ДІАГНОСТИКА ГІНЕКОЛОГІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ 14
2.1.методика гінекологічного дослідження (В.С. гонтаренко) 14
2.2. класифікація гінекологічних захворювань тварин
(Д.С. гришко, Д.М.Жидков) 16
ДІАГНОСТИКА ДИСФУНКЩЙ ЯЄЧНИКІВ 18
ДІАГНОСТИКА ДИСФУНКЩЙ МАТКИ 2 9
ДІАГНОСТИКА ЗАПАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ СТАТЕВИХ ОРГАНІВ САМКИ НЕЗАРАЗНОГО ПОХОДЖЕННЯ 3 4
ДІАГНОСТИКА ЗАПАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ СТАТЕВИХ ОРГАНІВ
САМКИ ЗАРАЗНОГО ПОХОДЖЕННЯ 4 4
ДІАГНОСТИКА УСКЛАДНЕНЬ ДИСФУНКЩЙ ТА ЗАПАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ СТАТЕВИХ ОРГАНІВ САМКИ 4 7
ДІАГНОСТИКА НОВОУТВОРЕНЬ СТАТЕВИХ ОРГАНІВ САМКИ 4 9
2.9. розлади статевого циклу 51
2.10. виявлення І аналіз причин непродуктивних осіменшь самок 5 5
ЛІКУВАННЯ І ПРОФІЛАКТИКА ГІНЕКОЛОГІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ (Д.С. гришко) 57
ЛІКУВАННЯ ТВАРИН З ФУНКЦІОНАЛЬНИМИ РОЗЛАДАМИ ЯЄЧНИКІВ 5 7
ЛІКУВАННЯ ТВАРИН З ДИСФУНКЦІЯМИ МАТКИ 69
ЛІКУВАННЯ САМОК, ХВОРИХ НА ХРОНІЧНІ ЗАПАЛЬНІ ПРОЦЕСИ
СТАТЕВИХ ОРГАНІВ НЕЗАРАЗНОГО ПОХОДЖЕННЯ 7 З
ЛІКУВАННЯ САМОК З ЗАПАЛЬНИМИ ПРОЦЕСАМИ СТАТЕВИХ ОРГАНІВ
ЗАРАЗНОГО ПОХОДЖЕННЯ 83
ЛІКУВАННЯ САМОК З УСКЛАДНЕННЯМИ ДИСФУНКЦІЙ ТА ЗАПАЛЬНИХ
ПРОЦЕСІВ СТАТЕВИХ ОРГАНІВ 85
ЛІКУВАННЯ САМОК З НОВОУТВОРЕННЯМИ СТАТЕВИХ ОРГАНІВ 86
3.7. система застосування біологічно активних речовин для
ПРОФІЛАКТИКИ АКУШЕРСЬКО-ПНЕКОЛОПЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ
У КОРІВ І ПОКРАЩЕННЯ ЖИТГЕЗДАТНОСП НОВОНАРОДЖЕНИХ ТЕЛЯТ
(Д. С. гришко, Д. М. Жидков) 8 6
3.8. методи підвищення заплідненості корів при багаторазових
непгодуктивнихосіменщнях
(Д.С. гришко, М.М. бондаревський) 87
3.9. ЛІКУВАННЯ СУК З РОЗЛАДАМИ СТАТЕВОГО ЦИКЛУ 90
4. ПРОВЕДЕННЯ ГІНЕКОЛОГІЧНОЇ ДИСПАНСЕРИЗАЦІЇ
КОРІВ (В.С. гонтаренко, Д.С. гришко) 91
4.1. аналіз результатів гінекологічної диспансеризації 9 2
5. ПІДРАХУНОК ЕКОНОМІЧНИХ ЗБИТКІВ ВІД НЕПЛІДНОСТІ САМОК (О.А. цупило)
94
ВСТУП
Проблеми неплідності тварин були складними завжди, а в наш час, у зв'язку з щорічним зменшенням поголів'я худоби, утримуваного у колективному секторі, ще дужче загострилися. Актуальними зараз є також питання розладу статевої функції у дрібних тварин. Серед причин, які призводять до неплідності тварин, велику роль відіграють гінекологічні захворювання, оволодіння діагностикою і лікуванням яких можна віднести до справжнього мистецтва лікаря ветеринарної медицини.
