Тема 1. Загальне поняття партнерства

План:

1. Поняття партнерства. Розмежування дефініцій «взаємодія», «співробітництво» та «партнерство» у сфері відносин поліції з населенням.

2. Поліція – сервісна служба з надання поліцейських послуг.

3. Формування позитивного іміджу поліції. Пріоритетні напрями партнерства поліції та громадськості. Форми та методи партнерства.

Поліція та її діяльність – складний, історично змінюваний державно-правовий та соціальний інститут, покликаний забезпечити правопорядок і безпеку громадян. У різні історичні періоди відносини між поліцією та громадянами мали різний характер. Однак, у кінці ХХ ст. усталеним стало розуміння того, що силами лише поліції, навіть високопрофесійної, забезпечити правопорядок і належний рівень безпеки неможливо.

На сучасному етапі в Україні запроваджуються зміни в підходах до діяльності державницьких структур. Вони зумовлюють зміни і в поліції, де впроваджується модель партнерської поліцейської діяльності. За такої моделі по-перше, поліція в суспільстві виконує роль координатора в розв’язанні й подоланні проблем, що впливають на правопорядок і безпеку громади; по-друге, відповідальність за стан справ у правоохоронній сфері несе не лише поліція, а й усе суспільство – громада, державні органи, громадські організації, населення. Громадяни виступають у ролі «замовників» послуг, яких вони очікують від поліції. Відтак надані їм послуги мають бути своєчасними та якісними, оскільки поліція перебуває на службі тих, хто її наймає та утримує.

Партнерство як один із видів взаємодії ґрунтується на очікуванні того, що партнер під час взаємодії поводитиметься відповідно до умов співробітництва. В етимологічному словнику української мови вказано, що слово «партнер» в українську мову запозичене із французької мови («partenaire»), а походить від англійського «partner» – «співспадкоємець», «поділ», «частина» тощо.

У загальному розумінні партнерство – це вид взаємин між різними суб’єктами, що проявляється у формуванні єдиної позиції з певних питань та організації спільних дій. Специфіка партнерства полягає в збереження кожним з партнерів відносної самостійності в основних аспектах діяльності. Партнерство як вид спільної діяльності передбачає рівноправність її учасників, що передбачає рівні права й обов’язки кожної зі сторін, а відтак і взаємну відповідальність. Тож партнерство – це ідеальний варіант стосунків рівноправних суб’єктів, які усвідомлюють значення своїх дій для партнера і свою діяльність будують так, щоб виправдати сподівання партнера і досягти спільної мети.

У діяльності поліції зарубіжних країн зазвичай для позначення процесів співпраці поліції з населенням вживається термін «поліція громади» («общинна поліція»), тотожним якому є термін «партнерство з населенням». Узагальнено основоположну ідею партнерства поліції з населенням можна визначити як усвідомлення поліцією необхідності врахування думки і побажань громадськості при визначенні та оцінці своєї роботи; співпраця з населенням з метою виявлення і вирішення місцевих проблем, зорієнтована на превенцію правопорушень. Населення має сприйматися як партнер поліції і повноправний учасник діяльності з покращання роботи поліції.

Найуживанішим для визначення суті запропонованого підходу є термін «community policing» (англ.), паралельно з яким для спрощеного перекладу на сучасному етапі вживається термін «police-public partnerships» (англ.). Організація безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) у 2008 р. визначила community policing як філософію або організаційну стратегію, під якою розуміють взаємне співробітництво поліції та громади (суспільства) з метою ефективнішої протидії злочинності, страху перед злочинами, фізичній або моральній шкоді, розпаду добросусідських відносин з метою покращення якості життя для всіх.

Концепція партнерства поліції та суспільства є основою діяльності поліції. Партнерство – це нова стратегія роботи поліції: поліція працює заради людей та їхньої безпеки. Підхід «партнерство поліції та суспільства» змінює практику поліцейської діяльності, забезпечує стратегію більш ефективного та дієвого досягнення її цілей.

Терміни взаємодія, співпраця (співробітництво) є найуживанішими в сфері відносин поліції з населенням. У забезпеченні правоохоронними органами громадського порядку взаємодія передбачає наявність спільної мети, використання наявних у сторін сил і засобів, узгодженість дій тощо. Узгоджені дії учасників для досягнення спільної мети зазвичай визначають як співробітництво.

Термін «взаємодія» для характеристики відносин поліції та населення передбачає спільну мету, що полягає в забезпеченні безпечного життєвого простору, та погоджену діяльність суб’єктів взаємодії. Про наявність партнерських стосунків між поліцією та населенням свідчить, по-перше, рівноправність суб’єктів взаємодії (поліції та населення), що мають однакові права, обов’язки та відповідальність за вчинені дії); по-друге, спрямованість цієї діяльності на забезпечення інтересів партнера.

Взаємодія передбачає досягнення певного позитивного результату, спільної мети, заради якої вона виникає. Якщо мета спільна й однаково значуща для суб’єктів взаємодії, то вони чинять відповідні дії, спрямовані на її досягнення, тобто взаємодіють.

Спільна мета має бути фактором, об'єднує, групує людей, формує в них почуття приналежності до певної групи. На цей процес впливають такі чинники: 1) наскільки позитивно іншими людьми сприймається така група; 2) наскільки часто людина відчуває радість у зв’язку з тим, що вона є членом цієї групи. Відтак наявність спільної мети для групи є досить важливим фактором, який впливає на подальшу готовність до активних дій, спрямованих на її досягнення, і саме це є необхідною умовою ефективної співпраці поліції та населення.

