Поняття про навчання та спортивнетренування

У плаванні навчання і тренування тісно пов’язаніміж собою у єдиному навчально-тренувальномупроцесі. Як у навчанні, так і в тренуванні вирішуютьсязавдання вивчення і вдосконалення техніки плавання,а в подальшому – підвищення рівня тренованостіучнів.Навчання і тренування є керованими процесами.Вони організовуються і проводяться на основідержавних програм викладачами та тренерами з плавання. Навчання і тренування мають також і спільну мету - виховання всебічно розвинутої людини, підготовки до високопродуктивної праці та захисту Батьківщини.

Фахівці умовно розділяють навчально-виховнийпроцес на 2 етапи: 1) початкове навчання;2) спортивне тренування. Під початковим навчанням розуміють тучастину навчально-тренувального процесу, в якомудомінуюче значення має завдання освоєння навичкиплавання.Деякі автори (З.П. Фірсов, 1981) користуютьсяіншим терміном – початкове плавання. Під початковим плаванням розуміють навчаннявідображають такі деталі техніки або вправи, яківажко показати і пояснити. Наприклад, оптимальнікути огинання рук і ніг в суглобах при виконаннігребкових рухів.Кінограми кінокільцівки дозволяютьбагатократно показувати як окремі елементинавчальної техніки, так і техніку спортсменів високоїкваліфікації.Застосування кінопоказу особливо ефективно принавчанні плаванню, де техніка рухів розучується почастинам.

Окрім перерахованих методів, на заняттях зплавання широко застосовуються звукові, зорові ікомбіновані сигнали (голосом, свистком, жестами). Просистему подачі сигналів домовляються з учнями завчасно.Практичні методи включають метод вправ,змагальний, ігровий та інші.

Метод вправ – передбачає багатократніповторення рухів спрямовані на оволодінняелементами і способом в плавання в цілому.Метод розучування по частинам застосовуєтьсяз метою полегшення засвоєння техніки плавання,зменшення кількості помилок, скорочення строківнавчання. Основу методу складає система підготовчихвправ, послідовне вивчення яких веде до засвоєнняспособу плавання в цілому.Метод розучування в цілому застосовуєтьсятоді, коли вправа, яку вивчають, не є для учнівкоординаційне складним рухом, або тоді коли з цьогоруху не можна виділити окремі частини, щоб непорушити при цьому органічного зв’язку з ним.Наприклад, старт з води при плаванні на спині.Цей метод застосовується на завершальних етапахосвоєння техніки способу плавання після вивчення їїелементів по частинах.

Змагальний та ігровий методи. В них є багатоспільного. Широко застосовуються при початковомунавчанні плаванню з метою підвищення емоційності тадинамізму занять. Загальним методичним правилом єобов’язкове попереднє розучування рухів або вправперш, ніж вони стануть об’єктом змагання або гри. Однакє і принципова відзнака: в ігровому методі завжди єсюжетний зміст, тоді як у змагальному – його немає.На уроках плавання застосовуються такі змагання:„Хто дальше проковзає”,,Хто дальше пропливе” і т.п. Увиді змагань можна виконувати вправи на оцінку (вбалах) і називати того, хто виконав вправу краще завсіх.Гра, як і змагання, значно підвищує емоційністьзанять, є добрим засобом переключення зодноманітних, монотонних рухів, які характерні дляуроків плавання.

Метод безпосереднього впливу. В деякихвипадках, коли учень не може правильно виконатиякийсь рух, можна застосовувати метод безпосередньоїдопомоги. При цьому викладач входить у воду абопідходить до учня на суші, бере його за руку (ногу,тулуб тощо) і виконує ними потрібний рух,супроводжуючи свої дії поясненням.Загальна схема навчання плаванню складаєтьсяз таких етапів:

– демонстрація способу плавання, якийвивчається, та його елементів;

– теоретичне обґрунтування (пояснення) технікиприведеного способу та його елементів;

– випробування способу (спроба плаватиспособом, який вивчається);

– практичне ознайомлення з формою рухів способу на суші;

– оволодіння елементами способу і окремимиузгоджувальними рухами уводі;

– освоєння способу плавання в цілому;

– удосконалення техніки способу та йогоелементів.