В той же час, на клінічних заняттях з ветеринарної гінекології не завжди вдається забезпечити студентів достатньою кількістю клінічного матеріалу, а вітчизняного підручника з гінекології поки що немає. Практичним лікарям ветеринарної медицини сьогодні ніде почерпнути нові систематизовані знання, хоча за останнє десятиріччя ветеринарна акушерська наука зробила значні кроки у вивченні етиопатогенезу акушерсько-гінекологічних захворювань, на підставі яких розроблені і апробовані ефективні методи діагностики, профілактики і лікування хворих тварин. На українському ринку лікарських препаратів появляються нові препарати. Ось чому автори, базуючись на власному досвіді та сучасних даних літератури, старались системно підійти до висвітлення питань діагностики і лікування тварин, організації і проведення гінекологічної диспансеризації, деталізувати аналіз її результатів.
Критичні зауваження і пропозиції на учбовий посібник просимо надсилати на адресу кафедри акушерства і гінекології Харківського зооветеринарного інституту: 312050 Харківська область, Дергачівський район, п/в Мала Данилівка, ХЗВІ (телефон кафедри 57-4-86).
/. НЕПЛІДНІСТЬ І ЯЛОВІСТЬ ТВАРИН
1.1. Визначення поняття «неплідність» та «яловість»
Неплідність тварин, порушення відтворення нащадків, зумовлене
ненормальними умовами існування самок і самців. Неплідність — складне біологічне явище, яке виникає в результаті впливу на організм несприятливих факторів зовнішнього та внутрішнього середовища. Практика тваринництва показує, що неплідною слід вважати самку, яка через місяць після пологів була осіменена, але не запліднилася. Неплідними вважають також молодих самок, які не запліднилися через місяць після досягнення ними фізіологічної зрілості (у телиць при досягненні віку 18 місяців, у кобил— 3 року, у ярок — 12 місяців, у свиней — 8-9 місяців).
Яловість, економічне поняття, яке означає недоотримання приплоду в маточній групі стада за минулий рік. Незважаючи на те, що терміни «неплідність» та «яловість» застосовуються в тваринництві давно, але до теперішнього часу немає єдиною думки про те, який процес та явище вкладають в ці поняття. Маючи на увазі, що слова «неплідність» та «яловість» міцно закріпилися в лексиконі тваринників, багато вчених намагалися дати чітке визначення цим поняттям. Серед них заслуговують уваги праці І.А. Бочарова, В.М. Воскобойникова, В.А. Акатова, В.П. Гончарова, М.І. Полянцева та А.П. Студенцова, яка є найбільш повною, і досі застосовується практичними ветеринарними спеціалістами (табл. 1.1).
Таблиця 1.1
Характеристика неплідності та яловості
| Неплідність | Яловість |
| 1. Поняття «неплідність» розповсюджується як на самку, так І на самця | 1. Поняття «яловість» розповсюджується тільки на самку. |
| 2. Неплідність — порушення відтворювання нащадків, яке викликане неправильним розвитком, умовами Існування та господарським використанням самок І самців. | 2. Яловість — кількість самок (у відсотках) стада, які не дали приплоду на протязі господарсько-звітної о періоду (господарського року). |
| 3. Неплідна самка — та, яка не запліднилася на протязі одного місяця після пологів, а молода самка — через ЗО днів після досягнення фізіологічної зрілості. Неплідний самець — нездатний до розмноження. Молодий самець — той, який не досяг статевої зрілості. | 3. Ялова самка — та, яка належить до маточного стада, але не дала приплоду на протязі календарного року. |
| 4. Неплідність — явище біологічне; воно може І повинно враховуватися тільки на кожний поточній день господарського року шляхом дослідження кожної тварини. | 4. Яловість — поняття економічне, обумовлене недоотриманням запланованої (мінімальної або більше) кількості приплоду від маточного стада. Можна враховувати за будь який проміжок часу, але зважаючи на статистичну звітність, визначають тільки по закінченні господарського року за записами та Інвентаризацією. |
| 5 Ліквідація неплідності (малопліддя) самок — отримання від кожної самки приплоду (максимум приплоду) в термін, необхідний для вагітності І післяпологового періоду. Ліквідація неплідності самця — отримання від нього якісної сперми в установлені терміни. | 5. Ліквідація яловості — отримання від самок маточного поголів'я приплоду на протязі господарського року |
| 6. Вагітна самка не може бути неплідною. | 6. Ваптна самка може бути яловою, якщо вщ неї не отримано приплоду в період з 1 січня до 21 березня поточного року, І вона завагітніла після 21 березня. |
| 7. Неплідність наносить економічні збитки, які обумовлені щоденним недоотриманням сперми вщ самців, молока І телят від самок, а в подальшому і вибраковкою самок І самців. | 7 Збитки від яловості визначаються тільки вартістю недоотриманих запланованих телят (приплоду). |
| Економічна ефективність відтворення стада за той чи Інший період визначається тільки з урахуванням днів неплідності. | |
1.2. Класифікація неплідності
Для визначення причин неплідності ветеринарні акушери М.Ф. Мишкін, П.А. Волосков, І.А. Бочаров, А.П. Студенцов та ін. розробили більше 10 класифікацій неплідності. Найбільш повною визнана класифікація, запропонована професором А.П. Студенцовим (табл. 1.2), хоча і вона, на думку її автора, не може врахувати всіх факторів, які викликають неплідність.
