Завдання формування мовленнєвої компетентності у старшому дошкільному віці.

Розділ курсової роботи студентки 241 групи Бондар Катерини

Тема:Культура мовлення вихователя, як фактор розвитку комунікативної складової дітей старшого дошкільного віку.

НОВИЙ ПЛАН - СПРОЩЕНИЙ

ЗМІСТ

ВСТУП.. 3

РОЗДІЛ 1 МАЙСТЕРНІСТЬ ПЕДАГОГІЧНОГО СПІЛУВАННЯ ВИХОВАТЕЛЯ ДОШКІЛЬНОГО ЗАКЛАДУ.. 6

1.1 Теоретичні основи культури спілкування. 6

1.2 Роль наслідування у засвоєнні правил культури спілкування дітьми старшого дошкільного віку. 9

1.3 Компоненти мовного етикету. 11

РОЗДІЛ 2 ЗАСОБИ ВИХОВАННЯ КУЛЬТУРИ СПІЛКУВАННЯ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ.. 14

2.1Мовний етикет вихователя, як засіб навчання культури спілкування дітей старшого дошкільного віку ……………………………………………….14

2.2 Засвоєння дітьми правил культури спілкування у театралізованій діяльності під керівництвом вихователя. 16

2.3 Створення вихователем театрального мовного середовища для формуванняу дітей культури спілкування. 21

РОЗДІЛ 3 ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАЛЕЖНОСТІ КУЛТУРИ СПІЛКУВАННЯ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ВІД МОВНОГО ЕТИКЕТУ ВИХОВАТЕЛЯ. 31

ВИСНОВКИ.. 41

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.. 42

ДОДАТКИ.. 44

 

РОЗДІЛ 3

ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАЛЕЖНОСТІ КУЛТУРИ СПІЛКУВАННЯ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ВІД МОВНОГО ЕТИКЕТУ ВИХОВАТЕЛЯ.

 

Мета дослідження: дослідити залежність рівня культури спілкування дітей від мовного етикету вихователя.

Об’єкт дослідження: компоненти мовного етикету вихователя і дітей старшого дошкільного віку.

Предмет дослідження: вплив мовного етикету вихователя на розвиток комунікативної складової дітей старшого дошкільного віку.

Гіпотеза дослідження: рівень засвоєння дітьми правил культури спілкування в колективі ровесників прямо залежить від мовного етикету вихователя, культури мовного середовища, та організації вихователем театралізованої діяльності в умовах дошкільного закладу.

Методи дослідження:

- теоретичні: вивчення, аналіз й узагальнення методичної та лінгвістичної літератури з проблеми формування комунікативної складової у дітей старшого дошкільного віку;

- емпіричні: цілеспрямовані спостереження за спілкуванням вихователя з дітьми з метою виявлення рівня мовного етикету вихователя – таб. №1;

- спостереження за спілкуванням дітей старшого віку у різних видах діяльності таб.№2;

- виявлення рівня культури спілкування в колективі ровесників і дорослих в умовах ДНЗ;

- проведення педагогічного експерименту:

- 1-й етап - бесіда з вихователем на тему «Правила культури спілкування», рекомендації вихователю по дотриманню правил мовного етикету в зв’язку з режимом дня дітей;

- 2-й етап – проведення театралізованої гри за сюжетом казки Ш. Перро «Попелюшка»;

- 3-й етап - створення у навколишньому середовищі ДНЗ умов для дотримання дітьми правил культури спілкування.

 

 

РОЗДІЛ 1

МАЙСТЕРНІСТЬ ПЕДАГОГІЧНОГО СПІЛУВАННЯ ВИХОВАТЕЛЯ ДОШКІЛЬНОГО ЗАКЛАДУ:

1.1Завдання формування мовленнєвої компетентності у старшому дошкільному віці; Вплив спілкування на формування мовленнєвої компетентності у старшому дошкільному віці. - змініть питання плану, перенесіть 1.3. у 1.1. і буде правильно.

1.2 Роль наслідування у формуванні мовленнєвої компетентності дітей старшої групи;

Модель оптимального спілкування педагога з дитиною.

Розкрити 1.3. - із 1.2. перенести у 1.3.

 

Завдання формування мовленнєвої компетентності у старшому дошкільному віці.

Розкрити поняття - компетенція.