При демонстрації способу плавання викладач повинен розповісти про основні особливості техніки способу, що вивчається (положення тіла, характер дихання, форму рухів рук та ніг, узгодження рухів з диханням тощо). Практичне ознайомлення з формою рухів на суші передбачає виконання основних імітаційних вправ, які створюють в учнів уяву про амплітуду, напрямок та швидкість руху кінцівок, про найбільш доцільне узгодження рухів у циклі тощо.

Оволодіння елементами способу і окремимиузгоджувальними рухами здійснюється у воді.Виконання поставленого завдання досягається шляхомвикористання багатьох вправ.При вивченні способу плавання в ціломупропливаються певні відрізки дистанції воптимальному темпі з узгодженням рухів рук та ніг здиханням. Звертається увага учнів на основніпомилки, які в процесі занять усуваються.При удосконаленні техніки способу плавання тайого елементів використовуються безопорне плавання іплавання з рухомою опорою (дошкою, надувнимкругом) на невеликі відрізки та короткі дистанції.

Описання – використовується для створенняпопередньої уяви про рух, цю вивчається. Описаннюпідлягають найбільш характерні його елементи безпояснення, чому треба робити так.

Пояснення – відповідає на питання, чому требаробити так, і є методом розвитку логічного, свідомоговідношення до навчального матеріалу.Розповідь застосовується переважно приорганізації ігор.

Бесіда застосовується у формі питань тавідповідей з метою виявлення знань, перевіркиступеню розуміння суті рухів, що вивчаються,обговорення помилок і способів їх усунення.

Команди і розпорядження застосовуються дляправильної організації і чіткого керівництва діяльністюучнів в процесі уроку. Вони визначають місце, час,напрямок та тривалість виконання окремих рухів тадій. Розрізняють команди попередні та виконавчі. Науроках плавання замість попередніх командкористуються розпорядженнями. Наприклад, „зробитиглибокий вдих”, „покласти руки на дошку”.Вказівка частіше всього носить методичнийхарактер, акцентуючи увагу на деталях або ключовихмоментах руху, що виконується, освоєння яких даєможливість потім оволодіти вправою в цілому.Вказівки даються голосом та жестами, виконуютьсябез зупинки руху. Наприклад, якщо учень який пливебрасом, забуває розвертати стопу при виконанніробочого руху, то викладач

підказує: „Стопа”.Наочні методи допомагають створити в учнівконкретні уявлення про рух, або вправу, щовивчаються. Разом з образним поясненням наочнесприйняття допомагає зрозуміти сутність руху, щосприяє швидкому та міцному його засвоєнню.

До наочних методів відносять показ вправ ітехніки плавання, навчальних наочних посібників,кінокільцівок, кінофільмів тощо.Показ руху, що вивчається або техніки способівплавання в цілому, застосовується на протязі всьогокурсу навчання плаванню. Показ техніки плаванняповинен проводитись тільки кваліфікованим плавцемперед заняттями у воді. Бажано це робити коли групазнаходиться на суші. Тоді діти мають можливістьбачити рухи плавця спереду, збоку і ззаду, а такожчути супутні пояснення викладача.Ефективність показу багато в чому визначаєтьсяположенням викладача по відношенню до групи: 1) вінповинен бачити кожного учня, що забезпечує контрольі управління навчанням; 2) учні повинні бачити показвправи у площині, яка відображає основну специфікуруху – його форму, характер, амплітуду.Дзеркальний показ застосовується тільки прививченні простих загально-розвиваючих вправ.Негативний показ викладача „як не треба робити”припустимий тільки при умові, якщо учні можутьаналізувати свої помилки і здатні відноситись до нихкритично.

Навчальні наочні посібники – малюнки, плакати, кінограми – застосовуються при необхідності концентрації уваги учнів на статичних положеннях і послідовній зміні фаз рухів. Наочні посібникивідображають такі деталі техніки або вправи, яківажко показати і пояснити. Наприклад, оптимальнікути огинання рук і ніг в суглобах при виконаннігребкових рухів.Кінограми кінокільцівки дозволяютьбагатократно показувати як окремі елементинавчальної техніки, так і техніку спортсменів високоїкваліфікації.Застосування кінопоказу особливо ефективно принавчанні плаванню, де техніка рухів розучується почастинам.

Окрім перерахованих методів, на заняттях зплавання широко застосовуються звукові, зорові ікомбіновані сигнали (голосом, свистком, жестами). Просистему подачі сигналів домовляються з учнями завчасно.Практичні методи включають метод вправ,змагальний, ігровий та інші.