Таблиця 1.2 Класифікація неплідностза А.П. Спуденцовим
Неплідніспь
Самок Самців
Природжена
Інфантилізм природжений. Інфантилізм природжений.
Фримартінізм. Крипторхізм.
Гермафродитизм.
СІтреча Атрофічні процеси в статевих органах.
Симппомат чна Хвороби статевих та інших органів.
Аліменпирна
В результаті виснаження. Як наслідок ожиріння. Із-за якісної недостатності раціону. Інфантилізм в результаті недогодівлі зростаючих тварин.
Експлуатіційна Експлуатаційне виснаження.
Кліматічна
Як наслідок недостачі чи надлишку інсоляції, несприятливого клімату та інших негараздів в утриманні самок та плідників.
ШІІучна
1. Штучно надбана.
Неправильне та несвоєчасне Неправильне отримання, зберігання,
природне чи штучне осіменіння. транспортування сперми.
2. Штучно направлена. Ізольоване утримання зростаючих самок та самців з часу їх статевої
зрілості до фізіологічної зрілості.
Кастрація оперативним чи Кастрація оперативним чи
безкровним методами, перев'язка безкровним методами, вазектомія та
яйцепроводів та інші стерилізуючи
операції.
Планових пропуск статевих циклів
без осіменіння для подовження
періоду лактації і т.д.
Інші стерилізуючи операції.
1.3. Види неплідності
Природжена неплідність — наслідок аномалій статевого апарату тварин, які виникають в період його ембріонального чи фетального розвитку в результаті неповноцінності сперміїв, яйцеклітин і зиготи. Воно проявляється інфантилізмом, дійсним та удаваним гермафродитизмом (фримартинізмом) і аномаліями розвитку вульви, піхви, шийки матки та біологічною невідповідністю гамет.
Гермафродитизм — (від грец. Hermaphroditos — син Гермеса і Афродити, двостатева істота).
Під гермафродитизмом (андрогенія, інтерсексуалізм, двостатевість) розуміють наявність у одного і того самого організму ознак двох статей. Ця аномалія може охоплювати статеві залози, зовнішні та внутрішні статеві органи, а також вторинні статеві ознаки. Але можерозповсюджуватися тільки на частину з них. У найнижчих класів тварин гермафродитизм — фізіологічне явище (п'явки, дощові черви). Гермафродити виконують одночасно роль самця і самки, або періодично — один період — роль самця, інший — роль самки. У сільськогосподарських тварин майже не зустрічається.
Удаваний гермафродитизм — фримартинізм — пов'язаний з гормональними порушеннями, які проявляються в другу половину вагітності, тобто з того часу, коли починають функціонувати залози внутрішньої секреції.
Фримартинізм зустрічається переважно у телиць і насамперед у тих, які народилися в числі різностатевих двієнь. Причини фримарти-нізму в тому, що при двійнях у великої рогатої худоби буває спільний хоріон з обмеженими ділянками для розгалуження судин для одного та іншого плоду. Однак, судини різних плодів дають анастомози між собою, що зумовлює кровозмішення. Гормони самця разом з кров'ю потрапляють в організм телички і негативно впливають на формування статевих органів жіночої істоти. Гормони самки на організм самця шкідливого впливу не здійснюють.
