Припинення юридичних осіб – суб'єктів господарської діяльності

Тема 6 Припинення діяльності суб'єктів господарського права

 

План

Вступ

1. Припинення юридичних осіб – суб'єктів господарської діяльності.

2. Реорганізація юридичної особи - суб'єкта господарської діяльності.

3. Порядок ліквідації юридичної особи – суб'єкта господарської діяльності.

4. Припинення підприємницької діяльності фізичною особою – підприємцем

5. Банкрутство (неплатоспроможність) суб'єкта підприємницької діяльності.

Висновок

 

Література

 

1. Конституція України від 28.06.96 р. / / Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. / / Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40 – 44. – Ст. 356.

3. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. / / Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18. – Ст. 144.

4. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. / / Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 13 – 14, № 15-16, № 17. – Ст. 112.

5. Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 р. / / Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 31-32. – Ст. 263.

6. Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р. / / Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 36. – Ст. 299.

7. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 р. / / Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 31. – Ст. 440.

8. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. / / Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 5 – 6. – Ст. 30.

9. Закон України «Про внесення змін до деяки законодавчо актів України щодо обмеження державного регулювання господарської діяльності» від 19.10.2010 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 11. – Ст. 69.

10. Указ Президента України від 06.04.2011 р. «Про затвердження Положення про Державну реєстраційну службу України» – Урядовий кур'єр від 21.04.2011 р. – № 73.

11. Положення про порядок тимчасового припинення діяльності підприємств сфери торгівлі, громадського харчування і послуг, які систематично реалізують недоброякісні товари, порушують правила торгівлі та надання послуг, умови зберігання і транспортування товарів, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 25.01.1995 р. № 26/95-ВР Про затвердження положень щодо захисту прав споживачів. – Голос України. – 1995.

12. Постанова Кабінету міністрів України «Про затвердження переліку органів ліцензування» від 14.11.2000 р. № 1698. – Урядовий кур'єр від 07.12.2000 р. – № 228.

13. Господарське (підприємницьке) право України: Підручник / Під заг. ред. Р. Б. Шишки і Я. А. Чапичадзе. – Харків: Еспада, 2007. – 552 с.

Припинення юридичних осіб – суб'єктів господарської діяльності

 

Припинення юридичної особи (далі ЮО) є підставою для скасування його державної реєстрації і внесення відомостей про це до єдиного державного реєстру (далі ЄДР). ЮО є такою, що припинилася, з дня внесення до ЄДР запису про його припинення.

Згідно ст. 104 ЦКУ та ст. 59 ГКУ ЮО припиняється в результаті передачі всього свого майна, прав та обов'язків іншим ЮО - правонаступників у результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Таким чином ЮО може бути припинено у формі реорганізації або у формі ліквідації.

Основна відмінність реорганізації від ліквідації полягає в тому, що при реорганізації здійснюється універсальне правонаступництво, тобто всі права і обов'язки реорганізованого суб'єкта господарської діяльності (далі-СГД) переходять до одного або декільком іншим СГД. При ліквідації відбувається припинення прав і обов'язків СГД без правонаступництва.

Відповідно до ч. 6 ст. 59 ГКУ суб'єкт господарювання ліквідується:

1) за ініціативою власника (власників) СГД або уповноважених ним органів, засновників або їх правонаступників, а у випадках, передбачених законом, за рішенням суду;

2) у зв'язку із закінченням терміну на який він створювався, чи у разі досягнення мети, для якої він був створений;

3) у разі визнання його в установленому порядку банкрутом (крім випадків встановлених законом);

4) у разі скасування його державної реєстрації у випадках передбачених законом.

Види ліквідації ЮО.

В залежності від того чи залежить ліквідація юридичної особи від волі її учасників, розрізняють самоліквідацію і примусову ліквідацію.

Самоліквідація ЮО відбувається за рішенням її учасників, тобто з їх власної волі. Наприклад, внаслідок того, що були досягнуті цілі організації, які ставилися при її створенні (ст. 110 ЦКУ).

Законом встановлені випадки, за яких учасники ЮО зобов'язані розглянути питання про його ліквідацію. Так, відповідно до ч. 4 ст. 144 ЦКУ, якщо вартість чистих активів товариства стає менше визначеного законом мінімального розміру статутного фонду, товариство підлягає ліквідації.

При самоліквідації комісію з припинення юридичної особи, призначають учасники і (або) засновник (засновники) цього ЮО (загальні збори учасників, збори уповноважених учасників, засновник (засновники) підприємства тощо). Рішення про створення комісії з припинення юридичної особи оформляється протоколом загальних зборів учасників, зборів уповноважених учасників, рішення засновника. Призначення вказаної комісії відбувається за погодженням з Державною реєстраційною службою України.

Примусова ліквідація здійснюється за рішенням суду (ст. 110 ЦКУ) і підрозділяється на ліквідацію внаслідок банкрутства і на ліквідацію, не пов'язану з банкрутством.

Згідно ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від.15.05.2003 р. (далі Закон) суд, який постановив рішення про припинення ЮО, що не пов'язане з банкрутством, в день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцезнаходженням ЮО для внесення до ЄДР запису про судове рішення. Дата надходження відповідного судового рішення вноситься держреєстратором до журналу обліку реєстраційних дій.

Підставами для постановлення судового рішення про припинення юридичної особи, що не пов'язане з її банкрутством є:

- визнання недійсним запису про проведення держреєстрації внаслідок порушень закону, допущених при створенні ЮО, які не можна усунути;

- проведення ЮО діяльності, яка суперечить установчим документам, або забороненої законом;

- невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону;

- неподання протягом року органам податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

- наявність в ЄДР запису про відсутність ЮО за вказаним її місцезнаходженням.

Держреєстратор повинен не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення ЮО, внести до ЄДР запис про судове рішення і повідомити про це в органи статистики, податкової служби, Пенсійного фонду України, фонду соціального страхування (ст. 38 Закону).

Якщо вартість майна ЮО недостатня для задоволення вимог кредиторів, вона ліквідується в порядку, встановленому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (ч. 3 ст. 110 ЦКУ).

Особливості ліквідації банків встановлюються ЗУ «ПРО банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р (ч. 4 ст 110 ЦКУ)..

Тимчасове припинення (призупинення) діяльності СГД.

У відповідності з законодавством України можливе тимчасове припинення (призупинення) діяльності СГД.

Наприклад, тимчасове припинення діяльності підприємств передбачено Положенням про порядок тимчасового припинення діяльності підприємств сфери торгівлі, громадського харчування і послуг, які систематично реалізують недоброякісні товари, порушують правила торгівлі та надання послуг, умови зберігання та транспортування товарів, затвердженим постановою ВРУ від 25.01.95 р.

Діяльність вищевказаних господарюючих суб'єктів тимчасово припиняється у випадках, коли інші заходи впливу не дали чи не дадуть належних результатів, зокрема: повторного виявлення протягом 90 календарних днів одного і того ж порушення (наприклад, обману споживачів); виявлення недоліків, причини яких не можуть бути усунуті негайно, а подальша діяльність його може завдати шкоди життю, здоров'ю або майну споживачів; невиконання приписів державних органів у справах захисту прав споживачів про припинення порушень прав споживачів (п. 3 Положення).

Тимчасове припинення діяльності передбачає зупинення на певний час (до усунення виявлених недоліків) роботи структурних підрозділів, пов'язаних з обслуговуванням споживачів і реалізацією (виробництвом) товарів (п. 6 Положення) і не тягне за собою внесення до ЄДР запису про припинення СГД.