Із прогрмам «Я у Світі» зазначити компоненти мовленнєвої компетенції для дітей старшого дошкільног віку., А зміст взяти із програми «Дитина» (звуковимова, граматика, словник, зв’язне мовлення, тобто охопити всі завдання розвитку мовлення).

Зеленим – залишати, червоне – зайве.

Ви розкриваєте методику, а треба зміст і завдання.

Відповідно до Закону України «Про дошкільну освіту» вимоги до рівня розвиненості, вихованості, навченості дітей дошкільного віку визначаються Базовим компонентом дошкільної освіти України (державним освітнім стандартом) і реалізуються Державною базовою програмою як основною та додатковими, рекомендованими або схваленими Міністерством освіти і науки України в установленому порядку. Базовий компонент дошкільної освіти у свою чергу визначає важливим завданням сучасного дошкільного закладу у формуванні вчасної,повної мовленнєвої компетенції дітей,та орієнтує на активну позицію дитини в процесі опанування мови.

Цілеспрямована участь вихователя дошкільного закладу у всесторонньому розвитку дитини, її психічних процесів та мовленню з упором на державний документ сприятиме формуванню елементарних мовних узагальнень у дошкільників,досягнення компетентності, що на лексичному рівні виявляється в поглибленому розумінні семантики слів, на граматичному – у словотворенні, на рівні розгорнутого зв’язного висловлювання(тексту)–в умінні самостійно зв’язно, послідовно, логічно, виразно, граматично правильно висловлювати свою думку. Саме тому сучасна лінгводидактика акцентує увагу на широкому застосуванні активних мовних засобів виховання.

Програма «Дитина» зазначає, що у роботі з дітьми старшого дошкільного віку рекомендовано використовувати на заняттях усну народну творчість, дитячий фольклор, вірші й оповідання українських письменників, музично-пісенні твори, декоративно-прикладне мистецтво. Усе це за відповідної уваги до слова, його образності, влучності вживання є невичерпним джерелом розвитку мовлення, збагачення словникового запасу і разом з тим сприяє формуванню загальної культури дитини, прищеплює почуття любові до рідної мови, поваги до українського народу, його традицій, звичаїв. Саме на заняттях в дошкільному закладі, в яких домінують гра і спілкування, вихователь систематично,поступово та послідовно формує у дітей мовленнєві вміння та навички, які закріплюються при спілкуванні дітей під час різних видів діяльності в повсякденному житті. На таких заняттях з мовленнєвого спілкування діти не стільки засвоюють матеріал про навколишній світ, скільки вправляються в мовленнєвій діяльності. Заняття з мовленнєвого спілкування проводяться в усіх вікових групах з підгрупами дітей та індивідуально. – це методика. Основною метою таких занять є розвиток мовлення дитини, тому важливо стимулювати максимальну мовленнєву активність кожного вихованця.

У формуванні мовленнєвої компетентності дітей старшого дошкільного віку лежить триєдина мета: розвиток мовлення, навчання мови та мовленнєве виховання. Взаємодія компонентів процесу формування мовлення дошкільнят є основою для сформованості мовленнєвої компетентності.

Для успішного мовленнєвого розвитку важливе значення має вся життєдіяльність дітей, що дає змогу вправляти їх у спілкуванні. Оптимальний рівень мовленнєвої компетентності дошкільників досягається створенням розвивального мовленнєвого середовища, у якому перебувають діти.

Враховуючи це,(конкретизувати) перед вихователем дошкільного навчального закладу мають бути поставлені такі завдання:

- вивчити рівень мовлення кожного вихованця, який приходить у дитсадок;

- спланувати індивідуальну роботу залежно від результатів вивчення;

- складати тематичний план з розвитку мовлення для дітей певної вікової групи. (календарний)

У програмі «Дитина» окреслено основні завдання для старших дошкільників з розвитку мови:

 

 

У вас все до кучі – розбити по завданням мовлення

- розвивати чуття рими;

- вчити дітей добирати з допомогою вихователя слова, близькі за значенням (синоніми);

- добирати з допомогою вихователя слова, протилежні за значенням (антоніми);

- створювати ігрові ситуації з метою закріплення та розширення запасу багатозначних слів та слів, що однаково вимовляються, проте різні за значенням (омоніми);

- заохочувати характеризувати предмети, істот і навпаки - називати предмети, істоти за наведеними вихователем ознаками, у тому числі загадками;