У кіз, свиней та інших тварин ця аномалія зустрічається досить рідко.
Інфантилізм (походить від лат. Infantis — дитячий) — патологія розвитку, яка проявляється в затримці розвитку організму взагалі, а статевого апарату і його функції — зокрема.
Інфантилізм буває внаслідок гормональної недостатності (головним чином — гіпофізу, щитовидної залози і наднирок) і внаслідок неповноцінності та недостатності годівлі матері і плода в період його розвитку. Останній вид інфантилізму має назву аліментарний).
Аномалії статевого апарату — нерідко зустрічаються у вигляді природжених дефектів, частина з яких може зумовити неплідність. Зустрічаються телиці, у яких відсутня вульва, а піхва зі значним звуженням або повним зрощенням її каналу. Може бути відсутня шийка матки або її канал. У кобил відзначали випадки надмірної гіпертрофії сечового клапана, який перешкоджав природному осіменінню. Бувають аномалії матки, зокрема, у корів і свиней реєстрували однорогу матку, у свині відзначений випадок наявності чотирирогої матки і чотирьох яєчників. В усіх рогах розвивалися плоди і в усіх яєчниках були жовті тіла (П.Є. Ладан).
Інші види природженої неплідності. Природжена неплідність буває не тільки на тлі аномалій статевого апарату, але і з причин біологічної неповноцінності статевих клітин. Одним з проявів неплідності, яке базується на біологічній неповноцінності статевих клітин, слід вважати неплідність на фоні близькородинного розведення. Занадто близькі особини за родинністю не можуть забезпечити життєвості нащадкам, внаслідок чого запліднення відбувається, але вагітність дуже швидко переривається.
Протилежним буває неплідність, яка грунтується на невідповідності статевих продуктів у різних видів тварин, що відбувається при гібридизації. Але не всі гібриди бувають неплідними. Гібриди-самки від яка і корови — плодючі, а самці — неплідні; мули і лошаки — неплідні.
Природжена неплідність (крім аліментарного інфантилізму) незначна й не завдає великої шкоди та збитків тваринникам. Для його запобігання не допускають близькородинного схрещування, а для інфантильних тварин застосовують методи стимуляції статевої функції.
Стареча неплідність, клімактерій — Climax (від лат. Climacter — віковий, переломний період) — поступове згасання статевої функції, пов'язане з віком. В цей час настає стареча атрофія статевих органів. З боку яєчників відзначають втрату функції утворення нових примордіальних фолікулів (аплазія), а існуючі в яєчниках фолікули не ростуть. Вони атрофуються або заміняються сполучною тканиною. Настає атрофія і склероз матки.
Статеві цикли у тварин поступово згасають. Матка стає дряблою, звисає в черевну порожнину, підтягуючи за собою і краніальну частину піхви. В подальшому відбувається розростання сполучної тканини, матка стає твердою або кам'янистою (інкальцинація матки). Яєчники тверді, рівні або бугристі, але без зростаючих фолікулів та жовтих тіл.
У кобил стареча неплідність настає у 17-27 років, у корів у 15-20, у овець і кіз у 6-8, у свиней у 7, у собак 10-11, у кішок у 8-10, у кролиці у 4-5 років. При несприятливих умовах годівлі, утримання та експлуатації с.-г. тварин стареча неплідність у них настає раніше.
Аліментарна неплідність пов'язана з недостатньою або надмірною годівлею: недостатністю провітамінів, вітамінів, мінеральних речовин, мікроелементів, перекормом концентратами, неповноцінною годівлею вагітних та молодих зростаючих тварин.
Зустрічається три види неплідності: а) внаслідок виснаження; б) внаслідок ожиріння; в) внаслідок якісної недостатності кормів.
У всіх випадках в організмі тварин відбуваються значні загальні порушення, в тому числі і порушення статевої функції. Зокрема, може настати жирова дегенерація яєчників, їх атрофія, гіпоплазія або анаплазія, затримка жовтих тіл, кістозне переродження яєчників і т.д.
Всі патологічні процеси є вторинними симптомами основного захворювання — аліментарних дистрофій і дегенерацій, як і сама аліментарна неплідність.
