Перелік контрольних питань
1. В чому полягає значення культурної спадковості, культурного генофонду у формуванні та розвитку культури?
Створюючи ключові цінності культура передає від покоління до поколінняцю своєрідну естафету.
Саме в цьому і полягає її роль.
Комунікативна функція культури зводиться до передачі історичного досвіду поколінь через механізм культурної спадковості та формування на цій основі різноманітних способів і типів спілкування між людьми;
Ця функція зберігає досвід поколінь за допомогою складної знакової символічної системи, яка зберігає досвід поколінь в словах, поняттях,формулах науки, обрядах релігії, засобах виробництва, предметах споживання. Змістовну основу складає культурний генофонд народу, що включає елементи етнічної культури, такі як: мова, народне мистецтво, матеріальна культура народу, національні звичаї і традиції, народна філософія і традиційна система виховання, етика народу і так далі.культура виступає як спосіб фіксації, збереження і передачі інформації з накопиченого досвіду національної спільності як в рамках одного покоління, так і між поколіннями, що змінюють один одного.
2. Дайте характеристику самобутнім загальним рисам культури українського народу.
Українці віками творили власну самобутню культуру, успадковуючи культурні цінності своїх предків, переймаючи і творчо осмислюючи надбання інших народів. Цим самим вони розвивали не лише національну культуру, але й зробили вагомий внесок у скарбницю світової.
Характерною особливістю української культури є її відкритість і стабільність, здатність сприймати й українізовувати різні культурні впливи.
Завдяки цьому українська культура протягом своєї історії двічі змогла відродитись і зберегти духовний генофонд нації в умовах колоніального гніту. Українська культура століттями розвивалась в лоні литовської, польської, російської. Тому вона оцінювалась окремими дослідниками як похідна та "провінційна". На розвиток української культури негативно впливала відсутність власної державності, єдиної національної політики в галузі культури.
В умовах колоніальної залежності сковувався творчий дух і самобутність нації, гальмувались або ставали неможливими культурні процеси.
Здобуття Україною незалежності, розбудова самостійної держави, зростання самосвідомості нації і складний процес переходу до нового суспільства на зламі епох вимагають нового висвітлення культурологічних проблем, відкривають нові обрії розвитку української культури.
3. Проаналізуйте духовний розвиток племен трипільської культури та його значення.
Особливістю Трипільської культури була велика шана до жінки-матері. Від тих часів ця пошана у великій мірі лишилося в культурі і побуті українців до сьогодні. Наприклад, слово "зять" походить від слова "взять". Це означає, що якщо сьогодні хлопець обирає собі наречену і бере її собі за дружину, то в ті часи було звичайним явищем, коли дівчина або її батьки, обирала собі нареченого і брала собі його за чоловіка. Цікаво, що ще в позаминулому сторіччі на Україні існував звичай, згідно з яким дівчина могла прийти додому до хлопця, який їй подобався, сказати йому і його батькам, що вона хоче вийти за нього замуж і в 99% випадків так і ставалося (відмова хлопця в такому випадку вважалася для нього і його сім'ї великою ганьбою).
Найпоширенішим був культ плодючості, який асоціювався з образом праматері.На жаль, зараз навряд чи вдасться відтворити картину первісних уявлень трипільців, але дещо можна дізнатись з нових досліджень цієї культури. У трипільців було циклічне уявлення про час. Вони представляли його собі як безкінечну дорогу, що рухається навколо центру Всесвіту.
Населення Трипілля усвідомлювало періодичність глобальних криз і катаклізмів як загибель старого і зародження нового. І декілька сюжетів з їхньої міфології доводять це.
Дослідження поховального обряду трипільців показали наявність грунтових та підкурганних поховань з трупоспаленнями та трупопокладеннями, у яких помітні відмінності між чоловічими та жіночими похованнями. Як особливість дівчаток ховали в урнах, дорослих – без урн. Відмічені окремі дуже багаті поховання знаті.
4. Визначте характерні особливості скіфської культури і культури народів Північного Причорномор’я та Криму.
Зброя, кінське спорядження, так званий "звіриний" стиль, деяке металеве й інше начиння, а також знаряддя праці, почасти костюм і деякі прикраси на всіх цих територіях подібні майже в дрібних деталях. Це і є те загальне для скіфів і сусідніх народів, що з повним правом поєднується як скіфське в побуті їх усіх. Але в поселеннях і житлах, у посуді із глини й у деяких прикрасах, а особливо в похоронних спорудженнях і обрядах є специфічні відмінності по областях, наміченим у науці як території цих народів.
Скіфські божества персоніфікували природні стихії, космічні явища і родючість землі.
Скіфи зводили значних розмірів курганні насипи, іноді завершуючи їх кам'яними скульптурами.
У причорномор'ї різнобічні контакти місцевих племен з колоністами сприяли поширенню досвіду та здобутків найпередовішої на той час античної культури.
5. Дайте оцінку матеріальній та духовній культурі племен дослов’янської доби.
Дослов'янська доба - це період від появи людини на території сучасної України і її розвиток до 6 - 9 ст. нашої ери, коли в процесі вдосконалення знарядь праці, техніки і технології землеробства,піднесення ремесла і торгівлі, а звідси і класової диференціації та несення ремесла і торгівлі, а звідси і класової диференціації та розгляду родово-общинного ладу з’являються перші протодержави, які сприяли створенню фундаменту, на якому у 9 ст. зросла могутня будова Древньоруської держави.
До цієї доби відносяться кімерійська скіфська, сарматська, трипільська культури,та народів північного причорномор'я.
6. Проведіть аналіз ранніх форм культури на східнослов’янських землях.
Ранні релігії стародавніх слов'ян були анімістичними.
Людина вірила, що все навколо неї живе: почуває, розуміє, має свої бажання, бореться за існування. Тому до природи стародавні слов'яни ставились як до живої істоти.
Культ природи лежав в основі первісного релігійного світогляду. Анімістичний світогляд був основою всіх стародавніх вірувань, він глибоко проник в художню культуру, навіть нашу мову. Ранні релігійні вірування народів східних слов'ян у своєму розвитку, крім анімізму, пройшли такі стадії: фетишизм, магія, тотемізм, землеробські культи, шаманство.
Всі ці форми ранніх релігійних вірувань були властиві релігії і міфологічному світогляду стародавніх слов'ян. З допомогою ранніх форм релігійних вірувань люди вчились узагальнювати свій життєвий досвід, розвивати уяву про навколишній світ, шукати першопричину буття. Так у стародавніх слов'ян складалась уява про богів і першооснову світу, про походження життя (з'єднання небесного вогню і води, за стародавніми віруваннями, творить життя) тародавні слов'яни мали свій особливий добре розроблений релігійний календар. Його характерною рисою був тісний зв'язок з природою та хліборобством, він охоплював увесь господарський цикл.
Усі свята в цьому календарі були пов'язані з однією ідеєю: вшанування Сонця і його супутних богів, боротьба літа з зимою, тепла з холодом. Усе це складає основу хліборобства, важливого для селянина.
Стародавні слов'яни вірили у безсмертя душі, але досить своєрідно. Вони вважали, що після смерті небіжчика в залежності від його чеснот душа могла вселитись в раба, стати добрим духом дерева, птаха або тварини, могла вселятися в іншу людину. Незалежно від перевтілень душі, вона завжди відгукувалась добром на поклик людини.Вагомою складовою частиною світогляду стародавніх слов'ян була міфологія. За функціями й актуальністю слов'янська міфологія ділиться на декілька рівнів.
