Діагностика запальних процесів і ускладнень запалень і дисфункцій яєчників у корів 4 страница

Периофорит	Атрофія яєчників	Склероз яєчників
Дуже збільшений	3 горошину	3 лісовий горіх, інколи більше
Асиметрія	Асиметрія	Асиметрія
Неправильна	У вигляді пластинки, плоскі	Округла або з гострими краями
Розростання на поверхні яєчника	Гладенька	Горбкувата
Щільна, хрящувата однорідна	Щільна або еластична	Від щільної до кам'янистої
Немає	Немає	Немає
Немає	Не виражена	Не виражена
Навколо яєчника сполучнотканинна капсула, яєчник нерухливий	Немає	Немає
Дещо збільшена	Зменшена	Зменшена
У тазовій порожнині	У тазовій порожнині	У тазовій порожнині
Гладенька	Гладенька	Гладенька
Щільна	Дряблувата	Дряблувата з потоншеними стінками
Гіпотонія	Атонія	Атонія
Зменшена	Зменшена	Зменшена
Немає	Немає	Немає
Анафродизія	Аритмічний, алібідно-анестральний, анафродизія	Анафродизія
Неплідність	Анафродизія	Тривала неплідність

При гострому оофориті (серозний, геморагічний, гнійний) вражений яєчник збільшений у 2-4 рази (як куряче яйце), болючий, набрякло-тістуватий або пружний. Добре відчутна пульсація середньої маткової артерії і судин яєчника. При хронічному оофориті яєчник пальпується у вигляді маленького горбкуватого тіла неправильної форми. Часто спостерігається розростання сполучної тканини і утворення спайок з яйцепроводом і зв'язками, у результаті чого рухливість яєчника стає обмеженою і тому його важко захопити рукою. Статеві цикли подовжені, аритмічні; ще частіше, особливо при двосторонньому оофориті реєструють анафродизію. Спостерігаються асоціації: гострий серозний оофорит-ендометрит, гнійний оофорит-ендометрит; хронічний оофорит-хронічний ендометрит. Інколи запальний процес з яєчника розповсюджується і на серознуоболонку (периофорит), і тоді навколо яєчника формується сполучно-тканна капсула, що здавлює судини і тканини статевої залози і перешкоджує промацуванню яєчника.

2.6. Діагностика запальних процесів статевих органів самки заразного походження

Розглянемо діагностику тільки тих захворювань, які передаються статевим шляхом і викликають специфічні запальні процеси слизових оболонок вульви, переддвер'я піхви і піхви (вульвіти і вестибуловагініти). їх можна диференціювати за клінічними ознаками.

Трихомоноз — це інвазійне захворювання великої рогатої худоби. Тварини заражуються при статевому акті, а також через сперму хворих трихомонозом бугаїв. Через кілька днів після коїтусу відзначається набряк вульви і слизової оболонки не тільки переддвер'я піхви, а й піхви. На слизовій оболонці переддвер'я можна знайти вузлики, які розсіяні дифузно навколо клітора. У підгострій і хронічній фазах захворювання по всій довжині піхви знаходять вузлики розміром від зернини проса до невеликої горошини. Ці вузлики стають твердими і шершавими. При введенні у піхву руки створюється відчуття «тертушки».

Запліднення не порушується, але на 2-7-му, а частіше на 4-му місяці тільності спостерігається аборт. У частини корів, плід у яких гине на 3-4-му міс. вагітності, розвивається піометра.

Для виявлення збудника трихомонозу готують препарат «роздавлена крапля» з слизу або ексудату.

При ендометриті або піометрі для дослідження на трихомоноз беруть ексудат з піхви браншами піхвового дзеркала або локжою-катетером Г.К.Корчака і переносять його в стерильну пробірку або флакон. Під час тічки слиз збирають таким же методом або насмоктують його шприцем у полістиролову піпетку, кінці якої запаюють. При відсутності тічкового слизу або ексудату роблять змиви з піхви, використовуючи ложку-катетер Г.К.Корчака. Для цього ложку вводять у піхву і через отвір в її держаку протягом 30-40 секунд зрошують фізіологічним розчином слизову оболонку, після чого змивну рідину збирають у стерильну посуду.

