнень запалень і дисфункцій яєчників у корів 2 страница

Найчастіше виникає у зимово-стійловий період при недостатній і неповноцінній годівлі (особливо за рівнем каротину), поганих умовах утримання (відсутність моціону, контакту з самцем, утримання у темних приміщеннях).

При встановленні діагнозу враховують дані анамнезу, записів у жур­налі штучного осіменіння корів і телиць, загального клінічного і гіне­кологічного дослідження (вагінальне і ректальне дослідження) — табл.2.1.

Діагноспика функціональних розладів яєчників у корів

(при ректальному доспдженні)

 

 

МорфофункшональнІ показники статевігх органів	Гіпофункція яєчників
	1-го ступеня	2-го ступеня	3-го ступеня
Величина яєчників	Від лісового горіха до невеликої сливи	Як лісовий горіх	Від горошини до лісового горіха
Симетричність яєчників	Функціональна асиметрія	Майже однакові	Симетричні
Форма яєчників	Приплюснуто-овальні	Округлі	Округлі, пластинкоподібш
Характер поверхні ЯЄЧНИКІВ	Гпаденька	Гладенька	Гладенька
Консистенція яєчників	Ущільнена	Пружно-еластична	Щільна
Місцева температура	Не виражена	Не виражена	Не виражена
Болючість	Немає	Немає	Немає
Наявність спайок	Немає	Немає	Немає
Величина матки	У нормі	Дещо зменшена	Зменшена у 1,5 рази
Локалізація чатки	У тазовій порожнині	У тазовій порожнині	У тазовій порожнині
Стан поверхні матки	Гладенька, збирається у повздовжні складки	Гладенька	Гладенька
Консистенція матки	Пружна	Пухкувата	Дрябла
Моторика матки	ГІПОТОНІЯ	ГІПОТОНІЯ	Гіпо- І атонія
Чуттовість матки	Дещо зменшена	Дещо зменшена	Різко зменшена
Виділення з статевих органів	Немає	Немає	Немає
Характер статевої ЦИКЛІЧНОСТІ	ПІС1ЯПОЛОГОВИЙ анеструс	Аритмічні І ановуляторні цикли	Анафродизія
Клінічна характеристика		Непродуктивні осіменшня
Ендокринологічна характеристика	Гшоестрогенемія ппопрогестеронемія	Гіпоестрогенемія ппопрогестеронемія	Гіпоестрогенемія ппопрогестеронемія

 

Таблиця 2 1

 

 

Кіста яєчників			Персистентне жовте тіло	Гіпофункція жовтого тіла	Затримка овуляції
Фолікулярна	Лютешова	Потікістоз
Від· 2 5 см до 10-15 см	Як слива І більше	Від псового горіха до сливи І бітьше	Більші 2x1 5x1 5см	Нормальна	Від 2x1 5x1 5 см І більше
Асиметрія	Асиметрія	Асиметрія	Асиметрія	Асиметрія	Асиметрія
Кругла, куте- подібна	Кулеподібна	Видовжена або як виноградна грона	Неправильно овальна або куле-подша	Неправильний овал Іноді з горбин-ками	Овальна
Гчаденька	Гчаденька, шкоти неодно­рідна	Неоднорідна, шершава з пухирцями	Ж τ увипяді грибка, або напів-круглі	Ж τ на 6 7 день циклу ~d=5-8 мм	Пальпується фолікул через 24 48 год після охоти
Туго-флюктуюча	Досить щільна	Хрящоподібна	Пружна або тістувата	Пружно-еіа стична	Пружно-еластична
Не виражена	Не виражена	Не виражена	Не виражена	Не виражена	Не виражена
Небоїючі	Неболючі	Інкоти болючі	Немає	Немає	Немає
Немає	Немає	Немає	Немає	Немає	Немає
Дещо збпьшена	Дещо збільшена	Збільшена	Збільшена	У нормі	У нормі
Опускається в черевну порожнину	Опускається в черевну порожнину	У тазовій порожнині	Може звисати в черевну порожнину	У тазовій порожнині	У тазовій порожнині
Гладенька	Гладенька	Інкоти горбкувата	Гладенька	Паденька	Гладенька
Дрябта	Дрябла	Щільна з потовщеними стінками	Дрябла	Слабко-пружна	Ригідна
Атонія	Атонія	ГІПОТОНІЯ	ГІПОТОНІЯ	ГІПОТОНІЯ	Добра
Зменшена	Зменшена	Підвищена	Зменшена	Зменшена	Чутлива
Немає	Лохії або катаральний ексудат	Можуть бути кров янисті	Можуть 6ντκ лохпабо катар ексудат		Естральний слиз з кров ю
Німфоманія а потім анафродизія	Анафро-дизія	Аритмічні	Анафродизія	Аритмічні стат цикли	Затримка овуташі або ановуляторний цикл
Вірилізм		Маску тшізащя		Аритмічні стат цикли	Постлібідна метрорапя
Збільшення ФСГ естрогенів, зменшення ЛГ	Гшерпрогес-теронемія	Зменшення ФСГ Е2 збільшення ЛГ І тестостерону	Гшерпро-гестероне-мія	Зменшення ЛГ ПРЛ, П, збіль­шення Е2	Зменшення піку ЛГ