7. Поясніть суть першої релігійної реформи Великого князя Володимира та її значення.
Перша релігійна реформа (980р.), яка була проведена Великим київським князем Володимиром, успіху не мала. Покровителя великої княжої бога Перуна було проголошено верховним богом Русі.
Князь заснував пантеон, який складався з шести головних богів, їх ідолів спорудили в Києві біля княжеского терему.
Реформа була половинчатою по характеру та серйозних позитивних наслідків не мала. У «Повести временных лет» є легендарна розповідь про вибір великим князем Володимиром нової віри. Відкинувши західне християнство, іслам, іудаїзм, князь віддав перевагу візантійському(східному) варіанту християнства - православ’'ю. За цим рішенням стояли давні торгівельні, культурні і династичні зв’'язки Русі з Візантією.
8. Дайте характеристику основних центрів давньоруської культури.
Давньоруська держава згуртувала розрізнені народи Східної Європи, створила сприятливі умови для розвитку їх економічного, політичного і культурного життя, зробила країну не тільки обороноздатною, але й грізною для ворогів. Однак, починаючи вже з другої половини 11 століття, в результаті розвитку феодального землеволодіння, політичного посилення великих землевласників, економічного і політичного зростання окремих міст, які стали новими центрами окремих земель Київської держави, кожна з яких стала проводити свій власний курс, поступово набирав сили процес розпаду Київської Русі.
На кінець 12 ст. нові політичні центри посилились і відокремились настільки, що можна вести мову про чотири групи земель, всередині яких існували особливо тісні економічні й політичні взаємини:
1. Київська, Чернігівська і Сіверська.
2. Галицька і Волинська.
3. Новгородська, Псковська, Смоленська, Полоцька і Вітебська.
4. Ростово-Суздальська, Рязанська, Устюзька, Му-ромська.
Основною рисою розвитку культури на Галицько-Волинській землі були її тісні культурні зв'язки з іншими землями Київської Русі.
Приєднання Волині і Прикарпаття до Києва за часів Володимира Святославича і Ярослава Мудрого стало основою для тривалих культурних і політичних зв'язків. Волинь і Галичина були зв'язані з Києвом економічними взаємовідносинами, єдністю матеріальної і духовної культури. Тому продовження традицій Київської Русі в духовному житті стало логічним для населення Галицько-Волинської держави.
Близьке ж сусідство із Заходом принесло українському народові нові культурні впливи і надбання. На заході Галицько-волинська Русь була форпостом східнослов'янської духовності. Різні сфери її культури, зокрема такі як освіта, мистецтво, філософія, література, розвивалися під впливом західної та східної культур.
Через такі культурні центри, як Володимир, Холм, Галич і Львів культурні впливи давньоруських земель надходили до східних слов'ян в Угорщину і держави Центральної Європи. У той же час Галицько-Волинські землі зазнавали істотних культурних впливів своїх західних сусідів. засвоєні духовні і матеріальні цінності передавались іншим землям Стародавньої Русі. Але основа культури Галицько-волинського князівства була українська, спільна з іншими князівствами Стародавньої Русі.
9. Розкрийте значення осередків культурного життя Київської Русі.
Церкви та монастирі стали осередками писемності та освіти. Церква сприяла розвиткові мистецтв та ремесл, так як церковники добре розуміли, що високе мистецтво, звернене до людських емоцій, часто куди ефективніше посилює віру, ніж богослов’я, що апелює до розуму.
У справі поширення освіти на Русі важко переоцінити роль Софії Київської. Книги, які виходили із її стін, слугували основою для створення нових бібліотек, у тому числі й великої бібліотеки Печерського монастиря (з кінця 11 ст. – найбільшого осередку культурного життя Київської держави). Згодом у кожному єпископському місті, а також у великих монастирях, за прикладом Софії виникли свої книгописні майстерні, котрі разом із бібліотеками склали базу для розвитку давньоруського літописання – видатного явища в культурному житті не тільки Київської Русі, а й усієї середньовічної Європи.
Крім Києва, літописання велося в Новгороді, Чернігові, Переяславі, Галичі, Володимирі-Волинському та інших містах Русі. У 12 - 13 ст. поряд із традиційними з’являються нові форми історичних творів: сказання, сімейні та родові хроніки, воєнні пові
10. Поясніть роль християнізація як рушія нового культурного процесу.
Поступово на основній території Київської Русі з тої самої людяності формувалася українська нація. Культурні здобутки давніх русичів, коріння яких сягало сивої давнини, частково трансформовані та пристосовані до умов християнської церкви, склали фундамент національної української культури. Носієм національної духовності народу, що формується протягом тривалого історичного періоду, є мова. Вона зберігає надбання культури народу, його традиції.
Збереження і розвиток мови - це збереження і розвиток самого народу.
Українська мова сформувалася на терені давньослов'янської мови. Вона інтенсивно розвивалась протягом 14 - 18 ст., вдосконалюючи граматичну будову і збагачуючи свій лексичний склад. У духовній культурі українського народу провідне місце належить обрядам, звичаям, народній творчості, мистецтву, які своїм корінням сягають у давні часи родоплемінних відносин. Так, основним змістом аграрно-календарних обрядів є поклоніння Землі, Сонцю, силам природи. Вони передавали нащадкам знання, навички і традиції сільськогосподарського виробництва. З давніх часів збереглися такі обряди, як різдвяні колядки, свята весни, надії на успішний збір урожаю, осінні свята тощо.
Роль релігії в житті людей дуже велика. Східні слов'яни були язичниками. Утворення держави Київська Русь привело до прийняття її народом християнства. Нині християнство найбільш поширене в Україні. Будуються нові храми, реставруються давні.
11. Дайте оцінку культурі Київської Русі як джерелу культури українського народу.
Поступово на основній території Київської Русі з тої самої людяності формувалася українська нація. Культурні здобутки давніх русичів, коріння яких сягало сивої давнини, частково трансформовані та пристосовані до умов християнської церкви, склали фундамент національної української культури. Носієм національної духовності народу, що формується протягом тривалого історичного періоду, є мова. Вона зберігає надбання культури народу, його традиції.
Збереження і розвиток мови - це збереження і розвиток самого народу.
Українська мова сформувалася на терені давньослов'янської мови. Вона інтенсивно розвивалась протягом 14 - 18 ст., вдосконалюючи граматичну будову і збагачуючи свій лексичний склад. У духовній культурі українського народу провідне місце належить обрядам, звичаям, народній творчості, мистецтву, які своїм корінням сягають у давні часи родоплемінних відносин. Так, основним змістом аграрно-календарних обрядів є поклоніння Землі, Сонцю, силам природи. Вони передавали нащадкам знання, навички і традиції сільськогосподарського виробництва. З давніх часів збереглися такі обряди, як різдвяні колядки, свята весни, надії на успішний збір урожаю, осінні свята тощо.
Роль релігії в житті людей дуже велика. Східні слов'яни були язичниками. Утворення держави Київська Русь привело до прийняття її народом християнства. Нині християнство найбільш поширене в Україні. Будуються нові храми, реставруються давні.
12. В чому полягало історико-культурологічне значення християнізації Київської Русі?