Проте, у змивах з піхви не завжди можна виявити трихомонади, тому краще робити зіскоби слизової оболонки скарифікатором Г.К.Корчака. Для цього пальцями лівої руки розкривають статеві губи, а правою рукою вводять прилад у піхву до шийки матки. Виконують 20-25 легких зворотно-поступальних рухів головки скарифікатора до середини піхви, після чого інструмент виводять і зібраний слиз змивають з головки 2-3 мл стерильного фізрозчину.

Враховуючи те, що трихомонади паразитують у порожнині матки і при закритому цервікальному каналі можуть бути відсутніми у містиві піхви, то за 24 год до взятття проб рекомендується ввести корові підшкірне 2-3 мл 1 %-ного розчину синестролу.

У випадку, коли слиз густий, його можна розбавити стерильним фізрозчином і ретельно перемішати. Каплю досліджують в затемненому полі зору під малим (120) а потім під великим збільшенням мікроскопа (280) краще зразу ж після одержання матеріалу. Трихомонади рухливі і у них помітна вібруюча мембрана. Можна проводити мікроскопію також і мертвих трихомонад у приготовленому пофарбованому мазку.

Для культурального дослідження отриманий матеріал відправляють у пробірках або термосі з льодом не пізніше 6 год. після його одержання.

Кампілобактеріоз — інфекційне захворювання великої і дрібної рогатої худоби, а також свиней. Хвороба є висококонтагіозною. Збудник передається під час статевого акту, через предмети догляду і підстилку; вівці заражуються через корми та воду.

Найхарактернішими ознаками кампілобактеріозу є багаторазові непродуктивні осіменіння, прояв неритмічних статевих циклів, які мають тривалість від 25 до 35 днів. У гострій фазі запалення вульва набрякла, слизова оболонка переддвер'я яскраво-червона, покрита катаральним ексудатом. Можна спостерігати рясне виділення слизу, інколи з домішками крові. На верхньобокових стінках переддвер'я та дифузно навколо клітора - висипання у вигляді вузликів величиною від макової до просяної зернини. У 10-15 % корів після зараження настає аборт на 2-3 міс. вагітності. Характерними особливостями паткартини плода є наявність червоних плям у ділянці голови та шиї і накопичення у грудній і черевній порожнинах, зокрема у шлунку каламутної рідини.

Аборти у телиць при кампілобактеріозі не реєструються. Вагітність і пологи у них не мають помітних відхилень, але телята народжуються в'ялими, нежиттєздатними, не п'ють молозива і гинуть у перші дні життя.

В овець Кампілобактеріоз характеризується в основному абортами за 4-6 тижнів до окоту (до 70 % поголів'я).

Виявити збудник кампілобактеріозу можна таким чином: мазок, зроблений зі слизу фарбують генціанвіолетом, метиленовою синькою чи іншим бактеріологічним барвником. Окрашені мазки розглядають під мікроскопом через імерсійний об'єктив. Збудник кампілобактеріозу має вигляд коми або штопора.

Інфекційний фолікулярний вестибуловагініт досить часто реєструють у корів і телиць. До цього часу питання про збудника захворювання залишається дискусійним (стрептокок Остертага, вірус чи активізація умовно-патогенної мікрофлори в умовах зниження резистентності тварин при незадовільних умовах годівлі та утримання), проте відомо, що головним шляхом його розповсюдження є статевий.

Діагноз ставлять після збору анамнезу (багаторазові непродуктивні осіменіння, парування з бугаєм, через 2-7, а інколи через 10-14 днів після чого тварина частіше приймає позу для сечовипускання, махає хвостом, чухається задом, б'є кінцівками по животі) та огляду переддвер'я піхви. Гіперемія і припухання слизової оболонки переддвер'я піхви з наявністю на ній світло-червоних гладеньких вузликів, подібних за величиною до просяного зерна, які зібрані біля клітора кучками, а по боках — у вигляді ланцюжків, свідчать про захворювання корови на гострий фолікулярний вестибуловагініт. Ці вузлики добре прощупуються і кровоточать після доторкування. На верхній стінці переддвер'я піхви вузлики не спостерігаються. Хронічна форма цього вестибуловагініту характеризується зникненням набряку слизової, її жовтішанням, зменшенням вузликів до величини макового зерна, кращим їх омежовуванням і зміною кольору до жовтувато-білого або блідого. Спостерігаються ознаки катарально-гнійного вестибуліту (виділення ексудату), а у деяких тварин навколо клітора розвивається фібринозне запалення.

