Поняття тексту в лінгвістиці

Щоб перекласти текст, потрібно знати, що таке текст і за якими законами він будується. Вивченням текстів займається Лінгвістика тексту, наробками якої активно користується Теорія перекладу. Число робіт по лінгвістиці тексту росте, а кількість спірних питань, пов’язаних з теорією тексту, не зменшується. Що таке текст? На перший погляд, відповісти на це питання не важко. Звичне завжди представляється зрозумілим. Текст – це текст. Він має початок і кінець і складається з речень, отже головна увага приділялася саме побудові і перекладу речення. Але, коли в ХХ сторіччі учені звернули увагу на текст як відрізок мови, з’ясувалося, що текст має свої особливості побудови, не характерні для речення. Головна властивість тексту в тому, що ніяких особливих ознак у нього немає. Це і стаття в газеті, і роман, і реклама, і напис на пам’ятнику, і дитяча пісенька. Неясно, що є складовою тексту, що відділяє його від інших фактів мови? Які межі тексту? Чи визначаються вони розміром? Чи є фіксація на письмі обов’язковою ознакою тексту? Яке взаємовідношення тексту і інших рівнів мови?

Почнемо з останнього питання про взаємостосунки тексту і інших одиниць мови: фонеми, морфеми, слова і речення. Як ви вже знаєте, в мові кожний подальший рівень має елементи попереднього: фонеми об’єднуються в морфеми, морфеми – в слова, слова – в речення, а речення – в текст. Таким чином, текст складається з речень. Але в процесі вивчення тексту вчені прийшли до висновку, що текст відрізняється інформативністю, цілісністю і зв’язністю, а речення в більшості своїй цими якостями не володіють. Текст містить в собі різні види повідомлень, а речення звичайно містить тільки один їх вид. У текстах відображається життя у всіх його багатосторонніх проявах: суспільному, культурному, особистому, художньому і т. д. Тому тексти співвідносяться з різними функціональними стилями мови. Кожний такий стиль має свої особливості, які і визначають характер текстів: діловий лист, репортаж, поема, тощо. В цьому світлі, головним конституюючим чинником тексту є його комунікативне призначення, оскільки текст призначений для емоційно-естетичної дії на тих, кому він адресований.

Але які межі тексту? Скільки речень можуть сформувати текст? Яким повинне бути визначення тексту?

В. Л. Єйгер визначає текст як впорядковану певним чином деяку кількість речень, з’єднаних єдністю комунікативного завдання.

На питання чи обов’язкова письмова фіксація тексту, більшість мовознавців відповідає негативно, інакше не можна б було вважати текстами фольклорні твори, що існували до винаходу писемності і які несуть в собі багату історично-культурну інформацію. Будь-яка народна пісня несе в собі більшу кількість характерних текстових властивостей, ніж телефонний довідник, як би добре його не написали.

Границі тексту

Довжина мовного акту, який можна вважати текстом, досі викликає дискусії лінгвістів. Як вважає В. Л. Єйгер, текст – поняття функціонально-семантичне і розміром не визначається. Подібно тому, як речення може складатися з одного слова, так і текст може складатися з одного речення.

Цікаво, що хоча для визначення поняття текст і для того, щоб відрізнити текст від нетексту, довжина до уваги і не береться, вона має істотне значення для класифікації текстів по жанрах і літературних формах. Так, стислість – обов’язкова умова прислів’їв. Майже всі прислів’я складаються з одного речення. Роман, навпаки, характеризується великим об’ємом в порівнянні з іншими жанрами. У поезії істотним параметром є кількість віршів. Так, наприклад, японські тривірші хайку, персидські чотиривірші рубаї, стародавняформа японської поезії танка, що складається з п’яти рядків і тридцяти одного складу. Сонет не тільки обов’язково містить 14 рядків, але і число стоп і складів в ньому теж регламентоване, оскільки сонети пишуться ямбічним пентаметром.

Отже, довжина є істотним параметром для типології художніх текстів, але відділити текст від нетекст у не дозволяє.