Прийняття християнства –- одна з найважливіших подій історії Київської Русі. Воно не було випадковим, мало передумови і причини, а також велике історичне значення. Передумовами були тісні зносини з християнськими державами. Знайомство слов’'ян з християнством у 5-7 ст. прийняття християнства сприяло зміцненню держави. Сприяло розвитку писемності, зодчества, іконопису. Підвищило міжнародний авторитет Київської Русі. Християнізація Русі мала великий вплив на розвиток її культури та державності.
Зміна релігії спричинила великі світоглядні зміни в людей - політеістична поганська релігія змінилась на монотеістичну - православне християнство (яке правда потерпіло досить великих видозмін протягом століть - відбулась так звана «асиміляція» деяких язичницьких вірувань та традицій з віруваннями та есхатологічними уявленнями релігії християнської).
Щодо змін в культурі, то християнізація Русі справила великий вплив на розвиток кам'яної, архітектури, створила умови для виникнення такого виду мистецтва як іконопис, який набув самостійного розвитку, традиції візантійської іконографії послабились, і почали створюватися самобутні, яскраві шедеври церковного живопису. Також запровадження християнства сприяло розвитку освіти та книгописання. Звичайно, ці зміни не були одномоментними, але все ж таки, як ми бачимо, вже за сто років, в 11 сторіччі й пізніше, християнство досить міцно займає свої позиції в Київській Русі. І, безумовно, велике значення в історії мала постать хрестителя Русі - князя Володимира Святославича
13. Визначте цивілізаційну роль Візантії в розвитку української культури.
Вже з 9 ст. починаються активні контакти Візантії та Київської Русі знаменитим шляхом "з варягів у греки". З легендарного походу князя Аскольда на Царгород у 860 р. було фактично започатковане хрещення Русі. У середині 10 ст. поїздка київської княгині Ольги до імператора Константина Багрянородного мала велике. значення у дальшому розвитку торгово-політичних відносин між обома країнами і поширенні християнства на Русі. Шлюб сестри візантійського імператора Василія II — Анни з київським князем Володимиром довершив перетворення християнства на державну релігію Русі (акт хрещення 988)
Запровадження християнства на Русі сприяло поширенню серед її населення слов'янської писемності - кирилиці. З Візантії у великій кількості прибували богослужебні книги і предмети християнського культу, був запозичений церковний спів.
Найпомітніший вплив Візантії на мистецтво Київської Русі. Давньоруські князі запрошували до Києва, а згодом і до Володимира візантійських архітекторів і художників для спорудження храмів та монастирів. Збудований Ярославом Мудрим у Києві 13-ку-польний собор cв.Софії був спроектований візантійськими зодчими, що використали й традиції давньоруської архітектури. У створенні його мозаїк і фресок, поряд з візантійськими митцями, брали участь і місцеві майстри, переймаючи досвід.
У Володимирі під час розпису Дмитріївського собору місцеві майстри працювали над фресками вже на рівні з художниками, запрошеними із Константинополя.
Як і в Росії, українське богослов'я, іконопис, церковна архітектура та література тривалий час дотримувалися візантійської традиції. Мотиви візантійської філософії відчутні в українській православній полемічній літературі, творчості видатного українського мислителя Григорія Сковороди. Відомими центрами освіти, науки, будівельного та образотворчого мистецтва візантійської орієнтації в Україні були Київ і Чернігів.
14. Зробіть аналіз спадщини матеріальної культури Київської Русі.
Основні заняття і суспільні відносини. Основою культури Київської Русі була багатовікова самобутня культурна традиція східнослов'янських племен. Археологічні матеріали свідчать, що до середини I тисячоліття нашої ери в господарському укладі слов'ян давно вже переважало землеробство - підсічно-вогневе в поліській зоні й орне - у лісостепу.
Для обробки землі предки сучасних українців застосовували плуг і соху, використовували тяглову силу волів і коней. До цього часу в лісостепу давно переважало двопілля - одне поле засівалося, а друге залишалося під паром. Скотарство, полювання, рибальство і бортництво (лісове бджільництво) для основного населення Русі стали до того часу підсобними, хоч і дуже важливими, промислами.
Досить високого рівня досягло до 10 віку і ремесло. Виготовленням виробів із заліза і кольорових металів займалися переважно майстри-професіонали. Ковальська справа вважалася заняттям почесним і навіть чаклунським
Розвивалися гончарна справа, ткацтво, вичинка й обробка шкіри, різьблення по каменю і дереву. З льону, конопель і вовни слов'янки ткали чудові сукна і полотна, їм було знайоме складне малюнкове ткання і вишивка. Високим умінням відрізнялися майстри обробки шкір.
15. Назвіть культурно-освітніх діячів Київської Русі та їх внесок у розвиток культури.
В Київській Русі були такі видатні діячі культури:
Сковорода. Подібно, як автор “Історії Русів”, будив серед українського громадянства нові думки й національні почування Григорій Савич Сковорода. Уся його діяльність і вся його творчість указувала на близьке національне пробудження. Сковорода - це оригінальна постать “українського Сократа”, як звали його загально. Звали його також «ходячою академією», бо в сірій свитині, в чоботах, з палицею в руках і з сопілкою за поясом ходив по селах і вчив людей.
ВОЛОДИМИР МОНОМАХ (Володимир-Василій Всеволодович; 1053 - 19.V.1125, похований у Софійському соборі в Києві) - великий князь київський(1113 - 25 рр.), онук Ярослава Мудрого та візантійського імператора Костянтина IX Мономаха. Княжив у Ростові-Суздальському, Смоленську, Володимирі Волинському, Чернігові, Переяславлі. Запрошений боярством на престол у
Києві, проводив політику консолідації руських князівств, законодавче Володимир Мономах сприяв розвиткові літописання. Він є автором "Поучения" (1117 р.), листа ("грамотиці") до Олега Святославича (1096 - 97 рр.) та молитви. Автобіографічне "Поучения" Володимира Мономаха, адресоване його дітям і широкому загалу, пропагувало ідеї гуманізму, миру, справедливості, високої моралі, наполегливої праці, патріотизму.Твори Володимира Мономаха мають історично-документальне та художньо-естетичне значення і належать до видатних пам'яток письменства Київської Русі. Збереглися в складі "Повісті временних літ" за Лаврентіївським списком.
ПРОКОПОВИЧ Феофан (справжнє ім'я - Єлеазар; народився 18 червня 1681 р. в Києві в сім'ї дрібного торговця) - відомий український церковний і суспільний діяч, письменник, вчений
16. Розкрийте значення слов’янської писемності в контексті світової культури.
"Слова о полку Ігоревім". Створене між 1185 і 1187 pp., "Слово" лишається неперевершеним шедевром вітчизняної культури світової ваги, що й досі ставить перед дослідниками чимало проблем. На тлі давньоруської літератури "Слово" виділяється не лише майстерною формою, добором поетичних засобів, зв'язком з фольклорною традицією. Викликає здивування перевага, яку надає автор не розповсюдженій у тогочасній літературі християнській символіці, а образам, пов'язаним з язичництвом, що утворює унікальний образний світ твору.
За жанром це радше не слово-хвала, а слово-жаль з приводу страждань Руської землі, з приводу загибелі руської дружини, яку було принесено в жертву княжому прагненню слави й військової здобичі. Особливою тугою сповнено у "Слові" ліричний монолог Ярославни, який надихав багатьох українських, російських та інших слов'янських поетів до створення неперевершених шедеврів у перекладах і переспівах цього уривку поеми.
