Представлення результатів людині, яка звернулася із запитом

Ситуація консультативної бесіди з класним керівником V класу за результатами дослідження.

П.: За цей час я встиг провести два психологічних дослідження, результати яких говорять за те, що учні Вашого класу досі не адаптувалися до нових умов шкільного життя.

К.: У чому це виражається?

П.: У відповідності з результатами спостереження, яке я проводив з допомогою учителів, виявилося, що учні у значній своїй частині, з одного боку, переживають гостру недовіру до нової ситуації та людей (вчителів), а з іншого, – ворожість до дорослих, іноді тривогу у ставленні до них.

К.: Як це тривогу? Мені здавалося, що їм усе байдуже! Вони й уроки прогулюють, а коли й приходять, то часто їх зривають. Яка ж тут може бути тривожність?

П.: Я гадаю, що у такий спосіб вони просто звертають на себе увагу. Велика частина учнів, мабуть, не відчуває, що вчителі їх приймають, помічають. Демонстративна поведінка, упертість – це лише спосіб звернути на себе увагу.

К.: Нічого собі спосіб! Хіба вони не можуть звертати на себе увагу гарною підготовкою до заняття?

П.: Я не певен, що у цьому класі успішне навчання є достатньо вираженою цінністю, щоби змінити стиль спілкування.

К.: А що ж тоді є у цьому класі?

П.: У цьому класі, вочевидь, відбувається жорстка внутрішня боротьба між учнями за більш високий статус. Причому, що характерно, як за високі місця, так і за те, щоб не опинитися з самого низу. Низька дисциплінованість пов’язана саме з цим. Я припускаю, що за рахунок цього вони намагаються самоствердитися.

К.: Це ви про хлопців?

П.: Так, боротьба між ними посилена саме тому, що їх багато. У класі тільки шестеро дівчат і двадцять два хлопці. В ієрархічному плані вони досі неструктуровані. У класі відсутні чітко виражені лідери та відторгнуті. Вони ще ніяк не можуть поділити між собою першість.

К.: Це не я здійснювала поділ класів. Так сталося, тому що з цього класу намагалися зробити математичний. Тому тут так багато хлопців.

П.: Ситуація з такою статевою диференціацією не сприяє згуртованості класу. Це вже очевидно. У класі тільки один лідер. І це – дівчинка. Іллінська Ганна.

К. (здивовано): Іллінська? Ніколи б не подумала. Я гадала, що у них лідером є Діденко Максим.

П.: Діденко Максим, до речі, є одним з найбільш дезадаптованих учнів у класі. Проте таких, як він, чимало. Він відчуває тривожність і ворожість до вчителів. Можливо, саме це спричинює те, що у йому притаманна невгамовна, недостатньо соціально нормативна поведінка. Та й у тому, що «соціометричною зіркою» є саме дівчинка, немає нічого дивного. Вона-то, до речі, і є однією з найбільш адаптованих до навчання, хоча й переживає сильне емоційне напруження. Проте з восьми виборів, які вона отримала, шість були від хлопців. У мене є припущення, що вона таємно подобається багатьом хлопцям у класі. Саме через неї чи інших дівчат між хлопцями відбувається це змагання за першість. Принаймні дівчата цю напругу підсилюють саме тому, що їх мало.

К.: А можна дізнатися, хто з хлопців її обирав?

П.: На жаль, я цього не можу сказати, оскільки це є конфіденційною інформацією. Важливим є інше: дезадаптація в класі має, вочевидь, статево-рольовий чинник. Низька дисципліна на заняттях – спроба компенсувати увагу на власній персоні. Хлопці досі не бажають визнавати авторитет одне одного. Можливо, вони тому й віддають перевагу дівчинці, визнають її за лідера, щоби таким чином знизити хлопчачу конкурентність.

К.: Що ж із цим можна зробити? Неможливо ж заново переформувати п’яті класи!

П.: Чому? Це є цілком можливим. Хоча, певно що, адміністрація на це не погодиться.

К.: А як мені бути зі своїм класом? Він же розвалиться – і адміністрація звинувачуватиме мене! Я вже й зараз чую докори, що ситуація у класі ніяк не поліпшилася.

П.: Я не певен, що клас неодмінно розвалиться. Гадаю, що пройде зовсім небагато часу і стосунки природно нормалізуються. Зрештою, ворожість і тривожність у сприйманні вчителів повинні знизитися.

К.: Чому це раптом? Я не бачу приводу для такого оптимізму.

П.: Це тому що напруга в класі вже сягнула апогею. Так довго тривати не буде. Зрештою відбудеться те, що рано чи пізно повинно відбутися: встановлення чіткої ієрархії у стосунках між хлопцями. Хоча я не виключаю, що деякий час це може супроводжуватися бійками.

К.: Це ви мене так готуєте до найгіршого?

П.: Авжеж, Ви повинні розуміти всі ризики цієї ситуації. Я не вважаю бійки неминучими, але їх перспективу оцінюю дуже високо. Просто немає інших механізмів стабілізації відносин між хлопцями.

К.: Що ж нам, чекати бійок склавши руки?

П.: Я б роботу побудував наступним чином. Між хлопцями і дівчатами майже відсутнє безпосередньо дружнє спілкування. І це зрозуміло: хлопці не бажають відкрито демонструвати свою зацікавленість в них, оскільки в такому віці це може бути розцінено як слабкість. Необхідно якимсь чином відновити це спілкування. Я б порадив до цього процесу долучити той клас, де більшість дівчат. Тоді принаймні може виникнути ситуація, коли напруга почне згасати.

К.: Ну це вже схоже на якесь сватовство!

П.: Навпаки, це схоже на нормальне спілкування. Можна, звісно, чекати іншого розвитку подій.

К.: Якого?

П.: Коли хлопці самі почнуть знецінювати дівчат у класі, щоб зменшити напругу. Але це теж може мати небажані наслідки. Та я б діяв саме так. Для цього можна провести кілька бесід на відповідні теми, тренінг спілкування. Заразом на цьому тренінгу можна спробувати вирішити проблему взаємодії з учителями.

К.: Ну коли Ви так упевнені…

П.: Поки що я бачу лише такий реальний конструктивний шлях вирішення цієї проблеми.

К.: Гаразд, спробуємо.