Пухирцевий висип (пустульозний вестибуловагініт, коїтальна екзема або інфекційний ринотрахеїт) — контагіозне вірусне захворювання, яке характеризується хронічним персистентним перебігом інфекції з періодичними загостреннями і проявляється ринітом, трахеїтом, кон'юнктивітом, вестибуловагінітом, балано-поститом, абортами і некроспермією. Пустульозним вестибуловагінітом хворіють корови і кобили. Вірус зберігається тривалий час в організмі тварин у латентній формі і реактивується під впливом стрес-факторів. Зараження відбувається при паруванні і штучному осіменінні спермою, отриманою від хворих плідників. Вірус може передаватися через підстилку.

Діагноз ставлять за клінічними ознаками з урахуванням епізоотичного стану господарства.

Загальний стан тварин пригнічений, вони відмовляються від корму, зменшують надій молока. Проявляється сильне свербіння у ділянці зовнішніх статевих органів. Хворі тварини махають хвостом, труться вульвою об стовпи, стінки станків, часто приймають позу сечовиділення.

Через 3-6 днів після зараження слизова оболонка переддвер'я піхви набрякла, покрита темно-червоними плямами і крапчастими крововиливами, особливо у ділянці клітора і внутрішньої поверхні статевих губ. Одночасно можна бачити слизово-білуваті накладання. Згодом утворюються прозорі міхурці величиною від просяної зернини до горошини, порожнина яких містить спочатку серозний, а потім гнійний ексудат. На місці пустул після їх лопання виникають ерозії та язви. Містиво пустул збирається у вигляді жовтуватого вершкоподібного гнійного ексудату на дні переддвер'я піхви, витікає і засихає у вигляді кірочок у ділянці нижнього кута статевих губ та на корені хвоста. Через 4 дні ерозії заживають сами. На місці язв залишаються гладенькі білі рубці. Самоодужання можливе через 1-2 тижні.

2.7. Діагностика ускладнень дисфункцій та запальних процесів статевих органів самки

Атрофія матки - — різке зменшення органа в об'ємі. Може бути старечою, вродженою або патологічною. У старих тварин розвивається у клімактеричному періоді, коли яєчники перестають функціонувати, припиняються статеві цикли, а матка зменшується з одночасним потоншенням стінок і глибокими змінами в ендометрії.

Патолологічна атрофія матки зустрічається у молодих тварин внаслідок неповноцінної годівлі, незадовільних умов утримання, особливо при відсутності прогулянок. Найчастіше бувають асоціації: гіпофункція яєчників — атрофія матки; атрофія яєчників — атрофія матки; кіста яєчників — атрофія матки; склероз яєчників — атрофія матки; хронічний ендометрит — атрофія матки.

Діагноз ставлять після збору анамнезу, в якому фігурують спочатку неповноцінні (аритмічні і ановуляторні) статеві цикли, а потім анафродизія і ректального дослідження, при якому знаходять помітно зменшену матку з потоншеними атонічними стінками. Яєчники зменшені, щільні, без жовтих тіл і фолікулів (табл. 2.2).

Атрофія яєчників — значне зменшення яєчників у об'ємі з ослабленням або припиненням їх функції. Буває одно- і двосторонньою. Частіше реєструється у старих тварин (фізіологічна атрофія), після тяжких виснажливих захворювань, інтоксикацій, здавлювання тканин яєчників кістами або персистентними жовтими тілами, які в них розвиваються (патологічна атрофія).

У молодих тварин виникає у результаті неповноцінної годівлі. Проявляється атрезією наявних фолікулів з припиненням росту нових фолікулів. Розміри паренхіми і строми зменшуються, частина кровоносних судин запустіває, розладжується генеративна і гормональна функція яєчників. У залежності від сили і тривалості дії етнологічного чинника, розвивається різна глибина дистрофічних процесів, а описані зміни у яєчниках носять зворотній або незворотній характер. У першому випадку після усунення причини, що викликала атрофію, якщо вона не досягла високої ступені, можливе повне відновлення структури і функції яєчника. В останньому випадку тканина яєчника заміщується сполучною тканиною, а функція повністю припинюється.

