Основними діагностичними критеріями бронхіальної астми є:
· наявність приступу ядухи;
· відсутність захворювань, які супроводжуються бронхо-спазматичним або бронхообструктивним синдромом;
· клініко-алергологічний анамнез;
· наявність еозинофілів у харкотинні;
· результати алергологічного тестування: позитивні шкірні проби (скарифікаційні, аплікаційні, внутрішньошкірні) та провокаційні тести (назальний, інгаляційний, кон’юнктивальний).
До додаткових критеріїв БА відносяться: 1) збільшення вмісту IgE у сироватці крові; 2) змінена реактивність бронхів, порушення бронхіальної прохідності за обструктивним типом, які виявляються за даними спірографічного та пневмотахографічного дослідження із застосуванням фармакологічних проб.
Провокаційні бронхіальні проби проводяться для підтвердження діагнозу астми та визначення ролі алергену у формуванні цього захворювання. Здійснюються ці проби у період між приступами шляхом введення алергену у дихальні шляхи інгаляційним способом. Вважається проба позитивна у випадку появи приступу БА, порушення бронхіальної прохідності. Ці приступи добре знімаються внутрішньовенним введенням еуфіліну.
Діагностика гострого міокардиту у дрібних тварин. ЕКГ за міокардиту.
Точно діагностувати міокардит досить складно, тому при підозрі на це захворювання проводять цілий ряд досліджень. До них відносяться:
o електрокардіограма
o ехографія серця
o рентген грудної клітини
o аналізи крові: загальний, імунологічний, біохімія крові
o посів крові на виявлення інфекції
o зондування порожнин серця
o біопсія міокарда
o МРТ і радіоізотопне дослідження серця
Міокардит – запальний процес, що протікає в м’язовій тканині серця. Діагностика патології нерідко утруднена через відсутність яскраво виражених ознак і тривалого безсимптомного періоду перебігу. Для постановки діагнозу лікарі вдаються до різних обстежень, але ЕКГ при міокардиті вважається найбільш інформативним методом диференціації та класифікації патології.
Примітно, що видимі зміни будуть помітні при такому обстеженні не в кожному випадку, але основні види запального процесу в м’язових тканинах серця все-таки визначити можна.
На ЕКГ при запаленні серцевого м’яза визначаються симптоми надмірного навантаження на різні відділи серця, є зміни в амплітуді зубців. Яскрава вираженість змін ЕКГ буде присутній при інфекційному і ідіопатичному міокардиті, а характерними для цих видів запального процесу будуть порушення серцевого ритму і наростаюча інтенсивність симптомів.
Екг характеризується різким збільшенням зубців P і R і особливо T, зменшення тривалості інтервалів PQ, QT і TP, нерідко зміщенням і деформацією сегмента ST, екстасистолами (частіше шлуночковими).У другому періоді розвитку міокардиту спостерігають всі основні симптоми СС недостатності. Пульс слабкого наповнення, серцевий поштовх і тони послаблюються, інколи ритм галопу і функціональні ендокардіаль шуми. Максимальний АКТ знижений (до 80-90 мм), мінімальний залишається високим(60-70), венозний кров’яний тиск підвищений до 200-300мм водяного стовпа. Часто супроводжується прогресуючими набряками, які при одужанні зникають. На ЕКГ зниження зубця Т, відносне подовження інтервалів PQ, QT при короткому діастолічному періоді, зміщення й деформацію сегмента ST. Порушуються функції інших систем і органів. Гострий міокардит триває від кількох днів до тижнів, хронічний місяцями. Діагноз ставлять за симтомами: тахікардія, посилення тонів серця, підвищення максимального АКТ, екстрасистолія, набряки, і тяжкий стан при підвищеній температурі тіла, вирішальне значення – ЕКГ.