Неплідність на фоні виснаження. Корми — основне джерело енергії організму. При повноцінній годівлі тварин всі життєві функції у них протікають інтенсивно, правильно. Тварини активно реагують на навколишнє середовище і на всі зміни, які протікають в їх організмі. Навпаки, при однорідній, недостатній за кількістю годівлі, яка веде до виснаження, порушується нормальне протікання життєвих процесів взагалі і статевих зокрема.
Неплідність внаслідок ожиріння. У результаті надлишкової годівлі тварин і недостатності моціону поживні речовини перетворюються у жир, який депонується в усіх тканинах і органах, в тому числі і у статевих. Інша частина поживних речовин, які не використались на утворення молока та на кінетичну енергію, не доходить до кінцевих продуктів обміну, і циркулює в крові у вигляді кетонових тіл. Кетози та інші види інтоксикації зумовлюють дегенеративні процеси не тільки в печінці, нирках, серці, нервовій системі, але і в яєчниках. Яєчники перероджуються, зменшуються в розмірах та не містять фолікулів. Статева функція відсутня.
Неплідність від якісної нестачі кормів. Для повноцінної функції організму необхідні не тільки поживні речовини (білки, жири, вуглеводи), але і такі, як вітаміни (Α,Ε,ϋ,Β та ін.) і мінеральні речовини (кальцій, фосфор, сірка, залізо, калій, натрій, йод, мідь, кобальт та ін.). Відсутність або недостатня кількість в організмі повноцінних вітамінів, білків, мінеральних солей призводять до абортів і неплідності.
Кліматична неплідність виникає внаслідок пригнічення органів розмноження під впливом різких змін кліматичних умов при транспортуванні тварин чи ненормальному мікрокліматі в приміщеннях.
Експлуатаційна неплідність може виникати при посиленому та одноманітному використанні тварин (велике фізичне навантаження, посилений тренінг, висока молочна продуктивність та ін.).
Штучна неплідність може бути штучно-направленою та штучно-придбаною. Перша (кастрація, перев'язка яйцепроводів, пропуски осіменіння) свідомо створюється людиною головним чином в економічних цілях; друга — наслідок недбалої організації осіменіння тварин з нормальним плином статевого циклу.
Симптоматична неплідність можлива як наслідок неінфек-ційних, інфекційних та інвазійних захворювань статевої системи. Багато захворювань самок, проявляються значними змінами з боку організму, що супроводжуються розладами відтворювальної функції (плодючості) тварин. До таких захворювань відносяться: сильне ураження гельмінтами, хронічні виснажуючі інфекційні та незаразні захворювання і захворювання статевих органів, при яких неплідність є симптомом (ознакою).
Основною причиною цього виду неплідності слід вважати гінекологічні захворювання. До їх числа відносяться: запалення матки, запалення шийки матки, запалення піхви, захворювання яєчників і фалопієвих труб. Вказані захворювання, крім неплідності, завдають великих збитків і тим, що хворі тварини значно знижують свою продуктивність і вгодованість. Гінекологічні захворювання нерідко є причиною виникнення тяжко протікаючих маститів. Крім того, необхідні значні витрати на лікування. Неплідність при цих захворюваннях настає в результаті:
а) загибелі сперміїв в жіночих статевих шляхах, внаслідок згубної
дії на них продуктів запалення (несприятливе зовнішнє середовище);
б) відсутність можливості зустрічі статевих клітин самця і самки,
як наслідок непрохідності будь-якої частини статевого апарату;
в) загибель яйцевої клітини або зиготи в результаті несприятливих
для них умов зовнішнього середовища;
г) порушення динаміки статевих циклів (відсутність статевої охоти,
тічки і овуляції).
2. ДІАГНОСТИКА ГІНЕКОЛОГІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ
2.1, Методика гінекологічного дослідження
Гінекологічні хвороби є безпосередньою причиною неплідності, оскільки несприятливі умови існування призводять до виникнення тієї чи іншої патології репродуктивних органів, або створюють сприятливий фон для дії патогенних факторів.
До гінекологічних хвороб відносяться хвороби яєчників, яйцепроводів, матки, піхви і вульви.
Діагностика хвороб статевих органів здійснюється шляхом ретельного клініко-гінекологічного дослідження тварин з врахуванням даних анамнезу. У необхідних випадках проводять спеціальні лабораторні дослідження.