Для постановки діагнозу користуються анамнестичними даними і проводять ретельне ректальне дослідження. Враховують, що на початку розвитку атрофічних процесів у яєчниках можуть бути аритмічні алібідно-анестральні статеві цикли, або цикли без достатньо виражених тічки і статевої охоти. Якщо процеси атрофії яєчників не зупиняються, настає анафродизія. Яєчники зменшені до величини горошини, інколи плоскі, гладенькі, без фолікулів і жовтих тіл на поверхні, мають еластичну або щільну консистенцію. Матка зменшена, атонічна (табл. 2.3).

Склероз яєчників — заміщення фолікулярного шару яєчників сполучною тканиною.

Причиною склерозу яєчників є запалення інтерстиційної тканини з наступною її гіалінізацією (внаслідок кістозного переродження, особливо при полікістозі, тривалої персистенції жовтих тіл, гіпофункції яєчників, оофориту, тривалої інтоксикації організму), здавлюванням паренхіми і строми яєчника і їх атрофією. Яєчники зменшені, мають горбкувату поверхню, щільну і навіть кам'янисту консистенцію, округлу або невизначену форму. При інтенсивному розвитку сполучної тканини яєчники можуть бути збільшеними. Фолікуле- і лютеогенез порушений. Анафродизія. Поступово розвивається атонія а потім і атрофія матки (табл. 2.3).

Індурація шийки матки — розрощення сполучної тканини з одночасною атрофією м'язових клітин, внаслідок чого цервікальний канал звужується і стає непрохідним. Є наслідком травм і запальних процесів.

Проявляється неплідністю. При ректальному дослідженні знаходять збільшення, деформацію і обмеження рухливості шийки матки. Вона має щільну, місцями кам'янисту консистенцію. Інколи спостерігається крепітація, зпричинена звапненням. При огляді шийки матки через піхвове дзеркало у період тічки канал шийки матки закритий. Матка може бути збільшеною за рахунок накопичення в її порожнині секрету. Статева циклічність може зберігатися. Для уточнення діагнозу можна проводити зондування цервікального каналу.

2,8. Діагностика новоутворень статевих органів самки Новоутворення у зовнішніх статевих органах та у піхві

найчастіше реєструються у собак. Доброякісні новоутворення локалізуються на нижній, верхній або бокових стінках переддвер'я піхви або піхви, мають округлу форму, часто тоненьку ніжку, досить вільно виступають у просвіт піхви і легко діагностуються при вагінальному дослідженні. Зустрічаються також пухлини статевих губ. Ліпома розвивається під слизовою оболонкою, досягає інколи великих розмірів, розтягує і випинає промежину.

Злоякісні новоутворення характеризуються розпадом тканин, що супроводжується кров'янистими, інколи гнійно-кров'янистими слизовими виділеннями з крихтоподібною масою і неприємним запахом. При значному розрощенні злоякісна пухлина виходить за межі статевої щілини у вигляді горбкуватої кровоточивої маси, що за формою нагадує кольорову капусту.

Венеричною саркомою Штікера хворіють собаки, незалежно від віку (частіше у середньому, але зустрічається і у сук, які навіть не мали статевого контакту), відрізняється контагіознїстю і передається при в'язці. Салоподібні одиночні або множинні розрощення пухлини локалізується на слизовій оболонці нижньої або бокових стінок переддвер'я піхви, у ділянці клітора. Собака часто облизує вульву. Коли пухлина розростається навколо зовнішнього отвору уретри, то уретра стискується і тому сечовиділення у собаки відбувається часто і маленькими порціями, з легеньким жиленням. У запущених випадках з зовнішніх статевих органів виділяється брудно-вишневого кольору кров'яниста рідина. Якщо новоутворення проростає глибше і охоплює значну поверхню переддвер'я піхви, статеві губи збільшуються і виявляється зяяння статевої щілини, через яку інколи можна бачити частину пухлини. Діагноз ставлять шляхом вагінального дослідження, яке бажано проводити у гумових рукавичках. Можна користуватися піхвовим дзеркалом. Звертають увагу на розміщення пухлини, ступінь враження уретри і слизової оболонки.