 

У розвитку гіпофункції яєчників умовно можна виділити три ступені:

1. Затримка початку яєчникової активності або післяпологовий анеструс — може тривати протягом перших 30-45 днів після пологів.

При ректальному дослідженні корови у цей час знаходять обидва яєчники розміром менше 2,0x1,5x1,5 см (від лісового горіха до невеликої сливи), приплюснуто-овальної форми, вони мають гладеньку поверхню без фолікулів і жовтих тіл і ущільнену консистенцію.

Функція яєчників кобил має сезонний характер з активізацією її у останні весняні та перші літні місяці і депресією в осінньо-зимовий період. Це супроводжується зміною величини яєчників: весною і влітку— 5,4x3,3x3,3 см, а восени та взимку — 4,2x2,4x2,6 см. Розміри і форма яєчників генетичне обумовлені, залежать від наявності специфічних структур — фолікулів і жовтих тіл, що змінюються залежно від дня статевого циклу. У кобил гіпофункція яєчників характеризується зменшенням розміру гонад до 4,3x2,5x2,6 см, що призводить до пригнічення у них стероїдогенезу (зниження показників прогестерону на 80 % і естрадіолу на 38 % при низькому прогестероново-естрадіоловому співвідношенні порівняно із показниками у стадію зрівноваження статевого циклу). Яєчники мають бобоподібну форму, щільну консистенцію без розм'якшень та горбкувату поверхню без контуруючих фолікулів і жовтих тіл. Такі тварини знаходяться у стані анафродизії (Д.В. Подвалюк).

2. Неповноцінні (ановуляторні і аритмічні статеві цикли) —
тривають від кількох тижнів до 2-3 місяців. У цей період цикли
нормальної тривалості чергуються з подовженими і скороченими.
Обидва яєчники пружно-еластичної консистенції, майже одинакові за
величиною (як лісовий горіх). Функціональна асиметрія яєчників на
4-5-й дні після закінчення статевої охоти не виражена, а жовте тіло ні
в одному з яєчників не пальпується, що свідчить про відсутність
овуляції.

3. Афункціональний стан яєчників характеризується анафро-дизією, яка може реєструватися протягом кількох місяців. Яєчники величиною з горошину або лісовий горіх, гладенькі, щільної консистенції. Роги матки зменшені у 1,5 рази, слабо скорочуються (атрофія і гіпотонія матки). Слизова оболонка переддвер'я піхви бліда і сухувата, не має блиску — результат низької концентрації естрогенів і прогестерону в організмі самки.

Для визначення функціональної активності яєчників існує глікогеновий тест, запропонований Маком. З слизу переддвер'я піхви роблять мазок-відпечаток, висушують на повітрі і переносять на 2-3 хв. до чашки Петрі з розчином Люголя. Висушують і підраховують 100 клітин, відзначаючи клітини, протоплазма яких забарвлена у коричневий, темно-коричневий або світло-жовтий колір (вони містять глікоген) і незабарвлені клітини. Ядра клітин не мають забарвлення. Вичисляють процентне відношення забарвлених клітин до загальної кількості клітин, що й характеризує глікогеновий індекс. У фолікулярну стадію статевого циклу, тобто на 17-21, 1 і 2 дні статевого циклу глікогеновий індекс дорівнює 75-80%, а в лютеїнову стадію, з 4-5-го по 13-15-й дні — 35-50%. Зниження глікогенового індексу свідчить про низьку гормональну активність яєчників.

