Тема 1. Загальна концепція платіжної системи

ПРЕДМЕТ, МЕТОД І ЗАВДАННЯ КУРСУ

Загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, відносини у сфері переказу грошей регулюються законами України, зокрема, "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", іншими актами законодавства України та нормативно-правовими актами Національного банку України, а також міжнародно-правовими актами з питань переказу грошей.

Платіжна система - платіжна організація, члени платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними при проведенні переказу грошей. Проведення переказу грошей є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система.

Основними елементами платіжної системи України є: суб'єкти (учасники) розрахункових взаємовідносин; об'єкт розрахунків; місце проведення розрахунків; принципи організації безготівкових розрахунків; час платежу; комунікаційні системи переказу грошей; встановлена законодавством форма розрахунків; наявність гарантії платежу; наявність проміжних ланок (посередників) у розрахунках; ризики в розрахунках; черговість платежів; величина платежів; нормативно-правова база; бухгалтерська і технологічна модель; технологічна інфраструктура; захист інформації.

Платіжні системи повинні задовольняти шість основних вимог: ефек­тивність, оперативність, економічність, надійність, безпека, зручність.

До небанківських користувачів платіжних послуг належать: населення; підприємства; спеціалізовані посередники; державні установи. Потреби користувачів платіжної системи визначаються потребами їх господарської діяльності.

У процесі виконання платежу вони виконують роль банку платника, банку одержувача, банку-емітента та банку-еквайра.

Залежно від ролі Центральний банк у діяльності платіжної системи виконує п'ять функцій: користувача платіжної системи; учасника платіжної системи; надавача платіжних послуг; "охоронця суспільних інтересів; гаранта остаточного розрахунку.

До механізмів, які використовуються для переказу кошті між суб'єктами господарювання в процесі розрахунків за платіжними зобов'язаннями належать також спеціальні установи, що надають платіжні послуги - клірингові установи, розрахункові банки та агенти з розрахунків.

 

 

ТЕМА 1. ЗАГАЛЬНА КОНЦЕПЦІЯ ПЛАТІЖНОЇ СИСТЕМИ

В Україні діють внутрішньо державні та міжнародні платіжні системи.

В Україні можуть створюватися внутрішньодержавні банківські та небанківські платіжні системи. До внутрішньодержавних банківських платіжних систем відносяться: системи міжбанківських розрахунків; внутрішньобанківські платіжні системи; системи масових платежів.

До платіжних інструментів відносяться документи на переказ та спеціальні платіжні засоби.

До документів на переказ відносяться розрахункові документи, документи на переказ готівки, міжбанківські розрахункові документи, клірингові вимоги та інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу.

Згідно з класифікацією Банку міжнародних розрахунків (м. Базель, Швейцарія), що застосовується у багатьох країнах, перекази можна розділити на кредитові та дебетові.

При кредитовому переказі платіжні інструменти рухаються в тому ж напрямку, що й грошові кошти - від платника до отримувача.

При дебетовому переказі платіжні інструменти рухаються у зворотному щодо грошових коштів напрямку - від отримувача до платника.

До платіжних інструментів, які базуються на кредитових переказах коштів, належать: доручення про кредитовий переказ у системі жиро; доручення про кредитування у системі автоматизованих розрахункових палат; постійні доручення; доручення про перекази в системі платежів SWIFT.

До платіжних інструментів, що засновані на дебетових переказах коштів, належать: векселі; чеки, дорожні чеки, єврочеки; банківські тратти; поштові перекази; прямі дебетові списання та ін. Є різні види пластикових карток, які розрізняються за механізмом розрахунків, функціональними характеристиками та технологічними особливостями.

До кредитних карток відносяться: банківські кредитні картки; картки туризму і розваг; приватні платіжні картки підприємств торгівлі та сфери послуг.

Залежно від спрямованості операцій, що здійснюються дебетною карткою, виділяють: картки для банківських автоматів; картки для купівлі через термінали в торговельних залах; чекові гарантійні картки; "електронні гаманці".

Вибір платіжних інструментів залежить від наступних чинників: вартість використання конкретного платіжного інструменту для платника; прямий чи опосередкований характер відносин між платником і одержувачем; одноразовий чи постійний платіж; величина платежу; внутрішньо державний чи міжнародний платіж; законодавчі або нормативні обмеження; витрати на оплату управління щодо використання різних засобів платежу.

У сучасних умовах швидко розповсюджуються розрахунки пластиковими картками. Ця форма розрахунків вигідна основним учасникам: власнику картки, банку-емітенту, підприємству торгівлі або сфери послуг, банку-еквайра. Розрахунок на валовій основі передбачає, що відповідно з кожним дорученням або вимогою проводиться окрема операція шляхом відповідного переказу коштів.

Виділяють розрахунки на валовій основі без використання денних кредитів і розрахунки на валовій основі з використанням денних кредитів.

З метою зменшення потреби в грошових коштах і для спрощення процесу обміну платіжною інформацією банки використовують розрахунок на чистій основі (кліринг).

Кліринг - це взаємний залік платежів і визначення кінцевого розрахункового сальдо.

Розрахунки на чистій основі (системи нетто-розрахунків) розрізняються за способом проведення заліку вимог і зобов'язань: двосторонній залік між двома банками; багатосторонній взаємозалік, який здійснюють три і більше банків. У результаті заліку для кожного учасника визначається загальна сума, яку має сплатити цей банк або яку треба сплатити цьому банку. Кліринг передбачає два етапи: 1) підрахунок сальдо; 2) врегулювання взаємних вимог. У платіжних системах можуть виникати різноманітні ризики, які негативно впливають на економічну систему та на учасників розрахунків: кредитний; лік­відності; системний; правовий; операційний.

У разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених Законом України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" термінів виконання доручення клієнта на переказ, цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

У разі порушення банком, що обслуговує отримувача, термінів завершення переказу цей банк зобов'язаний сплатити отримувачу пеню у розмірі 0,1 відсотка суми переказу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. В цьому випадку платник не несе відповідальності за прострочення перед отримувачем.