При зборі анамнестичних даних виясняють вік тварини, умови годівлі і утримання у сухостійний період і після пологів, дату пологів (чи аборту), характер їх перебігу, надавалась тварині чи ні акушерська допомога, була чи ні затримка посліду, де і в яких умовах проходили пологи, санітарний стан пологового відділення, коли і які появилися перші ознаки захворювання, чи лікували тварину і яке було призначене лікування, характер прояву статевої циклічності, кількість і дата останнього осіменіння.
Після збору анамнезу проводять загальне клінічне та спеціальне гінекологічне дослідження. При цьому враховують вгодованість і загальний стан тварини, стан волосяного покриву і шкіри, вимірюють температуру тіла, частоту пульсу і дихання, кількість скорочень рубця. При наявності показань більш детально досліджують стан серцево-судинної системи, органів дихання і травлення.
Потім приступають до гінекологічного дослідження, яке складається з огляду зовнішніх статевих органів і внутрішнього вагінального і ректального досліджень.
При зовнішньому огляді визначають загальну конфігурацію крупу, стан зв'язок, вульви, кореня хвоста і промежини, звертають увагу на наявність і характер виділень з вульви ексудату або кірочок на корені хвоста і в ділянці сідничних бугрів.
Внутрішнє дослідження проводиться у разових поліетиленових або гумових гінекологічних рукавичках. Спочатку пальцями лівої або правої руки розкривають вульву і оглядають слизову оболонку переддвір'я піхви. При цьому визначають її колір, звертають увагу на наявність слизу або ексудату, крововиливів, ерозій, вузликового або пухирцеподібного висипу. Після цього з допомогою стерильного піхвового дзеркала (обробленого на незакурюваному полум'ї спиртівки), зволоженого стерильним фізіологічним розчином або вазеліном, проводять вагінальне дослідження. Зовнішні статеві органи обмивають теплою водою, протирають ватним тампоном, змоченим розчином фурациліну 1:5000 або калію перманганату 1:2000. При введенні дзеркала звертають увагу на реакцію і поведінку тварини, потім ретельно оглядають і визначають стан слизової оболонки піхви, зовнішнього війстя шийки матки, цервікального каналу, реєструють наявність і характер виділень з нього.
У здорової корови слизова оболонка переддвер'я і піхви рожевого або світлорожевого кольору, блискуча, волога, покрита прозорим, рідким та блискучим слизом. Зовнішнє війстя шийки матки має форму соска або розетки, канал шийки матки звичайно закритий (крім стадії збудження статевого циклу, коли з цервікального каналу рясно виділяється прозорий слиз). При розвитку запального процесу піхвова частина шийки матки збільшена, набрякла, червоного кольору, складки її потовщені, цервікальний канал напіввідкритий і з нього виділяється ексудат. Вважається, що канал шийки матки напіввідкритий, якщо в нього вільно входить піпетка для осіменіння.
Після вагінального проводять ректальне дослідження, визначаючи при цьому розташування, розмір, консистенцію, тонус шийки, тіла і рогів матки, а також стан яйцепроводів і яєчників.
У нормі статеві органи корів розміщуються у тазовій порожнині або іноді роги матки звисають за лобкове зрощення у черевну порожнину, рухливі, безболісні. Шийка матки прощупується у вигляді щільного валка циліндричної форми діаметром 3-4 см, роги матки симетричні, пружно-еластичної консистенції, при погладжуванні добре скорочуються, набувають напівкулястої форми і повністю захоплюються рукою. Яєчники мають овальну або круглясту форму, пружно-еластичну консистенщю; розмір їх залежить від віку і фізіологічного стану тварини. Як правило у них виявляються фолікули у вигляді різної величини (1-1,5 см) міхурців або жовті тіла різного розміру і консистенції. Частіше жовте тіло має щільнішу консистенцію, ніж інші тканини яєчника. Іноді яєчники мають гладку поверхню. Яйцепроводи не прощупуються.