Гіпоплазія яєчників недорозвиненість і афункціональний стан статевих залоз, зв'язаний з порушеннями у ході онтогенезу. Найчастіше буває у телиць і свинок. Одночасно залишаються недорозвиненими й інші статеві органи: матка, яйцепроводи і піхва.

Причинами цієї патології є вирощування телиць з нежиттєздатних телят-гіпотрофіків, матері яких протягом вагітності мали дефіцитну і неповноцінну годівлю, які перехворіли після народження диспепсією або іншими хворобами і мали погані умови утримання і годівлі у перші 6 місяців після народження. По досягненню цими тваринами віку фізіологічної зрілості статеві цикли не проявляються, матка при ректальному дослідженні промацується у вигляді невеликого тоненького сполучнотканного тяжа, а яєчники — не більше горошини.

Персистентне жовте тіло — це жовте тіло, яке не розсмокталося протягом ЗО днів після пологів або попереднього статевого циклу, котрий був ановуляторним (лютеїнізація фолікула) або не завершився вагітністю.

Основною причиною затримки жовтого тіла є патологічний стан слизової оболонки матки (запальні та дистрофічні процеси, подразнення ендометрію мікробами й токсинами, чужорідні тіла у матці), яка у таких умовах не може синтезувати достатньої кількості простагландину Ф-2-альфа, необхідного для лютеолізу. Концентрація прогестерону у крові таких тварин домінує над концентрацією естрогенів і створює перешкоди для росту фолікулів, тому, що зменшується секреція ФСГ. Це призводить до анафродизії.

Персистентні жовті тіла діагностують шляхом аналізу анамнестичних і реєстраційних даних у спеціальних журналах. З'ясовують, чи було осіменіння тварини після пологів і якщо було, то коли. Відсутність даних про настання статевої охоти і осіменіння при наявності у яєчнику жовтого тіла, яке знаходять шляхом ректальної пальпації (табл. 2.1.) є підставою для постановки попереднього діагнозу. Персистентне жовте тіло має пружну або тістувату консистенцію і контурує на поверхні яєчника у вигляді грибка або напівкулі. Інколи яєчник може мати форму неправильного овалу, а при центральному розміщенні - кулеподібну, з конічним випинанням на одному з полюсів. Паралельно звертають увагу на слабку скоротливу діяльність матки, яка може бути атонічною, дряблою і звисати у черевну порожнину. У молодих корів симптоми гіпотонії-атонії матки реєструються рідше. Потрібно записати в якому яєчнику знаходиться жовте тіло і для підтвердження діагнозу провести ще одне ректальне дослідження яєчників через 3-4 тижні. Якщо й при повторному дослідженні у тому ж яєчнику і на тому ж місці знайдемо жовте тіло, то це персистентне жовте тіло.

М.І. Полянцев для диференціації жовтих тіл рекомендує проводити пальпацію яєчників з інтервалом 3-4 дні протягом 2 тижнів. Якщо за цей час стадія збудження статевого циклу відсутня а жовте тіло не регресувало, то має місце персистенція.

Потрібно акцентувати увагу, що помилка у встановленні діагнозу при наступному лікуванні може призводити до аборту.

У кобил, за даними Д.В.Подвалюка, при затримці жовтого тіла у яєчнику матка слаборигідна, знаходиться на дні тазової порожнини. Яєчники бобоподібні, щільної консистенції, з горбкуватою поверхнею але без контуруючих жовтих тіл і фолікулів. Для спрощення оцінки розмірів яєчників кобил автор пропонує користуватися інтегральним показником (Ш), який визначається шляхом додавання величини довжини, ширини і товщини яєчників. Зазначені три проміри пов'язані між собою. Ш кобил у стані анафродизії становить від 8 до 18 см, (Ш від 8 до 10,5 см характерний для гіпофункції яєчників, а від 14 до 18 см — для персистентного жовтого тіла). Для цієї патології у кобил крім описаного збільшення розміру яєчника і анафродизії, характерними є значне зростання концентрації прогестерону І прогесте-роново-естрадіолового співвідношення.