- закріплювати слова з узагальненим значенням;

- розширювати і збагачувати словниковий запас;

- розвивати інтерес до словотвору;

- заохочувати дітей утворювати дієслова від звуконаслідувальних слів;

- вправляти на творення та вживання назв дитинчат тварин та птахів і назв самок тварин та птахів;

- пробуджувати бажання римувати слова;

- спонукати складати власні речення;

- розвивати уміння здогадуватися про зміст невідомої оповіді, складеної вихователем, чи художнього твору за назвою або ключовими словами (наприклад, літо, море, відпустка);

- активізувати словник «гарних слів» (художньо-виражальних засобів), викликати гидливе ставлення до «поганих слів».

Зміст роботи з розвитку мовлення також конкретизується в розділах: «У світі звуків», «У країні Граматики», «У нас в гостях книжка», «Ми розмовляємо».

Поєднайте ці розділи із завданнями, що вище розкриті.

За новою редакцією Базового компоненту дошкільної освіти,перед тим,як перейти до школи,випускник дитячого навчального закладу, повинен оволодіти п’ятьма видами мовної компетентності.

Як видно з таблиці 1.1, критеріями мовленнєвої компетентності дитини старшого дошкільного віку є види мовленнєвої компетенції, визначені в тематичній програмі «Витоки мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку» [4, с.10-18]. До кожного виду компетенції були дібрані відповідні показники. Це важливо.

 

У мовленнєвій компетенції виокремлюють лексичну, фонетичну, граматичну, діамонологічну та комунікативну компетенції.

Так, під фонетичною компетенцією розуміють правильну вимову всіх звуків рідної мови, звукосполучень згідно з орфоепічними нормами, наголосів, добре розвиненого фонематичного слуху, що дозволяє диференціювати фонеми; володіння інтонаційними засобами виразності мовлення (темп, тембр, сила голосу, логічні наголоси тощо).Фонетична компетенція формується у процесі роботи з виховання звукової культури мовлення.

Лексична компетенція-це наявність певного запасу слів у межах вікового періоду, здатність до адекватного використання лексем, доречне вживання образних виразів, приказок, прислів’їв, фразеологічних зворотів.Лексична компетенція ґрунтується на словниковій роботі з дітьми.

Граматична компетенція – це неусвідомлене вживання граматичних форм рідної мови згідно законів і норм граматики (рід, число, відмінок, клична форма тощо), чуття граматичної форми, наявність корекційних навичок щодо правильності вживання граматичних норм.Граматична компетенція охоплює формування граматичної правильності мовлення.

Діамонологічна компетенція передбачає розуміння зв’язного тексту, вміння відповідати на запитання і звертатись із запитаннями, підтримувати та розпочинати розмову, вести діалог, складати різні види розповідей. Діамонологічна компетенція стосується розвитку монологічного і діалогічного мовлення дитини.

Кінцевим результатом сформованості мовленнєвої компетенції є комунікативна компетенція.

Комунікативна компетенція – це комплексне застосування мовних і немовних засобів з метою комунікації, спілкування у конкретних соціально-побутових ситуаціях, уміння орієнтуватись у ситуації спілкування, ініціативність спілкування. Остаточне формування комунікативної компетенції спрямоване на розвиток культури мовленнєвого спілкування, мовленнєвого етикету та етичних норм спілкування та взаємодії дитини з соціумом.

Отже, мовленнєвий розвиток дитини, зокрема мовленнєва компетентність — один з важливих чинників становлення особистості в дошкільному дитинстві. Ступінь розвитку цієї сфери визначає рівень сформованості соціальних і пізнавальних досягнень дитини — її потреб і інтересів, знань, умінь та навичок, а також інших психічних якостей, що є основою особистісної культури.Коли випускник дошкільного закладу зможе оволодіти всіма видами мовної компетенції,йому буде набагато легше засвоювати усю початкову шкільну программу,разом з тим,у нього будуть завчасно розвинені усі психічні процеси(пам'ять,увага,уява,мислення),він зможе навчитися концетрувати свою увагу на основній інформації та відокремлювати її від побічної,у дитини буде розвинута звукова та мовленнєва культура мовлення,словник,у нього буде достатньо розвинута дрібна та загальна моторика рук для того,щоб починати поступово оволодіювати навичками письма.

Додатки

Таблиця 1.1