"Повчання дітям" київського князя Володимира Моно-маха. Хоча автор і торкався в ньому питань віри, однак головна ідея цього твору - створити ідеал державного діяча, що поєднує в собі високі моральні та політичні якості, необхідні для блага рідної землі. Написане приблизно в 1117 p., "Повчання" було і морально-філософським узагальненням, і автобіографією видатного державного діяча, і своєрідною сповіддю перед смертю. Цікаво, що тих принципів, які задекларовано в "Повчанні", самому Володимиру дотримуватися вдавалося далеко не завжди, отже, даючи поради нащадкам, князь не був сліпим ідеалістом і добре розумів проблему розбіжностей між теорією та практикою, які усвідомлювалися на рівні християнського протиставлення "градів" земного й небесного.
"Повість минулих літ" входить до більш загального джерела, на яке ми будемо посилатися, - "Літопису руського" в перекладі українською мовою Л. Є. Махновця. Ця велетенська й унікальна у світовому літописанні книга створювалася багатьма поколіннями протягом трьохсот літ. Вона охоплює події від пралегендарного "сотворіння світу" до 1292 року завдяки об'єднанню у своєрідну трилогію-хроніку - "Повісті минулих літ", "Київського літопису" та "Галицько-Волинського літопису". Є в тому виданні додаток творів Володимира Мономаха. Відтак маємо епопею, де, за спостереженнями дослідників, діють понад дві тисячі відомих осіб і безліч безіменних. Це першоджерело про епохальні й менш значні деталізовані події. В ньому вагоме кожне слово, що постало невичерпною семантикою розуміння плину історії й культури, передусім слов'янства.
17. Поясніть культурологічне значення літературних пам’яток Київської Русі.
Найдавнішою пам'яткою писемності Київської Русі вважається "Ізборник Святослава", укладений 1073 та 1076 pp. для київського князя Святослава Ярославича. Поряд з творами церковно-релігійного характеру, зокрема уривками з патристичної літератури, він містить публіцистичні твори давньоруських письменників, де роз'яснюються норми поведінки людини за різних побутових обставин. В "Ізборнику" 1076 р. згадувався автор — "грішний Іоанн", розповідалося, якими джерелами користувався укладач книги, коли була закінчена робота, хто замовив "Ізборник" тощо. Ці публікації були першими на Русі бібліографічними довідниками.
Першим відомим письменником з місцевого населення був у Київській Русі митрополит Іларіон. Роки його народження і смерті невідомі, творив він у 11 ст. за часів княжіння Ярослава Мудрого. Він автор визначної пам'ятки вітчизняної писемності — церковно-богословського твору "Слово про закон і благодать", написаного між 1037 і 1050 pp., в якому наголошено на величі руського народу, руської землі, руської церкви.
18. Визначте місце архітектури і образотворчого мистецтва Київської Русі в контексті світової культури.
Русь довгі роки була країною дерев'яною, і її архітектура, поганські молитовні, фортеці, тереми, хати будувалися з дерева. У дереві руська людина, насамперед як і народи, що жили поруч із східними слов'янами, виражала своє сприйняття будівельної краси, почуття пропорцій, злиття архітектурних споруд із навколишньою природою. Для руської дерев'яної архітектури була характерна багатоярусність будівель, увенчивание їхніми башточками і теремами, наявність різного роду прибудов - клітей, переходів, сіней. Вигадливе художнє різьблення по дереву була традиційною прикрасою руських дерев'яних будівель.
Із прийняттям християнства витісняється традиційна дерев'яна архітектура, на зміну їй приходить мурована, візантійського типу, яка частково увібрала в себе традиції будівничих Русі. Зводяться Десятинна церква. Софійський собор, церкви Кирилівська, Спаса на Берестові, монастирі Видубицький та Лаврський у Києві, Спасо-Преображенський, Борисоглібський собори та церква П'ятниці на торгу в Чернігові, а також собори у Новгороді, Пскові, Полоцьку та інших містах. Образотворче мистецтво
1)-поміж пам’яток тогочасного образотворчого мистецтва найбільше вражають монументальні зображення – мозаїки та фрески, якими оздоблювалися храми.
2)Шедеврами світового рівня є мозаїки Софійського та Михайлівського соборів у Києві.
3)Крім мозаїк і фресок, храми оздоблювали іконами.
Перші ікони привозили на Русь із Візантії. Траплялося таке й пізніше. Так, шанованою на Русі була ікона Вишгородської Богоматері. Її привезли в середині 12 ст. із Константинополя. Вона прикрашала храм святих Бориса і Гліба у Вишгороді, звідки князь Андрій Боголюбський 1155 р. вивіз її до Владимира-на-Клязьмі.
19. Дайте оцінку розвитку культури Київської Русі періоду феодального роздрібнення.
Роздрібненість - надзвичайно суперечливе явище: з одного боку, вона серйозно ослабила державу у політичному та воєнному плані, з іншого - органічно сприяла розвиткові економіки та культури на місцях.Кінець 11 - середина 13 ст. увійшли в історію Київської Русі як період політичної роздрібненості.
Протягом короткого часу дедалі більше поглиблюється розпад Давньоруської держави. Вже у 12 ст. на теренах Русі з'являються окремі самостійні князівства і землі: Галицьке, Волинське, Київське, Муромське, Переяславське, Полоцько-Мінське, Ростово-Суздальське, Смоленське, Тмутаранське, Турово-Пінське, Чернігово-Сіверське князівства та Новгородська і Псковська землі.
Позитивні наслідки феодальної роздробленості:
1) економічне та культурне піднесення руських земель.
2) удосконалення системи управління удільними земляни.
3) розвиток демократичних традицій: скликання народного віча, правителі вдаються до підтримки міщан.
4) сприяла формуванню українського, білоруського та рос. народів.
Негативні:
1) міжусобна боротьба підривала сили князівств, призводила до загибелі людей і нищення культурних пам’'яток.
2) Русь не могла опиратися нападам половців, які грабували руські землі..3)оскільки половці перекрили торгові шляхи через Каспій, Русь/
Русь опинилася на узбіччі торгових шляхів.
20. В чому полягає зв’язок культурної спадщини Київської Русі та сучасності?
Мистецтво Київської Русі розвивалося в загальному руслі середньовічної європейської культури і було нерозривно пов'язане з церквою і християнською вірою. У той же час слов'янські майстри мали свої стійкі, вікові традиції язичницького мистецтва. Тому, сприйнявши багато чого з Візантії, вони виробили самобутній, неповторний стиль і створили справжні шедеври архітектури, живопису, прикладного мистецтва.
Староруське мистецтво - живопис, скульптура, музика - із прийняттям християнства також пережило суттєві зміни. Поганська Русь знала всі ці види мистецтва, але в чисто поганському, народному виразі.
Древні різьбяри по дереву, каменерізи створювали дерев'яні і кам'яні скульптури поганських богів, духів, живописці розмальовували стіни поганських капищ, робили ескізи магічних масок, що потім виготовлялися ремісниками; музиканти, граючи на струнних і духових дерев'яних інструментах, звеселяли племінних вождів, розважали простий народ.