2.2. Класифікація гінекологічних захворювань тварин
Патологічні процеси, які розвиваються у геніталіях і викликають неплідність, можна розділити на 5 груп:
1. Функціональні розлади (дисфункції):
1.1. Дисфункції яєчників:
1.1.1. Гіпофункція яєчників;
1.1.2. Гіпоплазія яєчників;
1.1.3. Фолікулярна кіста;
1.1.4. Лютеїнова кіста;
1.1.5. Полікістозні яєчники;
1.1.6. Персистентне жовте тіло;
1.1.7. Гіпофункція жовтого тіла;
1.1.8. Затримка овуляції;
1.1.9. Ановуляторний статевий цикл;
1.1.10. «Тиха охота» або ареактивно-алібідний статевий цикл.
1.2. Дисфункції матки:
1.2.1. Гіпотонія і атонія матки;
1.2.2. Гіпотонія яйцепроводів;
1.2.3. Постлібідна метрорагія;
1.2.4. Хронічна субінволюція матки;
1.2.5. Кістозна гіперплазія маткових залоз.
2. Запальні процеси:
2.1. Незаразного походження:
2.1.1. Вульвіт і вульво-вагініт;
2.1.2. Вестибуло-вагініт;
2.1.3. Гартнерит;
2.1.4. Бартолініт;
2.1.5. Цервіцит;
2.1.6. Метрити:
2.1.6.1. Хронічний катаральний ендометрит;
2.1.6.2. Хронічний катарально-гнійний ендометрит;
2.1.6.3. Прихований або субклінічний ендометрит;
2.1.6.4. Міометрит;
2.1.6.5. Периметрит;
2.1.6.6. Параметрит;
2.1.6.7. Піометра;
2.1.6.8. Гідрометра;
2.1.6.9. Міксометра;
2.1.7. Сальпінгіт;
2.1.8. Оофорит;
2.1.9. Периофорит.
2.2. Заразного походження:
2.2.1. Трихомоноз;
2.2.2. Кампілобактеріоз;
2.2.3. Інфекційний фолікулярний вестибуло-вагініт;
2.2.4. Пухирцевий висип.
3. Ускладнення дисфункції та запальних процесів:
3.1. Атрофія матки;
3.2. Атрофія яєчників;
3.3. Склероз ячників;
3.4. Індурація шийки матки, зарощення її каналу;
3.5. Часткова або повна непрохідність яйцепроводів.
4. Новоутворення статевих органів:
4.1. Новоутворення зовнішніх статевих органів і піхви:
4.1.1. Фіброма, лейоміома, ліпома;
4.1.2. Саркома, карцинома;
4.1.3. Вірусна саркома;
4.2. Новоутворення шийки матки;
4.3. Новоутворення матки:
4.3.1. Фіброма, фіброміома, лейоміома, міксома;
4.3.2. Саркома, фібросаркома, карцинома;
4.4. Новоутворення яєчників:
4.4.1. Аденома, аденокарцинома, тератокарцинома, саркома, гра-нульозноклітинна пухлина.
5. Вроджені аномалії:
5.1. Гіпоплазія яєчників і матки;
5.2. Однорога матка;
5.3. Відсутність одного яєчника;
5.4. Подвійна шийка матки.
2.3. Діагностика дисфункції яєчників
Гіпофункція (гіпотрофія) яєчників — це захворювання, яке є виявленням пристосування організму до новостворених умов існування, проявляється зменшенням об'єму яєчників з ослабленням їх гормональної та генеративної функції і супроводжується неповноцінними статевими циклами або анафродизією.
Основною причиною гіпофункції яєчників є пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-оваріально-маткової системи. При цьому ріст примордіальних фолікулів не припиняється, але вторинні фолікули майже не розвиваються, а утворившись, зразу піддаються атрезії у зв'язку з дистрофічними процесами, що проходять у яєчниках і слизовій оболонці матки. Внутрішня тека таких фолікулів виражена слабо і в міру їх росту у ній розвиваються процеси атрофії, а гранульоза піддається дистрофії і редукції. Колагенізація тканин гонад і ослаблення окисно-відновних реакцій в ендометрії супроводжуються низькою скоротливою здатністю матки. Внаслідок цього статева активність порушується або зовсім припиняється, в статевих органах створюються несприятливі умови для транспорту сперміїв, імплантації зиготи і розвитку зародка. У корів з високою молочною продуктивністю може розвиватися «лактаційна гіпофункція» внаслідок гіперпролактинемії, при якій секреція і активність ФСГ знижуються, а яєчники знаходяться в афункціональному стані.
