Роль і місце адвокатури України в механізмі захисту прав людини.

Спеціальність: 5. 03040101 " Правознавство " Курс ІІІ

Дисципліна: "Адвокатура України"

Лекція 3

Тема 3. Адвокатура України в юридичному механізмі захисту прав людини.

Навчальна мета: визначити роль і місце адвокатури України в механізмі захисту прав людини, зясувати зміст та призначення договору про надання правової допомоги, адвокатського запиту.

Виховна мета: Формувати якості особистості студентів як майбутніх юристів та пізнавальний інтерес до вивчення цивільного права; прищеплювати повагу до національного права.

Розвивальна мета: Спонукати до пізнавальної, наукової, творчої діяльності; розвивати самостійність та творче мислення в правозастосовчій діяльності.

 

План

1. Роль і місце адвокатури України в механізмі захисту прав людини.

2. Відношення адвокатури України з державними органами.

3. Договір про надання правової допомоги.

4. Адвокатський запит.

 

Самостійна робота:

До теми 3. Адвокатура України в юридичному механізмі захисту прав людини.

План

1. Принципи діяльності адвокатури. (ст. 4 ЗУ)

2. Зупинення адвокатської діяльності. (ст.31 ЗУ)

3. Припинення адвокатської діяльності. (ст.32 ЗУ)

Література

Основна:

1. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30

2. Про адвокатуру та адвокатську діяльність: Закон України від 05 липня 2012 року // Урядовий кур’єр. – 05.09.2012. – № 159.

3. Адвокатура України: кваліфікаційний адвокатський іспит. Проходження стажування. Адвокатська діяльність: практ. посібник / упоряд. А. В. Григоренко. Київ: Центр учбов. л-ри, 2015. 200 с.

4. Варфоломеєва, Т.В. Історія адвокатури. Правове становище адвокатури та адвокатська діяльність. Правила адвокатської етики: Посібник. - К.:Прецедент, 2008. - 214 с.

5. Погорецький, М. А. Адвокатура України: підручник / М. А. Погорецький, О. Г. Яновська; рец.: Ю. П. Аленін (НУ "ОЮА") та ін., Київ. ун-т ім. Т. Шевченка. Київ: Юрінком Інтер, 2014.

6. Фіолевський Д. П.Адвокатура: підручник. / Д.П. Фіолевський. – 3-тє вид., випр. і доп. – К.: Алерта, 2014. – 624 с.

7. Попова, О. А. Адвокатура України в системі захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина / О. А. Попова // Адвокатура: минуле та сучасність: матеріали 2-ї Міжнар. наук. конф. молодих вчених, аспірантів та студентів (Одеса, 2 березня 2013 р.). 2013.- 592 с.- С. 251-253.

Додаткова

1. Адвокатура: минуле та сучасність: матеріали 3 Міжнар. наук. конф. мол. вчених, аспірантів та студ. (Одеса, 1 березня 2014 р.) / НУ "ОЮА"; відп. за вип. В. І. Форманюк, за заг. ред. В. М. Дрьоміна, передм. С. В. Ківалова, уклад.: Т. О. Остапенко, В. А. Федоров, Л. Ю. Чекмарьова, Студент. наук. т-во НУ "ОЮА". Одеса: Гельветика, 2014. 345 с.

2. Атамасов А. В. Порядок надання безоплатної правової допомоги адвокатами згідно Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" / А. В. Атамасов // Часопис Київського університету права. – 2013. – № 1. – С. 376–380.

3. Вільчик Т. Адвокатура та громадянське суспільство у правовій державі / Т. Вільчук // Право України*: Юрид. журн. - 2014. - № 11. С. 243-250.

4. Косенко, М. С. Місце Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури у системі формування професійної адвокатури України / М. С. Косенко // Вісник Академії адвокатури України. - 2014. - №2. С. 97-104.

5. Кравченко М.В. Договір про надання правової допомоги як правова конструкція// Юридичний вісник. – 2015. - №1 (34). - С.86-91. Режим доступу: file:///C:/Users/user/Downloads/8193-20755-1-SM.PDF.