Із позиції системного підходу до взаємодії, орган внутрішніх справ і населення, яке ним обслуговується, є суб’єктами однієї системи, де населення – це середовище функціонування органу внутрішніх справ. За такого підходу найповніше прослідковується ефективність зворотних зв’язків між поліцією і населенням.

Із позиції управлінського підходу поліція є керівною системою, а населення – керованою системою (підсистемою), тобто зовнішньою стороною управління поліції. При цьому під управлінням розуміють дії, які мають на меті спонукати певних осіб (або соціальні групи) до виконання бажаних дій.

У взаємодії поліції та громадян спільна мета полягає в забезпеченні безпечного життєвого простору, що є однаково значущим для кожного члена суспільства. Тому постає питання про участь у досягненні цієї мети кожного із членів суспільства, наявність у конкретного громадянина відчуття приналежності до певної групи осіб, для яких отримуваний результат буде таким самим важливим та на його досягнення будуть також спрямовані активні дії інших членів цієї групи. Взаємодія поліції з населенням проявляється в процесі взаємовпливу з використанням можливостей іншого для досягнення власних цілей. Результатом такої взаємодії є партнерські стосунки, побудовані на рівноправності суб’єктів взаємодії, їхній взаємній відповідальності та довірі під час досягнення спільної мети.

2. Поліція – сервісна служба з надання поліцейських послуг.

Діяльність поліції полягає як у боротьбі зі злочинністю, забезпеченні правопорядку, так і в наданні поліцейських послуг суспільству щодо підтримки належного рівня безпеки. Це передбачає:

- наближення поліції до громадян через максимальне залучення поліцейських на місцях до забезпечення правопорядку на вулицях;

- розвиток сервісних функцій поліції;

- підвищення ефективності у взаємовідносинах із громадянами.

Поліція – це сервісна служба, яка надає послуги населенню, тобто спрямовує свою діяльність на розв’язання тих проблем, які ставить населення перед поліцією, й вирішення яких належить до її компетенції. У Кодексі поведінки посадових осіб з підтримання правопорядку, прийнятий резолюцією Генеральної асамблеї ООН № 34/169 від 17 грудня 1979 р.) зазначено, що служіння суспільству передбачає надання послуг і допомоги тим членам громади, які з особистих, економічних і соціальних чи інших причин надзвичайного характеру потребують негайної допомоги.

Основна мета роботи поліції – це забезпечення правопорядку і безпеки громадян в будь-якому місці України – від малого села до великого міста та високий рівень довіри людей до поліції. Це передбачає наближення поліції до громадян через максимальне залучення поліцейських на місцях для забезпечення правопорядку на вулицях; розвиток сервісних функцій поліції; підвищення ефективності у взаємовідносинах із громадянами.

Сервісна функція поліції охоплює:

- адміністративні послуги;

- інформаційні послуги (як знайти необхідну вулицю, як доїхати до певного місця громадським транспортом; в який державний орган, до якої посадової особи слід звернутися для вирішення особистих питань тощо);

- інформаційно-правові послуги (надання працівниками поліції в межах своєї компетенції та визначених законом обов’язків роз’яснень прав і обов’язків потерпілому чи тому, хто підозрюється у вчиненні правопорушення, а також його рідним, законним представникам, громадськості);

- послуги безпеки (забезпечення громадської безпеки та охорони публічного порядку).

У реалізації партнерських відносин важливо, щоб:

- поліція своєчасно й оперативно реагувала на всі звернення громадян;

- поліцейського люди не боялися, а поважали – працювати слід не страхом, а по совісті;

- поліцейський мав авторитет, особливо серед верств населення, схильних до правопорушень;

- поліцейський уособлював собою закон.

“Борьба с коррупцией требует использования некоррумпированных подходов и кодекса поведения, определяющего корректное, достойное и надлежащее исполнение полицейскими своего профессионального долга, а также эффективных мер по реализации этих подходов на всех уровнях полицейских структур.

Важливим завданням формування партнерських відносин між поліцією і населенням є раціоналізація такої взаємодії на засадах довіри, прозорості, взаємодопомоги в боротьбі зі злочинністю. Повсякденна діяльність поліції протікає на очах у населення, тому авторитет та довіра поліції багато в чому залежить від поведінки її співробітників при спілкуванні з людьми. Поліцейська діяльність здійснюється в реальному соціальному просторі у безпосередньому контакті з громадянами. Щодня поліцейський вирішує складні професійні завдання, розв’язує непрості ситуації та конфлікти й не має права помилятися. Адже Закон визначає Національну поліцію як «орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядок».

Основними завданнями з активізації взаємодії між поліцією та суспільством є:

- підвищення авторитету й довіри населення до поліції;

- покращання стану комунікативної та загальної культури працівників поліції;

- сприяння об’єктивному інформуванню населення про діяльність поліції через ЗМІ;

- створення позитивного іміджу поліції шляхом підвищення рівня професійної компетентності та покращення результатів її діяльності;

- забезпечення безпосереднього діалогу між поліцією та населенням (громадськими об’єднаннями, профспілками, асоціаціями, організаціями, підприємствами) на конкретній території;

- проведення активної профілактичної, виховної, просвітницької роботи серед різних верств населення з метою запобігання злочинності, формування в громадян відчуття особистої причетності до правового порядку в суспільстві.