Протягом довгих сторіч на Русі розвивалося, удосконалювалося мистецтво різьблення по дереву, пізніше - по камені. Дерев'яні різьблені прикраси взагалі стали характерною рисою жител городян і селян, дерев'яних храмів. Чудов Цілий світ руського життя відкривається в билинах. Їхній основний герой - це богатир, захисник народу. Богатирі володіли величезною фізичною силою. Так, про улюбленого руського богатиря Іллю Муромця говорилося: «Куди не махне, отут і вулиці лежать, куди відверне - із провулками». им різьбленням славилися посуд.
Провідними жанрами образотворчого мистецтва Київської Русі були мозаїка, фреска, іконопис та книжкова мініатюра.
У житті людей Київської Русі значне місце займали музика, пісні і танці. Пісня супроводила різні обряди, календарні свята. Знамениті фрески вежі Софійського собору у Києві дають зображення музикантів і танцюристів. За цими зображеннями, а також з билин, літописів ми знаємо про музичні інструменти Русі — ріг, труби, бубон, гуслі, гудок. З прийняттям християнства одноголосий спів став частиною богослужіння, православний канон не допускав інструментальної музики.
21. Поясніть суть духовної культури Галицько-Волинської держави.
Коли значення Києва як культурно-політичного центру підупало, важливу роль у духовному житті почали відігравати окремі князівства, в тому числі й Галицько-Волинське. Воно успадкувало і продовжило культурні традиції Київської Русі. Зразком цього є Галицько-Волинський літопис, що складає третю частину Іпатіївського літопису. Центральне місце у літописі посідає прославлення князів з роду Романа Мстиславича.
Оскільки літопис писався різними авторами, то літописці відбивали точку зору різних князів.Перший автор, наприклад, присвятив основну увагу діяльності князя Данила Галицького, інші літописці підкреслювали роль князя волинського Володимира Васильовича.
Основна ідея літопису виражається в обгрунтуванні права князя Галицько-Волинської держави володіти Києвом і всією Південною Руссю. В літописі відображені найголовніші події виникнення, розвитку і занепаду Галицько-Волинського князівства. Його автори були високоосвіченими людьми, які володіли іноземними мовами, зокрема, добре знали вже згадані грецьку, латинську, польську, німецьку і литовську мови. Літопис є важливим джерелом вивчення історії і культури Галицько-Волинського князівства та України взагалі.
У Галицько-Волинському князівстві високого рівня розвитку набув живопис. Оздоблення інтер'єрів давньоруських палаців, храмів, княжих дворів здійснювалось мозаїками, фресками, різьбленим каменем, іконами. Видатною пам'яткою живопису тих часів є мініатюри в літописах і художнє оздоблення книг. Дослідники характеризують 12 століття як початок самостійної художньої творчості в Україні
22. Зробіть характеристику розвитку архітектури та містобудівництва в Галицько-Волинської державі.
В Галицько-Волинському князівстві розвивались архітектура, живопис, художні ремесла.
Кріпосні, оборонні і культові споруди в головних містах виконувались у традиціях візантійської та місцевої народної архітектури. В кінці 11 століття в архітектурі спостерігаються значні романські впливи, особливо в Галичі і Володимирі на Волині. Наприклад, звичайний тип церков (так званих тринефних), видовжується в напрямку схід-захід через прибудову третьої пари стовпів. Такі церкви в середині мають шість пілонів, сюди належать церкви Володимира, Галича, Холма та інших міст. Вони складені переважно з тесаного каміння, їх покриття, обробка фасадів з двома вежами, портали, капітелі, поліхромне різьблення, вітражі мають виразний романський стиль. Такою, наприклад, є церква святого Пантелеймона в Галичі (1200 р.), яка має розкішний романський портал та інші різьблені з каменю деталі. В центрі староукраїнської культури Галичі було знайдено понад 30 фундаментів різних будов тринавних церков і однієї ротонди, що вказують на переплетення східних, західних і місцевих архітектурних традицій.
Яскраву картину спорудження Данилом церкви у Холмі подає літопис, розповідаючи, що церква була "гарна і гожа". Церква мала чотири склепіння і "стояли вони на чотирьох головах людських, вирізьблених одним умільцем; троє вікон прикрашені стеклами римськими".Кам'яне зодчество у Галицько-Волинському князівстві було дуже поширеним. Міські забудови, оборонні і церковні споруди виконувались досвідченими будівничими.
23. Дайте аналіз основним факторам впливу на розвиток української культури в литовсько-польську добу.
Після втрати власної державності умови для розвитку української культури були неоднаковими в різних регіонах України. Починаючи буквально від кінця монголо-татарської навали і аж до 1569 року (рік Люблінської унії), українські землі поступово, від небагатьох до більшості, переходили під владу Великого князівства Литовського, яке перейняло у нас багато рис адміністративного устрою.
Руська мова стала тут офіційною і використовувалась як засіб внутрішнього і зовнішнього спілкування. Та, незважаючи на це, умови для розвитку української культури погіршувалися внаслідок асиміляції української еліти, а заодно й втрати нею політичних впливів. Значення православної церкви почало помітно зростати, вона стала виконувати роль не лише опікуна української культури, а й чинника національної консолідації українського народу. Насаджуваний насильницькими методами католицизм і латинська мова (культура) перетворювались на дедалі стійкіші знаряддя і символи асиміляції, вели в більшості випадків до розриву з вітчизняною культурою, народними традиціями тощо. Латиномовна освіта і навіть творчість стали сприйматися більшістю українців як чужорідні. Складалися умови для подальшого утвердження та поширення "грецької" обрядовості як атрибутики "руської" (української) народності та культури. За таких умов виник і почав міцніти так званий паралелізм у розвиткові культури з наступним (щоправда, тимчасовим) переважанням католицизму над православ'ям.
Ситуація почала мінятися, коли православні усвідомили, що не збережуть своїх позицій без реформи церковного життя та оновлення форм культури. Усе це можна було здійснити шляхом розвитку економіки, соціальної та політичної активізації українського народу, особливо міщанства, частини української шляхти, а згодом і козацтва. Так воно й сталося. І вже на середину 16 ст. намітилося піднесення української культури, яке набрало розмаху приблизно з третьої чверті цього ж століття. Початок національно-визвольної боротьби наприкінці 16 -— початку 17 ст. супроводжувався подальшим пожвавленням культурного розвитку. Розвивається шкільна освіта і друкарство.
Особливо суттєвим чинником перелому в культурному житті стала діяльність церковних православних братств. Берестейська церковна унія (1596 р.) надала нового імпульсу культурному життю України. Пожвавлення суспільно-політичного життя на Наддніпрянщині (національно-визвольні рухи, політична активізація запорізького і реєстрового козацтва) сприяло закріпленню за Києвом ролі провідного культурного центру України. 1615 р. в Києві почала діяти братська школа, 1616 р. — друкарня Києво-Печерської лаври, 1632 р. — Києво-Могилянська колегія (пізніше академія).
24. Опишіть історико-культурологічне значення виникнення та діяльності братств.
Громадсько-політичне й національно-культурне значення діяльності братств в Україні. (Організація друкарень, шкіл, створювання бібліотек проти церковної унії, боротьба Братства бралися за виконання певних політичних, юридичних та інших суспільних функцій. Вони здійснювали представництво на сеймах, вписували свої протести до міських книг, обстоювали майнові, політичні, духовні інтереси народу, захищали право українців обіймати державні посади, займатися ремеслом і торгівлею.
