Забезпечення якості продукції

 

Під стандартизацією розуміють визначення і застосування єдиних правил з метою упорядкування діяльності у певній галузі. Результати стандартизації відображаються у спеціальній нормативно-технічній документації. Основними її видами є стандарти і технічні умови-документи, що містять обов'язкові для виробників норми якості виробу і засоби їх досягнення (набір показників якості, рівень кожного з них, методи і засоби вимірювання, засоби випробувань, маркування, упаковки, транспортування і зберігання продукції).

Існують певні категорії стандартів, які відрізняються об'єктом розповсюдження вимог:

1. Міжнародні стандарти ISО серії 9000.

2. Державні стандарти України.

3. Галузеві стандарти.

4. Стандарти науково-технічних та інженерних товариств.

5. Технічні умови.

6. Стандарти підприємств.

Міжнародні стандарти, які розробляються Міжнародною організацією стандартизації – ISО, являють собою настанови з управління якістю та загальні вимоги щодо забезпечення якості, вибору і побудови елементів систем якості.

Державні стандарти України встановлюються на:

1. Вироби загальномашинобудівного застосування.

2. Продукцію міжгалузевого призначення.

3. Продукцію для населення i народного господарства.

4. Організаційно-методичні та загально-технічні об'єкти.

5. Елементи народногосподарських об'єктів державного значення.

6. Методи випробувань.

Вони містять обов'язкові і рекомендовані вимоги.

Галузеві стандарти розробляють на ту продукцію, на яку відсутні державні стандарти України, або у випадку необхідності установлення вимог, що доповнюють чи перевищують останні в державних стандартах.

Стандарти науково-технічних та інженерних товариств розробляють на випадок потреби розповсюдження результатів фундаментальних і прикладних досліджень,одержаних в окремих галузях чи сферах професійних інтересів.

Технічні умови містять вимоги, що регулюють відносини між постачальником і споживачем. Вони регламентують норми і вимоги щодо якості тих видів продукції, для яких державні або галузеві стандарти не розробляються таякі виготовляються на замовлення окремих підприємств, а також нових видів виробів на період їх освоєння виробництвом.

Стандарти підприємств розробляються підприємствами за власною ініціативою з метою конкретизації вимог до продукції і самою виробництва, що містяться в інших видах нормативно-технічної документації.

В умовах розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємств найважливішим результатом виробничого менеджменту і системи управління якістю є сертифікація продукції. Вона забезпечується видачею сертифіката – документу, який забезпечує високий рівень якості і відповідність вимогам міжнародних стандартів ISO серії 9000. Без сертифікату продукція оцінюється на світовому ринку у 3-4 рази дешевше, ніж сертифікована тієї ж якості.

Розрізняють обов'язкову і добровільну сертифікацію. Обов'язкова сертифікація здійснюється виключно в межах державної системи управління господарюючими суб'єктами, охоплює у всіх випадках перевірку і випробування продукції з метою визначення її характеристик та подальший державний технічний нагляд за сертифікованими виробами. Добровільна сертифікація може проводитись на відповідність продукції вимогам, котрі не є обов'язковими в межах держави.

Державний нагляд за якістю здійснює Державний комітет України зі стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарт України). Для організації розробки, експертизи і підготовки до затвердження державних стандартів України за рішенням Держстандарту створені технічні комітети зі стандартизації. До роботи в цих комітетах залучаються на добровільних засадах представники зацікавлених підприємств і організацій, провідні вчені та спеціалісти. Внутрішньовиробни­чий технічний контроль якості на підприємствах забезпечується відділами технічного контролю (ВТК).

 

Основи TQM. "Гуртки якості"

 

Найпоширеніший підхід до управління якістю називають комплексним управлінням якістю (англ. – ТQМ – total quality management). Комплексне управління якістю – це реальне зусилля організації повністю змінити підхід до ведення справ з метою перетворення якості на провідний чиннику всіх видах своєї діяльності. Мета комплексного управління якістю полягає в досягненні переваги у всіх аспектах обслуговування покупців.

Головні складники ТQМ показані на рис. 2.1.

 

Рис. 2.1. Комплексне управління якістю

Стратегічне зобов'язання. Початковим пунктом у ТQМ є стратегічне зобов'язан­ня вищого керівництва з огляду на такі причини:

§ по-перше, повинна змінитись внутрішня культура організації. Працівники повинні усвідомити, що якість є не ідеалом, а об'єктивною метою, якої можна досягти;

§ по-друге, рішення про підвищення якості передбачає деякі реальні витрати, наприклад, на нове устаткування, тому без зобов'язання з боку вищого керівництва під­вищення якості залишиться лозунгом або ж самообманом.

Участь працівників. Участь працівників є ще однією важливою складовою час­тиною ТQМ. Практично всі успішні програми з підвищення якості передбачають відповідальність працівника за результати його праці. Участь працівників, отже, є обов'язковою умовою поліпшення якості.

Технології. Новітні технології також потрібні для ТQМ програм. За допомогою автоматів і роботів, наприклад, можна часто виробляти продукцію з вищою точністю і надійніше, ніж це роблять люди. Вкладання грошей у високотeхнологічні машини, які здатні виконувати роботу точніше і надійніше, часто дає змогу підвищити якість виробів чи послуг. Зокрема, АТ&Т помітно поліпшила якість своїх виробів, замінивши значну кількість устаткування. Крім того, більшість американських автомобільних та електронних фірм вклали значні інвестиції в технологію з метою різко підвищити якість.

Матеріали. Іншою складовою частиною ТQМ є поліпшення якості матеріалів, які використовує організація. Припустимо, що компанія з виробництва стерео обладнання купує мікросхеми в іншої фірми. Якщо мікросхеми часто виходять з ладу, то споживачі повертатимуть браковану стереоапаратуру в ту компанію, назва якої є на виробі, а не в компанію, яка виробила мікросхему. У такому разі компанія, що випускає стерео обладнання, програє двічі: вона повинна повернути гроші покупцям, а крім того, страждає її репутація. Як результат, багато фірм посилили вимоги до якості продукції постачальників, щоб поліпшити якість власної продукції.

Методи. Підвищити якість продукції чи послуги можна також за допомогою вдосконалених методів. Під методами розуміють операційні системи, які використовують організації під час трансформаційного процесу. American Express Company, наприклад, вдалося зменшити тривалість затвердження нових кредитних карток з двадцяти двох днів до одинадцяти. Результатом цієї позитивної зміни стало поліпшення якості обслу­говування.