Новоутворення у шийці матки теж бувають доброякісними й злоякісними; частіше локалізуються на слизовій оболонці піхвової частини шийки матки. Вони можуть розвиватися з гіпертрофованих складок слизової цервікального каналу при хронічних цервіцитах. Ми реєстрували поліпозне розрощення від шийки матки дуже довгих тяжів товщиною 3-4 мм. Діагноз грунтується на даних вагінального і ректального досліджень.

Новоутворення матки зустрічаються рідко, можуть бути доброякісними (фіброма, міома, фіброміома, лейоміома, міксома) і злоякісними (саркома, фібросаркома, карцинома та інші).

Основною ознакою враження матки новоутворенням є неплідність. Статевий цикл розладжується. При ректальному дослідженні знаходять збільшену і вузлувату матку щільної консистенції, рухливість якої може бути обмеженою. Інколи промацуються спайки. У випадку утворення великої пухлини відчувається вібрація середньої маткової артерії.

У собак і кішок в основному реєструються доброякісні новоутворення, що вражають гладеньку мускулатуру (лейоміома і фіброміома). Вони локалізуються переважно у тілі матки. При новоутворенні матки досить характерно збільшується живіт. Шляхом пальпації через черевні стінки знаходять збільшену, інколи твердої консистенції матку. Уточнюють діагноз шляхом діагностичної пункції або після лапаротомії. Дуже рідко зустрічається аденокарцинома матки, яка проявляється кров'янистими виділеннями із статевих органів, а у випадку метастазів у різні органи — порушенням загального стану тварини.

Новоутворення яєчників частіше реєструють у корів (фіброми, аденоми, лейкоми, саркоми, карциноми, аденофіброми, лейкосаркоми та інші) і сук (гранульозноклітинна пухлина, аденома, терато-карцинома). При ректальній пальпації, проведеній з невеликими інтервалами, знаходять яєчник, який швидко збільшується і під тягарем тканин, що розростаються, може опускатися у черевну порожнину. Але при цьому розміри і форма рогів матки залишаються незміненими. Середня маткова артерія не вібрує. Анафродизія. У випадку злоякісного новоутворення відзначається прогресуюче схуднення тварини, анемічність видимих слизових оболонок, втрата блиску волосяного покриву.

У собаки гранульозноклітинна пухлина провокує гіпер-секрецію стероїдних гормонів і може обумовлювати залозисто-кістозну гіперплазію ендометрію або інші враження матки. Можливе погіршення загального стану, схуднення, втрата блиску і випадіння волосяного покриву на симетричних ділянках тіла, ознаки ендометриту, переродження матки, передчасного настання пустовки. Діагноз можна встановити шляхом пальпації, ультразвукового дослідження.

2.9. Розлади статевого циклу

Розрізняють повноцінний і неповноцінний статеві цикли. У поліестральних тварин, до яких відноситься велика рогата худоба, стадія збудження повноцінного статевого циклу повторюється ритмічно, тобто через певні інтервали (18-22 дні) протягом усього року. Стадія збудження повноцінного статевого циклу включає чотири чітко виражені феномени. Вони починаються і змінюють один одного синхронно, тобто через певні проміжки часу і у певній послідовності протягом стадії збудження. У корів стадія збудження триває 3-5 днів і починається з тічки, а через 6-48 год від її початку з'являються симптоми загальної реакції збудження. Через 6-24 год від початку їх прояву настає статева охота, яка триває 16 год (10-23 год) і через 10-15 год після її закінчення відбувається овуляція. Повноцінність феноменів стадії збудження статевого циклу залежить від якості лютео-і фолікулогенезу в яєчниках і морфо-функціональних змін у матці протягом стадій гальмування і зрівноваження.