Братства мали свої суди, спільну власність, братську скарбницю, створювали й утримували школи, друкарні, шпиталі, опікувалися бідними. Вони були доволі демократичними організаціями. Усі питання внутрішнього життя вирішували на загальних зборах. Між зборами керівництво ними здійснювали чотири обрані старші брати. За власним розсудом, не підкоряючись церковній владі, навіть єпископам, братства обирали також проповідників і священиків, наймали вчителів і друкарів.
25. Дайте характеристику впливу Берестейської унії на розвиток української культури.
Берестейська унія не внесла спокою і не поєднала Церкви. Навпаки, крім двох - православної і католицької - з'явилася третя, уніатська. На боці уніатської були: митрополит, п'ять єпископів, визнання польським урядом, а головне - могутня рука папи. На боці православних: два єпископи, багато чорного та білого духовенства і - народ, їх зверхник,
= Суперечки навколо Берестейської унії породили небачену зливу полемічних писань;
= Релігійна полеміка кінця 16 - початку 17 ст. висвітлила ряд наболілих проблем українського суспільства. Вона піднесла дедалі зростаючу напруженість між Польщею та Україною на високоемоційний ідеологічний рівень. Католицька Польща тепер поставала як цілковита протилежність українському суспільству.
= Іншим побічним продуктом конфронтації між православними й католиками, що мав далекосяжні наслідки, став, зокрема, поділ українців на дві конфесії. Це поклало початки багатьом різким відмінностям, які пізніше розвинулися між східними та західними українцями.
26. Визначте місце та роль козацтва в розвитку культурного життя українського народу.
= розвитку української освіти та культури;
= Участь Запорізької Січі в створенні Києво-Могилянської колегії свідчить про активну громадянську позицію та високий рівень духовності козацтва;
= Набуваючи освіту в Україні, а також в західноєвропейських навчальних закладах, козацька молодь добре володіла латинською мовою, що тоді була мовою міжнародного спілкування. Латинська мова була в пригоді запорожцям під час їх закордонних походів та спілкуванні з іноземними послами.
= козак виступав як творець матеріальних і духовних цінностей. Можливо, саме це розкриває суть козацтва як феномена світової історії. Тим і подавав гарний приклад для наступних поколінь;
= становлення козаками української нації;
= вони відігравали значну роль у боротьбі проти турецько-татарської агресії, а також сприяли розвитку української освіти та культури;
27. Назвіть основні ознаки та здобутки української культури XIV–XVI ст.
1) Виникнення братств у Львові, Острозі, Луцьку, Києві. Цехова організація. Об’єднання музикантів, художників, ремісників, аптекарів у професійні цехи. Самоуправління цехів.
2) Заснування Острозької академії. Викладачі академії Герасим Смотрицький, Лаврентій Зизаній, Кирило Лукаріс, Клірик Острозький, Дем’ян Наливайко.
3) Рукописне Пересопницьке євангеліє (1556 - 1561 рр.) - пам’'ятка української книжної культури, найкращий зразок української мови того часу. Мистецьке оформлення книги. Характеристика Пересопницького євангелія як межі, за якою залишаються середньовічні естетичні цінності, з іншого боку - це пам'’ятка гуманістичних ідеалів Відродження. Характерні риси середньовічних стилів романського і готичного.
4) Характерні риси Ренесансу: гуманістичні ідеали у світоглядній позиції - концентрація уваги на людині, переосмислення античності, модифікація християнського вчення.
5) В архітектурі: наявність урівноваженої композиції, розвиненого каркаса, міжповерхових членувань, система декору вікон та дверей. Характеристика пам'’яток Ренесансу: ратуші, Успенської церкви, Чорної Кам’яниці, Вежі Корнякта у Львові. Оборонні зразки замкової архітектури: Луцька, Кам’янець-Подільська, Збаразька, Крем’янецька фортеці, замок Острозьких та ін.
28. В чому полягає особливість Українського Ренесансу кінця XVI – першої третини XVII ст.?
29. Дайте характеристику культурного надбання Запорозької січі.
Характеристика соціокультурної ситуації. Вплив гуманістичних ідей західноєвропейського Відродження. Передумови початку нового етапу в українській культурі. Полемічна література. Берестейська церковна унія. Селянсько-козацькі повстання. Національно-визвольна боротьба за незалежність України під проводом Б. Хмельницького. Договори Хмельницького з Польщею, Росією. Піднесення соціальної та культурної активності українського народу. Створення світської культури та системи освіти.
Технічні досягнення. Запровадження масового книгодрукування в Острозі, Львові, Києві. Розвиток діяльності Острозької академії, Києво-Могилянської академії. Створення культурно-освітнього гуртка при Києво-Печерській лаврі. Створення і впровадження запорозькими козаками ідеї народовладдя і свободи особистості. Конституція Пилипа Орлика - перша демократична конституція у світі.Формування культури українського бароко. Бароко як відображення патетики національно-визвольної боротьби, з’єднання творчих сил духовенства, братств і козацтва. Характерні риси бароко: його дивовижність, динаміка, емоційність, експресивність, пишність, драматизм, містицизм.
Формування бароко в літературі, філософії, архітектурі, живопису
30. Проведіть аналіз розвитку освіти та наукових знань в Україні в XIV –першій половині XVII ст.
Шкільна освіта. Виникнення та поширення писемності сприяли швидкому розвиткові освіти, науки й взагалі культури на Русі. Особливо позитивно цей вплив позначився на процесах подальшого розвитку шкільної справи.
Свідчень про поширення освіти на Русі в дохристиянські часи ми не маємо. А от відомостей про те, що у нас були в ті часи писемні люди, маємо немало. Це засвідчують укладені договори українських князів, різні написи на предметах матеріальної культури, згадки авторів візантійських, римських та інших хронік.
Письмо і книжка в ті часи не були чимось небаченим. Князі та вищі стани Русі давали освіту своїм дітям за кордоном, здебільшого первинні навички освіти здобували самотужки (особливо щодо читання).
Науки, які вивчали у цій високій школі? Літопис називає поряд з богослов’ям філософію, риторику, граматику, історію, грецьку мову, висловлювання античних авторів, географію та природничі науки. З її стін вийшло багато діячів української культури.
31. Поясніть суть української культури епохи козацької держави.
Характеристика соціокультурної ситуації. Вплив гуманістичних ідей західноєвропейського Відродження. Передумови початку нового етапу в українській культурі. Полемічна література. Берестейська церковна унія. Селянсько-козацькі повстання. Національно-визвольна боротьба за незалежність України під проводом Б. Хмельницького. Договори Хмельницького з Польщею, Росією. Піднесення соціальної та культурної активності українського народу. Створення світської культури та системи освіти.
Технічні досягнення. Запровадження масового книгодрукування в Острозі, Львові, Києві. Розвиток діяльності Острозької академії, Києво-Могилянської академії. Створення культурно-освітнього гуртка при Києво-Печерській лаврі. Створення і впровадження запорозькими козаками ідеї народовладдя і свободи особистості. Конституція Пилипа Орлика - перша демократична конституція у світі.Формування культури українського бароко. Бароко як відображення патетики національно-визвольної боротьби, з’єднання творчих сил духовенства, братств і козацтва. Характерні риси бароко: його дивовижність, динаміка, емоційність, експресивність, пишність, драматизм, містицизм.
Формування бароко в літературі, філософії, архітектурі, живопису
32. Розкрийте значення Києво-Могилянської академії як осередку духовної культури українського народу.