Кісти яєчників це порожнинні утворення тканин яєчників, що походять з одного або двох неовульованих фолікулів (фолікулярна кіста), багатьох дрібних недорозвинених фолікулів (полікістозний яєчник), або жовтого тіла (лютеїнова кіста). Кіста завжди має капсулу, порожнина якої наповнена водянистим або слизовим містивом. Внутрішня поверхня кісти має епітеліальний покрив.

Утворенню кіст сприяють концентратний тип годівлі, дефіцит у раціоні каротину, згодовування великої кількості кислих кормів: жому, пивної дробини, барди, кормів, які містять багато фітоестро-генів, а також порушення правил утримання тварин: адинамія, навмисне утримання від запліднення і пропуски осіменінь. Виникнення кіст можливе при хронічних запальних процесах в органах розмно­ження, недостатності функції гіпофізу і гіпоталамусу.

Фолікулярна кіста утворюється з одного боку при високій концентрації ФСГ і естрогенів, а з другого - при зниженні рівня ЛГ, окситоцину і простагландину в організмі незадовго до того, як має настати овуляція. За таких умов порожнина фолікула поступово збільшується, але овуляція не відбувається, яйцеклітина зазнає дегенерації а яйценосний горбик руйнується. Зовнішня оболонка фолікула перетворюється у фіброзну капсулу кісти. Внутрішній шар капсули кісти спочатку знаходиться у стані гіперплазії і синтезує багато естрогенів, які викликають стан німфоманії (подовження стадій збудження статевого циклу чергується з короткими паузами між ними). Гіперестрогенемія призводить також до гіперпластичних процесів у матці.

Через деякий час німфоманія може змінюватися аритмічними статевими циклами, а потім анафродизією, тому, що гормональна активність кісти припиняється і настає лютеїнізація кісти. Клінічно у багатьох корів спостерігається зниження вгодованості і вірилізм, який характеризується шилозадістю, гіпертрофією шиї і грудного пояса, западанням кряжово-сідничних зв'язок, у результаті чого появляються глибокі впадини між коренем хвоста і сідничними горбами.

При огляді статевих губ звертають увагу на їх набряклість, а інколи навіть вивернутість. При вагінальному дослідженні можна бачити напіввідкритий канал шийки матки, який містить анормальний рясний секрет, набряклість і збільшення зовнішнього війстя шийки матки. Шляхом ректального дослідження знаходять атонічну матку, яка опускається до черевної порожнини (табл. 2.1). Частіше всього фолікулярну кісту діагностують у правому яєчнику, який паль­пується у вигляді туго-флюктуючого неболючого кулеподібного утворення величиною від кульки для настільного тенісу до м'яча для великого тенісу (від 2,5 до 15 см у діаметрі).

У кобили фолікулярна кіста характеризується збільшенням яєчника у 1,5-2 рази порівняно з гонадами у період стадії збудження статевого циклу, коли вони мають середні розміри 6,8x3,9x3,8 см. У яєчнику пальпуються флюктуючі утворення до 5 см у діаметрі. У залежності від розміщення та величини кісти яєчники змінюють конфігурацію, приймаючи бобоподібну, грушоподібну або горбкувату форму. Вони флюктують. Реєструється німфоманія.

Частіше всього вражується один яєчник, хоча зустрічаються і двосторонні фолікулярні кісти. Але навіть при утворенні кісти одного яєчника, функція здорового яєчника також порушується: фолікули, які ростуть, можна пальпувати, але вони не дозрівають і не овулюють. Запліднення не відбувається тому, що у матці і яйцепроводах створюється несприятливе середовище для сперміїв.

Лютеїнова кіста зустрічається у корів рідше. Вона розвивається з персистентного жовтого тіла, неовульованого фолікула, котрий зазнав лютеїнізації або з фолікулярної кісти у результаті переродження і розрідження центральнорозміщених клітин жовтого тіла з утворенням маленької порожнини, в якій накопичується гомогенний секрет з невеликим вмістом прогестерону. Клшічно проявляється анафродизією.