Умовно можна розділити на:

1. Відсутність статевого циклу (анафродизія) обумовлена порушенням гіпоталамо-гіпофізарно-оваріально-маткової системи, які виникають при тривалій лактації, різкій зміні клімату, освітленості, дефіцитній годівлі. Супроводжує такі захворювання, як кісти яєчників (окрім фолікулярної у стадії німфоманії), гіпофункція яєчників, персистентне жовте тіло яєчника, оофорит, атрофія яєчників, склероз яєчників, хронічна субінволюція матки і ендометрит, піометра, сальпінгіт, піометра, затримка у порожнині матки муміфікованих плодів. Буває внаслідок хронічних або з гострим перебігом захворювань (фасциольоз і інші інвазії, заразні захворювання, пневмонія, гепатит, цистит, нефрит, патологія копитець у жуйних і інші). Реєструють і вроджену анафродизію, спричинену гіпоплазією чи аплазією яєчників, інфантилізмом, гермафродитизмом. Може бути несправжня анафродизія — при «тихій охоті».

2. Порушення ритму статевих циклів (аритмічний статевий цикл):

2.1. Аритмічниі статеві цикли із скороченим інтервалом між стадіями
збудження. Причинами їх є ановуляторний статевий цикл,
гіпофункція жовтого тіла, фолікулярна кіста, полікістоз, розлади
гіпоталамо-гіпофізарної регуляції.

2.2. Аритмічні статеві цикли з подовженими інтервалами між стадіями
збудження реєструються частіше. Спостерігаються при
гіпофункції яєчників, персистенції жовтого тіла яєчника,
фолікулярних і лютеїнових кістах яєчників. Вони є ознаками
ембріональної загибелі, яка сталася після 15-го дня вагітності
(у цьому разі формування наступної стадії збудження затри
мується до 25 днів і більше). Тільки у собак переривання вагітності
не впливає на ритм статевих циклів.

2.3. Змішані цикли, з чергуванням скорочених і подовжених інтервалів
між стадіями збудження зумовлені асоціаціями названих
патологій.

2.4. Подовження тривалості періодів тічки, загальної реакції
збудження і статевої охоти без овуляції. Спостерігається при
розладах гормональної регуляції, характерною для яких
є гіперестрогенемія. Це буває при німфоманії, а у сук — при
затяжній тічці. Німфоманію спричинюють фолікулярні кісти
яєчників, дисфункції гіпофізу, щитовидної залози, кори
наднирників. Рідше німфоманія розвивається при оофориті,
пухлинах яєчників, сальпінгіті, кістозній гіперплазії маткових
залоз, гіпертрофії клітора, поліпозному розрощенні шийки матки
або піхви, згодовуванні корму, багатого фітоестрогенами
(конюшина, люцерна, еспарцет та інші), зернофуражу, у якому
міститься токсин естрогенної дії зеарален.

3. Асинхронний статевий цикл — розлади синхронності стадії
збудження статевого циклу:

3.1. Скорочення тривалості феноменів стадії збудження статевого циклу і слабкий їх прояв частіше всього зустрічаються при гіпофункції яєчників.

3.2. Порушення природної закономірності прояву феноменів стадії

збудження. 4. Аномалії стадії збудження статевого циклу — неповноцінний

статевий цикл, для якого характерним є випадання одного, двох

або більше феноменів стадії збудження:

4.1. Анестральний — відсутність тічки або невиразність однієї або
кількох ознак тічки (набряку вульви, гіперемії слизових оболонок
зовнішніх статевих органів і виділення з них слизу). Це свідчить
про порушення фолікулогенезу, відсутність граафового пухирця
або про передчасну атрезію везикулярних фолікулів з їх
лютеїнізацією, а відтак і про порушення синтезу естрогенів, які
власне і викликають феномен тічки. У період стадії збудження
зростає прогестероно-естрадіолове співвідношення. Такі
порушення бувають при гіпофункції яєчників, склерозі яєчників,
прихованому ендометриті, хронічній субінволюції матки.

4.2. Ареактивний — відсутність феномена загальної реакції
збудження. Є результатом порушення прогестероно-естрадіоло-
вого співвідношення у період тічки, що не забезпечує відповідного
впливу на центральну нервову систему.

4.3. Алібіднин — відсутність статевої охоти внаслідок порушень
синтезу естрогенів і андрогенів протягом тічки і загальної реакції
збудження, коли їх концентрація у крові тварини недостатня для
формування у головному мозку статевої домінанти.

4.4. Ановуляторшй — статевий цикл, який проходить без овуляції,
описаний у розділі 2.3.