Протягом всієї історії український народ не мав іншої інституції,яка б справила більший вплив на розвиток його освіти, науки, культури,ніж Києво-Могилянська академія.Виникненню Києво-Могилянської академії передував культурно-національний рух, що в умовах посиленого наступу на соціальні і духовні інтереси українців, який чинився правлячими колами Речі Посполитої, швидко набрав характерних особливостей.
Свідомі громадяни, світські й духовні, інтелігенція й козацтво об'єдналися до справи захисту духовних та національних інтересів України.Поступово центром духовного життя стає Київ, тому до нього потягнулися культурно-освітні діячі з різних земель України. Серед них були письменники, поети, педагоги, перекладачі, вчені, богослови, книговидавці, гравери, художники.
Києво-Могилянська академія довгий час була єдиним вищим загальноосвітнім, всестановим навчальним закладом України, Східної Європи, всього православного світу. Заснована на принципах гуманізму й просвітництва, Академія не лише навчала молодь, але й поширювала освіту, знання. Її вихованці відкривали школи, фундували бібліотеки, сприяли розвитку культури, мистецтва, літератури, музики, театру. Академічні наставники й професори свято вірили в те, що освічений розум справляє благотворний вплив на характер і вчинки людини, долю суспільства.Повний курс навчання в Києво-Могилянській академії тривав 12 років. Але зважаючи на те, що вона була вищою школою, студенти мали право вчитися в ній стільки, скільки бажали без вікового обмеження.
33. Дайте характеристику українськогобароко другої половини XVII–XVIII ст.
Формування культури українського бароко. Бароко як відображення патетики національно-визвольної боротьби, з’єднання творчих сил духовенства, братств і козацтва. Характерні риси бароко: його дивовижність, динаміка, емоційність, експресивність, пишність, драматизм, містицизм.
Формування бароко в літературі, філософії, архітектурі, живопису.
Характерні риси літературного бароко: багатослів’'я, пишномовність, патетика, епітети, метафоричність, антитези. Бароко в поезії, драматургії, полемічній літературі.
Філософія бароко професорів Києво-Могилянської академії. Ідеї гуманізму, реформації, просвітництва; залежність прогресу від розвитку освіти і культури. Прагнення добра і блага через очищення від гріховності.
Українське, або козацьке, бароко в архітектурі. Характерні риси: планово-ландшафтно-просторова підпорядкованість ідеї тріумфу, динамізм, експресія, пишність.
34. Опишіть становлення, розвиток й традиції книгодрукування в Україні та його культурологічне значення.
Видатною подією національно-культурного відродження стало розповсюдження друкарської справи, що значно прискорило культурний розвиток в Україні.
Давня Україна, запровадивши в себе друкарство, хутко переконалася у великій освітній силі його. Цікаво підкреслити, що з українських друкарень виходили книжки не тільки богослужбові, але багато книжок і світського змісту, і при тому різними мовами: церковно-слов′янською, польською та латинською, чим українське друкарство так відрізняється, скажімо, від друкарства московського, де друкувалися книжки переважно церковні. Доля судила, щоб найперші книжки, надруковані кирилицею, серед цілого слов′янства були українські.
Таким чином, посіяні визначними слов′янськими першодрукарями зерна впали на добрий грунт, їх праця, як і праця продовжувачів їхньої справи, сприяла тому, що книгодрукування кінця 16-18 ст. стало однією з яскравих сторінок української культури.
35. Дайте оцінку усній народній творчості як елементу духовної культури українського народу.
Усна народна творчість, яка передавалася із покоління в покоління, стала важливим джерелом літературних творів та літописання Київської Русі.
Численні народні пісні, перекази, казки, легенди, прислів'я зберегли риси та нашарування давніх епох. Ще дохристиянської пори сягають русальські пісні. Дуже давнє походження мають обрядові пісні - весільні, похоронні, різного роду плачі й голосіння.
Великий інтерес становлять перекази, які містять реальний історичний матеріал часів Київської Русі, зокрема, про Вольгу Святославича, прототипом якого прийнято вважати Олега, або пов'язані з іменами Володимира Святославовича та його дружинників.У літературі Київської Русі значне місце посідали перекладні твори. Крім богослужебних книг, перекладалися з грецької мови також історичні, філософські, природничі праці й трактати.
36. Поясніть значення релігійної та культурно-просвітницької діяльності П. Могили.
З іменем Петра Могили пов'язане розгортання системи вищої і середньої освіти в Україні та Росії. Він був фундатором і творцем Києво-Могилянської Колегії.
Однією з важливих сторін його діяльності була організація і розвиток книговидавничої справи. Одним з перших він почав вводити книгодрукування книжною українською мовою.
Меценат українського мистецтва. письменник і публіцист, він залишив близько 20 творів церковно-теологічного, полемічного, просвітницького, філософського характеру.Восени 1631 року на території Києво-Печерської лаври він відкрив першу школу. Викладання у Лаврській школі велося латинською та польською мовами.Лаврську школу, об'єднану в 1632 році з братською, згодом було перетворено на Києво-Могилянську колеґію.
На утримання колеґії і монастиря Могила записав дві лаврські волості і подарував власне село, крім того, надавав грошову допомогу як колеґії, так і вчителям та учням.В 1634 р. була відкрита філія колеґії, а 1636 р. була заснована колеґія в Кременці. Важливою ділянкою активності митрополита Могили було впорядкування богослужбової практики і видавнича діяльність.
37. Дайте характеристику козацьким літописам як пам’ятки духовної культури України.
(Літопис Грабянки (1709 р.), Величка (1720 р.), Самовидця.)
Кожна із цих пам'яток є складною, багатоплановою розповіддю про події Хмельниччини, в якій поєднуються характеристики історичних діячів, описи подій, окремі документи.Кожен з творів - оригінальне полотно, яке має свої особливості. Якщо літопис Самовидця відзначається оригінальністю їх змісту та простим викладом подій, то інші - бароковим типом світосприймання, у них вже спостерігається наближення викладу до літературного.
Літопис Самовидця об'єктивно оповідає про події і фактографічно їх змальовує, а Григорій Грабянка та Самійло Величко користуються при написанні своїх творів безліччю джерел.
Українознавча цінність літописів козацької доби полягає в тому, що вони досить повно відбивають особливості епохи і містять унікальні відомості про найважливіші події 17 – поч. 18 ст., виступають як пам'ятки усної та писемної мови. Незамінне значення козацьких літописів і для з'ясування процесу формування української національної ідеї.Поява козацьких літописів засвідчила потужний поступ інтелектуального і духовного розвитку українського народу.
38. Визначте характерні риси та культурологічне значення козацького бароко.
Українське бароко 17 ст. називають “козацьким”, тому що саме козацтво було носієм нового художнього смаку.
Українське козацьке бароко розвивалось під впливом з одного боку - європейського бароко, з другого - народної. Разом з тим воно є ланкою в розвитку загальноєвропейської культури, становлячи одну з національних шкіл цього великого художнього стилю.
Новий стиль виявляється у житловій, громадській, культовій забудовах, яким притаманне органічне поєднання рис професійної та народної архітектури. Споруди приваблюють своїми пишними формами, складними конструкціями, відзначаються багатством декору.
Особливе місце в українському мистецтві доби бароко належало живописній школі та друкарні Києво-Печерської лаври.