Розпізнають лютеїнову кісту на підставі анамнестичних даних, аналізу записів у «Журналі обліку осіменінь та отелень великої рогатої худоби», клінічних ознак і ректального дослідження тварини. При пальпації кісти жовтого тіла відзначають, що вона має величину зі сливу і товстіші більш щільні стінки, які заважають уловлюванню виразної флюктуації цієї кісти. Яєчник, в якому розвивається велика лютеїнова кіста, набуває кулеподібної форми. Матка атонічна, дрябла. Часто можна поставити тільки попередній діагноз на лютеїнову кісту. Основними підставами для цього є значне збільшення яєчника і анафродизія (табл. 2.1).

У кобил при лютеїновій кісті матка слаборигідна, а яєчники збільшені у 2-4 рази. Кіста визначається у вигляді округлих товсто­стінних, тугофлюктуючих утворень до 7 см у діаметрі. Шийка матки зменшена, закрита, у цервікальному каналі знаходиться густа слизова пробка. Реєструють анафродизію.

Полікістозні яєчники — порушення структури і функції яєчників в основі якого лежать розлади процесу фолікулогенезу, які супроводжуються зростанням виділення ЛГ одночасно зі зменшенням концентрації ФСГ, результатом чого є збочення синтезу естрогенів з андрогенів і активізація синтезу андрогенів. У таких умовах замість формування домінантного фолікула в яєчниках починається процес кістозної атрезії порожнинних фолікулів.

Причинами цієї дисфункції яєчників є необгрунтоване і часте призначення естрогенів, гонадотропінів, простагландинів для стимуляції статевої функції, викликання суперовуляції, синхронізації статевих циклів, лікування тварин, хворих на акушерські та гінекологічні захворювання, завищення доз цих препаратів.

Клінічно захворювання проявляється аритмічними статевими циклами, маскулінізацією (табл. 2.1). При ректальному дослідженні знаходять яєчник, вся поверхня якого неоднорідна, інколи шершава, нагадує на дотик хрящ, усипана безліччю дрібних пухирців величиною від зерна маку до зерна конопель досить щільної консистенції (дрібнокістозний яєчник), або покрита кількома більшими (розміром від горошини до лісового горіха) округлими горбиками. Яєчник може бути болючим. Матка може бути збільшеною, мати щільнішу консистенцію і товщі стінки.

Затримка овуляції або асинхронна овуляція порівняно часто зустрічається у корів як в умовах великих ферм, так і в домашніх умовах при безвигульному утриманні і полягає у тому, що фолікул овулює через 24-48 год після закінчення статевої охоти, тобто значно пізніше фізіологічного терміну. Основою патогенезу ановуляторного статевого циклу є відсутність овуляторного піку ЛГ.

С.А. Власенко розглядає накопичення у крові корів антитіл до гіалуронідази, яка надходить в організм тварин зі спермою або з мікробами, однією з причин порушення механізмів овуляції. Останнє може призводити до зниження морфофункціональної активності жовтого тіла, погіршення функціонального стану ендометрію і механізмів імунної толерантності, що в свою чергу обумовлює розлади фолікулогенезу, імплантації, плацентації, розвиток фетоплацентарної недостатності.

Характерною ознакою затримки овуляції є постлібідна метрорагія (маткова кровотеча з судин підслизового шару маткових бородавок), яка настає через 12-72 (24-36) год після закінчення статевої охоти і триває від 1 до ЗО год. Капіляри матки кровоточать внаслідок тривалої дії на ендометрій естрогенів, які у цей період продовжує синтезувати неовульований фолікул і накопичуючись у крові тварин викликають стан гіперестрогенемії. Сприяє матковій кровотечі мінерально-вітамінна недостатність. Постлібідна метрорагія знижує заплідненість у корів до 10 %. Методом огляду виявляють кров'янисті виділення із статевої щілини та засохлі кірочки на волосяному покриві у ділянці сідничних горбів і внутрішньої поверхні хвоста. При піхвовому дослідженні виявляють, що через напіввідкритий цервікальний канал виділяється естральний слиз з домішками світло-червоного, темно-вишневого або темно-коричневого кольору. Іноді на дні піхви можна знайти 50-70 мл слизу з домішками згустків крові. При ректальному дослідженні встановлюють, що матка і яєчники розташовані у тазовій порожнині, матка добре скорочується, а в яєчниках знаходиться 1 або кілька везикулярних фолікулів та жовті тіла. Погладжування матки активізує виділення із статевої щілини слизу зі згустками крові довжиною 3-20 мм.

