Загальні вимоги електро-, пожежо- і вибухобезпеки наведено в ГОСТ 12.2.124–90.
Електроустаткування й електроапаратура, встановлені у вибухонебезпечних або пожежонебезпечних зонах, за своїм виконанням мають відповідати категорії і групі вибухонебезпечності речовини (суміші) відповідно до ГОСТ 12.1.011–78, ГОСТ 12.2.020-76.
Виконання і ступінь захисту електроустаткування, електроапаратури мають зазначатися в нормативних документах (НД) на конкретне устаткування.
Шафи, пульти, встановлені окремо від устаткування, повинні мати ступінь захисту за ГОСТ 14254–96 не нижче ніж: ІР55 - в особливо небезпечних приміщеннях і ІР54 - у приміщеннях підвищеної небезпеки.
Електроустаткування має містити апарати, що забезпечують:
1)його зупинення у разі виникнення небезпеки і (за потреби) реверсування рухів;
2) його вимкнення від джерела живлення.
Якщо в обох випадках розриваються ті самі ланцюги, то для виконання цих пунктів можна використовувати один апарат.
Апарат аварійного вимкнення і вхідний вимикач мають відповідати вимогам ГОСТ 27487–87.
В електричних схемах устаткування, що мають індивідуальні системи примусово-витяжної вентиляції, що входять до комплексу машин, має передбачатися автоматичне випередження пуску цих систем на 2…5° відносно пуску робочих органів устаткування й автоматичне вимкнення їх через 25…30 с після зупинення робочих органів.
В устаткуванні треба передбачити захист електродвигунів від перевантажень і короткого замикання за допомогою автоматичних вимикачів або теплових реле.
Припинення, повторне ввімкнення енергопостачання не повинні призводити до небезпечних ситуацій. Електроустаткування треба захищати від спонтанного ввімкнення приводу при відновленні перерваної подачі електроенергії.
Електрообладнання, що підживлює кабелі й проводи, призначені для керування устаткуванням, за винятком пристроїв, що мають закріплюватися на устаткуванні, переносять в окремих шафах або нішах, що закриваються за допомогою спеціального ключа.
Електронагрівальні пристрої повинні бути забезпечені необхідними вимірювальними приладами, сигнальними лампами «Нагрів ввімкнений» і написами із вказівкою призначення. Тепловидільне устаткування теплоізолюють так, щоб температура зовнішніх поверхонь не перевищувала 45 °С.
Якщо електроустаткування обслуговують з ізольованих майданчиків, то потрібно передбачити, щоб вони були виконані так, аби дотик до незаземлених частин, які становлять небезпеку, був можливим тільки з майданчика.
Незалежно від установленого способу захисту на всіх дверцятах шаф з електроапаратурою напругою понад 42 В, а також кожухах, що закривають електроапаратуру, потрібно нанести попереджувальний знак електричної напруги за ГОСТ 12.4.026–76.
Для живлення ланцюгів керування технологічним устаткуванням, установленим в особливо небезпечних приміщеннях і приміщеннях підвищеної небезпеки, ланцюгів керування пересувного устаткування і для живлення ручних інструментів використовують напругу, що не перевищує 42 В.
Для стаціонарно встановлених машин і апаратів можна застосувати напруги керування не більше ніж 110 В постійного і не більш як 220 В змінного струму. При цьому оболонки електричних апаратів, розташованих безпосередньо на машині (у тому числі електроблокувальних пристроїв), повинні мати ступінь захисту за ГОСТ 14254–96 не нижче за ІР55 — в особливо небезпечних приміщеннях і ІP54 — у приміщеннях підвищеної небезпеки.
Для ввімкнення переносних світильників з метою періодичного огляду важкодоступних місць устаткування на шафах і пультах керування мають бути передбачені електричні розетки напругою не більше ніж 12 В.
Корпуси машин і апаратів, що мають електроустаткування або електропроводку, повинні мати захисне заземлення або занулення відповідно до ГОСТ 12.1.030–81, ГОСТ 12.2.007.0–75, ГОСТ21130–75.
Опір між затиском, що заземлює, і кожною доступною для дотику металевою не струмопровідною частиною устаткування, що може виявитися під напругою, не повинен перевищувати 0,1 Ом.
Електрична міцність, опір ізоляції електроустаткування, ступінь захисту його від вологи і пилу мають бути зазначені в нормативних документах на конкретне устаткування відповідно до ГОСТ 12.2.007.0–75, ГОСТ 2933–83, ГОСТ 12434–83, ГОСТ 14254–96.