6. Фіолевський Д. П.Адвокатура: підручник. / Д.П. Фіолевський. – 3-тє вид., випр. і доп. – К.: Алерта, 2014. – 624 с.

Роль і місце адвокатури України в механізмі захисту прав людини.

Питання правового статусу інституту адвокатури та його взаємовідносини з органами держаної влади та громадянського суспільства тою чи іншою мірою розглядалися у працях зарубіжних та вітчизняних науковців. Деяким аспектам цієї проблематики присвячували свої праці, зокрема: О. Бойков, Т. Варфоломеєва, Є. Васьковський, М. Видря, О. Воронов, О. Галоганов, І. Гловацький, С. Гончаренко, О. Деханов, А. Козьміних, А. Кучерена, С. Лібанова, Р. Мельніченко, С. Сафулько, Ю. Стецовський, О. Святоцький, Л. Тацій, П. Хотенець, Д. Фіолевський, І. Яртих, О. Яновська та ін.

Питання належності адвокатури до громадянського суспільства у науковій літературі, у працях вітчизняних та зарубіжних вчених визначається по-різному. При цьому якщо більшість вітчизняних вчених у наукових працях останніх років вважає, що адвокатура є інститутом громадянського суспільства, то у наукових дослідженнях зарубіжних авторів існують діаметрально протилежні думки з цього приводу.

У своєму монографічному дослідженні О. Святоцький зазначає, що адвокатура є «автономною громадською організацією».

На думку Л. Тацій, адвокатура вважається інститутом громадянського суспільства, який є не лише об’єднанням професіоналів-юристів, а й правозахисною інституцією.

А. Козьміних визначає адвокатуру як незалежний інститут громадянського суспільства, публічну корпорацію професійних юристів, покликану брати участь у здійсненні правосуддя і надавати на професійній основі кваліфіковану правову допомогу, виконуючи покладену на неї публічно-правову функцію — контроль за дотриманням державою гарантій прав і свобод людини та громадянина. Адвокатура — своєрідний «буфер», що балансує інтереси громадянського суспільства з потребами і можливостями держави. Аналогічну думку висловлює і Н. Обловацька, яка вважає, що адвокатура України є публічно-правовим інститутом громадянського суспіль- ства, який покликаний захищати та представляти інтереси не тільки окре- мих осіб, а й всього суспільства в цілому. Тобто цей інститут існує та розвивається для захисту індивідуальних і суспільних благ. С. Прилуцький обґрунтовує думку про те, що адвокатура як незалежний правозахисний інститут громадянського суспільства сприяє рівновазі між суспільством та державою.

Адвокатура — унікальне юридичне явище, єдина організація, яка виконує державну (публічно-правову) функцію і при цьому не є державним органом, а, навпаки, є незалежним самоврядним інститутом, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання своєї організації і діяльності

Представництво адвокатом інтересів громадян у конституційному, кримінальному, адміністративному та цивільному судочинстві спрямоване не тільки на задоволення інтересів приватної особи, а й на забезпечення принципу змагальності судового процесу, досягнення істини, охорону прав громадян і, тим самим — на створення демократичної правової держави, проголошеної Конституцією України, що принципово як для суспільства, так і для держави. Отже, захист прав людини і громадянина — саме для цього створена адвокатура — набуває значення найважливішої публічної функції в державі, яка оголосила себе правовою.

Л. Демидова і В. Сергєєв вважають, що адвокати завжди відносили себе до структур громадянського суспільства, маючи при цьому на увазі, що служіння праву як гуманістичному явищу і громадянському суспільству є основ- ним, умовно кажучи, стратегічним завданням адвокатури.

 

Згідно з Преамбулою Правил адвокатської етики, затверджених Установчим З’їздом адвокатів України 17.11.12 року адвокатурою реалізується роль єдиного незалежного недержавного самоврядного інституту, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі на принципах верховенства права, законності незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.