Діагностику затримки овуляції або й ановуляторного статевого циклу проводять шляхом ректальної пальпації яєчників (табл. 2.1). Враховуючи, що овуляція у корів настає через 10-15 год від закінчення статевої охоти, перше дослідження проводять через 5-7 год після її закінчення, а потім кожні 2 год. Після овуляції яєчник зменшується, м'якшає; на місці фолікула, який лопнув, знаходимо заглиблення. Якщо через 24-48 год після закінчення охоти знаходимо неовульований фолікул, можна говорити про затримку овуляції. Овуляція все-таки настає, але дещо пізніше.

Статевий цикл вважають ановуляторним після підтвердження діагнозу через 5-7 днів після закінчення охоти за відсутністю у яєчниках жовтого тіла. При ановуляторному статевому циклі у яєчнику корови формується аналогічне до фолікула порожнинне утворення із щільною стінкою і ледь відчутною флюктуацією. Воно має товстий (2-6 мм) шар тека-лютеїнових структур, сформованих у результаті проліферації клітин внутрішньої теки і заповнене містивом желеподібної консистенції з жовтуватим відтінком. Таке утворення можна віднести до атретичного лютеїнізованого фолікула. Подібне утворення, діаметр якого є більшим за 2 см є не що інше, як лютеїнова кіста. Концентрація прогестерону у крові корів при ановуляторному статевому циклі така ж, як і при функціонуючому жовтому тілі, або дещо нижча. З розвитком інволюційних процесів у такому лютеїнізованому фолікулі концентрація прогестерону зменшується. Треба диференціювати лютеїнізований фолікул і гіпофункцію жовтого тіла, що зараз ще досить складно.

«Тиха охота» або ареактивно-алібідний статевий цикл.

Це розлад статевого циклу, що проявляється -відсутністю загальної реакції стадії збудження (ареактивний статевий цикл), статевої охоти (алібідний статевий цикл) або загальної реакції стадії збудження і статевої охоти (ареактивно-алібідний статевий цикл) при наявних ознаках тічки й овуляції.

«Тиха охота» реєструється у 80-90 % корів з числа тих, які не прийшли у статеву охоту до 60-80-го дня після пологів. Яєчники таких корів виробляють недостатню кількість естрогенів і тому ознаки феноменів загальної реакції, охоти а інколи й тічки майже не проявляються. У корів не спостерігаються неспокій, сплигування на інших тварин, збудження, набряк статевих органів, рефлекс нерухомості. Внаслідок цього, корову зовсім не осіменяють, або осіменяють у неслушний для запліднення час, частіше за все тоді, коли іноді із статевих органів спостерігається виділення слизу з домішками крові, тобто, із запізненням на 2 дні (овуляція у них настала 2 дні назад). У цих тварин настання наступної стадії збудження статевого циклу можна спостерігати через 18 днів після виявлення попередньої. При уважному спостереженні за даними тваринами можна діагносту­вати «тиху охоту». При ректальному дослідженні установлюють, що яєчники мають нормальну величину і містять функціональні утворення (фолікул, що дозріває і, можливо, жовте тіло).

Діагноз ставлять за результатами одного-двох ректальних досліджень. Вагінальним дослідженням (колір і вологість слизової оболонки піхви і переддвер'я піхви) уточнюють діагноз. Хорошим допоміжним тестом є дворазовий контроль за рівнем прогестерону у молоці з інтервалом у 10 днів. Визначення вмісту прогестерону у молоці проводять за допомогою набору для експрес-тесту ELISA фірми Vetoquinol (Франція) або іншими. Наприклад, якщо при першому дослідженні рівень прогестерону був низьким, а при другому, через 10 днів — високим, то починаючи з 8-го дня після другого дослідження треба уважно спостерігати за коровою, бо саме у цей період можлива тічка. Якщо при першому дослідженні встановили високий вміст прогестерону, а при другому - низький, то треба вести контроль за твариною — такий стан характерний безпосередньо перед тічкою. Якщо і переша і друга проби молока мають низький рівень прогестерону, то це показник низької функціональної здатності яєчників, що супроводжується анафродизією.