За будь-якого способу ручного керування на кожній машині, що входить до складу лінії, передбачається аварійна кнопка «Стоп». На транспортних пристроях такі кнопки мають розміщуватися в місцях пуску цих пристроїв і через кожні 10 м за довжини транспортних пристроїв понад 10 м.
При розташуванні устаткування в кількох приміщеннях аварійні кнопки «Стоп» повинні бути в кожному приміщенні.
Якщо транспортний пристрій проходить через кілька приміщень, то пуск із різних приміщень не допускається, а в кожному з них має бути передбачена аварійна кнопка «Стоп» з фіксацією і світлова або звукова сигналізація, що сповіщає про пуск пристрою.
Загальні вимоги до захисних засобів передбачені ГОСТ 12.2.124–90.
Усі рухомі, обертові і виступаючі частини устаткування допоміжних механізмів, якщо вони є джерелом небезпеки для людей, мають бути надійно обгороджені або розташовані так, щоб унеможливлювалося травмування обслуговуючого персоналу (ГОСТ 12.2.062–81).
Конструкція і розташування засобів захисту не повинні обмежувати технологічні можливості устаткування і мають забезпечувати зручність експлуатації і технічного обслуговування.
Конструкція засобів захисту має забезпечувати можливість контролю виконання захисної функції до початку й у процесі функціонування устаткування.
Конструкція захисних огороджень повинна унеможливити їхнє самочинне переміщення із захисного положення.
Міцність і жорсткість захисних огороджень мають забезпечувати надійний захист працюючих під час виконання ними операцій.
Знімні, відкидні і розсувні огородження робочих органів мають відповідати ГОСТ 12.2.003–91. Легкознімні огородження устаткування зблоковують з пусковими пристроями електродвигунів для їхнього вимкнення і запобігання пуску при відкриванні або знятті огороджень.
Для відкидних, знімних, розсувних і рухомих елементів стаціонарних огороджень передбачають скоби і ручки. Зусилля зняття або відкривання, установлення їх вручну не повинне перевищувати 40 Н (4 кгс) при використанні більше ніж 2 рази за зміну і 120 Н (12 кгс) - 1 - 2 рази за зміну.
Передбачається автоматичне вимкнення енергоживлення і зупинення устаткування з одночасним спрацьовуванням світлової або звукової сигналізації у разі виникнення травмонебезпеки.
Сигнальні пристрої, що попереджають про небезпеку, слід виконувати і розташовувати так, щоб можна було розрізнити і чути сигнали у виробничій обстановці.
Кришки люків, якщо їхнє відкривання створює небезпеку для обслуговуючого персоналу, оснащують блокувальним пристроєм, що передбачає вимкнення механізмів і неможливість їхнього увімкнення при відкритій кришці.
Устаткування, травмонебезпека якого може виникнути під впливом перевантаження, порушення послідовності роботи механізмів, спадання напруги в електричній мережі, а також тиску в пневмо- або гідросистемі нижче за допустимі граничні значення, повинне мати відповідний запобіжний пристрій і блокування.
Укладання і кріплення електропроводки мають унеможливити її пошкодження, перегрівання, вплив агресивних середовищ і виконуватися без натягу проводу.
Вимоги до систем і органів керування устаткуванням передбачені ГОСТ 12.2.124–90, вимоги до шумових характеристик устаткування - ГОСТ 12.1.003–83. Вимоги до вібраційних характеристик на робочих місцях обслуговування устаткування керуються ГОСТ 12.1.012–90.
До даної машини висунуті слідуючи технологічні вимоги:
· Машина повинна узгоджувати задану номінальне продуктивність, при цьому забезпечувати задані розміри, форму, місткість виробів.
· Повинна постійно підтримувати тепловий режим пресування.
· Машина повинна забезпечувати рівномірне змішування компонентів тіста.
· Недопустима наявність відходів і бракованих чи нестандартних виробів.
До даної машини висунуті слідуючи технічні, енергетичні та санітарно-гігієнічні вимоги:
1. Недопустиме попадання в робочі зони матеріалів, ржи, окалини та металічних включень.
2. Деталі, дотичні з продуктом повинні бути вироблені із корозійних матеріалів.
3. Конструкція робочих органів і механізмів повинна бути зручною для зборки та разбірки, легкодоступної для санітарної обробки, зручність в наладці та регуліровках.
4. Машина по можливості повинна мати малу питому металоємкість.
5. Машина повинна мати малу питому енергоємність при великій продуктивності.
6. Машина повинна бути компактною.
7. Електродвигуни повинні бути в водозахисному герметичному виконанні і заземленні.
8. Матеріали машини не повинні взаємодіяти з миючими та дезінфікуючими розчинами.
9. Обладнання розмішують так, щоб воно не заважало проведенню прибирання та дезінфекції приміщень.