Парадну форму барокового малярства становлять розписи іконостасу - неповторні й високі досягнення староукраїнської культури, що мають світове значення. Провідне місце у культурному житі тодішнього суспільства посідав жанр портрета.
У ювелірному мистецтві України вже з другої половини 17 ст. помітно ускладнення форм виробів та їх орнаментики,предмети набувають все більш пишного декору.
Барочні риси проявляються і в оформленні стародруків, гравюри яких набувають складної композиції та пишних декоративних форм.
39. В чому суть полемічної літератури кінця XVI – першої половини XVII ст.?
Полемічна література в кращих своїх зразках показувала справжню сутність польсько-католицької експансії, палко закликала народ до боротьби з нею, завдяки чому і зіграла прогресивну роль в ідеологічній боротьбі того часу.
Українська полемічна література виникла як засіб захисту православ’я від католицько-шляхетської експансії, але вийшла за межі не тільки церковних суперечок, а й широких конфесійних тем. Вона широко охоплює суспільну тематику і, виступаючи на захист трудящих верств, починає трактувати питання власне гуманізму.
Найхарактернішою ознакою української полемічної літератури була її гостра публіцистична спрямованість, органічний зв'язок з актуальними питаннями політичної боротьби свого часу, філософське осмислення нагальних суспільних проблем. Водночас ідейна боротьба полемістів проти католицизму виражала класову боротьбу різних соціальних груп українського суспільства. Письменники-полемісти були виразниками дум і почуттів головним чином тих суспільних станів, які виступали проти польсько-шляхетського гніту та насильного покатоличення.
Письменники-полемісти: Герасим Смотрицький, Василь Суразький, Клірик Острозький, Христофор Філалет, Іван Вишенський, Стефан Зизаній, Мелетій Смотрицький, Захарія Копистенський
40. Дайте характеристику ролі гетьмана І. Мазепа в українській культурі.
Іван Мазепа (1639 -1709 рр.) походив із шляхетського роду,вчився в Києво-Могилянській колегії, потім в Єзуїтський колегії у Варшаві, продовжив освіту в Західній Європі. З молоду служив при дворі Яна Казимира, (1687 -1709 рр.) керував Українською Гетьманською Державою.
Стараннями Мазепи Києво-Могилянській колегіум одержав у 1694 р. звання Академії.
В академії навчалися діти духовенства, козаків, міщан.Сприяв розвитку освіти в України. У Києві, Чернігові, Переяславі та інших містах і селах фундував школи, бурси, шпиталі, наділяв маєтностями українські монастирі. Мазепа взяв під свою опіку Києво-Могилянську Академію, дбав про її розвиток. У 1693 році наново побудував братську церкву Богоявлення, поставив новий будинок для Академії.
Гетьман щедро фінансував розвиток мистецтва, зокрема архітектури й малярства, прикрасив українські міста спорудженими й реставрованими чудовими храмами, розбудував в Україні на свій кошт, а також використовуючи військовий скарб близько 20 церков. Він відновив Києво-Печерську Лавру, обновив Софіївський Собор і побудував Софійську дзвіницю.
В Пустинно-Миколаївському монастирі в Києві вибудував у 1690 році нову величаву церкву св.Миколая. Поставив Мазепа також велику церкву Вознесіння в Переяславі. Церкві Гробу Господнього в Єрусалимі переслав срібну плиту. На його ж кошти був надрукований арабський переклад Євангелія.
41. Зробіть аналіз творчого внеску Г. Сковороди в духовну культуру українського народу.
Сковорода (1722-1794 рр.) зробив істотний внесок у скарбницю вітчизняної культури. Він писав пісні і музику до них, створив численні літературні і філософські твори. Впродовж 1769-1779 рр. він написав 30 байок, об'єднаних у збірку «Басни харьковскія». В них висловлювався протест проти соціального гніту, високо оцінювалися моральні якості українських селян: чесність, доброта, працьовитість, природний розум. Талант Г. Сковороди як поета широко розвивався в його віршованих творах, кращі з яких об'єднані у збірці «Сад божественных песней». Тут поет виступає співцем свободи, прославляє «отця вольності» Б. Хмельницького,висловлює антимонархічні настрої.
Сковорода належав до тих видатних прогресивних мислителів, які століттями шукали шляхи до щасливого життя у моральній сфері. Значення Г. Сковороди – вельми широке. Воно охоплює усі сфери духовного життя українського народу, визначає істотний внесок його в розвиток української культури загалом. Дотримуючись позицій гуманізму, Г.Сковорода обстоював єдність людини і природи. На думку філософа, шлях до людського щастя прокладається через самопізнання.
Теорія самопізнання пов'язувалася з ідеєю суспільно-корисної "сродної" праці, яка полягала в утвердженні прав кожної людини на щастя відповідно до природних здібностей. На думку філософа, головною умовою поліпшення народного життя є поширення освіти, духовне звільнення людини.
42. Розкрийте суть культурно-національного відродження другої половини XVII – початку XVIIІ ст.
З другої половини 17 ст. почався період піднесення літературної творчості, її ідейної та естетичної переорієнтації.
Характерні риси літератури:
1) зберігся зв'язок літератури з релігійним світоглядом;
2)виявлялися світські й естетичні функції літератури;
4)увага зосереджувалася на людині, а також її зв'язку з Богом, утверджувалися нові жанри художньої літератури.
Це період розквіту в українській літературі стилю барокко.
●Розвивався ляльковий театр-вертеп. Вертепні вистави супроводжували торги, ярмарки, свята. Популяризації театру-вертепу в народі сприяли мандрівні дяки - студенти Києво-Могилянської академії.Подальший розвиток сценічного мистецтва привів до виникнення нової форми народного театру, в якому ярмаркові вистави переносились до своєрідної конструкції приміщення-балагана. Театр-балада поєднував елементи мистецтва лицедіїв, народної драми і шкільного театру. До його репертуару входили твори українських та іноземних авторів, п'єси, інтермедії. Зокрема, малий успіх п'єса Г.Кониського "Воскресіння мертвих" (1747 р.).
На зразок театру рос. дворянства у 18 ст. українські магнати створили кріпацький театр.Кріпацькі трупи ставили п'єси українською і російською мовами, до їх репертуару входили оперні та балетні вистави.
●У другій половині 17 ст. виникли своєрідні професійні цехи музикантів. У 1652 р. Б.Хмельницький видав універсал про створення цеху музикантів на Лівобережжі. Аналогічні універсали видавали й козацькі полковники. Впродовж 17 ст. музичні цехи виникли в Стародубі, Ніжині, Чернігові, Харкові та в інших містах. Об'єднані в цехи музиканти обслуговували різноманітні урочисті церемонії, військові походи, панські розваги, їхній репертуар складався з військових маршів, народної танцювальної та інструментальної музики.
43. Прокоментуйте реакційну політику царизму щодо української культури в другий половині XVІII–ХІХ ст.
Централізовані утиски посилюються за Петра І, який жорстоко винищував козаків і селян, поглиблював духовний геноцид. В указі від 5 жовтня 1720 р. Петро І узаконив переслідування мовних відмінностей українських видань: "... вновь никаких кроме церковных прежних изданий, не печатать …". З цього указу почалися законодавчі перепони вільному розвитку української писемності й освіти. Не останню роль у цій ганебній справі відіграла російська православна церква – чи не найбільш дієве