Гіпофункція жовтого тіла — порушення розвитку і функції жовтого тіла після осіменіння, що призводить до недостатньої секреції прогестерону, внаслідок чого не відбувається трансфор­мація ендометрію з проліферативної у секреторну фазу, а імплан­тація зародка стає неможливою.

Виникає внаслідок порушення ово- і фолікулогенезу та із-за недостатньої дії лютеотропного комплексу гормонів (ЛГ і ПРЛ) на час овуляції та після осіменіння.

Діагноз можна поставити після збору анамнезу, аналізуючи дані записів у спеціальних журналах та використовуючи методи спостереження і ректального дослідження на 5-8-й день після осіменіння (табл.2.1).

Поряд з численними непродуктивними осіменіннями у таких корів часто спостерігаються аритмічні статеві цикли тривалістю від 12 до 40 днів, частіше 15-25 днів. Жовте тіло порівняно з нормальним статевим циклом розвивається слабо, його розміри після 6-7 дня з моменту овуляції практично не збільшуються і звичайно не перевищують 4-6 мм, рідше 8-10 мм у діаметрі (тоді як добре розвинене жовте тіло — 1,5-2 см). Інколи можна спостерігати регресію такого жовтого тіла до 8-14 дня циклу; у цьому разі статевий цикл продовжується 12-17 днів. При затримці регресії жовтого тіла статевий цикл розтягується до 30-40 днів. Досить часто на яєчнику знаходять кілька жовтих тіл (2-4), діаметр яких складає 2-5 мм. Вони промацуються у вигляді невеликих гладеньких або нерівних горбиків, іноді у вигляді гостреньких шипів.

2.4. Діагностика дисфункцій матки

Гіпотонія і атонія матки — часткове порушення скоротливої функції матки (гіпотонія) або повна відсутність скорочень (атонія).

Причинами цих розладів може бути порушення елементарних умов утримання й годівлі, особливо відсутність моціону і мінеральне голодування, а також запальні процеси у матці, особливо хронічні. Між розвитком запального процесу у матці і порушенням її моторики завжди є певна залежність. Часто гіпотонія та атонія матки супроводжуються або є наслідком прихованого ендометриту, при якому у крові корів знижується концентрація валіну, лейцину, метионіну і аланіну, тобто амінокислот, що слугують вихідним матеріалом для синтезу біологічно активних речовин типу гістаміну, які забезпечують тонус гладеньких м'язів. За таких умов і виникає гіпо- і атонія матки.

Можна виділити дві групи основних причин:

1. Розлади нейроендокринного механізму регуляції скорочень матки;

2. Морфофункціональні зміни у міометрії у результаті попередніх
запальних процесів.

Захворювання не має чітких клінічних ознак, які б слугували критеріями для постановки діагнозу. Діагноз на захворювання ставиться за такими ознаками: роги матки розпрямлені, і частково опущені учеревну порожнину, дряблуваті, на масаж відповідають тільки через кілька хвилин короткочасними слабкими скороченнями або й зовсім не реагують (табл. 2.2).

За Г.Г. Харутою із співавторами, якщо за одну хвилину масажу матки при ректальному дослідженні роги матки не скорочуються, а залишаються розправленими, то це є проявом атонії матки. Незначне скорочення матки без скручування рогів протягом цього ж часу може бути підставою для встановлення діагнозу «гіпотонія матки».

Статеві цикли аритмічні і через те, що при цій дисфункції порушується транспорт сперми, відзначають численні непродуктивні осіменіння. Це свідчить про зміну внутрішньоматкового середовища і зниження функціональної здатності ендометрію у напрямку синтезу простагландину Ф-2-альфа. Буває, що статеві цикли зовсім не проявляються. У яєчнику може затримуватися жовте тіло.

При проведенні диференціальної діагностики потрібно виключити прихований ендометрит і персистентне жовте тіло. Для цього можна користуватися лабораторним тестом.