За С.С. Волковим причини і розвиток неповноцінного статевого циклу можна сформулювати у такій послідовності: порушення годівлі, утримання, відсутність моціону, контакту з самцем та інсоляції, а також порушення технології штучного осіменіння призводять до патології вагітності, пологових і післяпологових ускладнень. Це супроводжується підвищенням частоти гінекологічних захворювань, які проявляються тривалою анафродизією, порушенням стеро'ідогенезу і обміну речовин. Такий негативний вплив на яєчники і матку спотворює прояв феноменів стадії збудження статевого циклу.

Аномалії тічки у собак

Анафродизія — відсутність статевої циклічності у дорослої (1,5-2 роки) клінічно здорової суки. Потрібно виключити вроджені вади статевих органів і зібрати якомога повніший анамнез. Найчастіше причиною відсутності тічки є гормональні розлади, пов'язані з атримкою розвитку або дисфункцією яєчників. Недостатність функції яєчника, яка розвивається після закінчення вагітності, також подовжує фазу анеструсу. Анафродизія може бути результатом призначення самці гормональних препаратів для попередження або припинення тічки, попередження запліднення і нідації. Виснаження, ожиріння, ізольоване утримання без прогулянок і спілкування з самцями, стреси, перенесення різних захворювань, також призводять до анафродизії.

Відсутність тічки або «тиха охота» — коли зовнішні і поведінкові ознаки тічки відсутні або слабі, тоді як гормональні циклічні процеси (дозрівання фолікулів і овуляція) нормальні. Самка може підпускати самця або ні, і тоді вона агресивна по відношенню до нього. Вагінальною цитологією і вагіноскопією можна підтвердити нормальну функцію яєчників, характерну для естральної фази циклу (перевага поверхневих зроговілих клітин).

Подовження тічки має три клінічні форми:

1. Подовжений проеструс: клінічні і поведінкові ознаки тічки
не зникають через 3 тижні, а продовжуються ще кілька днів або
тижнів. Зовнішні статеві органи залишаються набряклими, затриму
ються генітальні виділення червоного або коричнево-червоного
кольору. Сука продовжує вабити самців, але не допускає коїтусу.
Вагінальна цитологія відрізняється від нормального еструсу:
домінують поверхневі базофільні клітини з менше 40% ацидофільних
клітин. Вульва значно збільшена, а слизова оболонка піхви легенько
гіперемована, блідорожевого кольору, зібрана у складки. Таке
порушення може бути викликаним подовженням естрогенової фази
циклу. ЛГ не виділяється, овуляція не настає, а ендометрій не
переходить у секреторну (прогестеронову) фазу.

2. Подовжений еструс характеризується тривалою охотою: сука
допускає в'язку дуже довго (близько 14 днів) і має геморагічні водянисті
або слизисті коричневі виділення із статевих органів. У вагінальному
мазку домінують ацидофільні клітини. Як і при подовженні проеструсу,
може не наставати овуляція і цей стан може закінчуватися кістозною
дегенерацією ендометрію. Деякі собаки все таки запліднюються, хоча
статева охота в них продовжується ще близько тижня.

Причиною подовженого еструсу вважають розлад секреції естрогенів, що спостерігається при затримці овуляції, фолікулярній кісті або гранульозно-клітинній пухлині яєчника.

3. Переривання еструсу: після нормального проеструсу
з'являються ознаки естральної фази, але вона триває всього 1-2 дні, після чого статева охота різко припиняється - самка не допускає самців, яких вона привабила. Вагінально-цитологічне дослідження свідчить, що статева охота у суки настала передчасно. Через кілька днів вона відновлюється і звичайно уже має нормальний перебіг, а самка може бути плодотворно спарованою.

2.10. Виявлення і аналіз причин непродуктивних осіменінь самок

Усі згадані гінекологічні захворювання призводять до порушень статевої циклічності, що найчастіше проявляється у вигляді анафродизії, неповноцінних статевих циклів або багаторазових непродуктивних осіменінь. Але останні розлади мають цілий ряд інших причин, які треба знати, щоб шляхом аналізу отриманих при гінекологічній диспансеризації організаційно-господарських, клінічних і лабораторних даних зуміти виявити головні з них і розробити адекватні заходи з їх попередження. Результатом ефективного проведення подібних заходів має бути покращення заплідненості, зменшення кількості осіменінь і, звичайно, витрат на сперму.